Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Лінгвістична революція чи нове мовне гетто?
Лінгвістична революція чи нове мовне гетто?

Революційна ідея чиновників погіршить знання іноземних мов українських школярів

Лінгвістична революція чи нове мовне гетто?

Ще наприкінці березня нинішнього року я звернувся в комітет з питань науки і освіти Верховної Ради України з листом стосовно запланованого МОН з 1 вересня 2013 р. поступового скорочення часу на вивчення першої іноземної мови у 5‑7-х класах. Робиться це під гаслом запровадження обов’язкового вивчення з 5-го класу другої іноземної мови (наказ МОНМС від 03.04.2012 р. № 409 зі змінами, внесеними наказом МОН від 17.05.2013 р. № 551).

У листі йшлося про неможливість за один рік створити в більшості шкіл нашого сільського району (а як згодом з’ясувалося — не тільки нашого) умови для вивчення другої іноземної мови — німецької, французької чи іспанської (англійську в Бориспільському районі вивчають усі школярі).

Я пропонував, висловлюючи думку наших учителів іноземної мови, ввести перехідний період, упродовж якого діяв би порядок вивчення іноземних мов, чинний тепер. Малося на увазі вивчати другу іноземну мову в тих школах, в яких є для цього умови, з поступовим розширенням мережі таких навчальних закладів. У решті шкіл — дозволити продовжити вивчення однієї іноземної мови в попередніх обсягах.

Істотним є те, що таке скорочення часу на вивчення першої іноземної зачепить насамперед викладання англійської мови. За інформацією, опублікованою в журналі „Іноземні мови в навчальних закладах” (2011, № 2), її в Україні вивчають як першу іноземну 91,7 % учнів, проте тільки близько 10 % — поглиблено. Тому можна очікувати зниження загального рівня володіння англійською мовою для 80 % учнів основної школи.

На чому ґрунтуються такі невтішні прогнози? У 5‑9-х класах більшості загальноосвітніх шкіл з українською мовою навчання час на вивчення першої іноземної мови заплановано скоротити на 20 % (2,5 тижневі години), що еквівалентно вилученню практично одного року навчання (у 6‑9-х класах буде всього по дві години на тиждень). При цьому нова-стара програма вимагає від учителів виводити учнів на кінець 9-го класу на той самий загальноєвропейський мовний рівень А2, що і при теперішній (теж відносно скромній) кількості годин.

Той, хто часто буває на уроках іноземної в наших звичайних школах, добре знає, якою вчительською кров’ю нам дається (якщо взагалі дається!) навіть тепер цей рівень А2, зважаючи на нетехнологічність програм, асортимент підручників і супутніх елементів. Якщо ж міністерські новації наберуть чинності, то запрограмований рівень узагалі може стати фата-морганою. А далі — як ланцюгова реакція—зниження рівня іншомовної підготовки одинадцятикласників.

Ось про що я писав у своєму листі ще в березні. На початку травня отримав офіційну відповідь від МОН (хоча звертався у Верховну Раду) за підписом заступника директора департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Тамари Панасюк, у якій, по суті, не йшлося про жодне з порушених мною питань.

20 червня після зустрічі з освітянським активом району в Борисполі зі мною мала кількахвилинну розмову Оксана Коваленко — головний спеціаліст МОН, яка опікується викладанням іноземних мов у школі. Ця розмова також, усупереч моїм очікуванням, не стосувалася суті окреслених вище проблем.

Оскільки тема змін у вивченні іноземних мов набула публічного розголосу і в ЗМІ з’явилася інформація, що в Бориспільському районі більше половини п’ятикласників можуть не почати вивчати другу іноземну мову, мені доводилося на різних рівнях пояснювати причини такого стану.

Справді, чому так сталося, і чи можна було щось змінити за неповний рік?

У нашому районі в минулому навчальному році іноземні мови на постійній основі викладали 35 педагогічних працівників, які мають вищу фахову освіту з англійської, французької та німецької мов. П’ятеро з них закінчили виші до 1993 р., тобто навчалися ще за радянськими навчальними планами. Четверо з них мають право викладати дві іноземні мови. Решта 30 наших спеціалістів здобули вищу освіту за останні 20 років. Із них 24 (тобто 80 %) не мають у дипломі другої іноземної мови. Зате мають: зарубіжна література — 12, початкове навчання — 3, мови нацменшин — 3, психологія — 1. Не мають другої спеціальності п’ять осіб (очевидно, навчалися заочно). Тобто з 35 фахівців 25 не можуть викладати другу іноземну мову за визначенням.

