Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Як вивчити систему роботи вчителя
Як вивчити систему роботи вчителя

У роботі школи уваги потребує вивчення системи роботи колективу та кожного педагога зокрема

Як вивчити систему роботи вчителя

Без такої діяльності не завжди можна об’єктивно оцінити вплив кожного педагога чи цілого педагогічного колективу на учнів, тобто розкрити педагогічну лабораторію навчального закладу. Вивчення системи роботи дає змогу керівникам шкіл заглиблюватись у питання, які розглядаються, і, як наслідок, давати педагогам слушні рекомендації чи поради.

Система роботи педагога ‑ це сукупність форм, методів і прийомів роботи та вміння застосовувати їх на практиці, що є притаманними цьому педагогу, відрізняє його роботу від інших, дає можливість добиватись тих чи інших позитивних результатів у навчально-виховному процесі.

В. Сухомлинський уважав, що певну систему в роботі вчителя виявити можна тоді, коли вчитель бачить, що він буде робити завтра, що він буде робити протягом усього навчального року й кількох навчальних років поспіль.

Склад системи роботи вчителя

Постійне прагнення до співпраці з учнями. Гуманістична спрямованість діяльності вчителя на спілкування з учнями, діалог, повагу особистості, відмова від логіки диктатури. Погляд на учня як на суб’єкт навчання та виховання, як на рівноправного учасника шкільного життя. Отже, гуманізація стосунків ‑ це основа й сутність організації педагогічного процесу у школі.

Удосконалення діалектичного погляду на процес навчання. Дуже правий був В. Сухомлинський, який уважав, що без глибокого знання теорії пізнання як процесу поглиблення від явища до сутності, не можлива продуктивна робота вчителя й насамперед управління мисленням учнів на уроці, їх розумовим розвитком. Учитель має добре уявляти урок як складний діалектичний процес, розуміти, що процес навчання є процесом розв’язання протиріч, чітко уявляти шлях пізнання від конкретного до абстрактного та знову до конкретного, а потім до практики, як критерію істини тощо. Учитель повинен знати, які саме риси діалектичного методу відбиті у змісті предмета, що він викладає, і бачити шляхи формування діалектичного мислення в учнів на основі навчального матеріалу предмета.

Постійне поглиблення діалектичного мислення вчителя - один з основних компонентів системи його роботи. Як вивчити діяльність учителя в цьому напрямі? Тут керівникові школи не можна обмежуватися лише врахуванням того, що в даний час опрацьовує вчитель шляхом самоосвіти. Необхідно в ході бесіди з учителем з’ясувати, як він зрозумів прочитане, як він буде використовувати пізнане у своїй практичній роботі. І, отже, тут вирішального значення набувають спостереження за роботою вчителя, аналіз його уроків.

Підвищення психолого-педагогічної й методичної кваліфікації вчителя. Постійна систематична робота вчителя з удосконалювання професійних знань, зміст яких становить знання предмета, що викладається, його методики, педагогіки й психології.

Особливість професійного педагогічного знання полягає в його комплексності, що вимагає здатності вчителя синтезувати досліджувані науки. "Стрижень синтезу - розв’язання педагогічних ситуацій, що викликають необхідність осмислення психологічної сутності явищ, вибору способів взаємодії на підставі пізнаних законів формування особистості. Розв’язання кожного педагогічного завдання актуалізує всю систему педагогічних знань учителя".

Постійне вдосконалення педагогічних здібностей. Спираючись на дослідження цілої низки авторів, (Ф. Гоноболіна, В. Крутецького та інших), можна виділити шість провідних здібностей, над розвитком яких учитель має працювати весь час:

  • комунікативність, що включає гарне ставлення до людей, доброзичливість, товариськість;
  • перцептивність - професійна пильність, педагогічна інтуїція, проникнення в переживання іншої людини;
  • динамізм - здатність до вольового впливу й логічного переконання;
  • емоційна стійкість - здатність володіти собою;
  • оптимістичне прогнозування;
  • здатність до творчості.

Систематична діяльність учителя з опанування педагогічної техніки, що включає дві групи вмінь - уміння управляти собою й уміння взаємодіяти у процесі розв’язання педагогічних завдань. Перша група вмінь - володіння власним тілом, емоційним станом, технікою мовлення тощо. Друга - дидактичні, організаторські вміння, володіння технікою контактної взаємодії та т. ін.

