Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Проведення самообстеження при впровадженні системи якості
Проведення самообстеження при впровадженні системи якості

Самообстеження при впровадженні загальноосвітньою установою системи якості покликане забезпечити керівників і виконавців робіт вихідною інформацією про стан різних сторін діяльності школи як освітньої системи, вона необхідна для вибору оптимальної схеми впровадження, прийняття узгоджених рішень

Проведення самообстеження при впровадженні системи якості

Ключові слова: самообстеження, морфологічні та функціональні аспекти технології, контури управління (функціонування розвитку), ресурси школи, компетентність, взаємовідносини, особистість педагога, самовдосконалення, творча діяльність, якість освіти.

Структура публікації:

1. Оцінка ресурсів школи в аспекті можливості впровадження або трансформації робочих елементів системи якості.

2. Установлення явних і прихованих, внутрішніх і зовнішніх протиріч освітньої системи школи.

3. Аналіз існуючої якості функціонування та результатів освітнього процесу:

  • якість змісту освіти у школі;
  • якість освітнього процесу в основних ланках школи;
  • якість основних результатів освітнього процесу та діяльності школи;
  • підготовленість випускників, їхня навченість;
  • вихованість випускників;
  • результати вдосконалення освітнього процесу;
  • особистісні досягнення педагогів;
  • виконання навчального плану й інших запланованих заходів;
  • досягнення школи, рівень її впливу на суспільство, інші освітні установи;
  • соціальна ефективність діяльності школи та її ланок.

4. Побудова моделі якості освітнього процесу (ОП).

5. Визначення рівня задоволеності учасників освітнього процесу, споживачів освітніх послуг, систем професійного використання та підготовки якістю освіти у школі.

При проведенні самообстеження необхідно за допомогою спеціально підібраних методик, критеріїв і показників установити елементи стихійно сформованої у школі системи забезпечення якості освіти. Необхідно розглядати технологію в єдності її морфологічного та функціонального аспектів, а також із погляду двох провідних контурів управління (контур поточного функціонування та контур розвитку).

Аналіз має проводитися з використанням не тільки педагогічних термінів і понять, але й, по можливості, еквівалентних їм термінів і понять, прийнятих у міжнародних стандартах якості ISO серії 9000 : 2000.

Необхідно спиратись на нормативно-методичний фундамент міжнародних стандартів якості ISO, не вихолощуючи при цьому сутність педагогічних процесів та об'єктів.

Самообстеження, проведене загальноосвітньою установою при впровадженні системи якості, повинно орієнтуватись на рішення такого комплексу задач:

  • оцінка ресурсів школи з погляду можливості впровадження або трансформації робочих елементів системи якості;
  • установлення явних і прихованих, внутрішніх і зовнішніх протиріч освітньої системи школи;
  • аналіз існуючої якості функціонування та результатів освітнього процесу (у тому числі якості навчального процесу; виховного процесу; змісту освіти у школі; освітнього процесу в основних ланках школи; складу й діяльності учасників освітнього процесу; основних результатів освітнього процесу та діяльності школи);
  • побудова моделі якості освітнього процесу;
  • визначення рівня задоволеності якістю освіти у школі учасників освітнього процесу, споживачів освітніх послуг, систем професійного використання й підготовки.

Самообстеження може проводитися силами спеціально створеної у школі робочої групи. До складу цієї групи входять представники адміністрації школи, функціональних служб і підрозділів, керівники методичних об'єднань. До участі в її роботі можуть залучатись учені, фахівці інших організацій та установ для виконання окремих видів робіт (аудит, експертиза, незалежна оцінка, консультування тощо).

Самообстеження проводиться відповідно до наведених також оцінки та методичних рекомендацій.

1. Оцінка ресурсів школи в аспекті можливості впровадження або трансформації робочих елементів системи якості

Найбільш важливими ресурсами школи, які варто оцінити, є: кадрові, інформаційно-методичні, освітньо-технологічні, матеріально-фінансові. Для прийняття таких проектних рішень важливо мати уявлення не тільки про загальні якісні характеристики складу вчителів та адміністративних працівників (співвідношення фахівців різних кваліфікаційних категорій; педагогічний стаж; рівень освіти), а й за рядом специфічних, а іноді й узагальнених показників (управлінський досвід заступників директора школи за напрямами, голів методичних об'єднань; резерв висування на вищі посади; стиль діяльності за керівництвом визначеною ділянкою; особистісні досягнення педагогів; здатність педагогічного колективу до сприйняття та реалізації нових програм розвитку; стабільність і динаміка педагогічного колективу протягом останніх 5-7-и років, «ослаблені» ділянки та ланки керівництва).

