Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Проектування соціального розвитку особистості учнів

Проектування соціального розвитку особистості учнів

Актуальним залишається визначення в загальноосвітніх навчальних закладах стратегії й тактики виховної діяльності, упровадження інноваційних психолого-педагогічних технологій, до яких належить і педагогічне проектування

Проектування (від лат. «кинути вперед») у загальному розумінні - це науково обґрунтоване визначення системи параметрів майбутнього об'єкта або якісно нового стану існуючого проекту - прототипу, прообразу передбачуваного або можливого об'єкта, стану чи процесу в єдності зі способами його досягнення.

Проектувати, з одного боку, означає «творити, здобувати щось нове», з іншого - це мистецтво наближення кращого майбутнього, а С. Кримський зазначає: «На початку ІІІ тисячоліття стає очевидним, що наше майбутнє є предметом не зазирання, а побудування, бо воно не приходить, а проектується».

На даний час уявлення про суть проектування, сферу його застосування істотно змінилось. Ще донедавна проектування пов'язувалось переважно з інженерною діяльністю в галузі приладобудування, будівництва й розумілось як «задум, план, прообраз певного об'єкта». Сьогодні проектування розглядається як особливий вид діяльності, що охоплює всі ланки соціального організму, включаючи систему освіти. Так, наприклад, Г. Антонюк розглядає соціальне проектування як можливість спрямувати соціальні процеси та явища. На думку Ж. Тощенко, це не зовсім повне визначення, адже проектувати потрібно й конкретні об'єкти. Більше того, проектування соціального процесу або явища не повинно обмежуватись тільки визнанням такої можливості; проекти необхідно перетворювати на дійсність, реалізовувати їх у процесі соціального розвитку.

У сучасній педагогіці проектування розглядається як процес створення проекту-прототипу, прообразу передбачуваного чи можливого об'єкта, стану (О. Купенко, К. Яресько); попередня розробка основних деталей майбутньої діяльності учнів, педагогів (В. Безрукова); уміння розробляти план роботи учнів відповідно до заздалегідь заданого кінцевого результату, особливу увагу приділяючи самостійній і творчій роботі учнів (І. Волков); дослідження тенденцій та перспектив розвитку (М. Поташник); створення певного ідеального образу майбутнього з потрібними перевагами (Л. Гумецька); побудова можливої взаємодії з учнями, коригування якої здійснюється на основі педагогічного передбачення, прогнозування процесу взаємодії та його результатів (Ю. Кулюткін, В. Онушкін). І. Єрмаков, відповідно до сучасних методологічних, культурологічних положень, розглядає проектування як соціокультурний феномен, основними характеристиками якого виступають:

  • спрямованість цільових зусиль на перетворення, формування й розвиток нових способів діяльності;
  • зверненість до обрисів майбутнього, яке народжується в мисленні й забезпечується завдяки рефлексії;
  • націленість на розвиток проектованого об'єкта.

Як бачимо, педагогічне проектування розглядається як результат діяльності (розробка плану дослідження перспектив), створення певного ідеального образу, взаємодії з учнями або як опис процедури перетворення цього образу на об'єктивну реальність. Слід зазначити, що педагогічне проектування є функцією будь-якого педагога й не менш важливою, ніж організаторська, гностична (пошук змісту, методів і засобів взаємодії з учнями) або комунікативна (Л. Столяренко). На жаль, як зазначають А. Цимбару, В. Киричук, незважаючи на те, що ця функція в педагогічній теорії спрямована на спільну цілеспрямовану взаємодію вчителя й учнів, на практиці основна увага зосереджується на діяльності педагога. Учитель виступає в ролі суб'єкта навчально-виховного процесу, а учень - у ролі об'єкта. Навчально-виховний процес здійснюється без конкретного адресата, користувача, замовника, організовується з усіма і для всіх, не забезпечує єдності всіх ланок системи безперервної освіти й виховання, наступності у визначенні цілей, завдань, видів діяльності. Він спрямований переважно на розумовий розвиток особистості, що складає певну суму знань, умінь і навичок. При цьому процес гармонійного особистісного розвитку індивіда, його фізичний, психічний, соціальний і духовний розвиток залишаються стихійними та нерегульованими. Із двох способів соціалізації: стихійного й регульованого, які повинні перебувати в гармонії, у більшості випадків на практиці частіше застосовується перший, тобто стихійний.

