Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Ініціативно чи формально
Ініціативно чи формально

Відповідь на лист у редакцію журналу "Відкритий урок”

Ініціативно чи формально

Добрий день! Звертається до Вас по допомогу директор Смілянського природничо-математичного ліцею Черкаської області Софія Анатоліївна Гнідая. У чому полягає моє запитання? Наш ліцей - школа для старшокласників (8-11-і класи), усього 250 ліцеїстів та 18 учителів. Колектив творчий, прагне до всього нового, сучасного. Шукаємо цікаві форми роботи як із дітьми, так і з учителями. Зараз педколектив закінчує роботу в експерименті «Методика розвитку особистості для життя в інформаційному суспільстві», який триває два роки, є цікаві наробки. Як результат - учителі об'єднались у творчі групи. Така форма методичної роботи, як МО, у нашому закладі не зовсім ефективна (1 учитель історії, 1 учитель географії, 1 учитель хімії і т. д.).

Проблема виникла під час фронтальної перевірки закладу. Нам категорично рекомендували повернутись до такої форми, як МО, а творчі групи повинні існувати додатково. На мою думку, для одного вчителя забагато приймати участь у двох-трьох формах методичної роботи в місті.

Чи має педколектив право самостійно, на свій розсуд, обирати форми методичної роботи у своєму закладі?

З повагою, С. А. Гнідая.

Питання, яке ставите Ви, на наш погляд, загальне і в тій чи іншій мірі стосується всіх педагогічних працівників. Ось чому ми вирішили обговорити цю проблему на шпальтах видання "Відкритий урок".

Організація методичної роботи, як невід'ємної складової системи післядипломної педагогічної освіти завжди була не простою та суперечливою, бо вимагає творчого, здебільшого неординарного підходу, якщо ми розраховуємо на її ефективність. Тут не місце для заскорузлості та формалізації, як того прагнуть усе ще багаточисленні перевірки шкіл і вчителів (чи то фронтальні, чи тематичні). Мабуть, коли все жорстко сплановано й унормовано, зручніше керувати.

Та й ми з вами здебільшого беззубо-па сивні: нас так привчили, ми до цього звикли, та і взагалі не бажаємо конфліктувати. А мова ось про що. Після фронтальної перевірки Вашого навчального закладу Вас мусили ознайомити з узагальнюючою довідкою чи актом, а Ви - підписати. Це - загально визначений підхід. Якщо Вас щось там не влаштовує, Ви маєте повне право висловити свою точку зору. У Вашому випадку можна попросити пояснень у перевіряючих: на підставі якого нормативно-правого документа Вам "категорично порекомендували" повернути вчителів до методоб'єднань.

До речі, прохання посилатись на закон ставить будь-якого перевіряючого у ступор: частіше за все йому так здається. Тому раджу не соромитись ставити їм запитання за таким зразком: "Скажіть, будь ласка, а де то, про що йде мова, записане і де це можна прочитати?"

А якщо це рекомендація, а не припис, то взагалі вона має рекомендаційний характер: Ви можете її виконати, а можете відмовитись.

А зараз по суті справи. Уважається, що система освіти України відпрацьована на законодавчо-нормативному рівні, але все ж таки деякі прогалини залишились. Як приклад, нормативно-правове поле методичної діяльності, зокрема в середньому навчальному закладі. Попри все спробуємо предметно розібратись, керуючись невипадковими побажаннями тих, хто рекомендує, а чинними документами про освіту.

Базовим є Закон України "Про освіту", і як що інші підзаконні акти суперечать йому - їх можна оскаржувати. Відкриваємо в цьому законі ст. 55 "Права педагогічних та науково-педагогічних працівників" і читаємо, що педагогічні працівники мають право на "вільний вибір форм, методів, засобів навчання, виявлення педагогічної ініціативи; підвищення кваліфікації, перепідготовку, вільний вибір змісту, програм, форм навчання, закладів освіти, установ та організацій, що здійснюють підвищення кваліфікації й перепідготовку". Зафіксуємо для себе, що вчителю держава (!), а не управлінсько-методичний склад перевіряючих, гарантує виявлення педагогічної ініціативи та вільний вибір змісту й форм свого навчання. Якщо хтось уважає, що методична діяльність учителя - не його професійне навчання, хай за шпульне в мене камінням!

Просуваємось далі бюрократичними теренами освіти. Радимо Вам звернутись до листа Міністерства освіти і науки України від 03.07.2002 р. № 1/9-318 "Рекомендації щодо організації і проведення методичної роботи з педагогічними кадрами в системі післядипломної педагогічної освіти", який ніхто не скасовував, а свіжішого в нас не існує. Так ось, він починається з того, що "участь у методичній роботі має бути професійним обов'язком кожного педагогічного працівника". І з цим Ви, звичайно, погоджуєтесь. Ви радо займаєтесь методичною роботою на шкільному рівні та бажаєте робити це в певній формі - роботі творчих груп.