Для проведення такого багатогранного аналізу кадрового потенціалу потрібна визначена програма, алгоритм. Для збору настільки різноманітних даних варто використовувати все різноманіття джерел про кадрові ресурси: матеріали проведення атестації педагогів; звіти про підсумки діяльності школи; індивідуальні бесіди; матеріали відвідувань уроків та інспектування школи; анкетування; протоколи засідань педради тощо. Важливо мати таку інформацію за значний проміжок часу.

Аналітичний матеріал про кадрові ресурси повинен відбивати сформований стиль управління персоналом в освітній установі, достатність заходів для підтримки необхідного рівня кадрового потенціалу, ефективність соціальної роботи в інтересах підвищення задоволеності та мотивації працюючих. За допомогою таблиць, статистичних даних, фактів та оцінок необхідно скласти інформаційну базу для оцінки кадрового потенціалу з позицій, насамперед, критерію працездатності.

Цей критерій дозволяє діагностувати, наскільки керівники, фахівці, учителі здатні правильно виконувати свої функції; чи мають позитивну спрямованість і мотиви стосовно головних видів діяльності школи, необхідний професіоналізм; чи мають необхідний рівень соціального забезпечення, соціально-психологічну сумісність; чи вдосконалюються у вибраній формі.

Працездатність можна оцінити показниками:

  • компетентності (індикаторами служать: педагогічний досвід, рівень освіченості, наукова підготовка, кваліфікаційна категорія);
  • задоволеності взаєминами (самооцінки задоволеності роботою й умовами самореалізації);
  • спрямованості особистості педагогів (професійні досягнення, плинність кадрів);
  • активності в самовдосконаленні (підсумки атестації, перепідготовка й підвищення кваліфікації);
  • творчості в діяльності (залучення вчителів до роботи з удосконалення освітнього процесу, управління школою, у діяльність неформальних об'єднань).

Можливість одержання об'єктивних оцінок за даними критеріям повинна бути забезпечена повнотою вихідної статистичної інформації, коректністю проведених соціологічних обстежень.

Табличні, статистичні матеріали можна доповнити графіками та діаграмами для ілюстрації окремих тенденцій, динаміки розвитку кадрового потенціалу. Основний висновок, що має бути сформульований у результаті аналізу кадрового потенціалу, - готовність більшості педагогів до реалізації ідеї якості в освітній установі.

Особливість аналізу інформаційно-методичних ресурсів, у зв'язку з майбутнім упровадженням внутрішньошкільної системи якості, складається в необхідності установлення відповідності використаних у школі навчальних, діагностичних методик і процедур сучасним вимогам, особистісним можливостям учнів і педагогів. Предметом аналізу також виступають ефективність і доцільність реалізованих в освітньому процесі навчальних програм, методичних та організаційних інновацій, особливо в аспекті їх впливу на якісні характеристики кінцевого результату - освіченість випускників. Аналізуються також рівень технологізації освітнього процесу; цільова й функціональна погодженість діяльності різних ланок школи, наступність програм, освітніх концепцій; ефективність каналів педагогічної, управлінської, методичної інформації з погляду швидкості та вірогідності поширення, придатності користування. Варто особливо уважно підійти до вивчення такого важливого аспекту інформаційно-методичних і освітньо-технологічних ресурсів, як наявність в арсеналі педагогів апробованого досвіду використання кваліметричних, діагностичних методик і процедур, що дозволяють оцінити якість різних елементів освітнього процесу.

В якості складового методичного потенціалу можуть розглядатися: створені в попередні роки навчальні програми, у тому числі авторські й експериментальні; розроблені методичні, дидактичні матеріали; апробовані навчальні та діагностичні методики; банки ідей; організаційні форми методичної роботи, виявлення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду.

Підставою для проведення аналізу інформаційно-методичних та освітньо-технологічних ресурсів можуть служити підсумкові показники роботи школи за визначений проміжок часу; дані спостережень; експертні висновки; матеріали контрольних перевірок, нарад, методичних семінарів. Його кінцевою метою повинно бути визначення послідовності етапів упровадження робочих елементів системи якості, ухвалення рішення про включення в механізм проектування та впровадження окремого циклу робіт, пов'язаних із приведенням рівня ресурсного забезпечення до визначених мінімальних параметрів.