Ось чому у 18 школах району, які мають п’яті класи (481 учень), вивчатимуть, за попередніми даними, німецьку мову — 94 учні (19,6 %, три школи) французьку — 90 учнів (18,7 %, теж три школи).

Чому так мало, адже вчителів десять? Просто деякі молоді вчителі чесно зізнаються, що рівень володіння ними другою „дипломною” мовою, м’яко кажучи, недостатній навіть для 5-го класу. А вакансій ми майже не виставляли, бо нереально запросити фахівця в сільську школу на дві години на тиждень. Будемо думати над перепідготовкою та підвищенням кваліфікації тих кадрів, яких маємо, бо розуміємо, що в перспективі в кожній школі мають бути дві іноземні мови.

Розвинені європейські країни йдуть до іншомовної двомовності десятиріччями, але, попри це, навіть у державах Європейського Союзу тільки 39 % учнів середніх шкіл вивчають дві іноземні мови. А ми хочемо мати 100 % за кілька років.

Не заперечую, що Україні треба послідовно наближатися до загальноєвропейських стандартів, але при цьому неприпустимо створювати ситуацію, коли багато учнів не тільки не знатимуть двох іноземних мов, а й узагалі не володітимуть у достатньому обсязі жодною. Не можна заганяти більшість загальноосвітніх шкіл, насамперед сільських, у чергове мовне гетто, коли на вивчення іноземної мови виділялася (а в перших класах і тепер виділяється!) одна година на тиждень. Виходячи ж із логіки авторів нових навчальних планів, це не так уже й нереально. На жаль, у тумані „лінгвістичної революції” багато батьків учнів звичайних шкіл не вбачають загрози якості іншомовної освіти своїх дітей (до того ж про цю загрозу їх ніхто не попереджає ). Правда, зауважу, що скорочення не торкнеться спеціалізованих шкіл, які майже всі розташовані в містах. Тому зараз директори сільських шкіл теж замислюються над запровадженням поглибленого вивчення англійської з першого класу. Вже маємо першопрохідців у нашому районі, за ними хочуть іти й інші.

Повертаючись до наказу № 409, слід сказати, що до нього додано пояснювальну записку. У цьому документі, на думку незалежних експертів, створена правова колізія: предмети „іноземна мова” й „мова національних меншин” чомусь вважаються взаємозамінними. Тоді як у тексті самого наказу взаємозаміни між зазначеними предметами нема. Що закономірно, адже в усіх навчальних планах незалежної України „іноземна мова” й „мова нацменшин” завжди подаються як окремі навчальні предмети.

Але ж засадничими для розуміння відмінності правового статусу іноземної мови й мови національних меншин є стаття 10 Конституції України та статті відповідного мовного закону. МОН не вповноважене змінювати цей статус або тлумачити його на власний розсуд.

Та й сама пояснювальна записка не є частиною наказу. Це вам підтвердить будь-який юрист. У наказі № 409 навіть немає посилання чи будь-якої згадки про записку. Тому вона може мати тільки допоміжне призначення — коментувати сам наказ.

Але, виявляється, якщо комусь дуже цього захочеться, то це можна змінити. Не вірите — ще раз прочитайте абзац п’ятий пояснювальної записки: „З 5 класу запроваджується обов’язкове вивчення другої іноземної мови. Нею може бути будь-яка іноземна мова або російська чи інша мова національних меншин”.

Цікавий рух чиновницької думки. У ній стільки ж логіки, як, припустімо, в оголошенні: „На роботу потрібна додаткова особа чоловічої статі. Нею може бути будь-який чоловік або дівчина чи інша особа жіночої статі”. Перепрошую за стиль, але міністерську „логіку” намагався витримати до кінця.

Після читання цього пасажу з пояснювальної записки постає одразу кілька запитань.

Перше.
Що ж усе-таки запроваджують у 5-му класі — „другу іноземну мову” (як зазначено в наказі № 409) чи „другу іноземну мову або російську чи мову національних меншин” (як сказано у пояснювальній записці, котра, за правилами жанру, не може коригувати сам наказ)?

Друге.
Оскільки аналізована пояснювальна записка не є нормативним документом, а має довідковий характер, то на якій підставі школи багатьох регіонів під час складання своїх робочих навчальних планів замінять у 5-х класах предмет „друга іноземна мова” предметом, якого немає в інваріантній складовій плану — „мова нацменшин”. До речі, це запитання й до Мін’юсту.

Третє.
Якщо школа все-таки вирішує вивчати мову нацменшин у 5-му класі замість і за рахунок другої іноземної мови, а не за рахунок годин варіативної складової, то чи не є це нецільовим використанням бюджетних коштів? За що, до речі, передбачено кримінальну відповідальність. Це запитання до Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів.

