Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Освітяни вимагають гідної оплати праці
Освітяни вимагають гідної оплати праці

Вже декілька років видатки на освіту в Державному бюджеті закладаються «по залишковому принципу»

Освітяни вимагають гідної оплати праці

Уже, мабуть, усі звикли до того, що про майбутні плани щодо чергового підвищення заробітної плати для освітян влада говорить задовго до їх здійснення. Дану тему підхоплюють ЗМІ, і вчительська зарплата стає предметом для обговорення серед багатьох українців.

Не став винятком і цей рік, а якщо конкретніше, то останні місяці року минулого. Про те, що у 2013 році «аж двічі» зростатимуть розміри зарплатні для бюджетників говорили і урядовці, і депутати від правлячих партій, і місцеве керівництво.

Особливо цікавилися обласні та районні чиновники освітянським заробітком тоді, коли складали «плани оптимізації, економії», а, отже, намагалися привести, за вказівкою Уряду, видатки відповідно до кошторисних призначень. Нарахований заробіток розкладався, як у школі на уроках алгебри, на многочлени лише з однією метою – знайти хоч щось, що можна забрати, тобто «зекономити».

Заробіток за лютий працівники отримали на грудневому рівні. Ось таке у нас «покращення». То ж що і чому так сталося?!

Кабінет Міністрів України всупереч домовленостей, досягнутих у переговорах з профспілками, впродовж двох місяців 2013 року так і не розглянув питання про підвищення оплати праці працівників бюджетної сфери з 1 січня 2013 року.

Вважаю за необхідне проінформувати читачів, серед яких значна частина бюджетники, про те, що спільно з робочою Комісією повноважних представників Сторін власників і профспілок з ведення колективних переговорів у липні 2012 року було досягнуто відповідні домовленості та передбачалося зростання у 2013 році тарифної ставки працівника І тарифного розряду Єдиної тарифної сітки в середньому за рік на 18,3% (з січня – 928 грн., з 1 квітня – 942 грн., з 1 жовтня – 967 грн., з 1 грудня – 982 грн.), мінімальної заробітної плати – 8,7% (з січня – 1176 грн., з 1 квітня – 1190 грн., з 1 жовтня – 1215 грн., з 1 грудня – 1230 грн.). Крім того, у пояснювальній записці до проекту Державного бюджету України на 2013 рік, який був поданий Кабінетом Міністрів України 4.12.2012 р. до Верховної Ради України, передбачалось, що тариф І розряду ЄТС з січня 2013 року становитиме 852 грн., а з 1 грудня 2013 року – 928 грн.

Однак законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» розмір мінімальної заробітної плати визначено: з січня – 845 грн та з 1 грудня – 928 грн. А це призвело б до того, що з 1січня 2013 року грошовий розрив між розмірами тарифної ставки (посадового окладу) працівника І тарифного розряду ЄТС та мінімальної заробітної плати збільшився б до 302 грн (на кінець 2012 року він становив 295 грн). З 1 грудня 2013 року він збільшиться лише на 5 грн порівняно з груднем 2012 року. Базовий тариф ЄТС мав збільшитися з початку року порівняно з груднем 2012 року лише на 6 грн і склав би 845 грн та зберігався б на зазначеному рівні упродовж 11 місяців п. р. Розмір мінімалки так і залишається на рівні штучно заниженого прожиткового мінімуму та в середньому за 2013 рік порівняно з 2012 роком збільшиться лише на 54,9 гривень, або на 5 %.

Оскільки проект постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» не враховував вимог статті 6 закону України «Про оплату праці», не відповідав вимогам п.2.22 та 2.23 Генеральної угоди щодо поступового наближення розмірів посадових окладів (тарифних ставок) до законодавчо гарантованого рівня та системного підвищення заробітної плати в бюджетній сфері; не забезпечував належного виконання Постанови КМУ від 05.04.2012 р. №318 «Про схвалення Прогнозу Державного бюджету України на 2013 - 2014 роки» та не сприяв реалізації низки положень Основних напрямів бюджетної політики на 2013 рік, схвалених постановою Верховної Ради України від 22.05.2012 р. №4824 – VI, то Спільний представницький орган об’єднань профспілок не погодив його.