Робота учителя щодо ознайомлення з досвідом педагогів-новаторів, творче використання у своїй педагогічній діяльності раціональних засад такого досвіду, творчий підхід до перебудови власної системи викладання.

Творче мислення педагога частково характеризується такими рисами, які він повинен у собі формувати й розвивати:

  • уміння бачити далі безпосередньо даного;
  • уміння передбачати кілька варіантів і вибирати оптимальний (варіативність мислення);
  • уміння знаходити нові варіанти взаємостосунків з учнями, коли цього вимагають обставини;
  • уміння конструювати нестандартні дидактичні та методичні побудови для досягнення потрібного результату;
  • уміння передбачати наслідки прийнятих педагогічних рішень тощо.

Робота вчителя з вивчення учнів (вивчення побутових умов і впливів; ознайомлення зі станом здоров’я; вивчення особливостей розумового розвитку; визначення рівня розвитку навичок і вмінь навчальної праці; фіксація ставлення до навчання та рівня вихованості; ознайомлення з життєвими планами та вольовими якостями учня).

  • Глибокі знання державних навчальних програм, підручників, посібників. В. Сухомлинський писав: "Тільки той учитель може стати справжнім майстром свого діла, який добре вивчить, що мають знати учні й яким шляхом домогтись цих знань". Що передбачає аналіз навчальних програм і методичних матеріалів до них? Виділення головних практичних навичок із предмета, які повинні опанувати учні.
  • Виділення тих знань, які учні повинні обов’язково запам’ятати, завчити. За весь період навчання у школі учень перечитує тисячі сторінок підручників, і запам’ятати все він не зможе, але головні, вузлові питання необхідно знати. А вчитель має ці питання відібрати й увесь час тримати їх усвідомлене запам’ятовування учнями в полі свого зору.
  • Визначити системи понять, які учень повинен засвоїти до кінця навчального року, визначити шляхи та прийоми їх формування.
  • Сконструювати в ході роботи з навчальними програмами систему словникової роботи, роботи над помилками тощо.

Складання календарного плану на рік. Це не механічне перенесення в зошит державної навчальної програми, а творча праця, від якої значною мірою залежить успіх роботи вчителя.

Визначення послідовності й типів уроків у межах теми або розділу навчальної програми. Попередній пошук різноманітних методів, що відповідатимуть типам уроків. Погодинна розбивка за темами, визначення за розділами типів уроків. Орієнтовний добір змісту додаткового навчального матеріалу за темами. Планування на семестр наочного приладдя, текстів диктантів, переказів, завдань тощо.

Підготовка до кожного уроку. "Чим тісніше пов’язаний даний урок, - писав В. Сухомлинський, - з іншими уроками даного розділу програми, тим більш закінченим, цільним буде урок сам по собі, тим глибшими будуть знання учнів". Продумування плану відразу кількох уроків, формулювання триєдиної мети кожного уроку та його місця в системі уроків. Складання плану вивчення окремих тем (так роблять багато гарних вчителів) і розділів. Це дає можливість установити взаємозв’язки між уроками й домогтися раціональної витрати часу. На основі цього короткого плану і складаються поурочні плани вчителя.

Аналіз поурочних планів минулих років, зіставлення їх з планами цього уроку. Це дає можливість удосконалювати етапи уроку. Вибір і відпрацьовування відповідності між триєдиною метою уроку, змістом навчального матеріалу, методами навчання й формами організації пізнавальної діяльності учнів. Чим вищою буде ця відповідність на кожному етапі, у кожному навчально-виховному моменті, тим ефективнішим буде кінцевий результат уроку.

Підготовка до уроку, - писав В. Сухомлинський, - це підготовка до керівництва мисленням учнів, а мислення завжди починається із запитання. Тому для вчителя надзвичайно важливо заздалегідь сформулювати запитання таким чином, щоб вони будили думку учнів, і дуже важливо знайти в досліджуваному матеріалі запитання, які можуть виникнути в учнів, щоб полегшити їм процес засвоєння.

