Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Свобода слова і директор школи
Свобода слова і директор школи

Чи може директор пересічної української школи висловлювати власну позицію, що не збігається з офіційною?

Свобода слова і директор школи

На електронну адресу редакції прийшов ось такий лист від Віталія Шульги, директора Зеленопільської школи, що на Дніпропетровщині.

Шановна редакція!

Мене звільнили з посади директора школи. Маю багато цікавих питань про нашу середню освіту. Моя стаття "Реформа освіти починається з управління", опублікована у вас, мабуть, також мала певний вплив на це рішення адміністрації.

Уважно ще раз перечитав публікацію згаданого автора з метою побачити в оцінках ситуації в освіті ознаки "крамоли". Віктор Шульга відразу наголошує, що "більшість (напевно, маючи на увазі освітян – авт.) убачає в перманентному реформуванні лише чергові непотрібні та не приземлені до потреб звичайної школи дії влади, що можуть призвести до непоправних помилок не тільки в майбутньому, а вже завтра, бо пов’язані з долею дитини та її становленням як громадянина й особистості".

Упевнений, що під "владою" директор розумів місцеві органи управління освіти та не закликає скасовувати існуючий державний устрій. Свою думку автор якось намагається аргументувати, бо як він пише, "є багато непоодиноких прикладів, коли щось непродумано вводиться, потім скасовується, а потім усе повертається у ще більш спотвореному вигляді" та наголошує, що це тільки його думка, так йому бачаться події в освітянській царині. "Заберіть від нас непотрібну паперовотворчу діяльність, в якій ми сьогодні дійсні "аси". Окрім нескінченних планів, заходів і розгорнутих звітів про їх виконання ми не встигаємо майже нічого робити з дитиною, заради якої й повинна існувати школа", ‑ розвиває думку колишній директор школи.

Далі йдеться про те, що дитина у школі – перш за все, і щоб так сталось, потрібно багато чого, "але без реформування управлінської діяльності ми, упевнений, не зрушимо цю величезну машину, що має назву середня освіта, з місця".

"На жаль, керівник, який працює з дитиною й з учителем на засадах демократичних відносин, нашим суспільством сприймається, скоріше за все, як дивакуватий... Чи прагне наше суспільство саме до таких директорів шкіл?", ‑ питає Віталій Шульга.

Риторичне запитання одержало відповідь усього лише через три з половиною місяця у формі звільнення з посади директора школи, яку автор обіймав. Але цілком можливо, що це був лише прикрий збіг обставин, і оприлюднені особисті думки автора не мають аж нічого спільного з його звільненням.

Щоби прояснити, чи тільки згаданий колишній директор школи був "дивакуватий" та чи розділяють його погляди інші, варто звернутись до коментарів і відгуків на розміщену статтю. Вони різноманітні, а подекуди й розбіжні, але їх переважна більшість на боці автора:

"На жаль, керівник, який працює з дитиною й з учителями на засадах демократичних відносин, довго керівником працювати не буде! Він нікому не потрібний! Йому або створять умови, щоб він пішов, або він сам піде, бо розуміє, що так жити і працювати не може!", ‑ пише Teacher.

"На 100 % правда. Я сама через це пройшла, будучи керівником райво! Усіх цікавила тільки фінансова сторона, а не люди. Про науку управління можна почути тільки на курсах у Києві. Ось тепер вчителюю і вчу дітей...", ‑ підтримує UA.

"Дякуємо за статтю! Учителі вже давно вимагають зміни управлінського процесу, живої роботи з дітьми, знищення "паперотворчості". Нарешті до нас долучились директори ‑ це вже важка артилерія! Може, завдяки таким виступам щось зміниться в суспільстві і школа знову почне вчити?", ‑ відгукнулась дописувач із ніком Маша.

Не маємо підстав стверджувати, що колишній директор школи був "зразково-показовим" адміністратором, а в райвідділі освіти його просто "з’їли". Нікому не можна виносити вердикт: директор школи суто правий чи вищі органи є бездушним чиновниками, бо щоб когось засуджувати, треба вислухати й іншу сторону конфлікту.

Та й ми не судді, щоб виносити вироки. "Не суди й судимим не будеш", ‑ закликає біблейська заповідь, сильна своєю мудрістю вже дві тисячі років. А судити має повне право лише колектив, де працював директор, учні, які вчаться в цій школі, їхні батьки, громада, суспільство.

І судити можна не за думки, бо це ганьба, а тільки за конкретні вчинки.

Автор: Олег Іванов, головний редактор журналу "Відкритий урок".

Освіта.ua
26.03.2012

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!