Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Модернізація на основі нових методів управління
Модернізація на основі нових методів управління

Нововведення, що відбуваються в соціально-економічному пристрої України й обумовили модернізацію сфери освіти, мають на меті докорінні зміни систем управління освітою на всіх рівнях: усеукраїнському, регіональному, місцевому (муніципальному)

Модернізація на основі нових методів управління

Потреба управління розвитком освіти як системи приводить до необхідності зміни її цільових орієнтирів, що пов'язані з забезпеченням новою соціальною функцією освіти. По-перше, це цілі формування такого освітнього простору, що забезпечив би профільність навчання старшокласників. По-друге, це цілі інтеграції освіти України в європейську систему. По-третє, це цілі перетворення освітньої території на таку систему, що самостійно розвивається, здатну забезпечувати розвиток особистості учня. Це також нова система оцінювання якості освіти випускників шкіл через таку незалежну експертизу, що представлена центрами із зовнішнього тестування, мережа яких постійно розширюється.

Виокремлення цих груп цілей і відповідної їм програми діяльності на місцях означає, що сама система управління освітою припускає свою особливу структурно-функціональну організацію. У цьому зв'язку процес формування нових управлінських структур, розробка сучасних моделей і методів управління освітою стає досить актуальним.

Результати досліджень свідчать про те, що в міських і районних відділах чи управліннях освіти відсутнє осмислення нової ролі керуючої системи освіти. Внутрішня структура управляючих структур не співвідноситься з новими цілями, що постають перед освітньою системою міста чи району, тому не забезпечують реалізацію соціальної функції освіти. Таким чином, має місце протиріччя між об'єктивними потребами в реалізації місцевого управління освітою та сформованою практикою.

Можна затверджувати, що підвищення ефективності управління освітою в місті або районі буде забезпечуватись економічними умовами (перехід шкіл на сучасні умови господарювання, додання навчальним закладам статусу юридичної особи, що передбачено Законом України «Про загальну середню освіту»); організаційно-управлінськими умовами (раціоналізація та диференціація мережі установ освіти. Перехід шкіл на профільне навчання в певній мері має сприяти цьому. Це також збалансованість централізації та децентралізації функцій міських і районних управлінь (відділів) освіти); психолого-педагогічними умовами (оновлення методів, засобів управління, стимулювання підвищення професійної компетенції управлінських і педагогічних кадрів).

При цьому треба мати на увазі, що освіта відноситься до складно організованих соціальних систем, аналіз яких може бути здійснено з позицій системного підходу. Управління з позиції системного підходу є процес взаємодії керуючих і керованої підсистем. У теорії управління прийнято характеризувати цей взаємозв'язок як сукупність конкретних функцій управління, що забезпечують управлінський уплив на все різноманіття елементів і сторін об'єкта, що підлягає управлінню. Система освіти в місті чи районі являє собою систему освітніх установ і систему служб, що забезпечують функціонування та розвиток таких установ, підвищення ефективності їхньої роботи.

Одна з головних особливостей управління системою освіти міста або району полягає в тому, що воно реалізується в умовах переходу до профільної 12-літньої освіти, інтенсивним процесом переходу багатьох шкіл у режим розвитку, створення в кожнім місті чи районі гімназій, ліцеїв, колегіумів тощо. Ці процеси розширюються практикою створення так званих освітніх (навчальних) округів (територій). Усе це вимагає перебудови управління системою освіти в певних регіонах.

У цьому зв'язку система управління освітою припускає свою особливу структурно-функціональну організацію. При цьому важливо, щоб при побудові нової моделі управління міською (районною) системою освіти був узятий за основу науковий метод моделювання, що дозволяє врахувати досвід розвитку управління в минулому та прогнозувати структуру, функції, найбільш істотні риси досліджуваного об'єкта.

Формуючи нову структуру органа управління освітою, варто спиратись на матричний механізм проектування, що з'єднує лінійно-функціональні структури з елементами матричної, тому що відносини суб'єктів управління характеризуються як субординаційними зв'язками так і координаційними (кожен суб'єкт управління виконує передбачені функціональні обов'язки) тощо.

Нова модель управляння освітою повинна виявити себе у гнучких управлінських структурах (рада керівників навчальних і виховних установ, установ позашкільної освіти тощо, експертна рада, депутатська комісія, тимчасові творчі колективи і т. д.), зміні функціональних обов'язків, що забезпечують не тільки функціонування, але й розвиток конкретної системи освіти.

Модернізація управління освітою в місті (районі) повинна враховувати і правильно визначенні орієнтири, змісти й організаційну структуру управління, і методи управління. До числа нових методів управління потрібно віднести насамперед методи програмно-цільового та проектного управління. Функціями управління мають стати комплексний аналіз, прогнозування роботи освітніх систем, планування та програмування їхньої роботи.

Важливо розробити методики діагностування рівня управлінської діяльності фахівців із управління освітою, керівників освітніх установ; рівня їхньої готовності до розробки перспектив розвитку освіти; рівня підготовки керівників освітніх установ до роботи в інноваційному режимі; відповідності організаційної структури управління освітою запитам нового зовнішнього середовища і т. д.

Досвід демонструє, що існуюча організаційна структура управління (пірамідальна) характеризується сильними вертикальними зв'язками, що визначає провідну роль начальника управління (відділу), його заступників у прийнятті стратегічних рішень. Організаційна лінійно-функціональна структура управління складається з певної кількості підрозділів (відділів, комісій і т. д.) між якими були погано виражені горизонтальні зв'язки.

Разом із тим директори шкіл, керівники дошкільних і позашкільних установ, педагоги про існуючу структуру управління системою освіти в місті (районі) тільки в 31 % випадків висловлюють позитивне ставлення. Вони відзначають пріоритет контролюючої функції в роботі міськ (рай) відділів освіти, багаточисельних перевірок, звітів, що не сприяє можливості зайнятись питаннями планування перспектив розвитку установ освіти.

Вивчення ставлення керівників до інновацій у школах свідчать про те, що їхня поінформованість про сутність управлінських і педагогічних інновацій, загалом інноваційної діяльності, обсягу та структури цього поняття вкрай недостатня. Багато хто вказує на наявність певної інноваційної діяльності, але утрудняється визначитись із типом інновації.

Організаційна структура управління освітою (склад органів сукупного суб'єкта управління, ролі, що відводяться кожному з них, характер зв'язків і способів взаємодії між ними) повинна бути лінійно-функціонального, штабного типу, з елементами матричної структури. Така оргструктура мусить забезпечувати розвиток системи освіти через штабні підрозділи міськ (рай) відділів освіти - інформаційно-методичний центр, експертну раду, психолого-медико-педагогічну комісію, тимчасові творчі групи і т. д. При цьому в даній структурі значна роль приділяється службам забезпечення освітніх установ необхідними умовами та ресурсами для оптимальної координації функцій, що виконуються працівниками апарата управління. Для забезпечення державно-суспільного управління системою освіти повинні бути створені ради та комісії на постійній основі. Участь у роботі комісій представників громадськості, інших організацій дозволять забезпечити тісний зв'язок освітньої системи з життям міста, району.

Ще раз підкреслимо, що це важливо в умовах профільної та 12-літньої освіти.

Автор: В. Алфімов

Освіта.ua
05.03.2008


Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!