Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Перший клас
Перший клас

Бути готовим до школи - не означає вміти читати, писати та рахувати. Бути готовим до школи - означає бути готовим усього цього навчитись

Перший клас

Кожний батько серйозно готується до вступу дитини до школи: витрачається чимало грошей на придбання всього необхідного, дитині дають цінні настанови. Але ж просто вдягти дитину у красиву форму, дати до рук модний ранець із різнобарвними зошитами - не достатньо. У сьогоденні важливо психологічно підготувати дитину до школи заради успішного початку шкільного життя. Один із найважливіших аспектів підготовки дитини до школи - психологічний. Саме він допомагає дитині навчатись чи, навпаки, гальмує навчання, незважаючи на хороші інтелектуальні дані.

Що ж це таке, психологічна готовність дитини до школи? Це необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для засвоєння шкільної програми в умовах навчання в чималому колективі однолітків. Психологічну готовність можна сформувати ближче до семи років шляхом розвивальних занять із психологом. Не з учителем, а саме зі спеціалістом-психологом, бо вчитель навчає, а психолог сприяє розвитку навчальних здібностей за допомогою спеціальних вправ. Психологія, як наука, виділяє два аспекти психологічної готовності дитини до навчання у школі: особистісний (мотиваційний) та інтелектуальний. На інтелектуальному рівні в дитини має бути певний рівень розвитку пізнавальних процесів (пам'ять, мислення, логічні зв'язки, мовлення, увага тощо). На мотиваційному ж рівні дитина має бути готова до зміни власної соціальної позиції, дуже важлива наявність бажання вчитись. Дитина може з радістю піти до школи, але це ще не означає, що дитина бажає чи готова вчитись. Ходити до школи й навчатись у школі - дві різні речі. Справа в тому, що здатність оцінювати власні можливості формується в дитини ближче до семи років, а часто й у сім років.

До успішного навчання у школі дитину слід підготувати, допомогти їй розвинути власні навчальні здібності. Дати поштовх до розвитку, а не навчати програмі першого класу вже в дитячому садочку. Навчання шкільній програмі до першого класу завдає дитині величезної шкоди, а саме її самооцінці, оскільки вчитись дитині належить тоді, коли в неї достатньо зрілі та розвинені для цього навчальні процеси. І навчати дитину має спеціаліст - учитель, а не вихователь дитячого садка. Задача вихователя - через гру соціально підготувати дитину до навчання та адаптації в новому навчальному просторі. Також дитині знадобиться вміння долати труднощі, доводити розпочату справу до завершення. Для успішного розв'язання задач у майбутньому дитині необхідні розвинені аналітичні навички: уміння порівнювати, робити висновки та узагальнювати. Для розвитку цих здібностей достатньо прочитати дитині книжку та попросити її переказати те, що вона запам'ятала, відповісти на деякі запитання батьків чи вихователя за змістом книжки. Це допомагає дитині розвинути вміння аналізувати зміст прочитаної книги, а значить, і зміст задач у майбутньому. Також це сприяє формуванню зв'язного мовлення, поповнює словарний запас дитини новими словами, допомагає сформувати увагу, уміння зосереджуватись, пам'ять, потребу в пошуку відповідей на запитання, а також формує вміння керувати своєю поведінкою, виконувати певний час не дуже цікаві вправи. Усі ці навички слід виробляти через щоденну гру (ігри, ліплення, аплікація, спільне читання, спілкування під час прогулянки), а не у формі епізодичного навчання.

Особистісна готовність - це потреба спілкуватися з однолітками, здатність виконувати роль учня, адекватність самооцінки дитини. Важливо створити мотивацію для дитини, щоб у неї виникло бажання вчитись, пізнавати щось корисне й важливе. У цьому дитині допоможе розповідь батьків про школу. Але це допоможе тільки в тому разі, якщо батьки не будуть дитину лякати школою, намагаючись привити серйозне ставлення до навчання, а дадуть дитині яскравий образ позитивної моделі шкільного життя. Хочемо навести для вас приклади шкідливих для дитини батьківських установок, їх наслідки для дитячої психіки. Для того щоб читачеві не було сумно читати наступні рядки, ми наведемо поруч приклади позитивних батьківських установок (так званих контрустановок), які формують у дитини приємний образ шкільного життя.

