Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Чому я переписую диктанти дітей
Чому я переписую диктанти дітей

Що ми знаємо про золоту медаль? Знаємо, що це дуже престижно для батьків медаліста. Отримати медаль чесним шляхом для психіки учня надто важко, а часто неможливо. Відомо, що один учитель може "зіпсувати" атестат і перешкодити нагородженню медаллю, а допомагає вона при вступі у ВНЗ досить відносно, якщо медаль "дута"

Чому я переписую диктанти дітей

Погляд у минуле. Звідки прийшло до нас поняття «Золота медаль за успіхи в навчанні»? Велика радянська енциклопедія повідомляє такі факти: «У дореволюційній Росії золоту медаль було запроваджено в 1828 році на основі «Уставу гімназії» за особливі заслуги в навчанні. Нею нагороджували найкращих гімназистів. Відливали золоту медаль із чистого золота. У період революційних потрясінь про золоті медалі тимчасово були.

Золота медаль у СРСР була заснована 21 липня 1944 року й нагороджували нею «За відмінні успіхи в навчанні, праці та за зразкову поведінку» випускників середньої загальноосвітньої школи. Справжні золоті часи медалей були короткими: з 1944 по 1954 р. На момент їх появи медалі відливались із золота 583 проби, вага чистого золота складала 10,5 г, а покриття з чистого золота було завтовшки 3 мікрони.

Найпершу справжню золоту медаль № 000001 вручили Євгенію Щукіну - відміннику московської школи № 110, який згодом із відзнакою закінчив фізфак МГУ, захистив дві дисертації, отримав учений ступінь професора. Це був справжній медаліст!

У 1954 році золоті медалі стали робити із золота 375 проби, а чистого золота в ній стало лише 5,8 г. У 1960 році символ надзвичайних успіхів у навчанні стали виготовляти зі сплаву міді й нікелю, а золота в ній залишилось 0,3 г - лише покриття.

18 грудня 1968 року Рада Міністрів СРСР затвердила положення, відповідно до якого золотими медалями нагороджувались випускники, які отримали під час навчання в 9-11-х класах з усіх предметів і склали випускні іспити з оцінкою «5» при зразковій поведінці й активній участі в суспільному житті школи. Сьогодні «Золота медаль» є нагородою «За особливі успіхи в навчанні» та дає своєму володареві деякі переваги при вступі до ВНЗ.

Еволюція високої відзнаки. Якщо ви уважно ознайомлювалися з історією виникнення та подальшого занепаду цінності золотих медалей та ще при цьому проводили паралель з якістю знань, за які учні отримували ці нагороди, то у вас, як і в мене, вимальовується цікава картина еволюції цієї високої нагороди. У ті часи, коли золота медаль була зі справжнього золота, й медалісти були справжніми, непідробними, ставали професорами та приносили користь власній державі. Чим далі, тим цікавіше відбувається розвиток подій: чим більш умовно медаль ставала золотою за вмістом золота в ній, тим більше умовних медалістів вишиковувались у чергу за нею. І в період, коли золота медаль перестала бути золотою у прямому сенсі, вона майже знецінилась за рівнем знань учня, який її отримує.

Медалісти сучасності. Серед медалістів сучасності більша частина талановитих, обдарованих дітей, які одержали медаль завдяки навчальним успіхам. Але поміж них є багатенько представників «золотої молоді», чиї татусі з легкістю переконують освітян у тому, що саме їх дитина заслуговує на таку високу нагороду. І не стільки таткові треба, щоб дитинка навчалась на бюджеті, бо грошики ж є на купівлю будь-якого диплома, скільки заради власного престижу: «Ось який я батько! Я можу все! Хай повиздохнуть від заздрощів усі партнери по бізнесу!» Та і школі не завадить фінансова благодійна допомога батьків - усе законно. Можуть же батьки бути вдячними школі за те, що вчителі так добре навчили їх дитину. Звичайно ж, батьки дуже вдячні й самим учителям, причому кожному окремо й у певному обсязі.

Цікаво, що деякі вчителі так бажають відчути щиру подяку батьків потенційного медаліста, що ладні занизити бал із предмета лише заради того, щоби побачитися з батьками дитини віч-на-віч. Одна моя дуже хороша приятелька розповідала історію зі шкільного життя своєї доньки. Дівчина 12 років тому закінчувала фізико-математичну школу й мала всі шанси стати справжньою золотою медалісткою. Учитель математики раптом «забув», як виглядають її батьки, й на іспиті поставив їй незаслужені «4» бали. Мабуть, так і не пригадав, бідолашний, і з горя вирішив занизити їй оцінку. Дитина отримала срібну медаль. На щастя, ця історія її не зламала, й сьогодні вона живе та працює провідним спеціалістом у державній установі в Нідерландах! Іноземка, у Нідерландах, у державній установі - це неймовірно важко! Вона довела всім учителям, що добитись у житті успіху можна не тільки завдяки чомусь чи комусь, а й усупереч.