Незважаючи на наукові розробки проектування виховного процесу у школі, у педагогічній практиці більшість класних керівників не готові ані в теоретичному, ані у практичному аспекті до здійснення проектної діяльності. На їх готовність до проектування, як показує анонімне опитування, впливає:

  • стаж і досвід роботи (учителі до 32-х років більш активно хотіли б займатись педагогічним проектуванням);
  • відсутність наукової літератури з означеного питання (70 % респондентів не ознайомлені з основами проектування);
  • недостатня увага до формування в учителя навичок здійснення педагогічного проектування (як у підготовці фахівців у вищих навчальних закладах, так і на курсах підвищення кваліфікації та в системі внутрішньошкільної науково-методичної роботи).

Для розв'язання перелічених проблем, а також із метою вдосконалення традиційної системи виховної роботи за ініціативою педагогічних колективів шкіл Київського району м. Харкова відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України № 662 від 19 листопада 2002 р. у 23-х загальноосвітніх навчальних закладах району було розпочато експериментально-дослідну роботу за інноваційною системою в межах всеукраїнського експерименту за темою «Психолого-педагогічне проектування соціального розвитку особистості учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів» під науковим керівництвом доцента кафедри психології Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти АПН України, старшого наукового співробітника Українського науково-методичного Центру практичної психології і соціальної роботи, канд. пед. наук О. Киричука. Метою статті є розгляд результатів даного експерименту.

Наукова новизна дослідження полягає у створенні нової моделі системи виховної роботи на основі інноваційних психолого-педагогічних технологій, стрижнем яких є психолого-педагогічне проектування соціального розвитку особистості, що максимально оптимізує процес психосоціального та духовного розвитку особистості учня та педагога.

Метою експерименту є передбачення, тобто прогнозування розвитку особистості учня, вплив на його психосоціальний і духовний розвиток, управління корекційно-розвивальним процесом на основі глибокого наукового аналізу факторів зовнішнього та внутрішнього впливу.

До основних завдань експерименту психолого-педагогічного проектування особистісного розвитку учня належать:

  • забезпечення соціального передбачення, дослідження й розв'язання актуальних проблем кожної особистості, тобто забезпечення оптимальних умов для ефективної організації цілеспрямованого конструктивного розвитку особистості;
  • організація енергоінформаційного простору - природного, предметного, соціокультурного, - складниками якого виступають: сім'я, класний колектив (група), педагогічний колектив, референтні групи (поза навчальним закладом), засоби інформації (радіо, телебачення) тощо. Саме енергоінформаційний простір виступає провідним фактором формування ціннісно-смислової свідомості вихованця, його соціальної й духовної субстанції;
  • включення кожного вихованця в систему різноманітних видів діяльності - у дозвільно-ігрову, фізично-оздоровчу, художньо-образотворчу, предметно-перетворюючу, навчально-пізнавальну, соціально-комунікативну, громадсько корисну, національно-громадянську, духовно-катарсичну. Організація цих та інших конструктивних видів діяльності створює належні умови для виявлення кожною індивідуальністю своєї самобутності, стимулює розвиток природних задатків дитини, формує стереотипні моделі організації власного життя та побуту;
  • регулювання й корекція спілкування за результатами координатно-соціограмного аналізу класного колективу у процесі розгортання основних видів діяльності; стимулювання вчинкової активності вихованців - учинку істини (що передбачає передусім самовивільнення людини з кайданів буденності, ситуативності), краси й добра (що є відтворенням істинного та прекрасного), екзистенції (намагання власними зусиллями гармонізувати, внутрішньо поєднати між собою істину, красу й добро), самопізнання (що передбачає з'ясування своєї справжньої природи, а також реальних потенцій самовираження, самоствердження, саморозвитку);
  • корекція індивідуальних внутрішніх чи зовнішніх проблем, що пов'язані з фізичним, психічним, соціальним і духовним здоров'ям особистості учня, успішним просуванням у навчанні, у прийнятті шкільних правил, норм, ефективною діловою та міжсуб'єктною комунікацією, самопізнанням, самооцінкою, самовизначенням і самореалізацією особистості.