Установки виникають щоденно. Деякі випадкові, слабкі, інші принципові, постійні та сильні, формуються з раннього дитинства, і чим раніше вони засвоєні, тим їх дія сильніша. Водночас, з'явившись, установка не зникає та у сприятливий для дитини момент життя впливає на її поведінку та почуття. Зброєю проти негативної установки може стати тільки контрустановка, причому постійно підкріплена позитивними проявами з боку батьків та оточуючих. Наприклад, контрустановка «Ти все зможеш!» переможе установку «Незграба! У тебе нічого не виходить!», але тільки в тому випадку, коли дитина дійсно буде отримувати підтвердження цьому в успішній діяльності (малювання, ліплення, співи, танці, навчання тощо).

Проаналізуйте, які директиви, оцінки та установки ви даєте своїм дітям. Зробіть так, щоб негативних було дуже мало, навчіться трансформувати їх у позитивні, які б розвивали в дитині багатство та яскравість емоційного світу й віру в себе.

Негативні установки

Позитивні установки

Сказавши так:

Подумайте про наслідки

Та вчасно виправтесь

«Не будеш слухатись - ніхто з тобою не буде дружити...»

Замкненість, відчуженість, безініціативність, підкоряння іншим, улесливість, дотримання стереотипної поведінки

«Будь собою, у кожного в житті є друзі!»

«Горе ти моє!»

Відчуття провини, низька самoоцінка, вороже ставлення до оточуючих, відчуженність, конфлікти з батьками

«Щастя моє! Радість моя!»

«Плакса-вакса! Скиглій!»

Стримування емоцій, внутрішня озлобленість, тривожність, глибоке переживання навіть незначних проблем, підвищена емоційна напруга, страхи

«Поплач, буде легше...»

«От дурненький! Геть усе готовий роздати!»

Низька самооцінка, жадібність, накопичування, складності у спілкуванні з однолітками, егоїзм

«Молодець, що ділишся з іншими!»

«Це не твого розуму справи», «Тебе це не стосується»

Низька самооцінка, затримки у психічному розвитку, відсутність власної думки, невпевненість, відчуженість, конфлікти з батьками

«А як ти вважаєш?»

«Вдягайся тепліше, захворієш!»

Підвищена увага до свого здоров'я, тривожність, страхи, часті простудні захворювання

«Ти виглядаєш замерзлим» або «Молодець, загартовуйся!»

«Ти геть такий, як твій батько (мати)...»

Складності у спілкуванні з батьками, ідентифікація з батьківською поведінкою, неадекватна самооцінка

«Наш батько - чудовий!», «Наша мама - розумниця!»

«Нічого не вмієш робити, незграба!»

Невпевненість у власних силах, низька самооцінка, страхи, затримка психічного розвитку, безініціативність, низька мотивація досягнення успіху

«Спробуй ще раз, у тебе обов'язково вийде!»

«Не кричи так - будеш глухий!»

Прихована агресія, підвищене психоемоційне напруження, хвороби горла, вух, конфліктність

«Скажи мені тихенько на вушко, давай пошепочемось, і це буде нашою з тобою таємницею»

Хлопчику про дівчинку: «Вередливе дівчисько! Усі вони капризулі!». Дівчинці про хлопчика: «Негідник! Усі хлопці б'ються!»

Порушення психосексуального розвитку, ускладнення в міжстатевому спілкуванні, складності у виборі друга чи партнера протилежної статі

«Усі люди рівні, але в той же час жоден з них не схожий на іншого»

«Замазура! Бруднуля!»

