Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Групова дискусія як форма проведення ділової наради

Групова дискусія як форма проведення ділової наради

Групова дискусія є найважливішим засобом установлення діалогу, стимулювання ділового співробітництва. Вона, як правило, супроводжує діяльність школи, що стала на шлях розвитку

Як правило, обрана директором школи стратегія діяльності - функціонувати (відповідати зовнішнім вимогам, бути не гірше за інших) чи інтенсивно розвиватись (якісно вивищувати свій професіоналізм, стимулювати саморозвиток учителів) - буде визначати рівень досягнень учнів школи та способи їх подальшого життєустрою.

Ключові поняття: ділова нарада, дискусія, діалог (монолог, полілог), професійна компетентність, комунікативне спілкування, публічний виступ, групове інтерв'ю, «мозковий штурм».

Структура публікації:

1. Групова дискусія як форма проведення ділової наради:

  • етичні норми проведення дискусії;
  • як позбавитись від пасивності при проведенні дискусії;
  • як позбавитись від агресивності при проведенні дискусії.

2. Рольова гра у формі групової дискусії «Розподіл благ».

3. Ділова гра - засідання методичної ради з проблеми «Модернізація методичної роботи у школі: стимули та перепони».

4. Картка спостереження за комунікативною поведінкою керівника під час проведення групових зборів.

Групова дискусія - метод проведення ділової наради, що дозволяє не тільки виявити весь спектр думок учасників, а і знайти спільне (групове) рішення колективної проблеми. Кожний учасник одержує можливість висловитись, прояснити свою позицію, виявити різноманіття підходів, забезпечити різнобічне бачення предмета обговорення.

Групова дискусія може закінчитись, не почавшись, і пов'язано це буває з помилковою поведінкою ведучих. Така поведінка характеризується:

  • відсутністю чіткої постановки проблеми, неоднозначністю тлумачення понять;
  • нерівномірністю розподілу зусиль на зміст обговорення та підтримку необхідної психологічної атмосфери;
  • невмінням утримувати тему у фокусі обговорення, через що з'являються прикрі повтори, відступи, «кружляння на місці»;
  • розмитістю та втратою точності розуміння учасниками один одного, переходом на нескінченне з'ясування змісту та позиції;
  • підміною ділового предмета обговорення міжособистісним та особистісним;
  • нерівномірністю уваги учасників через підвищену або знижену активність деяких із них;
  • невмінням поставити запитання, що просувають обговорення;
  • порушенням регламенту;
  • відсутністю технік активного слухання.

Ведучому групової дискусії варто виявляти професійну компетентність у трьох сферах:

  • у змісті обговорюваної проблеми, тобто йому варто бути фахівцем у тій галузі, одна з проблем якої обговорюється (знання термінології, історії питання, сучасних напрямів і труднощів розвитку тощо);
  • в організації та проведенні активної групової роботи (забезпечення ділової доброзичливої атмосфери, організація взаємодії, роботи в умовах конфронтаційних проявів тощо);
  • у комунікативній сфері (уміння активно слухати, вести предметний діалог, установлювати та підтримувати контакти, активізувати учасників і т. ін.).

Для починаючих ведучих групових дискусій будуть корисні деякі рекомендації, представлені у вигляді пам'ятки.

Етичні норми проведення дискусії

Перш ніж відповісти на запитання, варто перевірити правильність його розуміння («Чи вірно я вас зрозумів..?»).

При звертанні один до одного варто звернутись до співрозмовника на ім'я та по батькові або «шановний колего».

Ніколи не слід говорити: «Ви неправильно мене зрозуміли», «Ви неуважно слухали», «По-моєму, я дуже чітко сформулював свою думку» і т. п. Треба брати відповідальність за виникле нерозуміння на себе: «Очевидно, я недостатньо зрозуміло виразився».

До несподіванок, що виникають під час дискусії, треба ставитися спокійно, без нервозності, не переходячи в «оборону», «барикадну війну» або «напад».

Не заважайте партнеру говорити та вмійте слухати, не намагайтеся заповнити паузи чи мовчання, не створюйте перешкод опоненту.

