Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Школа живе в милях від реальних життєвих викликів
Школа живе в милях від реальних життєвих викликів

Інтерв'ю Лесі Оробець, народного депутата України, голови підкомітету з питань базової освіти профільного комітету Верховної Ради України головному редактору педагогічного видавництва "Плеяди" Олегу Іванову

Школа живе в милях від реальних життєвих викликів

О. І. Пані Лесю. Ви очолюєте підкомітет із питань базової освіти профільного комітету Верховної Ради. Як людина більш як обізнана, чи не могли б Ви проаналізувати сьогоднішній рівень загальної середньої освіти в Україні?

Л. О. Мабуть, найбільший парадокс полягає в тім, що Україна має одну з найкращих у Європі освітніх систем, котра здатна запропонувати школярам глибокі та системні академічні знання. Ще один очевидний «плюс» нашої загальної середньої освіти - її неабиякий політехнізм, котрий нам дістався у спадок ще з радянських часів. І те, й інше зайвий раз було блискуче підтверджено цьогорічним зовнішнім незалежним оцінюванням. Можна було б тихо радіти й пишатися з цього приводу, якби не одне «але».

На превеликий жаль, наша школа не зорієнтована на практику. За великим рахунком, вона не готує школярів до викликів, що містить доросле життя. Відтак, для багатьох випускників мінімальні за складністю проблеми можуть стати непереборним бар'єром на шляху особистісної самореалізації та соціалізації. Сумно, але вітчизняних роботодавців уже не дивує низький практичний рівень знань, набутих учнями в наших школах. За винятком кількох сотень навчальних закладів нового типу наша школа живе за кілька миль від реальних життєвих викликів.

О. І. Якщо зосередитись тільки на негараздах у шкільній освіті сьогодення, то які невідкладні, а може й віддалені кроки необхідно здійснити всім гілкам влади, а перш за все законодавчої, задля надолуження недоліків?

Л. О. Нам слід піднятись технологічно й матеріально. Для цього щонайменше слід об'єднати зусилля не лише всім владним структурам, але й науковцям. Утім, найбільша біда нашого освітнього менеджменту полягає не в тому, що бракує проектів, ідей, планів. У тому числі, нормативних. Їх достатньо.

Часто-густо найперспективніші новації «зависають» через примітивний брак коштів. Важко звинувачувати в цьому нинішній склад Міністерства освіти і науки України. Там сьогодні працює сумлінна і професійна команда, від якої ціла низка питань принципово не залежить: своєчасне надходження коштів на видавничі потреби, зрушення в соціальному забезпеченні вчителів тощо. Вони й так роблять максимум від можливого.

З-поміж причин звичного недофінансування освіти варто вказати на головну. На жаль, нинішній Кабінет міністрів відтворює сумну практику більшості попередніх урядів, що фінансували освіту за відверто залишковим принципом. Розрахунок простий: насичення освіти грішми помітить не кожний, отже й не оцінить. Як бачите, електоральні мотивації в освіті - не завжди добро.

Нам слід усім невідкладно подбати про соціальні гарантії учительської праці. Освітяни, схоже, і не пригадають уже, коли вчителю востаннє вручали ключі від квартири. Утім, найстрашнішим є те, що школа щороку втрачає творчих, енергійних фахівців, які шукають кращого застосування власного досвіду, у той час як студенти педагогічних вищих навчальних закладів відверто сумніваються, чи пов'язувати свою долю зі шкільництвом.

О. І. Загальновизнано, що школу роблять не закони - вони можуть бути найгарніші та не спрацьовувати, не стіни й обладнання, а конкретні люди - на чолі з директором-однодумцем. Чи не мусить держава подбати про підвищення престижу вчительської праці, як це сталося з шахтарями, або взагалі надати їм статус державних службовців, як це сталось у Франції?

Л. О. На жаль, низькі зарплати й соціальна незахищеність уже давно перетворились на сумну візитівку вчительського фаху. Між тим, важко на сьогоднішній день віднайти професію, яка за професійним духом і державницькими потребами настільки б вписувалась у статус державного службовця.