Відчуття провини, страхи, розсіяність, неуважність до себе та своєї зовнішності, нерозбірливість у виборі друзів

«Як приємно буває на тебе дивитись, коли ти чистий та охайний!»

«Ти поганий! Ображаєш маму, я піду від тебе до іншої дитини!»

Відчуття провини, страхи, тривожність, відчуття одинокості, порушення сну, відчуження від батьків, «ухід» у себе або віддалення від батьків

«Я ніколи тебе не залишу, я люблю тебе більше за всіх»

«Життя надто складне: виростеш - побачиш!»

Недовірливість, боягузтво, безсилля, покірливість долі, невміння долати перешкоди, схильність до нещасних випадків, підозрілість, песимізм

«Життя цікаве та прекрасне! Усе буде гаразд!»

«Іди з очей моїх геть, стань в куток!»

Порушення взаємодії з батьками, «ухід» від них, прихованість, недовірливість, озлобленість, агресивність

«Іди до мене, давай в усьому розберемось разом»

«Не їж багато солодкого, зуби болітимуть і будеш гладким»

Проблеми зайвої ваги, хворі зуби, самообмеження, низька самооцінка, неприйняття себе

«Їж на здоров'я!»

«Усі навкруги обманюють, сподівайся тільки на себе»

Складності у спілкуванні, підозрілість, підвищена самооцінка, страхи, проблеми надконтролю, відчуття одинокості та тривоги

«На світі багато добрих людей, які готові прийти тобі на допомогу»

«Моє гидке каченятко. І в кого ти такий некрасивий?!»

Незадоволення власною зовнішністю, надскромність, порушення у спілкуванні, відчуття беззахисності, проблеми з батьками, низька самооцінка, невпевненість у власних силах і можливостях

«Як ти мені подобаєшся»

«Не можна нічого самому робити, питай дозволу у старших»

Сором'язливість, страхи, невпевненість у собі, безініціативність, страх перед старшими. Несамостійність, нерішучість, залежність від чужої думки, тривожність

«Сміливіше! Ти все можеш сам! Тільки спочатку обміркуй свої дії»

«Завжди ти невчасно! Почекай»

Відчуженість, прихованість, надмірна самостійність, відчуття беззахисності, непотрібності, «ухід» у себе, підвищене психоемоційне напруження

«Давай я тобі поможу» або при невідкладній справі «Я обов'язково допоможу тобі через кілька хвилин»

«Нікого не бійся, нікому не поступайся, усім давай здачу!»

Відсутність самоконтролю, агресивність, відсутність поведінкової гнучкості, складності у спілкуванні, проблеми з однолітками, відчуття вседозволеності

«Тримай себе в руках, поважай людей!»


Список міг би бути набагато довшим. Складіть свій власний і спробуйте знайти контрустановки, це дуже корисна справа. Сказане, здавалось би, без зла може «проявитись» у майбутньому та негативно вплинути на психоемоційний розвиток дитини, її поведінку, а часто й на її сценарій життя. У тому числі й на шкільний сценарій життя.

Окрім того, лікарі-неврологи радять перед тим, як відправляти дитину до першого класу, звернути увагу на загальний стан дитини. Привчіть її до режиму дня, це дозволить дитині плавно увійти в режим навчання. Після школи дитині слід погуляти, відпочити, можливо, поспати. І тільки потім сідати за уроки. Хоча за нормами домашніх завдань у першому класі задавати не можна, більшість батьків розуміють, що вивчити мову можна тільки в тому випадку, якщо дійсно її вивчати. За 35 хвилин уроку дитина отримає навички застосування нових слів, а ось на запам'ятовування цих слів на уроці часу не вистачає. І правила на уроці встигають вивчити лише 15-20 % учнів. Мова йде не тільки про іноземну мову, яку діти вивчають у спеціалізованих школах і прогімназійній початковій школі з першого класу. Мова йде і про рідну мову. Більшість дітей володіють нею на тому рівні, коли необхідно вивчати нові слова, щоби поповнювати словниковий запас учня. Це дитина має робити вдома. Бо мову або вивчаєш, або не розмовляєш нею.