Проведення уроку. Урок - це найбільш доступна частина праці вчителя для вивчення системи його роботи. Але цю частину не можна назвати легкою для вивчення, тому що вона не може повністю показати всієї системи роботи педагога.

Урок - завершальний етап творчої праці вчителя, і дати її повний аналіз можна лише тоді, коли адміністрація школи знає попередні етапи становлення вчителя. Урок - вирішальний етап роботи вчителя, і в ньому, як у дзеркалі, відображається вся його система роботи, але вивчати всю цю систему лише на підставі аналізу уроку не можна.

Щоб вивчити всю роботу вчителя, треба вивчити всі компоненти, що її складають, тобто всебічно оцінити систему викладання. Останнє ж можливо лише за умови відвідування, спостереження й аналізу цілої низки уроків, переважно в межах досліджуваної у класі теми. Необхідно проаналізувати різні типи уроків, тому що одні за типами уроки вчитель може проводити добре, а інші гірше. Також дати оцінку якості проведення окремих етапів уроку, умінню вчителя знаходити відповідність основних компонентів навчально-виховного моменту тощо.

Самоаналіз уроку вчителем - критичний аналіз власного уроку. Є вчителі, що добре працюють, але не вміють оцінити своєї праці й недооцінюють її. Є вчителі (і таких, на жаль, більшість), що переоцінюють свою роботу й не вміють помічати власних недоліків. Погано й те й інше. Самокритичне ставлення до своєї роботи - це не лише вміння бачити вади та виправляти їх, але й уміння бачити позитивне й закріплювати його. Самоаналіз, якщо вчитель опанує його системну методику, не можна порівнювати з аналізом, зробленим директором, завучем або інспектором. Не випадково В. Сухомлинський писав про те, що "сильним, досвідченим стає педагог, який уміє аналізувати свою працю".

Якщо аналіз власної роботи перетвориться на органічну частину системи роботи вчителя, то кожен новий навчальний рік буде приносити йому й нові успіхи.

Важливим моментом аналізу своєї власної роботи, що має пряме відношення до самоаналізу уроку, є аналіз учителем письмових робіт учнів. Водночас це складова всієї системи роботи педагога.

Для цього вчителю необхідно таке:

  • Вести систематичний облік помилок, допущених учнями в кожній письмовій роботі;
  • Складати характеристики засвоєння кожного основного розділу граматики на підставі аналізу диктантів, переказів, учнівських зошитів, розкриваючи при цьому причини помилок, а не просто класифікуючи їх;
  • Використовувати результати аналізу кожної письмової роботи в системі подальших письмових робіт;
  • Підбивати підсумки після вивчення окремого правила або низки правил;
  • Спиратись на результати аналізу письмових робіт за рік при плануванні роботи на наступний навчальний рік.

У самій своїй основі педагогічна праця - справжня творча праця - стоїть близько до наукового дослідження. Ця близькість, спорідненість полягає насамперед у аналізі фактів і необхідності передбачати. Учитель, який вміє проникати подумки в сутність фактів, у причинно-наслідкові зв’язки між ними, запобігає багатьом труднощам і невдачам.

Позаурочна робота вчителя зі свого предмета. Це дуже суттєвий компонент роботи вчителя, від якості якого багато в чому залежить поглиблення в учнів любові до предмета, підвищення усвідомленості власних знань, розвиток їх кругозору тощо.

Робота вчителя як класного керівника. Дана ділянка роботи вчителя вимагає від нього насамперед гуманістичної спрямованості його виховної діяльності й любові до дітей. Палітра його професіограми широка й різноманітна: захопленість професією, висока вимогливість до себе й до дітей, комунікативність, педагогічний такт, психологічна сумісність з іншими членами педагогічного колективу, уміння переконати й залучити до себе, чуйність, спостережливість, знання основ теорії та методики виховання, уміння планувати виховну роботу, правильно оцінювати й ураховувати її результати тощо.