«Погоня» за медалістами. Сьогодні ж мають місце як подібні, так і зворотні ситуації, коли в погоні за медалістами школи йдуть на фальсифікацію оцінок. Якщо реального медаліста немає, то заради створення фіктивного іноді переписуються класні журнали.

Не дивлячись на щорічне скорочення кількості випускників, чисельність медалістів неухильно зростає. У Києві цього року очікується 1 тис. 407 випускників загальноосвітніх шкіл, які закінчать навчання із золотими медалями.

Згідно з попередніми даними, претендентами на медалі є 2 тис. 103 випускників, що становить 8,5 % від загальної кількості випускників. Тобто крім золотих медалістів, срібні медалі мають отримати 696 випускників. Окрім того, 2 тис. 40 випускників (7,1 % від загальної кількості випускників) 9-х класів претендують на отримання свідоцтва про базову загальну середню освіту з відзнакою.

Багато хто з медалістів не складає й першого ж іспиту до ВНЗ, а це означає, що сучасні золоті та срібні шкільні медалі перетворились на фікцію. І це визнають офіційні представники Міністерства освіти і науки України.

Причини цього явища лежать на поверхні: медалі перетворились на самостійні цінності для школи, яка завдяки кількості медалістів підвищує власний статус і заради цього згодна тиснути на спеціаліста чи, навіть готова втратити хорошого вчителя, який не погодився на фальсифікацію; піднімається статус учителів випускної паралелі, і батьки наступних випускників уже знають, до кого звертатись із взаємовигідними пропозиціями; медаль для випускника є додатковим шансом на вступ до ВНЗ; золота медаль є предметом марнославства для заможних батьків і можливістю зекономити кілька десятків тисяч на відпочинок за рахунок навчання чада на бюджеті.

Для вирішення цих задач працює ціла індустрія фальсифікації оцінок учнів, переписування вчителями за них диктантів чи інших контрольних робіт. Істинних масштабів цього лиха не знає ніхто. А ось механізм скоєння відомий: у 8-му класі «примічають» майбутніх медалістів, повідомляють про таку можливість батькам і з 9-го класу «ведуть» медаліста до досягнення мети. Результати досягнень у журналі контролює хтось із адміністрації школи, він же «підказує» вчителям, які «помилилися» з оцінкою, як її виправити. Для дитини цей процес обертається неймовірним напруженням усіх сил, утратою здоров'я та психічної рівноваги, можлива повна зневіра у справедливість або повна віра у всемогутність власних батьків. І що гірше для дитини - не відомо, бо кожний із названих наслідків - гарненький негативний досвід прагнення жаданої винагороди.

Деяким батькам здається, що медаль - це свідоцтво успішності їхньої дитини в майбутньому. Але на сьогодні нема жодних даних про те, що медалісти є кращими фахівцями, ніж ті, хто медалей не отримав.

Блиск золота, або парадокс і сучасність. Ми живемо в часи панування парадоксу. Доведенням цього є такі факти: звичайна загальноосвітня школа може випустити за один рік до 7-10-ти медалістів. Результат же, заради якого все це влаштовували (маємо на увазі вступ до ВНЗ), досить примарний. У гімназії поруч зі школою-медалісткою золоту медаль отримає один випускник, 3-4 випускники отримують «срібло» й майже всі гімназисти вступають до ВНЗ. У сусідній школі такими результатами похвалитись не можуть, бо не пустять учительку з математики та з мови до екзаменаційної аудиторії замість її учня-медаліста писати диктант.

Звичайно ж, вимоги оцінювання учнівських відповідей і письмових робіт єдині по всій Україні, але відомий факт, що середнячок фізико-математичної гімназії буде майже генієм і медалістом у звичайній загальноосвітній школі. Це трапляється від того, що вчителі оцінюють не індивідуальність чи її можливості, порівнюють не її сьогоднішні досягнення з її ж досягненнями минулими, а порівнюють учнів у класах між собою, оцінюють вищими балами тих, хто краще за всіх відповідав у певному класі. Навіть таким самим чином мотивують виставлення того чи іншого бала. А, значить, відмінником може стати найрозумніший серед найгірших.

Усі вище перелічені фактори сприяли тому, що блиск золотих медалей згасає, утратив свою природну чистоту. І як боляче від того тим, хто здобував їх власним розумом, не завдяки, а всупереч.

Чи є шанси повернути справжній блиск золотій медалі? Шанс є завжди! Коли вона припинить бути шляхом до відкриття дверей ВНЗ і знов перетвориться на елемент відзнаки за особливі успіхи в навчанні, тоді вона втратить матеріальний сенс і стане лише предметом гордості, а не способом «пролізти» крізь приймальну комісію.

Автор: Д. Арбеніна

Освіта.ua
25.12.2008


Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!