Проблема в іншому. Усі без винятку попередні спроби законодавчого врегулювання цього питання «грішили» низкою відверто слабких місць, які потребували кардинального доопрацювання. Один з останніх проектів, зокрема, пропонував поширити на медичних, педагогічних й інших працівників державних установ кілька специфічних вимог, обов'язкових для українських держслужбовців, які могли б призвести до невиправданого звуження їхніх прав. Ідеться про заборону брати участі у страйках, займатись підприємницькою діяльністю. Окрім того, у разі затвердження законопроекту в запропонованому вигляді мав скоротитись термін відпустки педагогічних працівників, оскільки нині їхня відпустка триває довше, ніж у державних службовців.

Очевидно, що нема жодної потреби сліпо вішати на вчителя «джентльменський набір» державного службовця. Соціальну захищеність освітянина слід посилювати окремим законом, гарантуючи, зокрема, збільшення заробітної плати та розширення необхідних соціальних гарантій, а також рівень пенсійного забезпечення, що становитиме 80 % максимуму заробітної плати. Саме над таким проектом, до речі, і працює наразі моя команда.

О. І. Яким Ви бачите подальший розвиток і вдосконалення зовнішнього незалежного оцінювання випускників українських шкіл?

Л. О. Авторів нововведення можна щиро привітати. Школа нарешті починає працювати на результат... Змінилась не лише мотивація до здобуття знань учнями - й учителі дружно переглядають власне ставлення до навчального процесу. Схоже, дещо змінюється й на ментальному рівні. Принаймні відповідальності в освітній сфері попри всі негативні прогнози відверто побільшало.

Не меш важливим є й те, що й реформу однозначно підтримано «на місцях». Щоправда, учительство, котре на власній шкірі виявило найслабші місця реформи, не має жодного бажання з ними миритися надалі. Схоже, учителю дещо набридла роль статиста в організації справи, котрій він віддає своє життя.

О. І. А що вчителям найбільше не сподобалось у цьогорічному проведенні зовнішнього незалежного оцінювання якості освіти випускників наших шкіл?

Л. О. Найбільше нарікань у освітян пролунало на адресу невдалих термінів проведення процедури оцінювання та слабкої поінформованості його учасників. Ми запропонували МОН України запланувати проведення процедури незалежного оцінювання у травні-червні 2009 року й виключно за підсумками повного виконання шкільних навчальних предметних програм. Приємно, що у проекті власного наказу, яким планує врегулювати зовнішнє оцінювання навчальних досягнень абітурієнтів-2009, МОН України на даний виклик блискавично відреагувало.

Водночас, проект пропонує повернутись до позаминулорічної практики обов'язкового державного атестування для всіх випускників, яке для вступників здійснюється у формі незалежного оцінювання. Між тим, переважна більшість учителів уважає більш переконливою систему підбиття підсумків із «нетестових» предметів за річною оцінкою, що діяла цього року. На їх думку, державна підсумкова атестація є надмірним навантаженням на випускника, її доцільно зберегти виключно для тих, хто планує покращити середній бал атестату або отримати документ про середню освіту на особливих умовах, наприклад екстернів.

Не меншу роль відіграє ще один проект, анонсований міністерством, - умови прийому до вищих навчальних закладів України 2008/09. У цьому контексті для освітян-практиків ключовою є потреба в ліквідації традиційних пільг при вступі до вищого навчального закладу: особливого статусу золотих медалей, призових місць на олімпіадах, переможців МАН тощо.

Ще одна важлива теза. Освітяни категорично наполягають на врахуванні при вступі середнього балу атестату. За їх словами, перспектива надання переваги більш високому балу атестату при наборі однакової кількості балів за сертифікатами мобілізує випускників на сумлінне вивчення всіх, а не лише «тестових» шкільних предметів. На їх думку, без подібної мотиваційної корекції школа просто не виживе.

О. І. Щиро вдячний Вам, пані Леся, за надану можливість поспілкуватись і почути парламентські думки стосовно законодавчої бази подальшої розбудови української школи.

Освіта.ua
24.03.2009

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!