Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Сучасне покоління дітей цифрової епохи
Сучасне покоління дітей цифрової епохи

Сьогодні на людину у величезному ступені має вплив інформація, яка поступає до неї через ЗМІ

Сучасне покоління дітей цифрової епохи

Для багатьох мільйонів людей у всьому світі обмін інформацією через Інтернет став легким, швидким і більше зручним, ніж за допомогою традиційних засобів спілкування. Але разом із тим всесвітня павутина, за визначенням Станіслава Лема, є «величезним смітником».

У минулих епохах людина головним чином функціонувала на підставі того, ким вона була, якими задатками, здібностями чи вміннями володіла, а її положення в суспільстві перше за все визначалося тим, чого людина досягла в роботі над собою. Найближче оточення людини звичайно відігравало вирішальну роль в її вихованні, процесі ідентифікації та соціалізації, виборі своєї філософії та життєвої дороги.

Сьогодні на людину у величезному ступені має вплив інформація, яка поступає до неї через телебачення, радіо, Інтернет, пресу тощо. Саме вони моделюють її спосіб мислення, прийняття рішень і здібності діяти.

Кіберсвіт пристосував традиційні засоби масової комунікації до своїх можливостей. Сьогодні кожний може сам зарезервувати місце в літаку й оплатити переліт за допомогою кредитки. Як гриби після дощу, з'являються Інтернет-магазини, інтерактивні музеї, барвисті тривимірні ілюстрації всіх регіонів і міст світу, що дає можливість подорожувати не виходячи з дому.

Віртуальна реальність приховує величезні можливості. Тривимірний світ вимагає від нас підтвердження автентичності наших слів, переконань, що нерідко вимагає від нас досить великих зусиль. Кіберсвіт усе приймає або за аксіому, або, для контрасту, усе відкидає. Цей світ став таким, в якому тільки думка є сьогоденням, а матерія є ілюзією. І від нас самих залежить дуже багато, навіть то, які емоції ми хочемо відчувати, а які відкидаємо. За допомогою одного кліка мишкою ми можемо опинитися по інший бік земної кулі або в повністю іншій галактиці. Це світ, який не здатний нас ранити, якщо ми самі йому цього не дозволимо.

У віртуальній реальності неможливо визначити ані вік, ані стать, ані мотиви, якими керується особа, з якою ми щойно познайомилися за допомогою Мережі. Анонімність знижує шанси отримання належної нагороди за суспільно корисну дію, як і покарання за антигромадську. Анонімність упливає на безпеку членів Інтернет-співтовариства.

Інтернет перетворюється на найбільший ринок праці. Підбір відповідного працівника все частіше починається з пошуку ресурсів «глобальної мережі», тому що традиційних медіа вже не достатньо. І навпаки, коли хтось прагне поміняти місце роботи, то користується спеціалізованими сервісами, де на його чекають тисячі пропозицій.

Логічно, що й освіта проявляє все зростаючу зацікавленість новими формами навчання, перетворюючися на освітній кіберпростір, а E-learning стало найважливішим стимулятором реформування освіти. Дистанційне навчання, що реалізується посередництвом Інтернету, сполучає в собі ознаки традиційного заочного навчання з активною особистою участю вчителя й учнів в освітньому процесі. Зникає бар'єр у відстані між тими, хто прагне одержувати знання, і центрами навчання, оскільки відпадає необхідність у фізичній участі учасників педагогічного процесу в одному постійному місці впродовж довгого часу, а широкі технічні ресурси роблять можливим проведення віртуальних занять викладача з групою студентів. Тепер будь-яка школа має принаймні одну комп'ютерну аудиторію, а багато з них мають дві, три й навіть чотири.

Чи є віртуальна реальність для молоді її справжнім світом і джерелом достовірної інформації? Інтернет, на думку молодих людей, – необхідне, найкраще та найбільше джерело інформації з існуючих. Завдяки Інтернету молодь має доступ до різноманітних думок, які сьогодні й формують картину світу. Інтернет став місцем для зустрічей і комунікації зі знайомими та місцем розваг (Е-мейл, Інтернет-співтовариства, Irc, чати, Usenet, дискусійні форуми тощо).

Шкільне життя також усе частіше випробовує це на собі. Проте тут неминучі проблеми, які посилюють наростаюче розчарування. Відторгнення учня класом, погані оцінки, тиск батьків сприяють закриттю у власному світі та втечі в Мережу. Діти стають частиною кіберсвіту й у ньому знаходять собі приятелів. Саме там вони стають зрозумілими для когось, прийнятими, відомими й навіть видатними. Проте такі зв'язки та відносини в цілому досить дрібні, і ті, хто навчився вибудовувати виключно віртуальне спілкування, можуть потім мати проблеми з побудовою реальних зв'язків із людьми в реальному світі.

