Новому міністру працювати в нових умовах. А вчителям?

А чи має він передумови до цього? Не забудьмо застереження від Роберто Ассаджіолі: «Коли сьогодні щось погане різко міняють на хороше, то назавтра виходить ще гірше, ніж учора».

Уважається, що такою передумовою є зовнішнє оцінювання освіченості випускників шкіл, адже воно не тільки дає об'єктивну інформацію про рівень освітньої роботи, а й, нарешті, стає тим центром обертання всієї системи освіти, котрий автоматично робить її роботу суспільно самодостатньою.

За такої «внутрішньої пружини» будь-який педагогічний колектив перетворюється в активного гравця на освітній ниві. Його вже не треба підганяти до «правильної» роботи. З'явилися зрозумілі мільйонам вагомі важелі до справжньої освітньої роботи, незалежно від настроїв тих чи інших «хазяїв життя». «Показне» та «справжнє» в освіті отримують рівні умови до конкуренції за учня, за фінансову та моральну підтримку від держави, суспільства чи батьківської громади.

Усі «красиві» заходи, що відволікають учителя від живої роботи з дітьми, відбирають час і сили від роботи над власним розвитком, різко блякнуть на фоні тієї учительської результативності, котра простежується від об'єктивного рівня освіченості та соціокультурного розвитку учнів.

Як спортсмену та його тренеру без багаторазових тренувальних вправ не отримати добрий результат, так теперішньому українському шкільництву не бачити його без переходу до застосування освітнього коучингу (професійна допомога людині у визначенні його особистих цілей, - Ред.).

І що ж для цього потрібно? Ч-а-а-а-а-а-с!!! Де його взяти? Звільнити вчителів від «залізних обіймів» тоталітарної паперотворчості. Хто на таке здатний? Тільки той міністр освіти та науки, котрий є виразником як не майбутнього, то хоча б сучасності!

Як каже мій дядько: «Ну-ну, дай-то Боже нашому теляті та й вовка «з'їсти!». Цікаво, чи спроможемось?

Із чого розпочати? Трансформувати сутність теперішніх відділів (управлінь) освіти: залишити при виконкомах рад тільки ті функції, котрі забезпечують матеріально-правовий базис школи. Усі навчально-педагогічні функції покласти на самоорганізацію самих педагогічних колективів на чолі з його керівництвом. Те, на що неспроможний контроль у теперішньому вигляді, чудово забезпечить механізм зовнішнього тестування, а відповідну до його вимог кадрову ротацію - новітня державна служба атестації педпрацівників, незалежна від керівних органів. Прагматизм такої організаційної будови здатний щонайкраще нівелювати виснажливу для справжнього вчителя паперотворчість і карусель показних заходів, що аж ніяк не впливають на освіченість школярів. Інтелект із потенційними педагогічними задатками не прищеплюється у школі з двох причин: нежиттєздатність розміру державної ставки (не плутати із загальним заробітком) учителя та відраза інтелекту, котрий знає собі ціну, до показної псевдодіяльності (паперотворчість, постійні наради тощо).

Невже така потужна за своїми потенційними ресурсами рідна Україна не здатна вирішити оці дві позиції на користь учителя? Наприклад, для засушливо-скелястого Алжиру таке не проблема: із приємністю згадую роки праці в алжирських ліцеях. А хотілось би, щоб і в нас отак! Чи, може, нехай усе лишається по-старому? Звісно, що в житті буває тільки те, що неодмінно має статись: останнє слово за скритим від зовнішнього зору внутрішнім змістом того відрізку історичної спіралі, на котрому ми знаходимось.

Утім, досить і маленького, але вчасного імпульсу, щоб синергетична нестатична система змінила свій якісний стан. Саме тому життя завжди спроможне на більше, ніж ми здатні уявити.

Автор: В. Другов

Освіта.ua
09.01.2008