Облік матеріально-фінансових ресурсів перед упровадженням системи якості необхідний тому, що вони можуть при її розгортанні здійснити негативний вплив, обмежуючи або стримуючи процес її впровадження. У зв'язку з цим важливо уявляти не тільки джерела фінансування окремих блоків і заходів освітнього процесу в існуючих умовах:

  • рівень відповідності цілого ряду параметрів навчально-матеріальної бази та забезпечення освітнього процесу нормам і вимогам;
  • забезпечення класів і кабінетів засобами навчання, у тому числі комп'ютерами;
  • забезпеченість школи засобами зв'язку, навчально-методичною літературою, площами;
  • і, що дуже важливо, - адекватність якості освітнього процесу та його кінцевих результатів вкладеним коштам, тобто ефект від зроблених витрат часу й засобів.

При проведенні самообстеження за цим видом ресурсів, окрім формальної характеристики матеріальної, класно-лабораторної бази, фінансового стану школи, необхідно проаналізувати сформовані підходи в галузі господарської політики, нарощування матеріально-технічної бази школи. Це випливає з необхідності включення до спектра управлінської діяльності адміністрації школи всіх предметів ведення, закріплених за освітньою установою законом «Про освіту». Почасти це продиктовано логікою управління ресурсами, закріпленої в міжнародних стандартах якості ISO.

У ході аналізу всі дані доцільно перераховувати на одного учня (наприклад, кількість площ (м2) на одного учня; кількість одиниць збереження (шт.) у бібліотеці на одного учня; відокремлений річний обсяг бюджетних і позабюджетних коштів, виділених на одного учня тощо). При наявності за тими чи іншими показниками державних і регіональних норм бажано співвіднести реальні показники з нормативними значеннями.

Аналіз політики та стратегії адміністрації школи в галузі поліпшення (стабілізації) матеріально-фінансових умов та освітньої інфраструктури покликаний продемонструвати досконалість підходу до управління ресурсами, результативність заходів, що здійснюються (забезпеченість ресурсами, раціональність та ефективність їх використання, можливості освітньої установи у плані поповнення ресурсів).

2. Установлення явних і прихованих, внутрішніх і зовнішніх протиріч освітньої системи школи

Даний напрям самообстеження мусить містити в собі аналіз різноманітних протиріч, що можуть як стримувати (обмежувати) процес упровадження внутрішньошкільної системи якості, так і сприяти підвищенню ефективності діяльності із забезпечення якості освіти.

До основних внутрішніх і зовнішніх протиріч освітньої системи школи відносяться такі протиріччя:

  • між вимогами до якості освіти офіційних нормативних документів, визначеними соціально-професійними групами населення, та його дійсним рівнем або можливостями його забезпечення;
  • між рівнем і змістом функцій із забезпечення якості суб'єктів управління освітою територіального, регіонального, федерального рівня та складом управлінських функцій, що склались в освітній установі;
  • між можливостями існуючої у школі організаційно-штатної структури та вимогами до неї у зв'язку з необхідністю впровадження системи якості;
  • між рівнем кваліметричної, управлінської культури у школі та вимогами, запропонованими до них у зв'язку з упровадженням системи якості;
  • протиріччя, пов'язані з невідповідністю кінцевих цілей управління якістю освіти й існуючою практикою оцінки школи за невеликою кількістю екстенсивних показників;
  • протиріччя, пов'язані з невідповідністю цілей управління якістю освітнього процесу й існуючою системою мотивації вчителів школи.

При аналізі протиріч важливо визначити їхній вплив на процес упровадження системи якості. Це досить важливо, тому що дозволяє виробити оптимальну стратегію їх розв'язання або мінімізації негативного впливу.

3. Аналіз існуючої якості функціонування та результатів освітнього процесу

Цей аналіз повинен містити в собі широкий спектр питань і бути якомога більш об'єктивним. Точне й адекватне відображення вихідного стану керованого об'єкта в наступному дозволить здійснювати адресні керуючі впливи, комплексно вирішувати всі проблеми, пов'язані із забезпеченням якості освіти.