Життя в інформаційному співтоваристві, окрім безперечного позитиву, переважно у швидкому доступі до інформації та баз даних, несе в собі величезну загрозу. Інтернет як інструмент масової комунікації, легкий у використанні, дешевий, загальнодоступний, не підлягає ані централізованому контролю, ані цензурі. І це притягує, створює велике визнання серед користувачів як найбільша незалежна медіа-комунікація.

Проблеми, що виникають у зв'язку із цією загрозою, мають багатовимірний характер. І мова тут не тільки про небезпеку виникнення хвороб зору, м'язово-каркасного скелета, про психічні розлади. Ідеться про суспільний характер проблеми, загрози етичного плану, наприклад, про зростання кількості плагіату, неформальних угруповань і тому подібного.

Довготривале користування інформаційно-комп'ютерними технологіями тягне за собою спад суспільної активності людини, призводить до непоправних змін у її психіці, способі сприйняття реального світу. Частіше за все це проявляється у зниженні «слухової вразливості», коли молоді люди вміють дивитись, але не вміють слухати інших і розмовляти з ними. ІК-технології ускладнюють процес міжлюдської інтеграції, створюючи всього лише можливість непрямих, ілюзорних контактів, які не вчать співіснуванню та співпраці з іншими людьми. У результаті молода людина відчуває себе ще більше самотньою.

Тривожним симптомом є також наростаючі труднощі з концентрацією та утриманням у пам'яті тексту. Специфічний стиль розмови та часте зловживання скорочень, а також смайликів (:-), -(, -/) може призвести до проблем із нормальним формулюванням думки. Сумно й те, що користувачі Інтернету, на жаль, усе частіше та досить безапеляційно трактують принципи орфографії та пунктуації, що сприяє фіксації негативних зразків.

У багатьох молодих користувачів медіа спостерігається таке небезпечне явище, як «зачарованість» віртуальною реальністю. Нові мультимедійні технології, сполучаючи звук, тривимірну картинку й навіть дотик, створюють таке враження реальності, що повернення у реальний світ стає проблемою. Часто молода людина ототожнюється з віртуальним героєм, тому що не помічає меж між фантастичним і реальним світом. Функція новітніх, «наркотизуючих» медіа заслуговує особливо пильної уваги, тому що може легко схилити людину поміняти джойстик на бейсбольну біту. Наслідки частого перегляду сцен агресії та насильства проявляються у схваленні негативних учинків і притупленні вразливості, що можна назвати «суспільною безсердечністю».

Усе більше люди, особливо діти, стають жертвами тривожності, залякування та погроз у Інтернеті. У професійній літературі ці явища отримали назву «кібербулінг» або комп'ютерне цькування в таких формах, як залякування, шантаж, розсилка вульгарних e-mail та SMS, підкараулювання, розсилка висміюючої інформації, зйомок, фільмів, дописування образливих коментарів записів у блозі чи на дискусійному форумі тощо.

Підліткові користувачі Інтернету рідко інформують найближче оточення про свої проблеми, а якщо й шукають допомоги, то частіше за все в ровесників, а батьки й педагоги рідко дізнаються про такі ситуації. Здавалося б, незначний епізод може мати трагічний фінал: усе частіше ми чуємо про самогубства дітей ‑ жертв насильства з боку ровесників.

Безсумнівно, важливо визначити межі часу користування комп'ютером та Інтернетом. Бажано, щоби дитина не сиділа за комп'ютером перед сном. Величезне позитивне значення мають інші заняття, не пов'язані з комп'ютером та Інтернетом: заняття спортом, прогулянки на вулиці, зустрічі з ровесниками, читання книг.

Мобільні телефони, комп'ютери, електронна пошта й Інтернет мають однаково величезні освітні та комунікаційні достоїнства і для нас, і для наших дітей. У цілому діти користуються ними мудро ‑ інформують нас про місце свого перебування, спілкуються із приятелями, відпрацьовують уроки й тому подібне. Приділяючи своїм дітям час і увагу, ми можемо бути впевненими, що вони добре використають переваги сучасної техніки й уникнуть її побічних наслідків і нещасть.

Інформаційне суспільство, яким ми поволі стаємо, не може не піддаватися критиці. Сучасна педагогіка повинна вчити як батьків, так і вчителів у плані впливу на своїх підопічних, щоби допомогти їм відповідально жити в епоху інформатизації мас, а запобігання залежності в цій галузі тепер стає однією з найважливіших виховних задач сім'ї та школи.

Час, в який ми живемо, особливий, переломний. Медіа стали важливим елементом освіти культури, що широко розуміється. Бажано, щоби вони стали у значній мірі джерелом позитивної суспільної активності молодих людей, з усвідомленням необхідності ретельно продуманої освіти та добре спланованих медіа, об'єднуючи різні рівні навчання.

Нам, тим, хто живе у XXI столітті, залишається тільки чекати, що принесе із собою найближче майбутнє, і здогадуватися, що чекає на нас у подальшому.

Алісія Пшитомська

Джерело
18.09.2014

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!