Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Відповідь школи на виклики XXI століття

Відповідь школи на виклики XXI століття

XXI століття є періодом стрімкого зростання значущості науки й освіти в житті людства, кожного суспільства й особистості. Роль науки й освіти зростатиме пропорційно їх здатності вирішувати конкретні життєві проблеми людини

Для цього вони мають стати ближчими до окремої людини, її турбот i проблем. Інакше кажучи, вони мають реформуватись. Одним із перспективних напрямів реформування сфери освіти, зокрема середньої, є впровадження компетентнісно спрямованого підходу, розвиток шкіл життєвої компетентності.

Вимоги до людства XXI століття актуалізують значущість освіти, зокрема середньої. Вона розглядатиметься як потужний чинник ефективного вирішення людством та окремою людиною важливих життєвих завдань, поставлених перед ними життєдiяльнicтю.

Освіта набуває величезної значущості не лише для особистісного розвитку та соціальної мобільності людини. Вона стає найвагомішим чинником формування особистості, її життєстійкості та життєздатності у складних умовах глобального інформаційного суспільства, яке висуває до людини додаткові вимоги, створює нові екологічні, економічні, суспільно-політичні, інформаційні ризики.

За цих умов освіта мусить стати чинником збереження, розвитку та примноження людського потенціалу, життєвого та життєтворчого потенціалу особистості. Вона може відіграти вирішальну роль у розвитку життєвої компетентності та життєтворчості учнів і студентів. Завдяки цьому освіта зробить вирішальний внесок у конструктивне розв'язання інформаційних, соціально-економічних, екологічних, суспільно-політичних, культурно-релігійних, індивідуально- та соціально- психологічних проблем, які турбують людство у третьому тисячолітті, загрожують його розвитку й існуванню.

Зрозуміло, що виключно традиційне бачення середньої освіти, педагогічного процесу в середній школі та його очікуваного результату - випускника не дасть вирішення тих освітніх завдань, які постають перед школою у XXI столітті.

Середня освіта потребує реформування, змістом якого має стати її конструктивна модернізація. При цьому головним завданням модернізації є не просте наближення, відповідність педагогічного процесу (цілей, завдань, змісту, методів, форм і засобів, результатів навчання та виховання тощо) реаліям і вимогам сучасного життя українського суспільства. Курсом модернізації має стати випереджальне відображення й ефективне врахування істотних тенденцій розвитку та функціонування нашого суспільства й людської цивілізації в цілому. Освіта (у межах своєї компетенції, яка стрімко розширюється) повинна здійснювати стратегічне, випереджальне прогнозування та попередження негативних суспільних тенденцій, прогнозувати, проектувати та створювати підґрунтя для виникнення позитивних суспільних процесів.

Школа не повинна плентатись у хвості суспільного життя. Вона має стати дієвим фактором його позитивної динаміки.

Актуальним завданням модернізації сучасної системи середньої освіти України  є  підвищення якості підготовки випускників. Якість освіти в умовах її модернізації (забезпечення чіткого дотримання та високої якості реалізації  державних освітніх стандартів, варіативності та профільності освіти, вирішення проблеми модернізації методів і форм організації навчання й виховання) є ключовою категорією освітньої політики. Модель навчання, що склалась у сучасній школі, може бути охарактеризована як предметна (дисіфетно-дисциплінарна). Вона, безумовно, збереже свою значущість і в найближчому майбутньому. Проте нові суспільно-економічні відносини, а також зміна системи вимог до випускників обумовлюють необхідність її корекції. Існуюча модель навчання надмірно орієнтована тільки на здобуття знань. Водночас вона недостатньо враховує діяльнісний (зокрема навчальні компетентності), ціннісно-мотиваційний, емоційний аспекти навчально-пізнавальної діяльності учня. Вивчення окремих (дискретних) предметів часто не узгоджується з цілісним формуванням особистості учня, яке має відбуватись у навчально-виховному процесі. Як виховання, так і навчання не повинні зводитись лише до вербальної взаємодії вчителів та учнів з визначення моделі випускника. На нашу думку, розробка й обґрунтування моделі випускника сприятимуть визначенню:

