Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Як обрати школу для своєї дитини?
Як обрати школу для своєї дитини?

Наприкінці весни я гостювала в друзів у Чеській Республіці, у маленькому містечку Трутнов. Як і в Україні, цей час доволі клопітний для батьків школярів і дошкільнят — обговорюються плани на майбутній рік, ведеться запис до навчальних закладів

Як обрати школу для своєї дитини?

Отож почувши, що подруга збирається записати молодшого сина до дитсадка і відвідати гімназію, де навчається 11-річна донька, я не могла всидіти вдома.

Першим пунктом нашого плану був дитсадок. Іграшки, прикраси, столики із солодощами. Поки дітвора весело спілкувалася, наминаючи цукерки й печиво, батьки заповнили заяви і анкети. Потім розібрали своїх малюків і веселою юрбою вийшли з приміщення. "Ну от і записалися до садочка! Тепер чекатимемо смс-повідомлення з інформацією щодо початку навчального року". Фантастика! Як з’ясувалося, ніхто не розпитував мою подругу ні про місце її роботи, ні про бажання зробити вступний внесок. Взагалі ні про що, крім даних про дитину. Складалося враження, що це не садочок ощасливив батьків своєю милістю, а батьки його своїм вибором. І останній штрих — зацікавившись великими ляльками, що зустрічали відвідувачів біля вхідних дверей, моя донька почала гратися ними. "Не можна!" — вхопила я її за руку. "Нехай грається. Це все для дітей", — сказала завідувачка дитсадка, що саме проходила поруч.

Наступний пункт подорожі — престижна гімназія. Щоб бути зарахованою туди після п’ятого класу, донька моєї подруги пройшла серйозний конкурсний відбір. Скромна будівля вразила мене. Простенькі штори, старенька таблиця Менделєєва у кабінеті хімії. Але — над дошкою великий плазмовий екран. "Тут вкладають гроші не стільки у зовнішній вигляд школи, скільки в якісну організацію навчального процесу, його сучасне наповнення", — пояснила подруга. І навіть домашні завдання (тексти для перекладу, вправи тощо) надсилають кожному учневі електронною поштою. Батьківські збори тривають зазвичай 15—20 хвилин. І обговорюються на них не питання ремонту класу. На останніх, які відвідала подруга, йшлося про розширення інформаційних можливостей сайта школи.

Ну а наших батьків і наші школи турбують дещо інші проблеми, набагато прозаїчніші. Розмовляючи з адміністратором закладу в кабінеті з шикарними меблями або спілкуючись з охоронцем у холі з дорогими ламбрекенами, ми чомусь не дивуємося скаргам директора на недостатню кількість комп’ютерів, необладнані майстерні для трудового навчання, проханням допомогти школі благодійними чи вступними внесками. Більше того, ми їх розуміємо і співчуваємо. І готові на все, аби наша дитина навчалася у найкращій школі. А що таке найкраща?

Як показали Всеукраїнські інтернет-збори батьків майбутніх першокласників, для 50% батьків найкращою є будь-яка школа, розташована поблизу будинку або їхнього місця роботи. А от для інших 50 відсотків має значення авторитет школи чи конкретного вчителя.

Театр починається з вішалки, а школа — з двору. Отже, перш ніж прий­ти до директора престижної школи, проведіть розвідку. Огляньте шкільне подвір’я: чи обладнане воно спортивними майданчиками (безпека уроків фізкультури!), місцем для прогулянок (особливо, якщо омріяна вами школа — школа повного дня). Не забудьте зазирнути і за ріг будівлі — старшокласники, що вибігли на перерві посмалити цигарку майже на очах у вчителів, краще за всілякі слова продемонструють турботу закладу про своїх учнів і дієвість правил внутрішнього розпорядку.

Багато цікавого можна дізнатися, побувавши на шкільному майданчику. Діти на прогулянці, супроводжувані грізними криками "усі закрили роти!", найкраще розкажуть про рекомендованого вам учителя. Разом з тим лагідний і водночас енергійний, проте не відомий широкому загалу педагог, який весело стрибає з дітьми в "класики", може більше зацікавити вас.

А взагалі-то з популярною порадою обирати не школу, а вчителя, хочеться не погодитися. Бо, крім основних предметів, у молодших школярів є додаткові (наприклад іноземна мова), що їх ведуть учителі-предметники. Який рівень їхнього професіоналізму? Ви не можете про це знати напевно. Як не можете бути спокійні стосовно того, що ваша дитина не почує брудних лайок у коридорах школи, не побоїться зайти до туалету, де другий урок поспіль "тусується" натовп старшокласників-прогульників. А вчителі, що проходять повз них, нічого не чують і не бачать. Бо адміністрація школи не виходить з кабінету й теж нічого не чує і не бачить. Отже, краще все-таки обирати не лише вчителя, а й школу.