Кількість показників, що діагностуються, може бути різною. Від цього залежить те, наскільки об'єктивною та широкою буде база для наступних співставлень. Але важливий не сам факт використання більшої чи меншої кількості показників, а наявність розроблених та апробованих критеріїв, шкал, процедур виміру, що дозволяють точно робити оцінки. Якість освітнього процесу можна виразити як у якісних, так і в кількісних оцінках. Перевага останніх випливає з їх більшої придатності для проведення співставлень, одержання узагальнених значень показників. Аналіз якості функціонування та результатів освітнього процесу зі створенням відповідного механізму оцінювання є важливою частиною проведення проектних робіт. Розроблені на цьому етапі оцінні методики та процедури будуть використані при здійсненні оцінювання та діагностики в рамках системи якості.

Алгоритм аналізу якості функціонування та результатів освітнього процесу в рамках підготовки до впровадження системи якості в цілому аналогічний тому алгоритму, що буде описаний далі. Однак через специфіку його задач у даній ситуації наведемо його повністю.

Якість навчального процесу характеризується з позицій:

  • чіткості його організації;
  • відповідності основних параметрів нормам і стандартам;
  • реальності поставлених цілей;
  • стійкості та безпомилковості основних процесів і дій учнів і вчителів;
  • чіткості виконання планів, програм, розкладу; соціально-психологічного комфорту;
  • оптимальності навантажень і безпеки для здоров'я учнів.

Аналіз здійснюється за такими позиціями:

  • представниками адміністрації й методистами;
  • ступінь відповідності організації навчального процесу вимогам наукової організації праці;
  • існуючий рівень технологізації навчального процесу;
  • ступінь відповідності основних параметрів навчального процесу стандартам і нормам (за наповнюваністю класів; за тижневим навантаженням на вчителя; за забезпеченістю навчальними площами, ТЗН, бібліотечними фондами, навчально-методичними комплектами, за освітніми галузями тощо);
  • якість організації та проведення позакласної навчальної роботи;
  • ритмічність навчального процесу, узгодженість дій адміністрації, педагогів та учнівських колективів у співвіднесенні з рівнем досягнення поставлених цілей, виконанням календарних і навчальних планів, цільових і комплексних програм;
  • ступінь стійкості основних процесів і навчальних дій і безпомилковості учнів, чіткість виконання розкладу, навчального плану та програм;
  • оптимальність навчального процесу з погляду навантаження на учнів, недопущення негативної дії на їхнє здоров'я;
  • рівень соціально-психологічної комфортності, забезпечуваної в рамках навчального процесу.

Якість виховного процесу розкривається через показники, що характеризують його з позицій дієвості, системності та систематичності, індивідуально-особистісної та гуманістичної орієнтованості, досконалості й адекватності організаційних форм. Предметом аналізу є:

  • повнота нормативної бази виховної роботи у школі (комплексні плани виховання, пам'ятки, кодекси, правила поведінки тощо);
  • досконалість керівництва, планування, обліку та контролю, аналізу дієвості виховної роботи;
  • системність і систематичність виховної роботи у школі (орієнтація на всі види виховання особистості; максимальне використання арсеналу засобів, видів і форм виховних впливів; сполучення індивідуальних і фронтальних форм впливу);
  • рівень участі керівництва школи, педагогічної ради, ради школи, учителів, батьків, шкільних і позашкільних громадських, молодіжних, професійних об'єднань у виховній роботі;
  • досконалість підходу до організації спортивної, культурно-освітньої роботи та дозвілля у школі;
  • ефективність роботи з підтримки законності, правопорядку, дисципліни, режиму, здорового способу життя у школі;
  • ступінь розмаїтості форм виховної роботи, адекватності сучасним умовам, запитам учнів.

Якість змісту освіти у школі

У ході аналізу повинні бути розкриті різні сторони якості навчальних планів і навчальних програм школи, у тому числі їх сучасність, оптимальність, рівень складності, логічність і наступність, розмаїтість, гармонійність та інші характеристики державного й регіонального компонентів Державного стандарту. У ході аналізу визначаються:

  • ефективність освітніх програм, використовуваних у школі (результати реалізації у співставленні з очікуваними);
  • оптимальність організаційно-педагогічних умов і педагогічних технологій, застосовуваних при реалізації освітніх і навчальних програм;
  • ефективність проведених заходів з корекції й удосконалення освітніх програм;
  • відповідність навчального плану державному (регіональному) освітньому стандарту; наявність у ньому елементів наступності;
  • основні протиріччя навчального плану та дієвість механізмів їх розв'язання;
  • гармонійність навчального плану за складом предметів та освітніх галузей;
  • задоволеність педагогів та учнів навчальним планом;
  • сучасність, науковість, рівень складності, апробованості та засвоєння навчальних програм;
  • рівень наступності, практичної зручності, гармонійності складу навчальних програм;
  • досконалість підходів до здійснення диференційованого навчання, профілізації та спеціалізації навчання.