  • системи стратегічних цілей і завдань навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах;
  • визначенню й обґрунтуванню змісту середньої освіти, адекватному як потребам особистості учня, так і соціальному замовленню (сукупності об'єктивних вимог, які суспільство висуває до учня та випускника як майбутнього повноправного учасника економічного, політичного, соціального, культурного життя, носія відповідної діяльності);
  • визначенню та розробці відповідних методів і прийомів, форм, засобів навчання й виховання, застосування яких забезпечить досягнення поставлених цілей і завдань, реалізацію визначеного змісту освіти;
  • системи мотивації та оцінювання навчально-пізнавальної діяльності, яка сприятиме найбільш ефективному здійсненню навчально-виховного процесу;
  • шляхів диференціації та індивідуалізації навчання, забезпечення профільного характеру старшої школи;
  • оптимального співвідношення інваріантної та варіативної складових змісту середньої освіти, принципів формування останньої.

Таким чином, успішно розроблена модель випускника суттєво посприяє вирішенню основних проблем модернізації сучасної середньої освіти, навчально-виховного процесу у 12-річних середніх школах. Модель випускника можна представити як цілісну систему взаємопов'язаних педагогічних (освітніх) результатів, які отримує особистість у процесі здобуття середньої освіти. Із цієї точки зору, вона стає системоутворюючим фактором розвитку (модернізації) та функціонування середньої освіти на сучасному етапі.

Ми переконані, що теоретико-методологічною основою вироблення моделі випускника 12-річної школи має стати компетентнісний підхід. Це зумовлено:

1. Широким визнанням компетентнісного підходу у країнах Європи, Євросоюзу. Компетентнісний підхід відповідає баченню європейської освіти XXI століття, яке висловлено Єврокомісією, активно схвалюється представниками європейських працедавців. Цей підхід перебуває в руслі Болонського процесу (на що необхідно звернути особливу увагу, адже сьогоднішні учні - це завтрашні студенти та майбутні фахівці).

2. Принциповою спроможністю компетентнісного підходу відобразити та врахувати вимоги до життєдіяльності особистості, її трудової та навчально-пізнавальної діяльності, які висуває XXI століття. У моделі компетентного випускника можна врахувати й адекватно відобразити вимоги XXI століття до особистості, її життєвої компетентності (життєстійкості, життєздатності, життєтворчості), життєвих компетенцій. Компетентнісний підхід зорієнтовано на розкриття, розвиток і реалізацію життєвих навичок, необхідних особистості у XXI столітті.

3. Методичними перевагами компетентнісного підходу - визначеністю, зрозумілістю, технологічністю його понять і категорій, наявністю перспективних освітніх методик та європейського досвіду реалізації підходу.

4. Теоретичними, методичними та практичними здобутками в упровадженні та реалізації компетентнісного підходу, напрацьованими вітчизняними науковцями з теорії, психології та педагогіки життєтворчості, теорії життєвої компетентності.

Виходячи з вищезазначеного, ми переконані в доцільності розробки моделі компетентного випускника 12-річної школи.

Компетентний випускник - це життєво компетентна молода людина, яка володіє життєвими навичками та компетенціями, необхідними для успішного самостійного вирішення життєвих завдань, з якими вона зустрічатиметься (або вже зустрічається) у різних сферах власної життєдіяльності (виробництво, політика, життя громади, освіта, сімейне життя, мистецтво та дозвілля, релігія тощо). Компетентний випускник спроможний зберегти, розкрити, розвинути та конструктивно реалізувати свій життєвий і життєтворчий потенціал в умовах складних вимог і ризиків, які висуває до нього сьогодення.

Підготовка компетентного випускника - це реалізація високої гуманістичної місії середньої освіти. Адже школа - це не лише місце, де здобувають тільки знання, уміння та навички, тобто освіту. У школі розвивається та примножується життєвий потенціал особистості, її життєва компетентність. У школі може й має відбуватися становлення індивідуально-особистісної життєтворчості учня.

Автори: І. Єрмаков, Д. Пузіков

Освіта.ua
19.03.2008

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!