Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Щодо Концепції громадянської освіти та виховання
Щодо Концепції громадянської освіти та виховання

Пропозиції до проекту Концепції громадянської освіти та виховання в Україні від Фонду «Європа ХХІ»

Щодо Концепції громадянської освіти та виховання

Запропонована Міністерством освіти для обговорення Концепція громадянської освіти та виховання в Україні є актуальною і з огляду на внутрішні чинники розвитку країни, і з огляду на європейські, ширше – світові тенденції у сфері освіти.

Задекларована мета розробки Концепції тому є підтвердженням: «…з метою реалізації державної політики, спрямованої на формування сприятливого середовища для становлення в Україні громадянського суспільства, досягнення європейських стандартів забезпечення та захисту прав і свобод людини і громадянина». Відтак ключовими акцентами є концепти «становлення в Україні громадянського суспільства» та «європейські стандарти забезпечення та захисту прав і свобод людини і громадянина». Цілком очевидно, що ці два концепти взаємозалежні. А зауважені у вступному розділі Концепції міжнародні документи, які ратифіковані Україною, зокрема Конвенції про захист прав і основоположних свобод, визначають парадигму становлення громадянської освіти у країні.

Однак до запропонованого переліку документів варто було б додати один із ключових – Хартію Ради Європи про Освіту для демократичного громадянства та освіту у сфері прав людини (надалі Хартія) (Рекомендація CM/Rec(2010)7, затверджена Комітетом міністрів Ради Європи 11 травня 2010 року та пояснювальний меморандум).

Як посутні позитиви
запропонованої Концепції варто відзначити, перш за все, актуалізацію на державному рівні самої проблеми громадянської освіти у країні та спроба пошуку змісту й механізмів впровадження. Окрім того, Концепція заявляє і про намір поєднувати міжнародні стандарти та принципи, напрацювання вітчизняних науковців і методику впровадження громадянської освіти у шкільну практику. І це також важливо. Адже впродовж останніх 20 років в Україні напрацьовано значний досвід із впровадження різних форм освіти для демократичного громадянства та освіти з прав людини.

На нашу думку, варто продовжити та посилити роботу з вироблення моделі громадянської освіти в Україні, яка б корелювалася з міжнародними документами, зокрема Ради Європи, які Україна ратифікувала, та враховувала національну специфіку, традицію та практику.

Важливою також, на нашу думку, є спроба формування понятійного апарату у просторі громадянської освіти на загальнонаціональному та офіційному рівні. Адже відсутність такого унормування дотепер є посутньо перешкодою як методології, так і практики реалізації стратегії освіти для демократичного громадянства.

Однак, посутніми недоліками обговорюваної Концепції є передовсім розмежування поняття «освіти» та «виховання». Таке розмежування справляє враження: або наслідування радянської ідеологічної системи державного виховання, або наслідування неадекватного перекладу документів Ради Європи російською мовою, зокрема згадуваної Хартії. Адже в міжнародних документах традиційно вживається поняття «Education» (Education for Democratic Citizenship and Human Rights Education). Як відомо, поняття «Education» має конотацію «освіта, навчання, виховання, підготовка, освіченість, вихованість», і поєднує в собі освітній і виховний процес. На нашу думку, доречним і актуальним є використання в українському варіанті та в українській практиці саме поняття освіти: а) в Концепції йдеться про систему освіти як складову суспільства, держави, а не приватної сфери; б) освіта для демократичного громадянства акцентує увагу саме на освітній складовій, а отже на знаннях і компетенціях, які має отримати вчитель, а відтак і учень (в Концепції в розділі VI. ст. 14‑15); в) саме освіта відповідає тому результату, який визначає Концепція: «Оволодіння системою знань сприяє формуванню світоглядних орієнтацій особистості, виробленню власної філософії життєдіяльності, її самоідентифікації та самореалізації в кожній із сфер суспільного життя» (с. 17).

