Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Крізь призму подій...
Крізь призму подій...

Проблеми творчості - одна з ділянок педагогічної цілини - ці слова В. Сухомлинського справедливі й сьогодні, незважаючи на давній і постійний інтерес педагогів і психологів до проблеми творчості

Крізь призму подій...

Виховання творчої особистості - це основна мета сучасної школи, адже суспільство потребує саме таких особистостей: інтелектуально розвинених, здатних до творчої самореалізації, зацікавлених у власному розвитку.

Що ж може запропонувати сучасна школа для розвитку творчості учнів? Чому у практиці роботи вчителів сучасної школи часто стикаємося з небажанням учнів учитися? Чому наші діти відмовляються від оволодіння соціокультурним досвідом попередніх поколінь? Чим все це можна пояснити? Відповіді учнів викликають стурбованість: «нецікаво», «важко», нудно». Учені з тривогою говорять про зростання дидактогенних неврозів, тривоги, агресії, депресії серед школярів і дорослих. Як подолати ці проблеми? Як змінити ставлення дітей до навчання? Як удосконалити професійну компетентність педагога, щоб він відповідав сучасним вимогам до освітнього процесу? Ці та багато інших запитань турбують сучасного педагога, небайдужого до того, що відбувається теперішньому освітянському просторі. Знайти відповіді, дати рекомендації, супроводжувати вчителя й учня в їхній співпраці на шляху до себе як суб'єкта такої взаємодії - це головні завдання сучасного вчителя, учителя-методиста.

Дійсно, педагогіка ХХІ століття повинна ґрунтуватися на повазі до людини, розумінні її особистості, прийнятті її індивідуальності, неповторності, прагненні надати допомогу в самопізнанні, самореалізації, самовдосконаленні, самоосвіті. Шлях до перемоги над байдужістю, лінощами душі, відсталістю розуму - це віра наставника в сили та здібності того, хто вчиться, створення для кожного умов для подальшого розвитку та прагнення до вершин творчої діяльності. Чи готові ми, педагоги, до такої діяльності, чи дійсно сьогодні не лише на словах, а й на ділі ми маємо особистісно зорієнтоване навчання? Чи навчилися бачити оту саму особистість, про яку так багато говоримо, в образі учня? Хочеться в це вірити. На шляху до такої школи ми як педагоги повинні, дійсно, багато чого переосмислити, зрозуміти, взяти до уваги, пізнати, використати. Супроводжує на цьому шляху вчителя методист.

Сучасний методист - це своєрідний учитель дорослих, лідер професійного й особистісного зростання вчителя, вихователя, який виконує функції фасилітатора, координатора, консультанта, детермінує мету і функції науково-методичної роботи в умовах сучасних трансформацій у освіті.

Ось так і з'являється школа молодого творчого методиста. Очевидно, що знаннєво-просвітницька спрямованість курсів підвищення кваліфікації на сьогодні є неефективною через ті зміни, що відбуваються в суспільній практиці. Пошук необхідної інформації та творче її використання, експериментальне запровадження нових ідей і науково-методичний супровід педагогічного експериментування - це невід'ємна частина роботи сучасного методиста, сфера його професійної діяльності. Успішним може бути методичний працівник лише з розвинутими вміннями мобілізувати свій особистісний потенціал для накопичення творчого, проектно-професійного та духовно-особистісного досвіду. Це ініціатор змін, наставник, консультант. За цих обставин зміст підвищення кваліфікації методичних кадрів підпорядковується кінцевій меті: методисти мають підняти рівень своєї професійної компетентності, розширити світогляд, стати справжніми носіями культури. Високий рівень психолого-педагогічної й методичної підготовки дасть їм можливість поєднувати у собі професіоналізм і гнучкість мислення, винахідливість, упевненість у своїй самобутності й розвинуту інтуїцію, творчу уяву, критичну самооцінку, прагнення та здатність до постійного саморозвитку і самовдосконалення.

Щоб сприяти безперервному професійному та загальнокультурному зростанню спеціаліста, система підвищення кваліфікації методистів зараз має вдосконалюватися, або відповідати запитам сучасної освіти, орієнтуватися не лише на вдосконалення традиційних функцій їхньої професійної діяльності (а саме: адаптаційній, компенсуючій, корекційній), а й на особистісно-діяльнісну, інноваційну, інтегративну.

Сьогодні підвищення якості освіти прямо залежить від використання сучасних технологій навчання, Методисти всіх рівнів є центральною ланкою у вирішенні цієї проблеми. Формується нова модель методичної служби , яка оперативно реагує на появу нових педагогічних практик, нові запити вчителів і потреби школи. Це дозволяє зробити процес підвищення кваліфікації й методичну підтримку працівників освіти неперервними, індивідуалізованими, оновленими. Головна особливість нової моделі методичної служби - її сервісний, обслуговуючий характер по відношенню до школи й учителя, підтримка й розвиток педагогічних ініціатив. Потрібно, щоб учитель, вихователь перейшли на відносини рівного партнерства з кафедрами, лабораторіями, беручи активну участь у розробках і реалізації ідей. Тоді система освіти не лише буде не відставати від соціально-економічних змін, а й сама певною мірою забезпечить ці зміни.

Реформування методичної служби спирається на корпус кваліфікованих фахівців, які підготовлені до роботи за нових умов. Проект «Школа молодого творчого методиста» має домогти формуванню саме такого методичного активу на рівні регіону, конкретного навчального закладу.

Методична служба поступово переходить до технологічної або проектно-технологічної системи методичної роботи, отже, методист повинен оволодіти проектною технологією. Проекти, що розроблялися учасниками школи молодого творчого методиста, спрямовані на удосконалення роботи методичної служби на всіх рівнях: школа - методичні об'єднання - рай(міськ)методкабінети. Це перша практична спроба спроектувати й апробувати нову модель науково-методичного супроводу розвитку професійної компетентності педагога та пошуково-дослідницької діяльності педагогічних колективів. Як показала практика, важливою умовою вдосконалення методичної майстерності є системний підхід, а безперечною умовою розвитку системи підвищення кваліфікації є її відкритість, тобто широкий обмін інформацією із зовнішнім середовищем та одночасно всередині системи.

Психологи встановили: тільки ті знання стають переконаннями людини, які нею самостійно продумані та пережиті. Активні форми педагогічного спілкування, що застосовувалися на заняттях школи, сприяли можливості постійно отримувати необхідну інформацію, а також взаєморозумінню, активізації діяльності кожного учасника, усвідомленню кожним нових можливостей у власній діяльності. Чи просто все це давалося? Певно, не всім. Чи всі ми здатні перейти від монологічної форми взаємодії до діалогу, від пасивної об'єктивної до активної суб'єктивної позиції у процесі пізнання? Чи всі вміємо слухати, чути інших, колективно шукати рішення проблеми, радіти від успіху колеги? Вчимося разом. Щось удалося, щось - не зовсім, але одне зрозуміло: потрібно рухатися вперед, адже ми - учителі вчителів.

Увага до кожного вчителя, оперативний зв'язок із педагогами, зі школами, що дозволяє інформувати їх з актуальних питань теорії та практики, об'єднання педагогів навколо значущих ініціатив, цікавого досвіду - ось ті проектні ідеї учасників школи, обґрунтовування, розробка й реалізація яких, на наше переконання, дозволить методичній службі стати каталізатором розвитку регіональної системи освіти.

Автор: Н. Бухлова

Освіта.ua
05.11.2008

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!