Якість освітнього процесу в основних ланках школи

Аналіз якості освітнього процесу в початковій, основній і середній школі проводиться з позицій наступності розвитку особистості на індивідуальному освітньому маршруті.

У даному випадку якість розкривається через його процесуальну й результуючу складові, діагностується через систему критеріїв, що відбивають відповідність освітнього процесу у визначеній ланці школи (насамперед за результатами) установленим вимогам, стандартам. При оцінці якості можна використовувати систему, що включає в себе критерії функціональності, надійності, ефективності, продуктивності (опис даних критеріїв дано вище).

Якість основних результатів освітнього процесу та діяльності школи

Даний аспект якості розкривається через систему результативних параметрів освітнього процесу, управлінсько-організаційної й освітньої діяльності.

Підготовленість випускників, їхня навченість

Аналізується навченість учнів усіх класів за результатами тестових завдань на виконання Державного освітнього стандарту з основних предметів навчання. Тестування проводиться роздільно за предметами, освоєння яких здійснювалось на базовому та підвищеному рівні, з охопленням різних етапів навчання, профілів підготовки. Предметом аналізу також повинна стати навченість випускників за результатами їхньої підсумкової атестації (у тому числі зовнішньої), здачі ними вступних іспитів до ВНЗ. Мають аналізуватись дані про рівень підготовленості випускників, сформованості в них базових навчальних компетентностей, отримані за допомогою власних методик дослідницьких програм.

Вихованість випускників

Як індикатор вихованості має розглядатись комплекс сформованого у випускників ставлення до:

  • предметного світу в цілому;
  • оточуючої природи;
  • суспільства (засвоєння норм, правил і традицій, культурних цінностей; громадянська позиція);
  • себе (самовиховання, самовдосконалення, самооцінка, рівень домагань);
  • праці (усвідомленість вибору професії, освоєння професійних цінностей);
  • інших (етичні норми, форми самоствердження та лідерства у групі);
  • знання (потреба в нових знаннях, в освоєнні нових видів діяльності та технологій; самоосвіта).

Сфера відносин діагностується за допомогою трьох груп критеріїв:

I - когнітивні (знати, приймати, рефлексувати, розпізнавати, представляти, бути знайомим);

II - емоційні (почувати, співчувати, відчувати необхідність, задоволення);

III - практичні (поступати, діяти, брати участь, уміти трудитись, співробітничати, узгоджувати дії, управляти собою).

Оцінка вихованості випускників здійснюється за допомогою проведення анонімного анкетного опитування з охопленням не менше 75 % від їхньої загальної кількості.

Результати вдосконалення освітнього процесу

Результати вдосконалення освітнього процесу у школі мусять бути проаналізовані за період не менше трьох років. У числі значущих результатів можуть розглядатись:

  • результати вдосконалення освітніх і навчальних програм у школі (у тому числі: розробка або апробація, або впровадження авторських, скоректованих, інтегрованих програм, програм розширеного й поглибленого навчання; заходи для відновлення змісту освіти, запобігання морального старіння навчальних програм; зі створення нових банків даних, фондів, дидактичних комплектів тощо);
  • здійснення організаційних нововведень;
  • освоєння нових форм педагогічного оцінювання та контролю;
  • упровадження нових технологій, у тому числі розвивальних, інформаційних; результати завершених педагогічних експериментів.

Особистісні досягнення педагогів

Повинні враховуватися кращі досягнення педагогів, творчих колективів у галузі вдосконалювання освітнього процесу, методичної, наукової, винахідницької роботи, конкурсної діяльності, підвищення особистого освітнього потенціалу, самовдосконалення.

Виконання навчального плану й інших запланованих заходів

Аналізується виконання навчального плану за сукупними нормативними показниками, за його аспектами, за предметними галузями, напрямами профілізації та спеціалізації класів (відвідуваність уроків, обсяг навчального навантаження учнів і вчителів, дотримання в навчальному плані інваріантної та варіативної складової, обсяг індивідуальної роботи з учнями, охоплення учнів заняттями за вибором і факультативні заняття).

