Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Діагностика праці вчителя

Діагностика праці вчителя

Ріст педагогічної майстерності вчителя - необхідний показник якості навчальної роботи. Навчальний процес змінює в найбільшій мірі самого вчителя, якщо він позитивно впливає на учнів, забезпечує єдність освіти, виховання й розвитку школярів

ПОКАЗНИКИ ЕФЕКТИВНОСТІ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Ефективність навчальної діяльності із засвоєння провідних ідей та їх застосування на практиці оцінюється на основі таких проявів, як: вільне орієнтування в навчальному матеріалі, знання істотного, головного й уміння відокремлювати його від другорядного; уміння аналізувати реальні явища за допомогою провідних ідей науки, основної інформації, отриманої у процесі навчання; урахування своїх можливостей, реальних сил і здібностей при плануванні практичних дій; точність і дієвість використання інформації при рішенні практичної задачі; оцінка якості своєї зробленої роботи.

Пізнавальна активність учнів визначається на основі стійкої працездатності, уміння переборювати труднощі та вносити корективи до процесу навчання. Вона фіксується за рядом ознак:

  • збереження стійкості уваги протягом усього уроку (кількість і час відволікань, час зосередженої роботи);
  • види пізнавальних труднощів, що спроможний перебороти школяр (складності в засвоєнні теорії та баченні міжпредметних зв'язків, труднощі використання теорії, відстоювання своєї точки зору, складності в засвоєнні одночасно великого обсягу інформації);
  • реакція на невдачі в навчанні (завзятість, самовиправдання своїх дій, небажання учитись, потреби в самоосвіті);
  • здатність визнавати свої помилки;
  • здатність змусити себе переробляти неякісно виконану роботу.

Відповідальне ставлення до навчання врешті-решт характеризує моральну та вольову сторони розвитку школярів у процесі навчання. Відповідальність учня виявляється рядом ознак:

  • сумлінне виконання своїх навчальних обов'язків, вимог учителів;
  • розуміння соціальної значущості й особистої необхідності сумлінного навчання;
  • пред'явлення вимог до високої якості своєї навчальної роботи;
  • уміння об'єктивно оцінювати якість своїх навчальних досягнень;
  • вимогливе ставлення до знань і навчання своїх товаришів;
  • самомобілізація своїх сил і здібностей для подолання пізнавальних труднощів;
  • здатність чергувати працю та відпочинок, відновлювати свою працездатність;
  • самоаналіз своєї роботи та внесення до неї необхідного коректування.

Ріст педагогічної майстерності вчителя - необхідний показник якості навчальної роботи. Навчальний процес змінює в найбільшій мірі самого вчителя, якщо він позитивно впливає на учнів, забезпечує єдність освіти, виховання й розвитку школярів. Ознаками росту педагогічної майстерності вчителя на уроці є:

  • чіткість визначення та диференціація задач уроку;
  • забезпечення наступності в засвоєнні змісту освіти;
  • творчий характер методів навчання з урахуванням особливостей навчального матеріалу та навченості дітей;
  • допомога дітям у подоланні труднощів у навчанні;
  • забезпечення високої працездатності учнів на уроці за рахунок застосування знань дидактики, методики навчання,

гігієни, урахування здатності до навчання школярів;

  • уміння займатися психологічною самоосвітою та постійно збагачувати навчальний процес на основі наукових досягнень.

ДІАГНОСТИКА РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ

Науково обґрунтований аналіз діяльності  вчителя є основою удосконалювання  навчального процесу. Аналізуючи  практику вчителів, ставиться головна задача - виявляти зв'язок між діяльністю вчителя та результатами його праці, вираженими в розумовому розвитку учнів, їхній культурі, ерудиції, умінні застосовувати теорію на практиці. При цьому не можна розривати єдність змісту діяльності вчителя та її результати. Нерідко, однак, упор робиться на нові методи та прийоми, модернізацію минулого досвіду, педагогічні знахідки вчителя не враховують їх можливого впливу на учнів. Однак як при цьому змінилась працездатність учнів, що вони запам'ятали та яким чином використовували знання - усе це результат нововведень, котрі треба фіксувати в першу чергу. Варто також аналізувати дієвість старих методів навчання, традиційних методик, що теж можуть поліпшувати показники навченості або негативно впливати на ставлення дітей до навчання.

Діагностика покликана визначити розумне сполучення нового та старого в роботі вчителя. Далі виявляється знання вчителем типових рис та індивідуальних особливостей школярів. Це дозволяє активно використовувати колективні, групові й індивідуальні форми роботи з дітьми на уроці, спиратись на їхні сили та здібності, здійснювати корекцію загальної роботи, залучати сильних учнів до роботи зі слабкими.

