Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Самоосвіта вчителя в системі підвищення кваліфікації
Самоосвіта вчителя в системі підвищення кваліфікації

Сучасна школа дуже швидко реформується, тому всі її життєві процеси потребують реформування. Не є виключенням і система підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Пропоную розглянути можливість використання системи самоосвіти в сучасних умовах

Самоосвіта вчителя в системі підвищення кваліфікації

Людина прагне досконалості. Учитель - це суспільна особистість, до якої постійно привернута увага багатьох людей: учнів, батьків, колег. На учителі сконцентрована увага, тому він повинен постійно бути більш досвідченим, більш розвиненим за інших. Освіта, яку він отримав - це платформа, на яку можна в процесі самоосвіти покластись. Самоосвіта в останній час - дуже актуальне питання розвитку професійних здібностей вчителів.

Традиційна форма післядипломної освіти - це не вчорашній, а позавчорашній день сучасної освіти. Вона складається із традиційних курсів підвищення кваліфікації один раз на п'ять років. Що це на сьогодні: людина виїжджає до інституту вдосконалення вчителів в середньому на 21 день, тобто тільки на відрядження видатки це вже 630 гривень, сплата за проживання - приблизно 600 гривень. Окрім того, у цей час у школі замість нього працюють люди, за 21 день - це не менш ніж 60 уроків, які було замінено, 1000 гривень витрачається на сплату заробітної плати, окрім заробітної плати, яку виплачують основному працівнику за цей же період. Без заробітної плати основного працівника це 2230 гривень, тобто середня вартість мультімедійного проектора. Якщо в середньому у школі за рік виїжджають на курсову перепідготовку п'ять працівників - це вже мультимедійна дошка, або, наприклад, десять років нормального функціонування хімічного кабінету у школі.

Заміна - це само по себе не якісний урок, тому, що учитель, який приходить до класу (а це може бути кожен раз інший) не знає систему роботи основного учителя, не може провести урок з урахуванням індивідуальних здібностей учнів, провести його інтегрування в існуючу систему знань за предметом. Ще страшніше - це заміна класного керівника. Якщо хтось і буде заміняти класного керівника - це буде формально проведений контроль наявності учнів в класі (заповнення таблиці відвідування навчальних занять) і контроль роботи класного самоврядування. Добре, коли це вже старший клас, а коли це 5-6-й клас, ще до того знов створений після початкової школи.

Ще один аспект курсової перепідготовки - це стан здоров'я вчителя, який не має змоги нормально жити 21 день: або холодні гуртожитки, або відсутність нормальної їжі, або невідповідні сучасним санітарні умови. До цього додаються залишені вдома родини, якщо вони ще є після того, яке навантаження переноситься з роботи до дому більшістю учителів. Діти учителів - це теж діти, яким потрібна увага батьків.

Що ж робити? Система потребує реформування, якого? Спробую викласти своє бачення цього питання. По-перше, сучасна інформаційна хвиля потребує проведення курсової перепідготовки не один раз на п'ять років, а хоча б один раз у три роки. По-друге, у кожному районі є талановиті вчителі, учителі-методисти, які могли б у канікулярний час за програмами, наданими інститутами післядипломної освіти вчителів, проводити заняття цих курсів. За потребою, для цих учителів можна проводити семінари за темами, наданими інститутами, однак, це можна проводити теж в канікули. Крім того, це свого роду буде для цих викладачів теж способом вдосконалення, тому що, коли викладаєш тему фахівцям, потрібно підготуватись так, щоб здівувати їх невідомими фактами, випадками та ін. По-третє, до курсової перепідготовки можна долучати сучасні цифрові носії інформації та дистанційні курси, які можна розглядати як складові курсів.

Однак, тільки здобуті добровільно знання приноситимуть найбільшу користь, тому повинні бути важелі, які б впливали на необхідність підвищення освіти. Одним із таких важелів пропоную тестування учителів при інститутах післядипломної освіти педагогічних працівників із записом кількості балів у сертифікат, який буде представлятись до атестаційної комісії у школі.

Іншим напрямом можна розглядати систему самоосвіти учителя. Створення ефективної системи самоосвіти учителів - це одно з найголовніших завдань методичної роботи у школі та методичної служби взагалі.

Самоосвіта вчителя повинна бути вміло контрольована. Для формування завдання кожного учителя на самоосвіту, необхідно провести професійне діагностування, яке допоможе означити тему самоосвіти. Діагностування проблемних галузей може проводитись як у формі співбесіди, так і за результатами атестації працівника, або відвідування його уроків. Головне - це мотивованість вибору теми самоосвіти. Кожному вчителю може бути представлена анкета на виявлення теми самоосвіти. Після окреслення теми учитель складає індивідуальний план самоосвіти . Особливу увагу потрібно приділити тому, щоб обрана тема самоосвіти була комплексною, тобто вона повинна мати, наприклад, професійну, виховну та психологічну складові.

Тільки знання, здобуті добровільно мають для людини найбільшу ефективність, тому одним з найважніших напрямів сучасного менеджменту освіти повинен бути ефективне управління самоосвітою педагогічних кадрів.

Автор: І. Гончарова

Освіта.ua
05.05.2008

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!