В експериментальному дослідженні брали участь 13711 учнів 2-10-х класів, які навчались у 493 класах шкіл району, що складає 82 % від загальної кількості школярів, 40 % педагогів району, класні керівники (n = 485 осіб), заступники директорів з виховної роботи (n = 23 особи), психологи (n = 23 особи або 100 %) усіх загальноосвітніх навчальних закладів Київського району м. Харкова (n = 23).

Експеримент проводився у два етапи: попередній та основний. На першому етапі було проведено спеціальні заходи, а саме:

  • методична освіта практичних психологів і заступників директорів із виховної роботи;
  • методичні семінари;
  • практикуми для класних керівників;
  • психолого-педагогічні тренінги з проведення виховних заходів з елементами корекції для учасників експерименту;
  • інформаційно-комп'ютерна освіта психологів, класних керівників з метою оволодіння програмами «Універсал» і «Персонал», які забезпечують обробку інформації.

Програма методичної освіти практичних психологів і заступників директорів із виховної роботи мала на меті активізацію та стимулювання професійної спрямованості психологів, класних керівників, заступників директорів із виховної роботи на психолого-педагогічне проектування соціального розвитку особистості учня. На цьому етапі реалізувалась така педагогічна умова, як актуалізація мотивації учасників експерименту на проектну діяльність, завдяки якій формується мотиваційна спрямованість на експериментальну роботу. Програма розрахована на 144 години, її зміст включає такі напрями: психолого-педагогічна діагностика, системний комплексний аналіз, прогнозування особистісного розвитку, конструювання навчально-виховних завдань і задач, створення ефективних навчально-виховних програм, моделювання сюжетної лінії навчально-виховних проектів, проектно-модульне та системно-комплексне планування, творення сценаріїв, реалізація особистісно-розвивального змісту в системі навчально-виховного процесу.

З метою засвоєння теорії психолого-педагогічного проектування соціального розвитку особистості були організовані постійно діючі семінари для класних керівників за такими тематиками: «Організація та проведення виховної роботи у класному колективі» (семінар), «Шляхи оптимізації експериментальної діяльності в Київському районі» („круглий стіл»)», «Засоби психолого-педагогічного впливу на особистісний розвиток учнів» (практикум), «Програмування та планування виховної роботи з учнями за допомогою комп'ютерної програми Універсал» (лабораторні роботи), комплексне анкетування класних керівників «Мотивація й готовність до експериментальної діяльності».

Другий (основний) етап всеукраїнського експерименту «Психолого-педагогічне проектування особистісного розвитку учнів загальноосвітніх навчальних закладів» складався із п'яти підетапів: діагностично-аналітичного, прогностично-конструюючого, програмно-моделюючого, проектно-планувального, корекційно-розвивального.

Мета другого етапу - ознайомлення учасників експерименту з комп'ютерним забезпеченням програми, основами проектування й упровадження у шкільну практику проекту «Особистісний розвиток учня» (класу/школи/району).

На першому підетапі, діагностично-аналітичному, було організовано та проведено комплексну діагностику в системі моніторингу розвитку особистості всіх учасників НВП (два учні та їхні батьки, один педагог). Класні керівники оволоділи психолого-педагогічним комплексом діагностичних методик (методика З. Карпенко «ДВОР», соціально-психологічний метод Д. Моренко, методика діагностики сімейних стосунків А. Варга та В. Століна, методика Тищенко «Ціннісні пріоритети»)).

