Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Наступність етапів освіти

Наступність етапів освіти

Зараз актуальність наступності системи етапів освіти України визначається завданням її модернізації, гострою необхідністю забезпечення неперервності та цілісності

Наступність є дуже складним, системним за своїм змістом, функціями, характеристиками, ознаками, суб'єктами діяльності й, до того ж, іще недостатньо дослідженим загальнопедагогічним явищем. Тому, на відміну від тлумачних словників, у педагогічній теорії неможливо навести єдине визначення наступності.

Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про таке:

  • Дослідниками наведено різні визначення наступності в навчанні, навчальному процесі, навчально-виховній роботі (Б. Ананьєв, В. Брудий, Ш. Ганелін, С. Годнік, С. Гончаренко, С. Драпкіна, І. Ігнатенко, Г. Ісаченко, А. Кута, Г. Люблінська, Ю. Львов, М. Ярмаченко), які побудовано на емпіричному підході.
  • Наступність як зв'язок і узгодженість мети, змісту, організаційно-методичного забезпечення етапів освіти, які межують одне з одним (довкілля-початкова-основна школа), наводить О. Савченко, є новим аспектом у подальшому дослідженні цієї проблеми.
  • Функцію цілісності наступності підкреслює Є. Баллер.
  • На необхідності та ролі наступності загальноосвітньої та вищої школи наголошує В. Брудий.

В умовах сучасної модернізації необхідно вести мову про дослідження наступності професійно-технічної, вищої, післядипломної освіти, аспірантури, докторантури, самоосвіти (О. Вашуленко).

Системний аналіз показує, що в різних визначеннях наступності враховуються такі її суттєві особливості: установлення зв'язків між попереднім і новим; взаємодія попередніх і нових знань з метою побудови системних і глибоких знань; розвиток нової педагогічної системи; акумуляція прогресивних елементів, позбавлення консерватизму минулого в нових умовах; послідовність і системність навчального матеріалу, зв'язок та узгодженість ступенів та етапів навчально-виховного процесу; єдність навчального процесу, додержання його логіки; послідовність, перспектива, орієнтація на вимоги на новому етапі; урахування якісних змін в особистості (дитини, учня, старшокласника, студента) і, додамо, - вихователя, учителя, викладача, фахівця; зростання рівня розумового розвитку; забезпечення внутрішньопредметних зв'язків між окремими етапами навчання; зв'язок організаційно-методичного забезпечення етапів освіти, які межують один з одним. Підкреслимо, що в наведених суттєвих особливостях слід ураховувати філософський, психолого-педагогічний, соціальний, організаційно-управлінський, методичний, а в нових ринкових відносинах і екологічний, економічний, медичний, фізіологічний, гігієнічний, правознавчий та інші аспекти.

Окрім того, необхідним є врахування внутрішнього аспекту наступності - на окремому етапі освіти та зовнішнього - між межуючими етапами освіти з метою досягнення її цілісного впливу.

На цьому шляху слід виходити з того, що джерелом наступності є потреба в подальшому розвитку, підвищенні якості та ефективності відповідних педагогічних (дидактичних), організаційних, управлінських процесів і праці всіх учасників як суб'єктів діяльності в них. Тому наступність потребує раціоналізації, удосконалення, модернізації й навіть реформування всіх освітніх процесів, оптимізує їх; а також уведення інновацій. Теоретичною основою впровадження наступності є комплексний, системний, інтеграційний, інноваційний, послідовний та спадкоємний підходи.

У той же час аналіз свідчить, що у психолого-педагогічній літературі ще не складено чіткого визначення наступності у спадкоємній організаційній діяльності керівників, вихователів, учителів, викладачів, а також у навчальній діяльності дитини, учня, старшокласника, студента на відповідних і межуючих етапах освіти, що не дозволяє вирішити проблему неперервності освіти.

Важливим дослідницьким завданням є створення інформаційного поля із забезпечення та досягнення наступності етапів освіти, що дозволить подолати дискретність освіти та різноманітні протиріччя, які вагомо зменшують її якість та ефективність, але збільшують економічні, фізичні, термінові й інші витрати.

Головним фактором у забезпеченні наступності є утворення спадкоємних зв'язків у педагогічній системі навчального закладу або межуючих навчальних закладів. Тому виникає завдання класифікації цих зв'язків, а також дослідження суті та змісту педагогічних, дидактичних, психологічних, організаційно-управлінських, соціальних механізмів їх створення.