Суспільно-громадська робота педагога. Є найважливішим фактором формування, розвитку, утвердження життєвої та педагогічної позиції вчителя. Вона розширює його політичний кругозір, соціальний, а нерідко й педагогічний досвід, розвиває його ініціативу й самодіяльність, допомагає опанувати навички організації конкретних справ у колективі. Суспільна робота - це поєднання знань учителя, його переконань і практичної дії. Тому закономірно, щоб поряд із вимогою глибоко й науково аналізувати уроки кожному директорові школи, його заступникові висувається ще й вимога правильно й уміло аналізувати всю систему роботи вчителя.

Ураховуючи це, систему роботи можна вивчати за одним із таких напрямів:

1. вивчення системи роботи педагога в цілому. Найдоцільніше його проводити під час підготовки творчих звітів чи атестації педагогічних працівників, які самі або за поданням шкільних адміністраторів претендують на підвищення кваліфікаційної категорії чи присвоєння педагогічного звання. Для цього потрібно в комплексі відстежувати такі питання, як:

  • науково-теоретична та психологічна підготовка;
  • якість викладання навчального предмета;
  • позакласна робота з предмета;
  • робота з самовдосконалення і підвищення педагогічної майстерності;
  • робота з підготовки навчально-матеріальної бази предмета;
  • якість ведення документації;
  • громадсько-педагогічна та виконавська діяльність;

2. Надання практичної допомоги з окремих питань у організації навчально-виховного процесу. Особливо актуальним є вивчення системи роботи молодих педагогів із метою надання практичної допомоги в їх професійному становленні;

3. Вивчення окремих питань роботи одного педагога чи їх групи:

  • стан викладання навчального предмета та рівня навчальних досягнень учнів із нього;
  • стан виховної роботи та рівень вихованості учнів;
  • вивчення передового педагогічного досвіду чи окремих його елементів.

Якщо в роботі одного чи групи педагогів чітко відслідковуються позитивні чи негативні тенденції з реалізації окремих питань навчально-виховного процесу, то їх слід вивчати в системі, щоб з’ясувати причини успіхів чи невдач, намітити конкретні шляхи впровадження позитивного чи подолання негативного в роботі. Це можуть бути найрізноманітніші питання, зумовлені життям навчального закладу, а не надумані штучно. Наприклад, про систему роботи з:

  • розвитку творчих та інтелектуальних здібностей учнів;
  • формування загальнонавчальних і предметних компетентностей учнів;
  • формування знань, умінь і навичок школярів;
  • розвитку в учнів пізнавальної активності та культури розумової праці;
  • формування вмінь самостійно здобувати знання;
  • формування позитивної мотивації до навчальної праці;
  • розвитку художньої культури та розвитку творчих здібностей учнів;
  • формування господарської відповідальності, підприємливості та ініціативи, підготовки випускників до життя в умовах ринкових відносин;
  • формування екологічної культури та залучення учнів до активної екологічної діяльності;
  • розвитку культури поведінки та спілкування тощо.

Вивчення системи роботи має бути науково обґрунтованим, випливати з результатів роботи школи за попередні роки, індивідуальних особливостей учителя та рівня його педагогічної майстерності, нести в собі відповідну дидактичну мету (вивчення, узагальнення та впровадження у практику елементів передового педагогічного досвіду, надання своєчасної кваліфікованої допомоги, підвищення педагогічної майстерності, вивчення рівня викладання навчального предмета, підвищення рівня навчальних досягнень школярів, підвищення ефективності виховної роботи тощо). Яку б мету для вивчення системи роботи не ставили шкільні адміністратори, у кінцевому підсумку вона має виражатися у наданні допомоги педагогу з удосконалення всієї системи його роботи. Вивчаючи її, потрібно провести глибокі та всебічні дослідження всіх ділянок роботи в цілому чи з окремих питань, щоб у кінцевому підсумку дати відповідь на основне запитання: чи є в педагога система роботи та в чому її зміст та ефективність?

Відсутність глибокого й всебічного дослідження, тобто недостатня кількість інформації, призводять до неправильних висновків. Отже, невміння вибирати раціональні методи та прийоми вивчення, невміння зосереджувати увагу на найважливіших питаннях і суб’єктивність оціночних суджень є, на жаль, найголовнішими причинами формального підходу до вивчення роботи педагогічних працівників.

Результати вивчення системи роботи мають працювати на навчальний заклад у цілому чи хоча б на окремого працівника, бо інакше вони були проведеними лише задля вивчення і є марною витратою дорогоцінного управлінського часу.