За допомогою комп'ютерного комплексу «Універсал», який містить діагностично-аналітичний комплекс «Соціал», було проведено системно-комплексний аналіз психосоціального розвитку особистості вихованців, визначено конкретні проблеми та потенційні можливості розвитку учнів, класних колективів, навчальних закладів за сімома параметрами, які складаються із 53-х критеріїв:

  • фізичний (стан, рівень, вплив);
  • вади особистісного розвитку (занепокоєність, імпульсивність, агресивність, нечесність, асоціальність, замкнутість, невпевненість, екстернальність, естетична нечутливість);
  • активність у видах діяльності (дозвільно-ігрова, фізично-оздоровча, художньо-образотворча, предметно-перетворююча, навчально-пізнавальна, соціально-комунікативна, громадсько корисна, національно-громадська, духовно-катарсична);
  • соціально-комунікативний розвиток (лідери, актив, ізольовані, відторгнуті, зона ризику, група ризику);
  • ціннісні орієнтації у спілкуванні (фізичний, психічний, соціальний та духовний розвиток);
  • ставлення батьків (прийняття - відчуження, соціальна бажаність, симбіоз, авторитарна персоналізація, «маленький невдаха»);
  • ціннісні пріоритети (я і рідна домівка, я і здоров'я, я і мистецтво, я і праця, я і навчання, я і друзі, я і громадські обов'язки, я й Україна, я і моральні цінності).

Слід зазначити, що всі дані вносяться в комп'ютер. Відомості про фізичний розвиток учнів вносяться у програму класним керівником за інформацією медичної служби навчального закладу. Критерії «вади особистісного розвитку», «активність у видах діяльності», «соціально-комунікативний розвиток», «ціннісні пріоритети» заповнюються учнями, а критерій «ставлення батьків» визначається батьками. Після обробки комп'ютерною програмою внесеної інформації можна отримати такі показники: «потенційні можливості», «індивідуальні, групові та класні проблеми». Сама комп'ютерна програма визначає завдання класного колективу, навчального закладу для організації виховної роботи з кожним учнем.

Такий аналіз дозволив:

  • отримати кількісні показники проблем і потенційних можливостей фізичного, психічного, соціального та духовного розвитку кожного учня, класного колективу, паралелей та ступенів школи. Ці дані зберігаються у вигляді таблиці в персональному комп'ютері заступника директора з виховної роботи, у спеціальних папках психологічної служби та занесені до спеціальних матеріалів класних керівників;
  • побачити в комплексі проблеми та потенційні можливості навчального закладу, виділити серед них невідкладні (головні та першочергові) й другорядні;
  • з'ясувати причини виникнення проблем психічного, соціального та духовного розвитку учнів (особливо це стосується вад особистісного розвитку, які часто є причинами таких соціальних проблем, як ізоляція та відторгнення в колективі);
  • прогнозувати подальший розвиток учнів при збереженні традиційної системи виховання особистості з урахуванням психолого-педагогічного впливу під час проведення «одноразових» виховних заходів без конкретного об'єкта виховання.

Упровадження другого підетапу, прогностично-конструюючого, вимагало від педагогічних керівників не тільки творчої підготовки, а й конкретних умінь і навичок. На базі навчальних закладів проводились курси для учасників експерименту під назвою «Інформаційна освіта психологів». Мета курсів - навчити використовувати програму «Універсал» для обробки інформації комплексної діагностики соціально-комунікативного розвитку учнів. Учителі опанували технологію психолого-педагогічного прогнозування розвитку особистості, технологію конструювання тактичних виховних задач особистісного розвитку учнів. Така робота дозволила класним керівникам чітко усвідомити мету, цілі, завдання навчально-виховного процесу.

На третьому підетапі, програмно-моделюючому, через цикл практичних семінарів педагоги району оволодівали технологіями програмування та моделювання сюжетної лінії навчально-виховних проектів. Цикл семінарів-тренінгів «Дидактико-методичні аспекти включення проектної діяльності вчителя в освітній процес» проводився з використанням нетрадиційних форм і методів за такими темами: «Сутність поняття «проект» у педагогіці» (метод «Криголам»), «Побудова навчального проекту» (метод «Асоціативний кущ»), «Колективно-творча робота над проектом» (метод «Мозаїка»); «Етапи роботи над проектом» (прес-метод), «Паспорт проекту» (метод «Синтез думок»), «Аукціон проектів» (метод «Коло ідей»), «Обмін досвідом» (метод «Круглий стіл»); «Побудова проекту», «Соціальний розвиток учня школи» (метод «Мозкова атака»). При створенні навчально-виховних програм і проектів для реалізації у виховному процесі навчального закладу класні керівники вчились максимально відтворювати корекційно-виховні завдання навчального закладу, класного колективу на навчальний рік.

