Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Мій погляд на сучасний педагогічний процес

Мій погляд на сучасний педагогічний процес

Основним завданням виховання є всебічний розвиток особистості, котрий здійснюється у процесі освіти та впровадження системного виховання. А реалізується вона у сфері родинного та суспільно-організованого виховання

Виховання - це творчість, це найвища коштовність, це мистецтво. Добре пам'ятаю, що виховання - процес цілеспрямованого, систематичного формування особистості, зумовлений законами суспільного розвитку, дією багатьох об'єктивних і суб'єктивних факторів, це вся сума впливів на психіку дитини, це вплив учителя-вихователя на вихованців з метою формування якостей, бажаних для суспільства.

Безцінну спадщину виховно-освітньої системи залишив нам Г. Ващенко, який в основу виховання українця ставить загальнолюдські й національні цінності, плекані протягом віків. За його судженнями, щоб виховати вільну, творчу та повноцінну особистість, не достатньо лише засвоїти психологію дитини взагалі, треба ще ґрунтовно знати психологію кожної дитини зокрема, розуміти кожний прояв її психічного життя, як у розгорнутій книжці, читати її переживання. Спираюсь також на філософські погляди Г. Сковороди, народно-пісенну творчість українського народу, традиції, твори геніальних педагогів В. Сухомлинського, К. Ушинського й т. д.

Але виховання почитається в сім'ї, адже там створюються належні умови для розвитку природних здібностей дитини. А моє завдання як учителя - пропагувати та прищеплювати педагогічні знання батькам з метою підвищення їх педагогічної грамотності, організуючи заходи, спрямовані на оволодіння батьками системою умінь. І форми роботи тут можуть бути різні: лекції, бесіди, розповіді, «круглі столи», дискусії, родинні свята, конкурси, змагання...

Якою людиною буде сьогоднішня дитина? Ми несемо відповідальність перед суспільством, тому повинні виховати їх як слід. А це насамперед має бути людина широкоосвічена, готова свої таланти, сили віддати людям.

Педагогіка наголошує, що виховання дитини починається з першої казки, з першої пісеньки. І де ж ці казки? Скільки припадає книжок на одну дитину? Дуже мало дбає держава про дитячу книгу. А те, що є, не зовсім задовольняє нас, учителів і батьків. Ми, учителі, хочемо більш пізнавального, корисного, найвищого, морального, батьки - доступного для розуму та гаманця.

До різних дітей, навіть тих, які живуть в одній і тій же родині (бо доводиться вчити і старшу, й молодшу дитину) потрібно шукати різні ключики для виховання особистості. Випадкова фраза, почута на вулиці, у гостях, уривок мелодії, машина, яка промчала повз, погляд учителя можуть залишити незгладимий слід у пам'яті, повернути в той чи інший бік дитячу думку.

Учені мусять допомогти нам, учителям, працювати над тим, щоб установити, які саме соціальні впливи та чинники формують певні психічні якості дитини. Це дуже важливе завдання, яке слід розв'язати. А поки що будемо бездумно звалювати на біологію все, чого не вміємо пояснити. Найлегше сказати: «Яке коріння, таке й насіння» - і тим зняти із себе відповідальність за дитину, звалити все на матінку-природу. Переоцінювати роль спадковості ми не можемо собі дозволити. Можливості дитини невичерпні, і допомогти дитині реалізувати їх якомога повніше - наше головне вчительське завдання. Думаю, що краще виховувати не навмання, а розуміючи та спираючись на досягнення науки.

У дитині, як у насінині, закладені від народження всі якості майбутньої людини. Суспільство - той більш чи менш родючий ґрунт, у якому насіння проростає та стає рослиною. Психолог О. Леонтьєв твердить: «Усе якраз навпаки: дитина - той ґрунт, у який учитель висіває насіння людських якостей. Усе, що в нас насправді людське, не визріває, а засвоюється». Ці слова не раз наводжу батькам на батьківських зборах, і ми ведемо цілі дискусії з цього питання.

Як сказав А. Макаренко: «Виховує все: люди, речі, явища, але передусім і найбільше - люди. Із них на першому місці - батьки та педагоги». Отже, до вчителів особливі вимоги, адже ми щохвилини своєю особистістю виховуємо майбутнє покоління. І замислюємось разом, чи всі ми є тим зразком, еталоном вихованості. Неможливо змінити світ навколо, не змінюючи себе.

Виховувати дитину «по-науковому» здається складним. Якщо ще б наука спрощувала нашу роботу, було б легше. Чи не занадто ми мудруємо з вихованням. Наші дідусі й бабусі виховували батьків без різних теорій, і все було гаразд. Але це було колись...

Яке покоління може виховати людина, яка живе в державі, де влада не цікавиться вчительством? Але, незважаючи на це, працюю із самовіддачею, прагну якісно виховати нове покоління. Добре, що хоч зараз тільки-но почали розуміти в нашій державі, що забезпечений учитель є запорукою сильної, процвітаючої країни.

Держава - це результат діяльності вчителів.

Тільки цілеспрямованими зусиллями можна досягти успіху. Адже школа - матеріальна та духовна середа, де дитина навчається мислити, відчувати, жити серед людей. У щасливій школі виростають щасливі діти. А що можна зробити, щоб діти стали щасливими? Життя довге, а дитинство коротке. Хочеться, щоб воно було не беззмістовним, безцільно пройденим, а безхмарним, безжурним і щасливим. Давайте всі разом подбаємо про наше найдорожче - дітей!

Автор: Н. Пинка

Освіта.ua
05.03.2008

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!