Об’єктивна оцінка роботи педагога можлива лише на основі глибокого та всебічного аналізу стану навчально-виховного процесу, а головне ‑ його результативності, яка визначається рівнем сформованості компетентностей, рівнем навчальних досягнень, рівнем вихованості кожного школяра, а в кінцевому підсумку ‑ підготовкою їх до життя. У сучасних умовах вимоги до результату роботи педагога ставляться не тільки державними органами, а й батьками, учнями та й самими педагогами.

Результативність роботи педагога потрібно співвідносити з умовами, в яких він працює:

  • рівнем навчальних можливостей кожного учня;
  • освітніми потребами замовників освіти;
  • рівнем навчально-матеріального та навчально-методичного забезпечення тощо.

Вивчення системи роботи - не тільки й не стільки констатація досягнень, упущень, недоліків, а й, і це головне, виявлення причин, які їх породжують. Якщо результати діяльності педагога є позитивними, то ніхто не має права втручатись у процес і технологію його роботи. Кожен учитель має сам вибирати шляхи розв’язання проблем. Останнім часом кожен, хто є причетним до перевірки роботи педагога, дає йому пропозиції типу "впроваджувати нові освітні технології", але при цьому навіть не каже які, чи "впроваджувати особистісно зорієнтоване навчання", але не каже як. Водночас, яке б позитивне враження не справляла робота педагога, але при неналежній результативності вона не може оцінюватись позитивно.

Отже, головним показником оцінки роботи педагога має бути рівень навчальних досягнень школярів, їхня вихованість, підготовка до життя, а не кількість підготовлених папок, в які часто ніхто роками не заглядає, чи проведені одиничні заходи методичного або виховного характеру тощо.

У школі доцільно мати перспективний план вивчення системи роботи педагогів, як за термінами, так і за метою. Ця робота має передбачатись і річним планом роботи школи. Плануючи вивчення системи роботи вчителя, потрібно, у першу чергу, акцентувати увагу на тих питання, які вже сьогодні працюють на навчальний заклад, дають позитивний результат.

Вивчення системи роботи педагога

Підготовчий період:

  • визначення мети;
  • вивчення та опрацювання літератури з проблеми чи теми вивчення;
  • підготовка складу комісії з вивчення системи роботи;
  • залучення до цієї роботи досвідчених учителів і керівників методичних об’єднань сприятиме створенню атмосфери доброзичливості та кваліфікованого підходу до розв’язання запланованого питання;
  • розробка критеріїв оцінювання роботи вчителя.

Процесуальний етап вивчення системи роботи педагога:

  • збір інформації про роботу педагога;
  • відвідування уроків із певних навчальних тем у певному класі;
  • відвідування позакласних заходів;
  • ознайомлення з документацією вчителя (календарні та поурочні плани роботи, класні журнали, журнали гурткової роботи, учнівська документація тощо);
  • проведення бесід з учителем;
  • допомога в подальшому вдосконаленні його майстерності та з’ясування, що нового з’явилось у його педагогічній діяльності;
  • збір іншої інформації, що фіксує роботу вчителя.

Узагальнення вивченого про систему роботи педагога:

  • підготовка узагальнюючого документа;
  • проведення педради, методичних засідань, оперативок тощо, де оприлюднюються результати вивчення;
  • видання наказу по школі;
  • виготовлення папок, стендів інших інформаційних матеріалів;
  • висвітлення наслідків вивчення у ЗМІ тощо.

Підготовчий етап ані в якому разі не можна ігнорувати, що нерідко полюбляють робити керівники навчальних закладів. Адже чіткість планування вивчення системи роботи є основним підґрунтям для прийняття правильних рішень за результатами вивчення.