Четвертий підетап, проектно-планувальний, дозволив педагогам планувати виховну роботу на основі проектів навчальних закладів, створювати цілісний творчий проект класного керівника. Такі творчі проекти базуються на діагностиці проблем та являють собою розраховану систему дій, що передбачає певний порядок, розподіл у часі та термінах реалізації. Створення проекту починалося з діагностики проблем учня, класного колективу школи, шкіл району. За результатами комплексної діагностики всіх шкіл району було отримано узагальнену інформацію особистісного розвитку учнів шкіл району та створено проектно-модульний план Центру практичної психології та соціальної роботи інформаційно-методичного центру управління освіти Київської районної ради, який складається з таких проектів:

  • «Організаційно-методичне забезпечення програм-проектів»;
  • «Організаційно-методичне забезпечення супроводу навчально-виховного процесу»;
  • «Організаційно-методичне забезпечення роботи психологічної служби загальноосвітніх навчальних закладів району»;
  • «Науково-методичний супровід управління»;
  • «Участь психологічного центру в заходах району».

Ці проекти поділяються на модулі, які розкривають основи та напрями науково-методичної та корекційної соціально-психологічної роботи з учасниками навчально-виховного процесу, а міні-модулі визначають форми цієї роботи.

На цьому підетапі було проведено такі форми освіти: „круглий стіл» «Проектування як нова форма педагогічної діяльності», ділова гра «Місце класного керівника в експериментальній діяльності», конференція «Інноваційна система виховної роботи в загальноосвітньому середовищі району: експеримент, пошук, перспективи». Протягом цього етапу в районі були проведені «круглі столи», ділові ігри, а також відкрита районна конференція, в якій взяли участь не тільки педагоги Київського району м. Харкова, а й представники інших районів міста, викладачі Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди, педагоги Луганська та Донецька.

У 2006/07 навчальному році навчальні заклади району знаходились на п'ятому підетапі експерименту, корекційно-розвивальному, який складається з двох технологічних модулів - «Творення» та «Реалізація».

Для реалізації програми в конкретному класному колективі кожний захід (міні-модуль) будується на основі виявлених проблем і проходить психолого-педагогічну експертизу її ефективності. Усі навчально-виховні міні-модулі систематизовані за дев'ятьма рівнями: індивідуальним; груповим за рівнем; класних колективів; за рівнем навчального закладу; районним; міським; регіональним; державним; міжнародним. У банку програм навчально-виховні міні-модулі систематизуються також за видами: тематичні, цільові, інтегровані, комплексні. До змісту програм належать спеціальні заходи, програми для класних колективів, невеликих груп учнів, індивідуальні тощо. У них розглянуті питання зміни, негативних аспектів поведінки учнів і надання допомоги особистості в розв'язанні, вирішенні проблем, виявлених комплексною психолого-педагогічною діагностикою та методами цілеспрямованих психолого-педагогічних спостережень.

Саме «творення сценаріїв навчально-виховних міні-модулів» дозволяє класному керівнику через детальний опис активної розвивальної взаємодії учасників спроектувати діяльність учнів на конкретному виховному заході з використанням його потенційних можливостей та спробувати подолати проблеми учня. Розвиток і корекція особистості учнів класного колективу, груп вихованців проходить через цілеспрямований вплив на емоційну, розумову та духовну сфери кожної особистості.

Проведення кожного підетапу (діагностико-аналітичний, прогностично-конструюючий, програмно-моделюючий, проектно-планувальний, корекційно-розвивальний) передбачало отримання певного результату.

