Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Правові основи сучасного сімейного виховання
Правові основи сучасного сімейного виховання

Відкритість сучасного українського суспільства, розширення діапазону його спілкування з іншими народами, повернення України на міжнародний шлях розвитку дають можливість національній правовій системі сімейного виховання збагатитися кращими здобутками світової правової культури

Правові основи сучасного сімейного виховання

Основним осередком формування особистості молодшого школяра в усі часи й у всіх народів була і є його сім'я. Сім'ї як основному осередку суспільства та природному середовищу для виховання і благополуччя дитини повинні бути надані необхідні захист і сприяння з тим, щоб вона могла повністю покласти на себе зобов'язання в рамках суспільства. Сім'я чутливо реагує на всі структурні й функціональні зміни, що відбуваються в суспільстві, і певним чином сама впливає на суспільство.

У ході дослідження двох найзначніших в історії людства правових парадигм - Сходу і Заходу - ми бачимо, що кожна з них відбиває правові цінності, пов'язані зі специфікою способу життя відповідного суспільства. Так, для східної традиції характерним є ствердження єдності суспільства і людини, домінування таких правових норм і правил поведінки особистості, як справедливість, гуманність, щирість, повага до батьків і старших. Особливе місце в процесі правової соціалізації особистості тут належить родині та релігійним нормам. Власне кажучи, саме суспільство розглядається як велика сім'я одновірців. Головна спрямованість правового виховання особистості - не на зміну світу, а на зміну себе, на самовдосконалення в рамках запропонованих парадигм.

Для західної ж правової традиції характерним є протиставлення особистості і суспільства, пріоритет індивідуальних правових цінностей над суспільними. Відповідно до цього правова соціалізація пов'зується тут, насамперед, зі зміною соціально-правового середовища і світу. Порівняльний аналіз цінностей західної і східної правових культур на сучасному етапі показує, що в західному типі правової культури первинними є такі цінності, як індивідуальність, гроші, повага до молоді, рівність жінок і чоловіків у суспільстві. У східній правовій культурі переважають колективна відповідальність, повага до старших, материнство, багатодітна родина.

Проблема «Схід-Захід» має у своїй правовій основі різні ціннісні домінанти: Схід зберігає систему цінностей традиційної правової культури з її історичними витоками, а Захід утверджує свободу особистості як верховну цінність, якій підпорядковані всі інші. Вона дає життя ідеї політичної свободи, юридичних гуманних прав і принципам «свободи творчості особистості». Тріумф ідей лібералізму в англо-американському регіоні та країнах Західної Європи поступово призводить до того, що людину починають розглядати в правовому полі як цінність для суспільства і для самої себе.

В основі сімейного виховання кожної країни лежить певне сімейне право, яке закріплено такими міжнародними документами, як Загальна декларація прав людини, Декларація прав дитини і Конвенція про права дитини, схвалені Асамблеєю ООН і ратифіковані в нашій країні Верховною Радою України, де зазначено, що кожна дитина має право на життя, батьків і право на особливу турботу й допомогу. Повний і гармонійний розвиток дитини потребує сімейного оточення, атмосфери щастя, любові і розуміння. Конвенція застерігає батьків від авторитаризму в сімейному вихованні. Якщо ж вони жорстоко поводяться з дитиною або не турбуються про неї, якщо навмисне чи ненавмисне наносять шкоду фізичному чи моральному здоров'ю дітей, відповідні компетентні органи на підставі судового рішення позбавляють їх батьківських прав, а дітей відправляють на виховання в державні установи.

Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов, необхідних для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Дитина має бути повністю підготовленою до самостійного життя в суспільстві і вихованою в дусі ідеалів миру, гідності, терпимості, свободи, рівності й солідарності, проголошених у Статуті Організації Об'єднаних Націй. Із цим всесвітнім документом узгоджені нормативні і законодавчі акти, які регламентують становище дітей в Україні, виховні функції батьків, роль сім'ї у формуванні особистості дитини.

Відповідно до Основного закону - Конституції України - сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. З метою систематизації правових норм регулювання сімейних відносин, ураховуючи основні положення Концепції державної сімейної політики, Верховна Рада України прийняла Сімейний кодекс України, який набув чинності із січня 2003 року. Серед основних його положень - зміцнення сім'ї як соціального інституту і союзу конкретних осіб, побудова сімейних стосунків на паритетних засадах, на взаємній любові та повазі, взаємодопомозі й підтримці, захист прав матері й батька, забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, захист кожної дитини, яка позбавлена батьківської опіки, надання їй можливостей для духовного та фізичного розвитку.