Аналіз повинен визначити повноту виконання у школі розпоряджень, указівок і рекомендацій вищих органів управління, положень нормативно-правових документів; заходів, передбачених внутрішніми планами, важливо оцінити значущість та обсяг результатів виконання заходів цільових і довгострокових програм, у тому числі результатів їх етапів.

Досягнення школи, рівень її впливу на суспільство, інші освітні установи

Визначається загальний рівень досягнень школи в порівнянні з іншими освітніми установами аналогічного статусу, їх приріст, динаміка, у тому числі вступу випускників до ВНЗ; успішності виступу учнів на предметних олімпіадах, участі в різних конкурсах; з упровадження нових освітніх технологій; розвитку освітньої інфраструктури тощо.

Оцінюються рівень і напрями впливу школи на соціальне оточення, інші освітні системи:

  • культосвітня робота;
  • горизонтальна координація та взаємодія з іншими школами;
  • участь у реалізації місцевих, регіональних і державних програм;
  • проведення екологічних акцій;
  • організація семінарів із різних проблемних питань шкільної освіти;
  • надання освітніх послуг населенню;
  • соціально-педагогічна робота з місця розташування школи;
  • взаємодія з установами додаткової освіти;
  • участь окремих представників школи в роботі виборних органів, громадських організацій;
  • взаємодія школи з освітніми установами професійної освіти.

Соціальна ефективність діяльності школи та її ланок

Даний критерій припускає характеристику задоволеності учасників освітнього процесу (педагогів та учнів) його організацією, ходом, результатами, якістю; взаєминами по вертикалі; існуючим статусом школи; прийняття ними реалізованих у школі стратегій; задоволеність представників сфер професійної освіти та користання якістю освітнього процесу, рівнем підготовленості випускників.

4. Побудова моделі якості освітнього процесу (ОП)

Побудова моделі якості ОП зводиться до опису основних факторів (і відносин між ними), що визначають якість освітнього процесу. Опис факторів якості має здійснюватися за основними етапами життєвого циклу якості. Повний цикл упровадження організаційного або методичного нововведення виглядає в такий спосіб: формулювання мети, планування процесів її реалізації, процес реалізації мети в ОП, процес реалізації мети поза ОП.

Варто окремо проаналізувати фактори, що мають безпосереднє відношення до якості ОП або його окремих елементів, і фактори, що здійснюють непрямий, опосередкований вплив (фактори-умови).

При побудові вихідної моделі якості ОП треба проаналізувати, як мінімум, такі фактори:

  • загальна професійна підготовленість учителів;
  • рівень вимог учителів до навчальної діяльності школярів, рівень вимог адміністрації до якості ОП;
  • прагнення вчителів дати учням навчальні компетентності високого рівня, спрямованість педагогічного колективу на якість навчального процесу;
  • профілізація та спеціалізація класів, диференційоване навчання, інновації в ОП;
  • якість складу зарахованих до школи дітей, їхня підготовленість до навчання у школі;
  • загальна організація навчання у школі (ритмічність, продуманість, розклад, режим роботи, навчальна дисципліна, відвідуваність);
  • сучасність і змістовне (предметне) наповнення освітніх (навчальних) програм, їх відповідність вимогам продовження освітнього, особистісного розвитку;
  • наявність яскравих індивідуальностей у середовищі вчителів, «зірок»;
  • ціннісне сприйняття якості освіти учасниками ОП;
  • ступінь індивідуалізації ОП, домінування установок на заохочення обдарованих дітей;
  • ступінь свободи вчителів у виборі методик, підходів, технологій навчання, опора на неординарні особистості;
  • ставлення суспільства до освіти, затребуваність інтелекту, установки на освіченість у суспільній думці родин, школи, класних колективів.

Для зручності подальшої роботи з «моделлю якості» рівень прояву окремих факторів доцільно виразити в кількісних оцінках, використавши для цього 5-бальну шкалу. При цьому можна використовувати такі критерії оцінок:

  • 5 балів - вплив фактора виразно позитивний, найвищий ступінь впливу на якість ОП;
  • 4 бали - вплив фактора на якість ОП більше позитивний, ніж негативний;
  • 3 бали - середній, невизначений рівень впливу фактора на якість ОП;
  • 2 бали - вплив фактора на якість ОП більше негативний, ніж позитивний;
  • 1 бал - вплив фактора на якість ОП виразно негативний.