За результатами діагностико-аналітичного етапу адміністрація школи отримує об'єктивні діагностичні дані про проблеми та потенційні можливості учнівських колективів і педпрацівників, що може бути використано в роботі з кадрами (робота «Школи молодого вчителя», «Школи резерву управління», призначення керівника класного колективу, гуртка, факультативу, методичного об'єднання).

Заступник директора з навчальної роботи отримує інформацію для побудови:

  • варіативної частини розкладу при розподілі годин роботи факультативів, гуртків, виходячи з показників сформованості ціннісних орієнтацій та ціннісних пріоритетів учнів старших класів;
  • науково-методичної роботи з керівниками шкільних методичних об'єднань і педколективом у цілому.

Заступник директора з виховної роботи отримує можливість:

  • аналізувати результати сформованості проблем і потенційних можливостей учнівських колективів для планування та проведення певної виховної роботи з різними категоріями учнів;
  • забезпечувати організаційну підтримку діагностики;
  • контролювати своєчасність проведення діагностичних процедур;
  • вивчати та обґрунтовувати виховні цілі та завдання навчального закладу;
  • створювати загальношкільні виховні програми та проекти;
  • контролювати своєчасність створення та реалізацію класними керівниками творчих проектів класних колективів.

Практичний психолог школи зможе:

  • здійснювати комплексну психолого-педагогічну діагностику учасників навчально-виховного процесу, проводити її первинну обробку та аналіз;
  • створити діагностичну базу для подальшої роботи з різними категоріями учнів;
  • допомагати класним керівникам у систематизації проблем і потенційних можливостей учнів і визначати тактичні виховні задачі;
  • проводити консультування класних керівників із цих питань;
  • контролювати доцільність вибраних тактичних задач;
  • поповнювати банк психологічних програм із розв'язання психічних і соціальних проблем учнів;
  • допомагати класним керівникам у виборі оптимальних виховних програм із розв'язання певних проблем та у створенні виховних міні-модулів;
  • проводити навчально-методичні семінари, тренінги, «круглі столи» для класних керівників та інших членів педколективу;
  • консультувати учнів і батьківську громадськість із питань особистісного розвитку учнів.

За результатами діагностично-аналітичного підетапу класний керівник має можливість:

  • забезпечувати організаційну підтримку комплексної психолого-педагогічної діагностики;
  • здійснювати аналіз результатів діагностики;
  • систематизувати проблеми та потенційні можливості учнів класу;
  • визначити тактичні виховні задачі класу на навчальний рік;
  • створювати та реалізовувати творчі проекти реального психолого-педагогічного впливу на розвиток особистості учня, мікрогруп, усього класу.

Участь психологів, класних керівників і заступників із виховної роботи за результатами другого підетапу, прогностично-конструюючого, дозволила навчальним закладам:

  • створити базу діагностичних даних на кожного учня навчального закладу для індивідуальної корекційно-розвивальної роботи;
  • отримати діагностичну інформацію на кожного учня, класний колектив і проводити ефективний психологічний та педагогічний супровід різних груп учнів (обдаровані діти, діти з творчими здібностями, учні пільгового контингенту, учні з девіантною поведінкою);
  • акцентувати відповідальність на важливості педагогічного впливу особистості класного керівника на розвиток учнів;
  • актуалізувати проблеми необхідності постійної роботи над підвищенням психолого-педагогічної культури учасників навчально-виховного процесу як умови їх продуктивного та конструктивного співробітництва;
  • отримані кількісні показники за результатами експерименту підкріпити створенням банку даних про соціум навчального закладу;
  • створити й постійно поповнювати базу даних корекційно-виховних програм, проектів, сценаріїв.

Після впровадження третього підетапу, програмно-моделюючого, планування виховної роботи класних керівників було переведене в інше русло - на діагностичну основу. Після четвертого підетапу, проектно-планувального, зміст якого - упровадження даної інновації, у навчальних закладах району створена єдина система педагогічної роботи, яка об'єднує діяльність класних керівників, учителів-предметників, психологів, адміністрації та батьків, сприяє формуванню в учнів таких важливих психологічних новоутворень, як адекватна самооцінка, здатність до співчуття, повага до точки зору інших.