Варто чітко виділити вимоги до аналізу роботи вчителя. По-перше, усякі факти, отримані при аналізі його роботи, повинні бути осмислені, приведені до визначеної ідеї, з якої потім випливають рекомендації. По-друге, завжди важливо виявити співвідношення між витраченими педагогічними зусиллями та результатом роботи вчителя. Іноді педагог домагається високих результатів за рахунок додаткових занять, перевантажень домашніми завданнями, тобто успіх приходить у результаті перенапруги сил учителів та учнів. Високі результати в цьому випадку не можуть бути оцінені позитивно, оскільки досягаються за рахунок зниження якості навчання з інших предметів, вносять дисгармонію в навчальний процес. По-третє, вивчається виховний вплив учителя, зрілість його майстерності.

Нарешті, важливо виявити здатності вчителя до самоаналізу й самооцінки спільної діяльності, оскільки від цього залежить ріст його педагогічної майстерності, ставлення до критики на свою адресу, вимогливість у своїй роботі.

Виявляються чотири основних напрями діагностики роботи вчителя: раціональне використання досвіду, традиційних методик, оволодіння новими методами та прийомами навчальної діяльності, їх розумне сполучення при розкритті конкретного змісту матеріалу та здійснення зворотного зв'язку в самоаналізі, самооцінці викладання свого предмета.

Якість роботи вчителя визначається його авторитетом, майстерністю. У процесі навчання основним критерієм ефективності педагогічної праці є засвоєння й застосування учнями провідних ідей науки на базі розвитку творчого мислення. Удосконалювання навчального процесу, підвищення вихованості дітей і майстерності вчителя прийнято вважати основними показниками ефективності уроку.

Перший важливий показник результативності навчального процесу - обсяг і якість навчальних компетентностей. Знання складають основний фундамент людської культури, на базі якого реалізується будь-яка діяльність людей.

Практичні вміння та навички - це другий важливий показник ефективності уроку, оскільки академічні знання набувають реальне втілення через практичні вміння та навички діяльності.

Інтелектуальний розвиток дитини - третій показник ефективності уроку. Опановуючи навчальні компетентності, підростаюче покоління одночасно навчається систематизувати, узагальнювати, використовувати їх для різноманітних практичних цілей.

В усьому цьому процесі розвиваються пам'ять, мова, мислення, увага, тобто вдосконалюються всі пізнавальні сили та здібності учнів.

Уміння застосовувати теорію на практиці - четвертий показник ефективності уроку. Самі по собі знання й уміння не мають цінності, якщо в різноманітній практичній діяльності учні не здатні їх використовувати. Застосування знань одночасно характеризує і якість їх засвоєння, і рівень розвитку інтелекту школяра, і його практичний досвід, і сформованість навчальних компетентностей.

Виявлення ускладнень у педагогічній практиці та їх попередження в подальшій роботі

1. Знання вчителем теоретичних основ свого предмета.

2. Чи володіє вчитель методикою викладання предмета:

а) організація особистої праці на уроці;

б) організація праці учнів;

в) доцільність постановки мети та завдань на уроці;

г) відповідність змісту та прийомів навчання за метою уроку;

д) логічна стрункість уроку;

е) організація самостійної роботи учнів на уроці?

3. Чи використовує вчитель і наскільки ефективно використовує активні форми навчання?

4. Уміння активізувати навчально-пізнавальну діяльність учнів.

Виховання свідомої дисципліни учнів та їхньої громадської активності на основі розвитку класного самоврядування

1. Стан дисципліни на уроці.

2. Яким стилем керування діяльності учнів учитель домагається необхідної дисципліни? Як до цього ставляться учні?

3. Реакція учнів на зауваження вчителя при порушенні дисципліни учнями класу.

4. Чи ведеться вчителем на уроці та по його закінченні індивідуальна робота з учнями - порушниками дисципліни в ході уроку?

5. Прийоми стимулювання та формування свідомої дисципліни учнів на уроці та поза ним.

Єдність вимог працюючих у класах учителів. Наявність наступності в НВР з учнями

1. Організація праці учнів:

а) перевірка готовності до уроку й виконання домашнього завдання;

б) постановка мети та завдань на урок;

в) темп роботи учнів і його відповідність їхньому віку;

г) раціональність використання часу на уроці;

д) підбиття підсумків уроку, оцінка праці учнів;

е) коментування домашнього завдання;

ж) форми організації праці учнів та їх доцільність.

2. Активізація навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці:

а) постановка проблеми;

б) наявність порівнянь, аналізу й узагальнень;

в) наявність і результативність індивідуальної роботи учнів;

г) характер самостійних умінь учнів;

д) результативність використання ТЗН як наочності засобів активізації учнів;

е) прийоми стимулювання активності учнів.

3. Виховна спрямованість уроку:

а) які громадянські якості формуються;

б) виховна роль учителя на уроці;

в) єдність виховних вимог і впливів (наступність).

Виявлення та вивчення досвіду роботи вчителів із реалізації методичної теми школи

1. Виховна роль у формуванні громадянських якостей особистості школярів відповідно до їх віку.

2. Постановка мети на урок, її мобілізуюча роль в активізації розумової діяльності учнів при:

а) перевірці домашнього завдання;

б) поясненні навчального матеріалу;

в) закріпленні навчального матеріалу.