Психологічно незріла дитина може не витримати такого навантаження попри амбіційні бажання своїх батьків про її навчання в «найкрутішому» закладі. Батькам, звісно, перед сусідами не соромно, і перед родичами є чим похвалитися, щоб їх аж, самі знаєте, хто задавила. Але ж розплачуватися за батьківські амбіції має дитина: своїм здоров'ям, своїм успіхом у майбутньому житті, своїми невикористаними можливостями та придбаним величезним комплексом неповноцінності. Свої амбіції батьки прикривали сором'язливою фразою: «Як це незріла дитина?! Усі друзі моєї дитини ідуть у школу, усі з двору й дитячого садочка. А моя дитина, що, дурніша від них?». У цій фразі звучить багато інтонацій: і образа на психолога за те, що не розгледів у дитині мегазірку; й образа на дитину за те, що не виправдала сподівань батьків; і прикритий агресією сором за себе, що не змогли вкласти в дитину більше, ніж сусіди, та ще багато інших дурниць, які нічого не варті в порівнянні з дитячим здоров'ям. А зовсім нещодавно я почула повне безглуздя від одного батька й дивувалась: невже людина сама себе не чує? Він наполегливо вимагав найвищих результатів співбесіди для його 5-річного(!) сина на основі того, що він - батько, начебто є екстрасенсом, і його дитина завдяки цьому вельми обдарована. Хоча рівень розвитку дитини просто відповідав нормам розвитку п'ятирічної дитини, для якої також є нормою нерозвинена емоційно-вольова сфера.

Скільки дітей бачила, які пішли до школи з незрілою емоційно-вольовою сферою й загубились у шкільному житті, як краплинка в неосяжному океані: дехто придбав тривожність, надмірну нервову чутливість, агресію, невроз. Я не можу пригадати всі їх імена, але пам'ятаю їх очі через рік навчання в першому класі та стандартну фразу батьків «Що ж зробиш. Уже нічого не вдієш. Жаль, що не послухали Вас і віддали раніше, ніж дитина була готова до цього». Таких дуже багато. Батьки ладні виконувати закон про освіту із заплющеними очима, побоюючись довготривалого дванадцятирічного навчання. А ще я знаю, як важко адаптуватись таким дітям у п'ятому класі, з якими труднощами вони спілкуються з однокласниками в 7-8-х класах.

Пам'ятаю імена всіх дітей, котрих довелося залишати на повторний курс у першому й у другому класі за згодою батьків. Я достатньо спостерігаю за цими дітьми та не втомлююсь дивуватись тому, як вони розквітли, коли потрапили у своє коло спілкування, до дітей, близьких їхньому психологічному рівню. Батьки цих дітей не стали ховати голову в пісок, знайшли в собі сили подивитись проблемі в обличчя й вирішити її на користь дитини, нехай із запізненням. Так вони здолали свого внутрішнього мінотавра. Честь і хвала тобі, свідоме батьківство! Звісно ж, з дитинкою довелось попрацювати і вчителям, і психологу, і шлях цей міг би бути не таким тернистим, якби віддали батьки дитину до школи тоді, коли їм рекомендували фахівці. Багато ж хто з батьків читав книжку про Анну Кареніну, і тепер бігають, як вона.

Пам'ятаю обличчя тих дітей, які приходять до мене на співбесіду через рік, тому що їхні батьки прислухались до порад і вчасно прийняли правильне рішення. Тепер ці діти мотивовані навчатись, а не ходити до школи гратися з друзями. Тепер їхні батьки - мої помічники, вони розповідають усім про свій удалий досвід і радять батькам майбутніх першокласників на співбесідах до першого класу все ж таки прислухатись до думки спеціалістів.

Автор: А. Брюханова

Освіта.ua
20.02.2009

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!