Аналіз усього різноманіття факторів впливу на якість ОП у школі в кількісному визначенні дозволить визначити ланки першочергового додавання зусиль, вибудувати стратегію розподілу прав, відповідальності та повноважень при формуванні організаційних структур управління якістю.

Важливо, однак, не тільки знати ступінь впливу того чи іншого фактора на якість ОП, а й мати картину їх порівняльної значущості в моделі якості. Тобто треба визначити коефіцієнт вагомості факторів в узагальненій моделі якості ОП. Їх можна визначити кожним із відомих у кваліметрії способів: експертним оцінюванням, кореляційним чи факторним аналізом тощо. Результати доцільно представити у вигляді матриці. По горизонталі представляються основні фактори, а по вертикалі - елементи та блоки ОП. Досить важливо потім, у процесі уточнення стратегії та тактики управління, побудувати аналогічні моделі якості ОП задля того, щоб одержати динамічну картину. Описаний алгоритм матричного представлення впливу факторів на якість ОП можна розглядати як вихідний. Для встановлення глибинних тенденцій і закономірностей механізму формування якості ОП у школі має сенс зробити такий же аналіз у групах взаємозалежних факторів. Наприклад, об'єднання факторів «загальна професійна підготовленість учителів» і «наявність яскравих індивідуальностей у середовищі вчителів, „зірок"» дозволить не тільки усвідомити, за рахунок чого переважно забезпечується якість (плідної роботи всього колективу вчителів або зусиль «одинаків»), а і сформувати програму управління, адекватну ситуації.

5. Визначення рівня задоволеності учасників освітнього процесу, споживачів освітніх послуг, систем професійного використання та підготовки якістю освіти у школі

Задоволеність якістю освіти у школі з боку внутрішніх і зовнішніх споживачів є одним із найважливіших показників її діяльності. Він демонструє соціальну ефективність школи.

У системі самообстеження, що передує впровадженню шкільної системи якості, задоволеність якістю освіти можна оцінити на підставі даних анкетного опитування учнів та їхніх батьків, учителів, представників сфер післяшкільної діяльності випускників.

Оцінюванню в ході опитування підлягають такі аспекти:

  • задоволеність якістю наданих освітніх послуг;
  • повнотою розкриття школою інтелектуального та творчого потенціалу учнів;
  • задоволеність педагогів умовами професійної педагогічної діяльності й організацією освітнього процесу;
  • задоволеність адміністрації освітніх установ професійної освіти рівнем підготовленості випускників школи;
  • задоволеність студентів та учнів - колишніх випускників школи якістю освіти, яку забезпечила їм школа.

Для визначення задоволеності учнів, їхніх батьків, учителів школою, якістю освіти можна використовувати такі анкети.

Шановний старшокласник (батько)!

У зв'язку з проведенням школою самообстеження з якості освіти, що нею забезпечується, просимо оцінити за 5-бальною шкалою рівень Вашої задоволеності школою, якістю освітнього процесу, умовами навчання та відносинами з учителями.

Через те, що організаторів анкетування цікавлять не індивідуальні, а узагальнені дані, просимо анкету не підписувати, але постаратись бути якомога більш точними й об'єктивними в оцінках.

Критерії оцінок:

  • 5 балів - цілком задоволений, оцінка найвища, однозначно позитивна;
  • 4 бали - в основному задоволений, оцінка більше позитивна, ніж негативна;
  • 3 бали - середній рівень задоволеності;
  • 2 бали - практично не задоволений, оцінка більше негативна, ніж позитивна;
  • 1 бал - цілком не задоволений, оцінка найнижча, однозначно негативна.

Вибрану оцінку в анкеті необхідно підкреслити, обвести або закреслити.

1. Задоволеність якістю освіти, що забезпечується школою (1-2-3-4-5).

2. Задоволеність школою в цілому, її статусом, умовами навчання та перебування в ній (1-2-3-4-5).

3. Організація освітнього процесу, його забезпеченість, рівень вимог у навчанні, безпека навчальної діяльності для здоров'я (1-2-3-4-5).

4. Професіоналізм учителів, їхнє прагнення дати учням навчальні компетентності високого рівня (1-2-3-4-5).

5. Сучасність і змістовне (предметне) наповнення освітніх (навчальних) програм, їх відповідність вимогам майбутньої роботи, продовження освіти, особистісного розвитку (1-2-3-4-5).

6. Відносини між учнями та вчителями, адміністрацією, урахування в навчанні індивідуальних особливостей і можливостей школярів (1-2-3-4-5).