Щодо забезпечення умов для виховання кожної дитини в сім'ї Законом України «Про охорону дитинства» заборонено будь-які покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, що принижують людську гідність дитини. А в Законі України «Про охорону праці» за невиконання передбачених законодавством обов'язків батьків щодо виховання дітей визначено попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Наводимо відповідний перелік міжнародних документів і чинних підзаконних актів України щодо гарантії, захисту, реалізації прав дітей та обов'язків їхніх батьків у сімейному вихованні.

Загальна декларація прав людини

Стаття 15. Сім'я є природним і основим осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства та держави.

Стаття 25. Материнство і дитинство дають право на особливе піклування й допомогу. Усі діти, народжені в шлюбі і поза шлюбом, повинні користуватися однаковим соціальним захистом.

Декларація прав дитини

Принцип 6. Дитина для повного й гармонійного розвитку особистості потребує любові і розуміння. Вона має, якщо це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Конвенція про права дитини

Стаття 1. Держави-учасниці цієї конвенції поважають відповідальність, права та обов'язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної родини або громади, як це передбачено за місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, які несуть за законом відповідальність за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною у здійсненні нею визначених цією Конвенцією прав і робити це відповідно до здібностей дитини, що розвиваються.

Стаття 8. Держави-учасниці зобов'язуються поважати право дитини на збереження своєї індивідуальності, включаючи громадянство, ім'я і родинні зв'язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.

Стаття 12. Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати свої власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, які торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага відповідно до віку і зрілості дитини.

Стаття 13. Дитина має право вільно висловлювати свою думку; це право включає свободу шукати, одержувати і передавати інформацію та ідеї всякого роду, незалежно від кордонів, в усній, письмовій чи друкованій формі, у формі творів мистецтва або за допомогою інших засобів на вибір дитини.

Стаття 14. Держави-учасниці поважають право дитини на свободу думки, совісті та релігії.

Стаття 18. Держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу спільної й однакової відповідальності обох з батьків за виховання та розвиток дитини. Якнайкращі інтереси дитини є предметом їхньої головної турботи.

Стаття 27. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Стаття 29. Держави-учасниці погоджуються в тому, що освіта дитини повинна бути спрямована на:

а) розвиток особи, талантів і розумових та фізичних здібностей дитини в їх якнайповнішому обсязі;

б) виховання поваги до батьків дитини, її культурної самобутності мови і цінностей, до національних цінностей країни, в якій дитина живе, країни її походження та до цивілізацій, відмінних від її власної;

в) підготовку дитини до свідомого життя у вільному суспільстві в дусі розуміння, миру, терпимості, рівноправності чоловіків і жінок та дружби між усіма народами, етнічними і релігійними групами, а також особами з числа корінного населення.

Конституція України

Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується правовим захистом, матеріальною та моральною підтримкою материнства і дитинства.

Стаття 51. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права та обов'язки в шлюбі й сім'ї. Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім'я, дитинство, материнство та батьківство охороняються державою.

Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони в шлюбі чи поза ним.

Стаття 53. Кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою.

Стаття 57. Кожному гарантується право знати свої права та обов'язки.

Закон України «Про охорону дитинства»

Стаття 1. Визначення термінів: дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно із законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше; дитинство - період розвитку людини до досягнення повноліття; неповна сім'я - сім'я, що складається з матері або батька і дитини (дітей); багатодітна сім'я - сім'я, що складається з батьків (або одного з батьків) і трьох та більше дітей тощо.

Стаття 9. Право дитини на вільне висловлення думки та отримання інформації.

Стаття 10. Право на захист від усіх форм насильства. Кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність і захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що ґрунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини.

Дитина вправі особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах неповнолітніх, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів.

Стаття 11. Дитина і сім'я. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права й обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Стаття 12. Права, обов'язки та відповідальність батьків за виховання й розвиток дитини. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право й зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.

Автор І. Сіданіч

Освіта.ua
23.12.2006

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!