Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Упровадження інновацій, або захоплення сегмента ринку

Упровадження інновацій, або захоплення сегмента ринку

Прогрес зупинити неможливо. Тим більше, коли він приносить мільярдні прибутки. Утілення інтерактивних методів у освіту - незворотний процес. У чому його сенс? Які його рушійні сили? Які небезпеки він у собі приховує?

Сенс. Інтерактивна взаємодія обумовлює оперативний зворотний зв'язок у реальному часі між людино-машинними системами чи між людиною та людиною. Сучасні засоби телекомунікації дозволяють здійснювати таку взаємодію в масштабах планети. Телемости, телефонні й інтернет-конференції, мережні комп'ютерні ігри з багатьма учасниками, чати та форуми, дистанційне навчання вже стали частиною нашого повсякденного життя. Електронні телекомунікації як би знищують, анігілюють простір, а цифрові носії інформації дозволяють як би консервувати та зберігати інформацію в часі й витягати її в будь-який потрібний момент. Технічна революція у способах збереження та транспортування інформації призвела до революційних змін практично в усіх сферах життя: банківська справа й електронні платіжні системи, електронна торгівля, електронні бібліотеки, віртуальні засоби масової інформації, віртуальні шлюбні агентства тощо. Завдяки таким технічним можливостям з'являються нові педагогічні технології. Інтерактивна дошка у класі, дистанційне й віртуальне навчання, інтерактивні олімпіади, комп'ютерні курси з різних предметів, навчальні методичні ігри та тренінги... І це тільки дидактичний аспект освіти. А ще відкриваються нові можливості й у менеджменті освіти, і у вихованні, і в економіці освіти. Наприклад, що стосується організації взаємодії школи та батьків, то стала реальною ідея шкільного он-лайн журналу й он-лайн щоденника дитини, щоби батьки мали прямий доступ до інформації про стан справ дитини у школі (особливо з нинішньою любов'ю до прогулів).

Кілька слів варто сказати про засоби та форми інтерактивних технологій в освіті. Перегляд літератури показав, що нова лексика вже активно експлуатується. Але ось нові змісти, а часто і взагалі просто змісти, хай вибачають нас колеги-педагоги, уловлюються за цією лексикою не завжди. Існує різнобій у розумінні самого терміна «інтерактивні технології». Наприклад, у цікавій статті Н. Коломійця1 або Тараса Фасолі2. Узагалі вражає відсутність на сайті Міністерства освіти і науки України нормативної бази та стратегії впровадження інтерактивних технологій. Узагалі відсутні звіти про діяльність міністерства, неможливо знайти дані про бюджет і статті його витрачання. Тому важко сказати, є чи в держави взагалі стратегія розвитку в цьому напрямі.

Отже, проведення уроків із використанням інтерактивних технологій припускає наявність інтерактивної дошки, проектора, комп'ютера, інтерактивної указки (не обов'язково, але такі існують), програмного забезпечення.

Використання такого комплексу дозволяє замінити традиційне наочне обладнання на уроках мультимедійним: на уроки історії та географії не потрібно носити карти чи глобуси, на уроках хімії не має сенсу діставати із шаф запилені моделі молекул і кристалічних решіток, у кабінеті біології не обов'язково зберігати кістяк, на уроки літератури та художньої культури можна не носити товстючі й дорогі альбоми репродукцій. Але окрім цього, оскільки дошка інтерактивна, учитель і діти можуть взаємодіяти з нею: ставити запитання, давати відповіді (тестувати себе), працювати над помилками, удосконалювати вимову тощо.

Наступна сфера застосування інтерактивних технологій в освіті - дистанційне навчання. Для нього потрібен комп'ютер, підключений до Інтернету, й уміння користуватись електронною поштою та спеціальними програмами дистанційного навчання.

Мабуть, більше не варто зупинятись на цих питаннях. Для цього є спеціальна література.

Що рухає? Упровадження інтерактивних технологій - дуже складний і затратний процес. Якщо відволіктись від економічної сторони, то головними труднощами є підготовка кадрів, які володіють інтерактивними методиками викладання, і підготовка програмного забезпечення. Проте процес упровадження йде. Бо якщо раніше престижно було мати комп'ютерні класи, то відтепер - інтерактивні комплекси. Це аргумент психологічний, безумовно. Тобто це різновид моди. Приватні школи зацікавлені залучити клієнтів новими яскравими педагогічними технологіями. Адміністрація школи та відділів освіти зацікавлена в тому, щоби «було що показати», тобто також далеко не педагогічний аргумент. Років десять потому на базі однієї зі шкіл проводили конференцію й ілюстрували досягнення відкритими уроками. На одному з таких уроків нас приголомшили використанням відеокамери, відеомагнітофона, телевізора, кінопроектора та програвача. Це за 45 хвилин! Зрозуміло, що нормальні уроки так не проходять. І слава Богу! Але це, так би мовити, негативні рушійні фактори. Позитивним же є те, що різко підвищуються емоційність викладання та сприйняття матеріалу, інформаційна ємність уроку, а головне, як нам здається, - можливість використання кращих вітчизняних і навіть світових дидактичних засобів у кожній школі.