7. Соціально-психологічна атмосфера, загальне налаштування на навчання у класному колективі (1-2-3-4-5).

8. Система оцінювання навчальних досягнень, форми атестації, педагогічний контроль (точність, об'єктивність, мотивація) (1-2-3-4-5).

9. Повнота розкриття школою інтелектуального та творчого потенціалу учнів (1-2-3-4-5).

10. Корисність організаційних і методичних нововведень останніх двох-трьох років (1-2-3-4-5).

11. Реакція, відповіді адміністрації на побажання, прохання, скарги (1-2-3-4-5).

Дякуємо за відповіді!!!

Основу анкети вчителів можуть складати такі запитання:

1. Умови роботи у школі (розподіл навчального навантаження, обов'язків, зручність, безпека тощо), діяльність адміністрації з їх поліпшення (1-2-3-4-5).

2. Можливості для професійного становлення та росту (рівність можливостей, умови для навчання, підтримка адміністрації та колег, визнання адміністрацією успіхів і досягнень) (1-2-3-4-5).

3. Відносини між адміністрацією та вчителями, реакція адміністрації на побажання, запитання, прохання, скарги (1-2-3-4-5).

4. Організація освітнього процесу, його ритмічність, плановість, забезпеченість, безпека для здоров'я (1-2-3-4-5).

5. Можливості участі в управлінні школою, виробленні та прийнятті ключових рішень, що стосуються її розвитку, доступність інформації, що мається в розпорядженні адміністрації (1-2-3-4-5).

6. Статус школи, її загальний імідж (1-2-3-4-5).

7. Сучасність і повнота відпрацьованості використовуваних у школі освітніх програм, адекватність реалізованих у школі стратегій і концепції потребам учнів, сучасним вимогам та уявленням (1-2-3-4-5).

8. Можливості для розкриття інтелектуального та творчого потенціалу вчителів у школі (1-2-3-4-5).

9. Корисність та ефективність організаційних і методичних нововведень в освітньому процесі в останні два-три роки (1-2-3-4-5).

10. Соціально-психологічна атмосфера педагогічного колективу (1-2-3-4-5).

Задоволеність якістю підготовленості випускників школи системами професійного використання та підготовки можна визначити за допомогою анкетування учнів, викладачів, персоналу. Визначається вона й на підставі даних вступних іспитів, даних про успішність навчальної та трудової діяльності, даних про рівень адаптованості випускників школи до вимог та умов нової діяльності.

У ході підготовчих заходів з упровадження системи якості важливо всю інформацію з питань задоволеності зовнішніх і внутрішніх споживачів якістю освіти у школі систематизувати. Треба зробити на її основі висновки про співвідношення «зовнішніх» і «внутрішніх» оцінок, про повноту збігу оцінок випускників на виході зі школи та коли мине визначений період часу; про фактори, що визначають низький рівень задоволеності учасників освітнього процесу якістю освіти.

Названі вище п'ять напрямів проведення школою самообстеження при впровадженні системи якості не є вичерпними. Кожна освітня установа може, виходячи зі своєї специфіки та переваг, доповнити їх іншими напрямами.

У процесі розробки програми самообстеження важливо передбачити адресність отриманої інформації. Діагностична інформація повинна кореспондуватися з визначеними управлінськими, проектними рішеннями в галузі впровадження внутрішньошкільної системи якості.

*Робочі елементи системи якості відповідно до міжнародних стандартів якості ISO серії 9000 : 2000:

1 - відповідальність керівництва;

2 - загальні положення, процедури та розробка програм якості;

3 - маркетинг та аналіз контрактів;

4 - управління проектуванням;

5 - управління документацією та даними;

6 - управління продукцією, що поставляється споживачам;

7 - матеріально-технічне забезпечення;

8 - ідентифікація та відстеження продукції;

9 - управління процесами;

10 - контроль та іспити;

11 - управління контрольним, вимірювальним та іспитовим устаткуванням;

12 - статус контролю й іспитів;

13 - управління невідповідною продукцією;

14 - коригувальні та попереджуючі дії;

15 - управління реєстрацією даних про якість;

16 - внутрішні перевірки якості;

17 - навчання та підвищення кваліфікації персоналу;

18 - обслуговування;

19 - статистичні методи;

20 - витрати на якість.

Автор: В. Панасюк

Освіта.ua
05.12.2007


Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!