Складність, багатозначність наступності потребує моделювання в її практичній реалізації.

У нашому дослідженні побудовано загальні теоретико-практичні моделі наступності етапів освіти, які можуть бути конкретизовані в розгляді наступності початкової та основної ланки.

Загальна модель забезпечення й досягнення наступності початкової та основної ланки містить:

1. Методологічні основи:

  • закони (єдності та взаємозв'язку, єдності та боротьби суперечностей);
  • закономірності (причинно-наслідкового характеру, умовного характеру, відображення кількісних та якісних характеристик, спадкоємних зв'язків і залежностей);
  • принципи та правила утворення наступності в організаційній діяльності керівників, у педагогічній діяльності учителів, у навчальній діяльності учнів.

2. Теоретичні основи:

  • моделювання організаційної діяльності керівників у навчально-виховному процесі, виділення в ній критеріїв забезпечення та показників досягнення наступності;
  • моделювання організаційної педагогічної діяльності учителів у навчально-пізнавальному процесі, виділення в ній критеріїв забезпечення та показників досягнення наступності;
  • моделювання організації та самоорганізації навчальної діяльності учнів, виділення в ній критеріїв забезпечення та показників досягнення наступності.

3. Створення інформаційного поля з організації наступності початкової та основної ланки.

4. Моніторинг (що спостерігається?), діагностування (що діагностується?), оцінювання результатів (що оцінюється?).

5. Аналіз ефективності впливу наступності (педагогічний, дидактичний, психологічний, соціальний, організаційно-управлінський, медичний, екологічний, економічний ефекти);

  • у становленні компетентності керівників;
  • у становленні компетентності вчителів;
  • у становленні навчальної компетентності учнів.

6. Діагностування наступності початкової та основної ланки на підставі якісних показників, математична оцінка ефективності, наступності початкової та основної ланки, оцінка досягнень учнів, учителів у наступності початкової та основної ланки.

Загальна модель управління наступністю початкової та основної ланки містить.

1. Принципи управління наступністю:

  • у діяльності керівників (менеджерів, лідерів, реформаторів) у системі навчально-виховного процесу початкової та основної ланки;
  • у діяльності (менеджерів, лідерів, реформаторів) у системі навчально-пізнавального процесу;
  • у самостійній навчальній діяльності учнів на засадах самоменеджменту.

2. Моделювання:

  • управління наступністю початкової та основної ланки в упровадженні педагогічного менеджменту керівниками, критерії та показники управління наступністю;
  • управління наступністю початкової та основної ланки в упровадженні педагогічного менеджменту учителями, критерії та показники управління наступністю;
  • управління наступністю початкової та основної ланки в упровадженні самоменеджменту в самостійній навчальній діяльності учнями.

3. Створення інформаційного поля управління наступністю початкової та основної ланки.

4. Побудова циклів управління наступністю початкової та основної ланки.

5. Визначення рівня управління керівниками, учителями, учнями наступністю початкової та основної ланки.

Загальна модель. Неперервність і цілісність освіти на етапах початкової та основної школи:

1. Забезпечується науковими та теоретико-методологічними засадами цієї ланки, а саме: законами, закономірностями, принципами, правилами утворення наступності.

2. Досягається механізмами ущільнення наступності, а саме: засобами наступності, організаційно-управлінськими діями в реалізації наступності, системою спадкоємних зв'язків.

3. Реалізується:

  • на дидактичному відрізку навчання учнів упродовж початкової та основної ланки;
  • у спадкоємній організаційно-управлінській діяльності керівників, учителів як менеджерів, лідерів, реформаторів і спадкоємній навчальній діяльності учнів в умовах самоменеджменту;
  • при обов'язковому моніторингу суті та змісту, діагностуванні рівнів, оцінюванні результатів наступності в діяльності керівників, учителів, учнів.

4. Є відповідною до:

  • системи критеріїв і показників наступності початкової та основної ланки;
  • критеріїв і показників якості освіти.

Подальші розвідки: необхідними є теоретичне обґрунтування та практична перевірка складових частин змісту наведених вище теоретично-практичних моделей.

Автор: В. Кожевніков

Освіта.ua
14.11.2006

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!