Для проведення оцінки ефективності та результативності виховної роботи педагогічними колективами в межах всеукраїнського експерименту центр практичної психології та соціальної роботи районного управління освіти проводить моніторинг соціального розвитку особистості учнів. Результати районного моніторингу 2007 року свідчать про позитивну тенденцію ефективності даної виховної системи. Так, рівень соціальної активності учнів підвищився на 76 % у порівнянні з 2002 роком. Якщо на початку експерименту результати зрізів свідчили про низький рівень соціальної активності, то у 2007 році спостерігається стійкий прояв активності з боку учнів. Більшість учнів переходять від таких факторів, як вимога, оцінка, страх покарання, до спонукання смисловими твердженнями: необхідно, буду, зобов'язаний.

На 22 % збільшився показник соціально-комунікативного розвитку учнівських колективів. Якщо у 2002 році активних учнів у класних колективах було 42,5 %, то у 2007 році їх стало 64 %, відповідно зменшується кількість пасивних учнів на 8 %, ізольованих - на 10 %, учнів групи ризику - на 2 %, на 46 % зросла згуртованість класних колективів.

Ставлення батьків у порівнянні з результатами початку експерименту має позитивну динаміку. Відбулися зміни в симбіотичних та авторитарних взаємовідносинах.

Продовжується корекція вад особистісного розвитку учнів за спеціальними програмами.

Слід зазначити, що участь у всеукраїнському психолого-педагогічному експерименті сприяє підвищенню професійної компетентності педагогів району та змінює стереотипи мислення вчителів щодо організації виховної роботи з учнями. За період роботи педагоги, психологи, адміністрація навчальних закладів оволоділи сучасними методиками аналізу результатів психолого-педагогічного обстеження своїх учнів, технологіями конструювання задач особистісного розвитку учнів, моделювання корекційно-розвивальних проектів, системно-комплексного планування роботи, творення сценаріїв з особистісно-розвивальним змістом. Як показали результати соціологічних досліджень, 91 % учителів підтримують упровадження експерименту з виховної роботи, а 85,5 % класних керівників, які беруть участь в експерименті, визнають позитивні зміни у класних колективах.

Експериментальне дослідження дозволило зробити такі висновки:

1. Цілі й завдання виховної роботи, які визначаються на підставі комплексної психолого-педагогічної діагностики, дозволяють максимально виявити проблеми та потенційні можливості кожного учня, зробити прогноз його подальшого розвитку та вибрати ефективні шляхи, форми та методи впливу на особистісний розвиток учнів.

2. Регулярне дослідження рівня розвитку учнів дозволяє не тільки об'єктивно визначити проблеми та можливості дитини, а й простежити зміни, що відбуваються в особистісній сфері учнів і колективів, оцінити актуальність, своєчасність, ефективність і результативність виховного впливу.

3. Педагогічний вплив у межах такої виховної роботи стимулює соціально-комунікативну активність школярів, розкриває індивідуальний потенціал кожної дитини.

4. Циклічність роботи за цією системою дозволяє постійно аналізувати ефективність ужитих педагогічних заходів і коригувати діяльність у всіх напрямах виховної роботи.

Проведена в закладах освіти району дослідно-експериментальна робота засвідчила, що дана інноваційна система психолого-педагогічного проектування соціального розвитку учнів є педагогічно доцільною. Виховання за цією системою сприяє цілісному психолого-соціальному розвиткові учнів, соціалізації особистості й ефективно включає вихованців у різні форми сумісної та колективної діяльності. У процесі корекційно-виховної роботи за цією системою створюються сприятливі умови розвитку учнів, розробки та застосування особистісно-розвивальних освітніх технологій у загальноосвітніх навчальних закладах.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Перспективу її дослідження бачимо у створени системи виховної роботи в районі (школі, класі), що оптимізує процес психологічного, соціального та духовного розвитку особистості.

Автор: А. Єрмола

Освіта.ua
05.02.2008

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!