У розділі ІІ згаданого листа «Організація методичної роботи» читаємо: "Методична робота з педагогічними працівниками реалізується в основному через традиційні колективні (масові, групові) та індивідуальні форми її організації. До колективних форм належать: методичні об'єднання, творчі майстерні педагогів, постійно діючі проблемні семінари, школи, у тому числі молодого спеціаліста, творчі мобільні та динамічні групи, педагогічні читання, науково-практичні конференції, педагогічні виставки, конкурси тощо". Висновок: ваш педколектив вибрав не якусь екзотичну модель, котру перевіряючий і збагнути не може, а традиційну та дійсно поширену в навчальних закладах України форму творчої групи. На цьому можна було би поставити крапку, але як що вже взявся за перо, то хочеться писати й писати, бажано, щось змістовне та корисне.

Читаємо далі: "Основною організаційною формою колективної (групової) методичної роботи в системі підвищення кваліфікації педагогічних кадрів залишаються методичні об'єднання". Хай собі залишаються - Ви ж особисто не маєте нічого проти?!

А ось особливо цікаві рядки міністерського листа: "Методичні об'єднання створюються за наявності не менш як трьох спеціалістів одного фаху або одного професійного спрямування в межах певної спеціальності за територіальною ознакою (шкільні, міжшкільні, районні, міські), за типами шкіл, навчальними предметами, їхніми циклами тощо на базі середніх загальноосвітніх шкіл I-III ступенів". Оце так! Виходить, що Ви взагалі не маєте права створювати шкільні методоб'єднання, бо у вашому ліцеї не вистачає для цього фахівців.

Що до цього додати? Рекомендація ваших перевіряючих стосовно участі вчителів у роботі МО та додатково ще й у роботі творчих груп теж неправомочна, бо вчителю приписується вибрати для себе тільки одну, найбільш ефективну форму організації методичної діяльності. Так, за бажанням учитель може залучатись і в інші форми, але виключно за його власним бажанням! Погоня за високими показниками звітності з методичної роботи призводить, урешті-решт, до суттєвого погіршення її якості. Слідуючи все тому ж міністерському циркуляру, "треба зазначити, що за всієї різноманітності форм організації методичної роботи вирішити багато планові завдання підвищення кваліфікації педагогічних кадрів можна лише через створення оптимальної системи методичних заходів та надання педагогам права вільного вибору тих форм, які максимально враховують їхні потреби, запити та інтереси". Виходить, що правда на Вашому боці, шановна Софіє Анатоліївно.

А від себе хочу додати ще й кілька власних зауважень, якщо Ваша ласка - вислухайте. На моє глибоке переконання, чим нижчий рівень (нижчий у сенсі навчальний заклад, а не міський чи обласний рівень) методичної роботи, тим більше приземленими питаннями треба опікуватись. До чого я веду? На мій погляд, проблема, вибрана в якості експерименту "Методика розвитку особистості для життя в інформаційному суспільстві», для педагогічного колективу однієї школи непід'ємна, яким би творчим і завзятим він не був. Це загальна проблема потужного академічного інституту на кілька років. А у школі треба займатись конкретною проблемою для конкретних учнів конкретного класу в конкретного вчителя, на кшталт "Формування вмінь учнів 9-х класів користуватись інформацією Інтернету". Тоді й завдання, що постають перед методичними осередками, будуть діагностично поставленими, а від так конкретними й такими, що легко перевіряються. І річні звіти школи з методичної роботи вчителів не будуть нагадувати висловлювання "що бачу, про те і співаю". Творчі методичні напрацювання, підпорядковані таким завданням, будуть корисні всім учителям, які працюють у 9-х класах вашого міста, і, тим паче, одержать зелене світло для опублікування в наших виданнях.

І на останок. Якщо ми бажаємо жити й діяти в демократичному суспільстві, то завжди мусимо вислуховувати і протилежну думку. У нашому з Вами випадку вислухати думку смілянських управлінців освіти та методистів, бо може так статись, що й у них є слушні аргументи, чи не так? Може, й вони читають наші видання та прислуховуються до наших авторів, бо не хочеться вірити, що, як кажуть у вас на Черкащині, їм завжди "нема коли".

Із повагою та побажанням
найскорішого "розрулення" ситуації,
головний редактор Олег Іванов.

Стаття журналу "Відкритий урок: розробки, технології, досвід"

Освіта.ua
01.12.2009

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!