3. Наявність активних чи інтерактивних методів і форм навчання.

4. Використання досвіду вчителів-новаторів і ППД.

5. Ефективність індивідуального підходу до навчання та виховання учнів на уроці при:

  • опитуванні;
  • повідомленні нового матеріалу;
  • організації самостійної роботи.

Програма виявлення рівня педагогічної майстерності

I. Створення загальних умов ефективності навчально-виховного процесу

1. Забезпечення загальних умов ефективності уроку:

(1) а) попередні вказівки за планом уроку (мета, задачі, основні етапи, лаконічність, ясність тощо);

(1) б) навчальні посібники, ТЗН, що сприяють швидкому включенню учнів у роботу;

(1) в) немає непотрібних затримок і відсутності на уроці.

2. Адаптація навчання до учнів:

(1) а) навчання відповідає віковим особливостям учнів;

(1) б) у необхідних випадках учитель ураховує індивідуальні здібності школярів;

(2) в) для учнів з різним рівнем навченості даються групові завдання відповідної складності. Групова діяльність - зв'язок, відносини, загальна задача, рішення задачі спільно.

II. Викладацька компетентність

1. Володіння навчальним предметом і методами навчання:

(1) а) інформація та демонстрація відповідають темі, точні, сучасні;

(1) б) без утруднення використовуються принаймні дві форми та методи навчання;

(2) в) застосовуються оригінальні методи та прийоми навчання.

2. Організація навчальної діяльності, послідовність, досягнення мети уроку, закріплення вивченого матеріалу, інтеграція:

(2) а) урок починається зі стимулюючого введення - залучення уваги учнів і забезпечення необхідної мотивації;

(1) б) новий матеріал представляється як питання-відповідь на запитання, поставлені на попередньому занятті у введенні;

(2) в) підсумки уроку підбиваються як співвідношення досягнутих результатів із пройденими раніше іншими предметами, з життям (нову ідею пов'язати зі старою).

III. Техніка пояснення

1. Усні й письмові пояснення:

(1) а) ключові моменти уроку відбиті на дошці (опора для розумової діяльності учнів);

(1) б) записи на дошці акуратні та розбірливі;

(1) в) вимова й побудова усного мовлення правильна та професійна.

2. Роз'яснення при нерозумінні матеріалу учнями:

(1) а) виявляються незрозумілі слова чи фрази та заміняються загальнодоступними описовими вираженнями;

(1) б) пояснення даються за допомогою аналогій і прикладів;

(2) в) неявна навчальна інформація вводиться з аналізу наявних знань.

IV. Навчальна взаємодія

1. Оцінювання та корекція діяльності учнів:

(1) а) оцінка дій школяра виробляється незалежно від особистого ставлення до нього педагога;

(1) б) учитель уникає прямих указівок і корекції діяльності учнів;

(2) в) учні мотивуються до самооцінки та самокорекції, а також до оцінювання та корекції один одного.

2. Використання запропонованих ініціатив і запитань учнів на уроці:

(1) а) запитання та пропозиції школярів приймаються з вдячністю;

(1) б) тактовно відзначаються слабкі місця у прикладах і пропозиціях школярів;

(2) в) ідеї учнів розробляються та використовуються на уроці.

V. Створення продуктивної атмосфери на уроці

1. Стимулювання інтересу учнів:

(1) а) використовуються цікаві, незвичайні аспекти теми, парадокси, гумору тощо;

(2) б) пропонуються проблемні та творчі завдання;

(2) в) на уроках використовується життєвий досвід учнів.

2. Допомога учнів у виробленні позитивної самооцінки:

(1) а) у мові педагогів відсутні сарказм, глузування, докори тощо;

(1) б) конкретні учні заохочуються за конкретну роботу;

(1) в) педагог підтримує, схвалює школярів, які зіштовхуються з ускладненнями.

VI. Підтримка належної дисципліни у класі

1. Підтримка ділової включеності учнів на уроці:

(1) а) використання прийомів активізації уваги учнів;

(2) б) застосування активних методів навчання (дискусія, ділова гра, діалог і т. п.);

(2) в) використання спеціальних способів організації роботи активних і пасивних учнів.

2. Вплив при порушенні дисципліни:

(1) а) педагог не зауважує дрібних ненавмисних порушень;

(1) б) негайно, але виважено реагує на серйозні порушення дисципліни;

(2) в) педагог по можливості не бореться з порушниками дисципліни, а використовує їх для організації особливих форм навчальної роботи.

Визначення рівня професіоналізму

Набрана кількість балів поділяється на кількість критеріїв (36).

1,1 + 0,31 - учитель володіє сучасними методами навчання та професійною майстерністю;

0,8 + 0,51 - норма;

менш 0,51 - учитель не володіє ані сучасними, ані класичними методами навчання.

Кількість балів проставлена в дужках перед буквами.

Автор: Л. Ромадіна

Освіта.ua
05.02.2008

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!