Четверте.
Оскільки значна кількість шкіл не спроможні запровадити вивчення другої іноземної мови з причин, які від них не залежать, то чи не логічно було б дозволити використовувати цей час (повністю або частково) на посилення предмета „перша іноземна мова”?

А тепер деякі враження від перебігу самої „революції” за рік, що минув із часу виходу наказу № 409. Буквально через два тижні після його оприлюднення з’явилась інформація, що „вже зараз у школах спостерігається картина тиску на батьків у виборі другої іноземної мови. Батьки змушені „добровільно” вибирати російську замість французької чи німецької". Тобто сподівання очільників міністерства на те, що основним для освітянського керівництва на місцях буде не текст наказу, а підтасовані пояснення до нього, почали справджуватися. Технологія всім знайомої гри вкотре спрацювала на диво безвідмовно.

А далі був майже рік інформаційного затишшя, за винятком нечастих і невиразних газетних чи інтернет-повідомлень про міністерські заходи. Без жодного виходу на широкий педагогічний і громадський загал.

На поодинокі спроби висловити стурбованість станом речей (як от мій лист у комітет Верховної Ради) міністерство просто не зважало, відбуваючись формальними відписками.

Певне збурення сталося у травні 2013 р. на одному з ранкових засідань парламенту, коли під час години запитань до уряду міністр освіти і науки у відповідь на запитання одного з народних депутатів зауважив, що „ніхто не запроваджує примусового вивчення російської мови як другої іноземної з п’ятого класу”. І додав, що „ми не можемо утримати педагогів та батьків конкретного навчального закладу, якщо вони хочуть, щоб їхні діти вивчали російську”. („Голос України”, 25. 05. 2013 р.). Отже, виявляється, міністр освіти не тільки в курсі маніпуляцій з навчальними планами, а й схвалює їх.

До речі, методисти й науковці можуть пояснити, що мова — це субстанція, яку можна вивчати по-різному, залежно від обставин її опанування. Наприклад українську можна викладати як рідну (мову навчання), як державну (у школах з викладанням мовами нацменшин), як іноземну (для іноземців). Це стосується й інших мов. Матимемо різні навчальні предмети, кожен із яких викладається за окремими програмою та підручником, упродовж різного часу і для чітко окресленого контингенту учнів або студентів. І якщо комусь в Україні заманеться викладати ту саму мову як іноземну, а не як рідну чи мову нацменшин, він повинен насамперед відновити в пам’яті таку „дрібничку”, як Конституція та класичне визначення поняття „іноземна мова”.

Сподіваюся, що написане вище міг би підтвердити будь-який фахівець із методики іншомовної освіти, що не втратив професійної гідності. На жаль, голосів науковців щось довго не чути.

Що ж ми маємо в підсумку?

Найвище освітянське керівництво, певно, витративши всі сили в окопах лінгвістичної революції, досі не спромоглось оприлюднити у друкованому вигляді (на додачу до Інтернету) бодай якісь революційні матеріали, крім кастрованих навчальних планів із підтасованою пояснювальною запискою. Утім, останньою керуватиметьсь у своїй роботі багато шкіл.

На обласному рівні спромоглися перед літніми відпустками провести одноденний семінар із проблеми, яка стала відома більше року тому. Спасибі. Хоча ми б дякували ще більше, якби провели хоч якусь перепідготовку вчителів, котрих умовили викладати другу іноземну мову. Але ні, заняття таки проведуть. Аж у два потоки — триденні курси „Особливості викладання російської мови як другої іноземної” („Інформаційно-методичний збірник” 2013, 6, с. 22, 24). Певно, на Київщину готується висадитися десант із далекого зарубіжжя, переплутавши нас із Росією. А можливо, це ідея когось із начальства, доведена прислужливими виконавцями до абсурду.

Тим часом скоро перше вересня…

Знову і знову перечитую заголовок цього матеріалу… А може схаменемося, українці?

Анатолій Шванц, "
Дзеркало тижня. Україна" 29, 16 серпня 2013 р.

Про автора.
Анатолій Шванц — методист з іноземних мов Бориспільського районного відділу освіти Київської області, співавтор десятка словників з англійської мови, автор статей у фаховій пресі, відмінник народної освіти. Стажувався в англійських і американських університетах. Педагогічний стаж — 44 роки, з них 34 — у школі. Стаж методиста — понад 20 років.

Дзеркало Тижня. Україна
20.08.2013

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!