Небезпеки. За всіма реальними й уявними позитивними моментами впровадження інтерактивних технологій криються, на наш погляд, дві небезпеки. По-перше - те, що яскравість, інтенсивність, ігрова форма уроку можуть перетворитись у просту розвагу, коли найголовніше залишиться «за кадром», пройде повз увагу й не залишиться в пам'яті дитини. Зараз активно досліджується в усьому світі психологія інтерактивної взаємодії. І все начебто б говорить «за» нову технологію (див., наприклад, http://personal.in.ua/article.php?ida=331). Але все-таки не слід забувати, що все залежить від учителя, від його вміння привернути та сконцентрувати увагу класу. А наявність програмного забезпечення та хорошої техніки може й розслабити вчителя: навіщо перейматись, якщо існує дошка, котра сама і покаже, і спитає, і вислухає, і виправить!

Друга проблема - небезпека комерційної експансії у школу фірм - виробників інтерактивних технологій. Адже освіта - це десятки тисячі шкіл, сотні тисяч класів. Це величезний сегмент ринку. І за нього йде боротьба. Безумовно, чим більше товару випускається, тим вище його окупність і тем дешевше буде роздрібна ціна товару. Але насамперед суспільство мусить думати про школу, про якість освіти, а не про економічні інтереси виробників товару. А сайти виробників і дистриб'ютерів цієї техніки часом нав'язливо рекламують свою продукцію. Наприклад, фірма «Interactiv Kazakhstan» (http://www.interactiv.kz/price) замість розміщення прайса пропонує зв'язатися з ними для одержання інформації. Це називається «Нехай клієнт прийде, а ми вже його розкрутимо!». А ось одна вітчизняна компанія на своєму сайті так і пише: «24 січня о 15-й у школі № ... пройшла чергова презентація інтерактивних дошок SMART, цього разу в Києві». Помітьте! Пройшов не відкритий урок, а презентація! І далі написано про те, що у президії знаходилися заступник міського мера та начальник головного управління освіти і науки м. Києва, перший заступник начальника головного управління освіти та генеральний директор компанії. Безумовно, бізнес не пошкодує грошей на презентації й навіть на спонсорство для однієї, а то й не однієї школи, щоб захопити потім сотні й тисячі! Повторюємо: ми не проти інтерактивних технологій! Але треба дуже багато чого зважити, щоб вирішити, як витрачати бюджет держави (будувати дороги та відновлювати сільське господарство), і чи витрачати бюджет на освіту (дати вчителю гідну зарплату), чи вбухати мільйони гривень в інтерактивні комплекси, на яких не вміють працювати вчителі та які не забезпечені програмним продуктом. Один комплекс коштує від 10000 до 20000 гривень, що дорівнює річній зарплатні вчителя. Ми вже проходили моду на телевізор у кожному класі, на комп'ютеризацію, а рівень освіти від цього не підвищився. Центральна фігура системи освіти - учитель! І жодна техніка його не замінить!

Чого хотілося б? Хотілося б, щоб держава системно підходила до введення інновацій в освіту, у тому числі пов'язаних з інтерактивними технологіями. Головні напрями роботи: підготовка кадрів, які вміють працювати з новими технологіями; створення національного (державною мовою) програмного забезпечення для інтерактивних технологій; створення національного банку програмного забезпечення для інтерактивних технологій.

Держава мусить стимулювати створення програмного продукту й повинна забезпечити незалежну експертизу та добір кращого. Дивлячись на те, що в нас діється із традиційними підручниками, виникають сумніви у здатності нашого міністерства вирішити цю задачу. Але розв'язувати її треба!

Інформація до розмірковування (для Міністерства освіти і науки, Академії педагогічних наук, Інституту інноваційних технологій і змісту освіти, Центрального інституту післядипломної освіти педагогів, педуніверситетів): із приблизно 3700 дисертацій, представлених у каталозі Центральної наукової бібліотеки ім. М. Вернадського, захищених у період із 1994 по 2008, стосуються інтерактивної освіти аж... 5!

Автор: Є. Смотрицький

Освіта.ua
05.08.2008


Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!