Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Школа: клопоти та сподівання
Школа: клопоти та сподівання

На сьогодні увага школі приділяється тільки фахівцями, учителями та, може, батьками дітей. Дещо проривається на телебаченні, конференціях, в учительських колах і маже не чути можновладців, котрі й досі зайняті власною боротьбою. Турбота про школу є одним з основних, якщо не головним в ланцюгу проблем, які виникли перед нашим суспільством

Школа: клопоти та сподівання

Десь у шістдесяті роки, оцінюючи наші успіхи в космосі, американці побачили їх причину у стані навчання, рівні підготовці фахівців.

Сьогодні, відмічаючи прорухи, недоліки та негаразди, котрі привели країну і ведуть до подальшого занепаду в політичній, економічній, культурній і моральній сферах, приходиться констатувати знову: усі справи у школі, освіті, у вихованні, культурі, що мають головніше значення в житті будь-якої цивілізованої країни.

Багато років ми переконували себе в тому, що достатньо людині дати знання, як він направить всі свої помисли і справи на благо ближнього, суспільства, держави. Помилились, одних наукових і технічних знань недостатньо. У спадщину від радянських шкіл ми отримали «грамотіїв», які знищують природу, батьків, котрі не знають своєї особистої історії розвитку батьківщини і знати не хочуть окрім «золотого тільця», добутого будь-якою ціною, не вміють виховувати дітей, учителів, котрі не спроможні передати естафету знань.

У сільських школах не вистачає вчителів, школи занедбані та часто знаходяться у пристосованих приміщеннях.

Як могло статися, що освіта та культура зупинилася на положенні пасинка?! У той час як можновладці тратять величезні гроші на проекти «сумнівної» властивості, особливо для майбутнього, що подекуди ведуть до екологічних катастроф. Будують приватні фешенебельні будинки, які через 5-10 років нікому не будуть потрібні. Реставрують пам'ятники старині, які можна було «законсервувати» як нагадування не оправданому вандалізму. А в той час люди гинуть від відсутності грошей на ремонт енергетичних мереж.

Чи це не ті ж самі «випускники», котрих породила школа, технікуми, ВНЗ відповідальні за те, що відбувається у країні? Як говориться, робочих рук багато, а роботи ніде. Вірніше, нікому думати про це. Безкультурна, неосвічена людина не привчена до цього. Більш того, вона позбавлена світогляду - життєстверджуючого, оптимістичного, реального, спроможного вести до мети, що вселяє віру в добро і краще майбутнє. Переконані, що таке становище вкрай необхідно змінювати. І починати з матеріального забезпечення: затрати на освіту у нас безмірно менші, чим у розвинених країнах світу. Починаючи з дошкільного віку, дитина повинна одержувати ази трудового виховання, тобто ознайомити з усіма життєво важливими трудовими процесами, будь то вдома чи в садочку, де вони ще є. Виховувати у дитини жадобу до роботи незрівнянно важливіше, чим навчити літерам, рахуванню чи грі на скрипці. Школа повинна навчити не тільки логічно мислити, але і творчому мисленню, розвивати почуття. І тут не обійтися без навчання мистецтву. Справа в том, що роль науки і мистецтва у вихованні різна. Наука розглядає сам предмет, мистецтво - відношення людини до нього. Наука дає знання - мистецтво наповнює їх змістом, оскільки діє на почуття людини, його душу. Наука забезпечує людину інформацією, розвиває логічне мислення, мистецтво формує творче мислення, учить мислити образно. У спілкуванні вони дозволяють виховувати людину морально стійкою, що не може стати поганою, бездумною особою. Окрім того, мистецтво успішно прищеплює потребу трудитися, учить знаходити в цьому радість, самому створювати щось. Людина, що з дитинства звикла впроваджувати свої задуми в роботі, збереже цю звичку на все життя, в якій би ланці вона не працював: «мене так учили». До речі. Образотворче мистецтво як предмет украй необхідне у школі з першого по десятий-одинадцятий класи. Воно включає в себе малювання, живопис, ліпку, конструювання, оскільки дуже важливо розвивати винахідницькі можливості - від створення художніх композицій, виробів, машин до безмірно фантастичних проектів. Сюди відноситься і креслення: сучасній молодій людини, що закінчила школу, необхідно вільно «читати і записувати предмет» як на аркуші, так і на комп'ютері, так само як і звичайне речення. При цьому викладання образотворчого мистецтва повинно вестись у відповідності життєвому укладу, по належності до національності або їх гілок. Дуже важливою задачею державного значення є виховання підростаючого покоління на творах класичного мистецтва, найвищих досягнення людської думки, а не на «брудних» телевізійних «забугряних» витребеньках і сучасних «Фабриках зірок», «нафтових» «газових» та інших «можновладців». Сюди відноситься і виховання захисника Батьківщини, країни в кожній молодій людині, як украй необхідний елемент життя в сім'ї, а не «придурка-конрактника», котрий не спроможний більше ні до чого як убивати людей по команді «можновладців». Цього допустити не можна. Армія - це школа мужності, відвертої чоловічої гідності та честі.

Яким же чином можна змінити стан справ у кращу сторону?

І знову - фінансування, фінансування, фінансування. Кадри є як в мистецтві, так і в науці. Тільки мистецтво допоможе школі сформувати в людині справжню культуру, високі моральні якості. щоб у її діях і поступках завжди знаходився громадській і патріотичний зміст.

Ще великий В. Ленін закликав нас не соромитися учитися кращому у країнах Заходу.

У свій час у Болгарії існувала Державна комплексна програма естетичного виховання народу, що стосувалася всіх гілок проблеми: від дошкільного виховання до діяльності професіоналів. А у шкільних програмах на одному з перших місць стояв предмет «Образотворче мистецтво».

Більше чверті віку діє система гармонійного розвитку підростаючого покоління в тисячах шкіл Японії. Вона розроблена передовими митцями на основі кращих досягнень Європи та СРСР. Система включає навчання образотворчій освіті, широкому колу навичок, умінь, знань, завдання з розвиту здібностей переносити якості одних речей на інші, на розвиток фантазії, кмітливості, гнучкості мислення, здібності бачити приховані можливості там, де вони явно не проглядаються.

Ілюзій на швидке впровадження цих ідей нема. Але і затримка в поколіннях - смерті подібно, як у відношенні до економіки, екології, природи і земних надр, соціальної сфери та суспільних відношень.

Економити на школі, освіті, культурі, значить «економити» на майбутньому. Не повинно статися в майбутньому поколінні - «і пусто і темно».

Автори: Л. Корсун, Н. Корсун

Освіта.ua
11.11.2008

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!