Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Шкільний інвентар, або хто цього разу в опозиції?
Шкільний інвентар, або хто цього разу в опозиції?

Школа - це основний, формуючий світогляд, елемент пізнання світу. Якщо під час навчання учень не отримує необхідних практичних знань, якщо почуте від учителя він не може перевірити, то користь від отриманої ним інформації майже мізерна

Шкільний інвентар, або хто цього разу в опозиції?

Учитель може знати свій предмет на відмінно, може навіть уміти пояснити...

Але коли це фізика, хімія, біологія, фізкультура тощо, то геніальність учителя не варта і гривні без практичної перевірки учнями почутого.

Він спочатку слухає й запам'ятовує теорію, потім вивчає методику й застосовує на практиці отриману інформацію. Теорія без практики - це все одно, що намагатись навчити сліпого розрізняти кольори.

Практика як збудник пам'яті. Отже, якщо учню кажуть, що лід при температурі нуль градусів топиться, то треба взяти лід і помістити його у відповідні умови, щоб довести істину сказаного. Якщо учню кажуть, що в системному блоці комп'ютера знаходяться материнська плата, відеокарта, мікропроцесор, вінчестер тощо, то необхідно знайти комп'ютер, розкрутити його й «тикнути пальцем» у виучувані елементи.

Тобто в усьому необхідна практика. Спеціалісти з дитячої психології стверджують, що діти змалку не сприймають жодне пояснення дорослого на слух, адже до десяти років у них загострені дотикові та смакові рецептори, а після десяти вони починають не тільки логічно, а й суспільно мислити. І в цьому випадку 80 % підлітків, щоби зрозуміти чи повірити, треба побачити чи спробувати. Крім того, пам'ять покращується в результаті саме практичної роботи. Як кажуть у народі: "Краще один раз побачити, ніж сотні разів почути".

Практика для школи - це не тільки прибирання кабінету чи подвір'я раз на місяць (усе-таки не суцільних прибиральників випускають українські школи). Це також уміння й можливість використати здобуті у процесі навчання знання. Тут основним компонентом утілення цілей є необхідне у школі обладнання кабінетів, зокрема фізичного, хімічного, біологічного, спортзалу... Проте у школах завжди не вистачає навчального інвентарю, ось і виходить, що знання учнів не відповідають програмовим вимогам, установленим Міністерством освіти і науки України, що рівень результатів незалежного тестування дотягує тільки до середнього.

Куди втік штатив? На жаль, процес забезпечення шкіл України необхідним інвентарем є досить повільним і практично непомітним. Якщо можемо спостерігати рух у цій сфері у великих обласних центрах України, то периферія, малі області й села завжди залишаються «на черзі», наче в радянські часи. Різниця тільки в тому, що колись було фінансування шкіл, але неможливо було знайти необхідного обладнання для тематичних кабінетів, а сьогодні - маса обладнання, а фінансування залишається на рівні обіцянок й очікувань.

Щоправда, кабінети у школах не пустують. Тут завжди можна знайти старе обладнання, збережене завдяки вчителям, або й саморобне. Але погодьмося, що наука прогресує, з'являється нове приладдя, досконаліше та зручніше у використанні, тому застаріле можна хіба що здавати в музей, на виставку чи на продаж на ярмарках як раритетну річ. Мабуть, ці випадки таки реальні. Ну й виходить, що ледь не кожна школа - це музей.

При спілкуванні в одній зі шкіл Івано-Франківська з учителем фізики на тему наявності інвентарю він вирішив продемонструвати "Відкритому уроку" старість і бездиханність радянського ще обладнання для дослідів, і виявилося, що із шафи зник штатив (один із 32-х наявних на всю школу). Це здивувало і глибоко вразило вчителя, усе, що він спромігся сказати посміхаючись: "Ви подивіться, Богу дякувати, що це ще комусь потрібно". Куди втік штатив?

Звичайно, штатив - це така річ, що не старіє й майже не псується, але, як бачимо, зникає, а новий інвентар у цей кабінет ще не відомо коли буде закуплений. Ось і обійдеться хтось без штатива - прогуляє урок у комп'ютерному центрі.

Допит із наполегливістю: із чиєї кишені? Забезпечення шкіл необхідним матеріалом, як ми довідались вище, залишає бажати кращого. Єдина надія докопатись до істини в такій скрутній ситуації - це дізнатися, хто за всім цим стоїть, "звідки ноги ростуть"? Зрозуміло, що забезпечення шкіл усім необхідним залежить не від учителів і батьків, навіть не від директорів (у вузькому розумінні). Швидше це справа держави, а точніше Міністерства освіти й науки України. Ось ми й вирішили поспілкуватися з начальником управління освіти і науки в м. Івано-Франківську Михайлом Йосиповичем Вересом.

Основними питаннями на сьогодні залишаються питання забезпечення шкіл комп'ютерною технікою, підручниками та меблями. Саме з них ми й почали розмову.

Івано-Франківськ на кілька років забезпечений спеціальною "Програмою освіти в м. Івано-Франківську", яка складається із 38-ти розділів, де основне місце займає фінансування навчальних закладів міста. Як розповідає п. Михайло Верес, "Програма" досить конкретна, і в ній чітко в кожному розділі розписане планування фінансових витрат на той чи інший інвентар. Особливий акцент зроблений саме на комп'ютеризації класів. Це питання стоїть сьогодні досить гостро. Оскільки весь світ переходить на комп'ютерні технології, було б дуже соромно, якби наші школи, ліцеї, гімназії випускали інформативно-неосвічених абітурієнтів, чого вже не скажеш про випускників ВНЗ.