Основною формою вивчення системи роботи вчителя є спостереження й аналіз уроків. Для цього потрібно підібрати в одному й тому ж класі не менше як дві теми, кожна з яких може охоплювати 10-15 уроків. Період між вивченням цих тем має бути 1,5-2 місяці. Отже, систему роботи вчителя потрібно вивчати не менш як у два періоди. До відвідування кожного уроку потрібно старанно готуватися. Адже нелегкою є справа вчити тих, хто вчить інших. Шкільні адміністратори та члени комісії, тобто всі ті, хто вивчає систему роботи вчителя, повинні самі добре знати зміст навчальної програми, а також продумувати методику проведення кожного уроку. У процесі спостереження уроків потрібно дивитись на всі елементи в сукупності, але найбільше уваги приділяти тим питанням, від реалізації яких залежатиме ефективність уроку, тобто рівень засвоєння програмового матеріалу та оволодіння учнями загальнонавчальними та спеціальними навчальними компетентностями.

Продуманий, глибокий і всебічний аналіз уроків - це важлива форма підвищення кваліфікації самого педагога. Такий аналіз можна зробити тільки маючи достатньо матеріалу за наслідками вивчення системи уроків в одному класі та порівнюючи його з матеріалами оцінки роботи вчителя в інших класах, а також інших учителів цього ж фаху, особливо тих, які працюють на паралелях класів.

Ані в якому випадку не можна судити про роботу педагога за відвіданим одним чи двома уроками. Нерідко це дозволяє собі робити значна кількість шкільних адміністраторів і навіть окремі члени комісій з атестації навчальних закладів. За одиничними відвідуваннями можна побачити багато цікавого з педагогічної майстерні вчителя, але дуже рідко можна відстежити головне - його результативність, яка найчастіше проявляється у процесі підготовки учнів до уроків, на наступних уроках, під час проведення тематичних оцінювань, у рівні знань, умінь і навичок учнів.

Вивчаючи систему роботи педагога, залежно від умов, можна аналізувати як окремі, так і всі відвідані уроки в комплексі. При цьому у книзі запису за наслідками внутрішньошкільного контролю необов’язково після кожного відвіданого уроку робити висновки. Зробити їх краще після вивчення всієї системи уроків, але окремі нотатки бажано робити після кожного відвідування.

Складовою частиною вивчення системи роботи вчителя є відвідування позакласних і позашкільних заходів, що дає багатий матеріал для об’єктивного висновку про його громадську активність, майстерність, ерудицію. Відомості про роботу вчителя доповнить і ознайомлення з документацією.

У процесі вивчення системи роботи педагога не слід нехтувати такою ефективною формою, як бесіда, проведення якої на різних етапах вивчення дозволить керівнику більш ретельно проникнути в суть досліджуваного явища, чіткіше виявити причини успіхів чи невдач, разом із педагогом прийняти конкретні рішення, залучити до їх виконання інших членів педагогічного колективу.

Важливу роль у вивченні системи роботи педагога відіграє узагальнення вивченого. Якщо робота вчителя оцінюється позитивно й вона заслуговує на увагу, то потрібно її широко описати й оформити за таким планом:

  • рівень фахової підготовки та педагогічної майстерності педагога, ерудиція, робота над підвищенням свого професійного рівня;
  • якість підготовки до уроків, позакласних і позашкільних заходів;
  • оцінка якості викладання навчального матеріалу (науковість, доступність, використання виховних можливостей, розвиток школярів, здійснення внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків, зв’язок із практикою, опора на життєвий досвід тощо);
  • принципи, прийоми, методи й засоби навчання та виховання (принципи, які найбільш вдало реалізовуються вчителем; відповідність методичних прийомів особливостям змісту, типу, меті уроків і віку школярів; урахування інтелектуального розвитку кожної дитини тощо);
  • система перевірки та оцінювання навчальних досягнень школярів;
  • рівень навчальних досягнень і вихованості учнів;
  • етика проведення уроків, демократизації та гуманізація всього навчально-виховного процесу;
  • виховна робота з дітьми.

Узагальнення вивченого слід супроводжувати конкретними прикладами, а завершується воно й конкретними пропозиціями. При цьому слід пам’ятати, що структура підсумкового документа, а тим більше його зміст певною мірою залежатимуть від мети вивчення. Оцінка роботи педагога має бути об’єктивною, повною, кваліфікованою, сприяти вдосконаленню всього навчально-виховного процесу у школі.

Автор: Н. Знова,
Директор Карабинівської школи Павлоградського району Дніпропетровської обл.

Освіта.ua
12.09.2012

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!