Користуйтесь вільно та широко своїми комунікативними ресурсами створення сприятливого враження про себе, до яких відносяться посмішка, погляд, голос, ритм мови тощо. Стежте за тим, щоб це було приемним для слуху й очей.

Як позбутись пасивності при веденні дискусії

Не будьте мовчуном. Ваше мовчання, що триває більш 5-6-ти секунд, гасить активність тих, хто говорить, і знижує їхній інтерес до предмета обговорення.

Стримуйтесь у міру. Безмежне терпіння та стриманість ведучих можуть породити в активних ораторів бажання взяти ініціативу у свої руки.

Не показуйте себе як розумник. Натягнутість і кучерявість зауваження з приводу того, що говорять інші, часто породжують нудьгу.

Постарайтесь розслабитись. Розкутість стимулює тих, хто говорить. Однак, якщо вона залишається безконтрольною, то може перейти в релаксацію (повне розслаблення), при якій активність спілкування вгасає.

Якщо втомились, вибачтесь і підшукайте привід для перерви.

Як позбутись агресивності при введенні дискусії

Не домінуйте під час дискусії словами, позою, тоном тощо. Той, хто домінує, мало чує й розуміє з того, що говорять, а той, на кого «давлять», губиться та переходить до оборонної поведінки.

Не давайте волю емоціям. Коли емоції беруть верх, розум притупляється. Якщо відчуваєте, що емоції стають «господарем становища», подумайте про співрозмовника.

Не поспішаєте заперечувати. Дайте партнеру виговоритись. Якщо слухати уважно, можливо, й заперечувати не доведеться: під впливом уважного та терплячого слухача гасне запал опонента.

Не приймайте оборонну позу. Коли слухач схрещує руки на грудях, стискає м'язи, кулаки, напружується, кажуть, що він «іде в оборону». Дійсно, напруга різних ділянок тіла - свідчення незгоди. Той, хто говорить, легко оцінює такий стан, тому вживає заходів - замикається.

У дискусії завжди знаходьте паузу для зупинки. Це дозволить партнеру вклинитись у розмову, а вам - погасити свій запал.

Групова дискусія припускає послідовне проходження трьох етапів. На кожному з них ведучий зобов'язаний задіяти всі три сфери компетентності як стосовно проблеми, так і учасника обговорення.

Перший етап - орієнтовний. Його мета складається у визначенні теми та мети дискусії, а також у зборі первинної інформації (знань, суджень, ідей, пропозицій тощо) з обговорюваної проблеми.

На цьому етапі ведучому варто викласти проблему у вигляді деякого протиріччя. Саме воно «запускає» дискусію. За відсутності протиріччя дискусії може не вийти або вона буде проходити як формальне взаємне інформування. У цьому випадку становище ведучих виявляється вкрай незавидним. До свідомості учасників доводиться мета дискусії, установлюються загальний час її проведення та часовий регламент виступів. Варто також пояснити, що стане результатом дискусії і де його можна застосувати. Орієнтовну послідовність майбутньої роботи можна виразити через постановку запитань: «У чому справа? Хто правий і хто винний? Що треба робити тепер? Що можемо та повинні зробити саме ми?». При необхідності треба відповісти на запитання уточнюючого типу або запропонувати запитання на контроль розуміння задач, що постають перед учасниками. Із самого початку важливо зацікавити присутніх, створити в них позитивне налаштування на продуктивну роботу. Необхідно відразу домогтись однозначного розуміння проблеми, термінів. Після всього цього треба дати можливість учасникам стисло висловитися стосовно проблеми, щоб відразу одержати весь спектр думок і позицій учасників. Іноді після виконання цього завдання виникає необхідність уточнити тему дискусії або навіть переформулювати її.

Що стосується комунікативної сторони проведення дискусії, то ведучому варто подбати про те, щоб учасники були представлені один одному. Усіх присутніх варто проінформувати про переваги ухвалення групового рішення, орієнтувати їх на колективну продуктивну роботу, задати позитивний діловий тон. Особливості спілкування ведучого з групою й окремими учасниками задають зразки поведінки в дискусії. Його доброзичливість, відкритість, емоційність, раціональність передаються учасникам. Важливо так вести дискусію, щоб висловлювались усі. Цьому сприяє підтримка виступаючих із боку ведучого.