Уряд на запропоноване профспілками конструктивне вирішення цього важливого для 4 мільйонів працівників бюджетної сфери питання шляхом проведення узгоджувальних консультацій так і не погодився.

У зв’язку з цим на засіданні президії ради Тернопільської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України 28.02.2013 року було розглянуте питання «Про підтримку звернень ЦК Профспілки, Вінницької та Львівської обласних організацій Профспілки працівників освіти і науки України до органів виконавчої влади України з питання підвищення розмірів посадових окладів працівників бюджетної сфери» та вирішено підтримати відповідні звернення щодо негайного прийняття постанови КМУ про підвищення розміру посадових окладів працівників І тарифного розряду ЄТС, внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2013 рік», виконання норм статті 6 Закону України «Про оплату праці» та статті 96 КЗпПУ щодо відповідності розміру посадового окладу працівників І тарифного розряду ЄТС мінімальній заробітній платі.

Також прийнято рішення активізувати дії галузевої Профспілки щодо вирішення Урядом досягнутих домовленостей, а на попередньому засіданні президії ЦК Профспілки йшла мова про організацію березневих акцій протесту в столиці у випадку подальшого зволікання із вирішенням питання підвищення оплати праці для бюджетників.

На завершення хочу повернутися до розмови про «оптимізацію». Так, дійсно оптимізація, в розумному сенсі цього слова, є на сьогоднішній день необхідною. Зокрема, тоді, коли катастрофічно зменшується кількість дітей по школах. Але й по Україні населення не прибавляється, але підхід до фінансових розрахунків залишається застарілим. Не будемо говорити про причини таких процесів. Мене сьогодні болить інше. Вже декілька років видатки на освіту в Державному бюджеті закладаються «по залишковому принципу». Як тільки депутати приймуть бюджет країни, так зразу і оправдовуються, що «він недостатній, що його вистачає лише на три квартали» і т. ін. З високих трибун чиновники запевняють, що будуть внесені зміни. І дуже швидко забувають про це, а починають шукати шляхи, як заставити народ вижити в умовах постійного недофінансування. Ось і народжується різна статистика: про кількість учнів на вчителя, про вартість учня для держави, порівнюють нашу Тернопільщину з Донбасом тощо. Найприкріше чути, а також читати у статті нашої районки від 22 лютого ц.р. про те, що великі школи недоотримують кошти через ряд сільських малих навчальних закладів. Боляче чути від окремих посадовців такі слова: «Пора малим школам віддавати борги школам великим».

Чогось ніхто не хоче визнати вголос про те, що це держава заборгувала перед усіма, без винятку, навчальними закладами. Що роками влада, незалежно від політичного кольору, не виділяє достатніх коштів для забезпечення сучасною матеріально-технічною базою, капітальних ремонтів шкіл, інших установ та закладів освіти.

Чогось ніхто не називає інших статистичних даних. Скажімо, про те, що незважаючи на зменшення населення в Україні кількість чиновників не меншає; про те, що згідно із головним кошторисом на тлі жорсткої економії для усіх українців силовим структурам передбачено рекордно високі суми. Чого ж так?!

Чому в нас, проголосивши 2013 рік роком дитячої творчості, не передбачається на розвиток позашкільних закладів практично нічого?! Лише пусті декларації!

Можна ще багато дискутувати на порушену тему. Кожна з сторін буде доводити свою точку зору. Хотілося б одне, всім нам ходити по нашій лановецькій землі. Тож, в першу чергу, втілюючи в життя нав’язані зверху реформи, не забуваймо про людей, з якими зустрічатися.

Людмила Мокей, голова Лановецької районної організації профспілки працівників освіти

Освіта.ua
11.03.2013

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!