Ще як значний недолік варто відзначити відсутність цілісного стратегічного бачення громадянської освіти в системі освіти України, взаємодії формальної й неформальної освіти. Ключовий акцент зроблено на шкільній освіті та запропоновано чотири форми впровадження системи знань про людину та суспільство (с. 17). Натомість доволі невмотивовано залучено до інститутів, які здійснюють громадянську освіту та виховання (Розділ ІV) сім’ю, церкву, політичні партії та громадські організації, а також «Виконувати завдання громадянської освіти та просвіти мають також засоби масової інформації, пропагуючи ідеї громадянськості, публікуючи відповідні матеріали, випускаючи навчальні теле- та радіопередачі» (с. 11). Уважаємо доречним у цьому контексті наголосити, що пропагандистську роль ЗМІ в демократичному суспільстві виконувати не може й не мусить. А публікація навчальних теле- та радіопередач – прерогатива суспільного мовлення, яке в Україні так і сформувалося.

Концепція зауважує на потребі підготовки кадрів щодо здійснення громадянської освіти (Розділ VII, с. 20‑21). Однак чіткої позиції щодо наскрізної підготовки викладачів і вчителів у системі «світоглядних орієнтацій особистості», про що йшлося вище, немає. Уже в наступному розділі VIIІ пропонуються шляхи реалізації Концепції, і підготовка вчителів через систему інститутів підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів. Однак система вищої освіти, яка працює з молоддю, майбутніми викладачами, учителями, авторами підручників, викладачами позашкільної роботи, представниками громадських організацій, ніби оминається. І це в ситуації тотального скорочення годин і практико-зорієнтованого навчання. Для прикладу, дисципліни «Цивільного захисту» та «Охорони праці» є обов’язковими для ОКР магістр за напрямом підготовки «Філологія». Натомість, дисципліни, яка би сприяла формуванню «світоглядних орієнтацій особистості» відсутні.

Компонент неформально освіти ситуативно згадується в Концепції (с. 10), однак належного місця в загальній системі громадянської освіти, так само як і компонент формальної позашкільної освіти, не знаходить.

Насамкінець, одним із посутніх недоліків є смислова плутанина і в поняттях, і в їхньому вживанні. Це стосується і тексту Концепції, і Додатку (Понятійного апарату).

Текст Концепції рясніє невмотивовано вжитими поняттями як то «громадянська мужність» (с. 4), або гаслами: «Громадянська освіта та виховання має стимулювати також розвиток планетарної свідомості» (с. 18).

Щодо понятійного апарату, то запропоновані визначення, зокрема «громадянська освіта» потребують доопрацювання та узгодження з документами Ради Європи (згаданої Хартії), де такі визначення сформульовані.

Висновки:

  1. Запропонована Концепція є актуальним кроком у контексті системних реформ освіти в Україні, а її ефективне впровадження може стати основою формування стратегії розвитку освіти в Україні.
  2. Варто продовжити та посилити роботу з вироблення моделі громадянської освіти в Україні, яка б корелювалася з міжнародними документами, зокрема Ради Європи, які Україна ратифікувала, та практиками, а також ураховувала національну специфіку, традицію та досвід.
  3. Подальша робота над текстом Концепції та виробленням кроків щодо її впровадження може й мусить стати чинником, який сприятиме скоординованості теоретичних і практичних напрацювань академічних інституцій, формальних навчальних закладів різного рівня та неформальних навчальних установ, громадських організацій, які працюють у сфері освіти.
  4. Концепція громадянської освіти, декларуючи досягнення європейських стандартів забезпечення та захисту прав і свобод людини та громадянина, мусить стати складовою концепції освіти впродовж життя (освіта вчителів ‑ учителів учителів – учнів – сім’ї), що сприятиме формуванню демократичної свідомості та культури в українському суспільстві.
  5. Концепція потребує посутнього скорочення тексту, більш сконденсованого викладу, особливо у вступній частині, глибокого перегляду методологічних засад і підходів, чіткішої артикуляції стратегічного бачення, а не конкретних практик методів навчання.
  6. Варто не розмежовувати поняття «освіти» та «виховання», а прийняти єдине поняття «громадянська освіти». Від цього цілісність Концепції лише виграє.
  7. Варто посутньо переглянути визначення понять, узгоджуючи ці визначення з міжнародними документами, та прийняти їх як норму для всіх.

Галина Усатенко, Фонд "Європа ХХІ".

Освіта.ua
10.01.2013

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!