Одним з найболючіших питань для кожного батька є здоров’я дитини. Як продемонстрували інтернет-збори батьків, найбільшу загрозу здоров’ю вони вбачають у великому навчальному навантаженні на першокласників. Тому, зайшовши до обраної школи, зверніть увагу не лише на розклад уроків (зазвичай його складено дуже раціонально й правильно, відповідно до санітарно-гігієнічних норм), а й на перелік факультативів. Додаткові заняття з логіки, іноземної мови, математики тощо — це добре. І саме вони є основною рекламною фішкою ліцеїв та гімназій. Але іноді буває так, що замасковані красивими назвами на кшталт "Математична стежинка", "Словограй", "Англійська розмовна", ці курси є не чим іншим, як додатковими уроками з математики, української чи англійської мови. І навіть проводяться за тими ж підручниками, що й основні предмети. Щоб уникнути цієї прикрості, поцікавтеся в адміністрації школи розкладом занять і програмою роботи факультативу (вона повинна розширювати й доповнювати, а не дублювати навчальні програми). Якщо ваші побоювання підтвердилися — маєте всі підстави вважати, що якість знань учнів забезпечується за рахунок збільшення кількості уроків, а не їхньої якості.

Ще один негуманний спосіб отримати "високі врожаї" знань учнів — великі обсяги домашніх завдань. Офіційно є нормативи, які забороняють "домашку" для першокласників, обмежують її обсяги в інших класах. Не можна задавати домашнє завдання учням початкової школи і на вихідні. Та більшість батьків на власному досвіді переконалися, як часто ці інструкції порушуються. Чому? Не тому, що педагоги і адміністрація не поважають правил. А тому, що традиційно намагаються підстрахуватися і перекласти частину навчання дітей на плечі їхніх батьків. А потім, у старших класах, — на плечі репетиторів. Як дізнатися, чи перевантажують учнів з допомогою домашніх завдань? Спробуйте поцікавитися про це в батьків, що зустрічають під школою маленьких школярів. Як показує досвід, більшість з них охоче про все розповідають і навіть показують зошити.

Не варто орієнтуватися при виборі школи і на такі формальні показники, як результати незалежного тестування та кількість медалістів. Бо дуже важко визначити точно, хто зробив більший внесок у ці хороші результати — школа чи батьки. Адже до престижних шкіл ідуть, як правило, діти, батьки яких можуть і хочуть вкласти гроші в якісне навчання. Отже, вони не постоять за ціною на хорошого репетитора при підготовці дитини до вступу у ВНЗ.

За результатами інтернет-зборів, велику стурбованість батьків викликає проблема забезпечення учнів початкових класів підручниками, дотримання санітарно-гігієнічних вимог у приміщенні класу та туалетах, достатності сучасного обладнання та необхідної техніки, наявності спальні та ігрової кімнати у групі подовженого дня. Будьмо реалістами — у держбюджеті немає на це коштів. І гарантій щодо забезпечення підручниками немає. Тому, обираючи школу, забудьте про безоплатну освіту і будьте готові підтримати її добровільними вступними і щомісячними внесками. Розмір їх прямо пропорційний престижності закладу.

А загалом, цьогорічним батькам хочеться поспівчувати від щирого серця. Бо Міносвіти, якому вони чесно розповіли на інтернет-зборах про наболіле, зробило не зовсім ті висновки, на які сподівалися довірливі мами і татусі. У наказі №436 від 11.05.2011 р. "Про підготовку до початку 2011/2012 навчального року" за підписом Дмитра Табачника серед інших міститься маленька пропозиція: "До 15 серпня забезпечити необхідні умови для навчання та виховання учнів молодших класів, залучення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємців, громадськості, меценатів та спонсорів до участі в акції "Дай руку, першокласнику". Зверніть увагу, органи місцевої влади не зобов’язані, а залучені до участі в акції. Бо гроші на це їхні бюджети навряд чи отримають. Немає детальних наказів, програм чи планів реалізації оголошеної ініціативи. Тож логічно зробити висновок, що ключовою тут є ідея про участь підприємців, громадськості, меценатів та спонсорів. Здогадуєтеся, хто це буде? Акція з красивою і благородною назвою дуже скидається на державне благословення школам і далі випрошувати гроші в батьків. Можливо, цій ініціативі більше пасувала б назва «З простягнутою рукою для першокласника"?

Цікаво, що у згаданому вище наказі наступним пунктом після акції "Дай руку, першокласнику", — вимога "організувати регіональні огляди-конкурси щодо стану підготовки дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів до нового навчального року". Тобто Міносвіти не просто благословить на випрошування грошей, а й проконтролює результат.

Цікаво, хто матиме більше шансів перемогти в конкурсі — престижна школа з великими благодійними внесками і, відповідно, помпезним виглядом чи скромний заклад, який, за прикладом чеського, захоче вкласти кошти не в жалюзі і крісла, а в навчальний процес?

Дзеркало тижня. Україна
13.07.2011

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!