Комп'ютеризація. Отже, у згадуваній «Програмі» далеко не останнім є розділ комп'ютеризації навчальних закладів. Сам начальник управління освіти і науки в м. Івано-Франківськ визнає, що забезпечення комп'ютерними технологіями є дуже незначним у порівнянні з необхідністю. Це питання взагалі є завжди болісним, адже вся техніка раніше чи пізніше старіє, псується, обезцінюється, отже, вимагає частого оновлення. Наприклад, у Івано-Франківські школи за рахунок міського бюджету було виділено 668 тисяч гривень на комп'ютеризацію шкіл у 2007 році. За цю суму устаткували в місті шість комп'ютерних класів і завезли десять мультимедійних комплексів. А вже станом на вересень поточного 2008 року Івано-Франківськ поповнився десятьма комп'ютерними класами та чотирнадцятьма мультимедійними комплексами. До того ж, по комп'ютеру було розвезено в усі дошкільні навчальні заклади.

Здоров'я. Усім відомо, що 90 % людей з розвиненим сколіозом заробили його за шкільною партою в початкових класах. "Програма" освіти передбачила й меблювання шкіл. Для початку зроблений акцент на парти для учнів перших класів. Уже сьогодні школи отримали 1220 спеціальних парт для перших класів, щоб мінімально знизити рівень викривлення хребта учнів.

А ось на обладнання медкабінетів у навчальних закладах виділено 421 тисячу гривень. Адже ліки повинні зберігатись у спеціальних холодильниках, і вже давно слід помінять радянські ваги. Для хорошої роботи повинні існувати хороші умови, і це стосується не тільки заробітної плати, а й місця, в якому ти проводиш більшу частину свого робочого часу.

Хоча наявність фінансування медкабінетів - це річ позитивна, але невдосконалена. Учні досі ще не забезпечені шприцами для обов'язкових щеплень, а аптечка в медкабінеті зберігає мінімальний запас ліків, не кажучи вже про відсутність у деяких школах інвентарю на випадок вивиху чи перелому. До того ж, часто можна навіть не знайти медпрацівника на робочому місці через скорочення штату минулих років.

Технологічне обладнання. Шкільні столові для учнів - це місце "non grata" через їх санітарний стан, який у великій мірі залежить від стану технологічного обладнання. Старий посуд, пожовклий від часу, каструлі, покриті багаторічним накипом викликають страх не тільки в людей, які там харчуються, а в основному в їх працівників. Розглянувши питання обладнання шкільних кухонь, управління освіти в Івано-Франківську сприяло забезпеченню в навчальних закладах технологічного обладнання на 159 тисяч гривень. До шкіл були завезені (за необхідністю) газові колонки, холодильники, хліборізки... Залишилося сподіватися, що такий ріст можна побачити і в інших містах, не тільки Івано-Франківської області.

Література. У книжкових магазинах просто кишить від батьків, які не просто люблять читати, а скуповують підручники для своїх дітей. Деякі пояснюють це своїм бажанням, щоб дитина мала всю необхідну літературу вдома, але більшість кажуть про брак літератури у школах - один підручник розрахований на двох дітей, а це викликає певні незручності.

Щоправда, сьогодні Київ забезпечив Івано-Франківськ, як розповідає п. Михайло Верес, підручниками для 8-х класів. Станом на кінець вересня школи міста були забезпечені 80 % таких підручників. На жаль, якщо підручники з англійської, німецької, французької мови завезені у стовідсотковій кількості, то підручники з української мови одного автора - лише на 35 %. Забезпечені на сьогодні спеціальними підручниками з іноземної мови і спеціалізовані школи. Інші класи користуються минулорічними виданнями, але щороку ситуація покращується.

Забезпеченість підручниками - це великий крок до покращення освіти в Україні, проте сьогодні у школах працює великий відсоток молодих спеціалістів, яким недостатньо тільки підручника, а потрібна методична література. На 2008 рік відбулась передплата методичної літератури на 140 тисяч гривень, а це приблизно 19-20 методичних видань на школу.

Отже, як бачимо, зрушення з місця застою почало відбуватись повільним, але твердим кроком. Єдиним не з'ясованим питанням залишається фінансовий бік справи: хто фінансує школи Івано-Франківська? На це запитання начальник міського управління освіти й науки п. Михайло Верес відповів коротко: "Зазвичай ці кошти виділяються міським бюджетом". Єдина допомога з державного бюджету - забезпечення підручниками, а також дотація, яку отримав Івано-Франківськ у розмірі 295 тисяч гривень унаслідок повені, на школи, що постраждали від стихійного лиха. Крім того, держава не просто залишається у фінансовій опозиції до освіти в Івано-Франківську, а ще й, з незрозумілих освітянам причин, у 2009 році передбачила стягнення з міста в розмірі 9 мільйонів. Ось і виникає запитання, чи справді ця дотація була допомогою?

Проте мій співбесідник п. Михайло Верес, не втрачаючи оптимістичного настрою, продовжує працювати в керунку покращення освіти. А оскільки зрушення дійсно помітні, то залишається тільки подякувати за відвертість і побажати наснаги та хороших результатів праці.

Автор: О. Іванова

Стаття журналу "Відкритий урок: розробки, технології, досвід"

Освіта.ua
02.12.2009

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!