Другий етап - обґрунтовано-оцінювальний. Головна мета - упорядкування, обґрунтування та спільна оцінка інформації, отриманої у процесі групового обговорення.

На цьому етапі важливо зібрати якнайбільше пропозицій та ідей із теми, що обговорюється, і щоб вони відбивали різні сторони проблеми. Свою точку зору ведучий висловлює останнім, виділяючи основні положення, підкреслюючи ключові ідеї, підбиваючи проміжні підсумки, роблячи попередні висновки. Важливо триматись у руслі обговорення та не підтримувати спроби окремих учасників відвести розмову від теми, тактовно нагадуючи їм про теми та цілі дискусії.

Для підтримки ефективної комунікативної взаємодії треба активізувати участь кожного і стежити за тим, щоб ділова атмосфера не підмінювалась обговоренням особистих питань і не ускладнювалась міжособистісною конфронтацією. Важливо давати висловитись кожному й не допускати тривалих діалогів і монологів. Неточності розуміння необхідно усувати, проясняючи спірні положення та багатозначні поняття. Оцінні судження, спрямовані на особисті якості опонентів, варто згладжувати. Самому ведучому треба намагатись говорити менше і, власно кажучи, максимально зберігаючи неупередженість.

Третій етап - завершальний. Його задача - підбиття підсумків дискусії, співставлення отриманих результатів із заявленими цілями проведення ділової наради.

Підсумки дискусії слід сформулювати точно й виразно. Вони повинні відбивати думки по можливості більшої кількості членів групи. Кожний із присутніх може висловитися з приводу загального рішення. Від ведучих потрібна висока майстерність при формулюванні погодженої групової думки з питань дискусії. Ведучому важливо підкреслити, що воно було вироблено завдяки збереженню ділової доброзичливої атмосфери, незважаючи на конфронтацію існуючих точок зору.

Публікуємо плани ділових нарад, проведених за типом групової дискусії. Вони були підготовлені керівниками шкіл у ході гри «Ділова нарада у школі, що розвивається».

План проведення спільної ділової наради педагогів «Важкі діти - провина чи біда школи?»

Причина проведення наради: загальний ріст у країні кількості дітей, які мають відхилення у стані здоров'я, розвитку, поведінки. Притаманна для країни в цілому така ситуація спостерігається у школах сільського району, для якого розроблено план проведення наради.

Мета: виявлення типів «важких» дітей і факторів, що провокують їх появу. Визначення переліку заходів щодо корекційно-реабілітаційної роботи з «важкими» дітьми та їхніми батьками.

Підготовча робота: запрошення для участі в нараді інспектора з охороні прав дитинства районного відділу освіти, інспектора з профілактики правопорушень неповнолітніх, представників міської адміністрації, батьківського комітету, дільничного інспектора.

Порядок проведення наради: інформаційні повідомлення (в основному статистичні дані) працівників УВС, райвідділу освіти, психолога. Розподіл учасників нарад по підгрупах (не більше семи осіб). Кожна підгрупа містить у собі фахівців одного напряму (батьки, адміністратори міста та села, представники УВС, молоді педагоги, учителі початкової школи, учителі-батьки школярів, керівники школи та її громадських організацій - профкому, групи нагляду тощо).

Групова дискусія проходить із трьох ключових питаннь.

1. Які типи «важких» дітей відзначають представники різних груп? За якими підставами вони їх виділяють? Які існують наукові класифікації дітей з девіантною (від девіація - соціальна поведінка, котра відділяється від тієї, що вважається нормальною чи соціально прийнятою в суспільному чи соціальному контексті. - Ред.) поведінкою у психології, педагогіці, юриспруденції?

2. Які фактори (вікові, соціальні, демографічні тощо) впливають на появу «важких» дітей? Які з них можуть бути ослаблені завдяки втручанню батьків, педагогів, громадських організацій?

3. Які шляхи рішення проблеми реабілітації та профілактики появи «важких» дітей? Як забезпечити комплексну соціальну захищеність «важких» дітей? Які форми роботи можуть успішно застосовуватись у роботі з ними? Яка інформаційну, організаційну, матеріальну допомогу можна надати родинам із «важкими» дітьми? Як можна залучити позабюджетні кошти та кадрові ресурси для організації культурного дозвілля дітей?

Результатом проведення наради стає вироблення загального підходу та виявлення можливостей координації зусиль різних державних установ із соціально-педагогічної підтримки дітей, які мають схильність до вибору девіантного типу соціалізації.

План проведення розширених батьківських зборів «Моральні орієнтири фізичного розвитку дитини»

Причина проведення зборів: не поодинокі випадки застосування фізичної сили стосовно однолітків із боку дітей, котрі відвідують спортивні секції східних єдиноборств.

Мета: вироблення загальних позицій батьків, педагогів і тренерів у відношенні цільових настанов із проблем фізичного розвитку дітей.

Підготовча робота: організація спільної зустрічі батьків, педагогів, керівників спортивних секцій і представників правоохоронних органів.

Порядок проведення наради містить у собі такі проблеми для обговорення: «Перекіс» змісту спортивної роботи в місті убік східних єдиноборств. Посилення неприйняття дітьми, які відвідують дані секції, інших груп дітей. Співвідношення розвивальних принципів спорту та застосування фізичної сили стосовно більш слабких дітей (відпрацьовування на них спортивних прийомів). Комерціалізація роботи спортивних секцій, клановість їх філософії. Проблема відкритості спортивної секції для спостереження за її роботою батьків, педагогів, інспектуючих органів. Проблема публічної атестації діяльності спортивних тренерів, які ведуть групи східних єдиноборств для дітей. Можливості перенесення діяльності секцій з окремих орендованих ними приміщень у великі навчально-виховні комплекси.

Результатом дискусії покликане стати посилення професійної та цивільної відповідальності за найближчі та віддалені наслідки своїх педагогічних дій.

Для навчальної роботи з керівниками з освоєння ними техніки проведення групової дискусії розроблена процедура рольової гри «Розподіл благ». Гра відтворює типову для школи ситуацію ресурсного конфлікту. Керівнику школи у своїй роботі доводиться зіштовхуватися з проблемами ухвалення рішення у випадках, коли двоє та більше осіб претендують на ту ж саму посаду, зручний навчальний кабінет, додаткові години навантаження, викладання чи класне керівництво у привілейованій групі учнів. Як правило, такі питання не виносяться на колективне обговорення. Директор прагне або уникати подібних питань, або улагоджувати їх самостійно в максимально компромісній формі. Будь-яке рішення директора (групи адміністраторів, громадських представників) не сприйматиметься колективом педагогів як справедливе. Однак моделі управління інтенсивно розвиваються школою (колегіальна, матрична, модульна тощо) припускають підвищену відкритість управлінських рішень і максимальну участь у них педагогічного колективу.

Рольова гра у формі групової дискусії «Розподіл благ»

Сюжет гри полягає в ухваленні групового рішення про те, кому в колективі варто віддати три неподільні «блага» (туристичні чи курортні путівки, закордонне стажування, фіксовані суми грошей, присудження звань), отриманих в якості нагороди за досягнення у виконаній роботі, що важко піддається персональному обліку. Наприклад, це була робота з грантом, темою, що побічно торкається шкільної проблематики (учасники гри самі конкретизують її), або громадська робота в мікрорайоні.

Метою гри є дослідження можливостей групової дискусії в розв'язанні шкільного ресурсного конфлікту.

Виконуючий роль директора учасник дає вступну інструкцію.

«Колективу нашої школи цього року довелось витратити багато часу та сил на підтримку (називається прізвище), який виставив свою кандидатуру на посаду мера нашого міста. Ми робили це з добровільних спонукань, тому що вважали та вважаємо цю людину, випускника нашої школи й у недавньому минулому керівника освіти міста, гідного цієї посади. Його перемога на виборах - наша загальна перемога.

Знову обраний мер на  вдячність за його підтримку пропонує педагогам нашої школи вибрати три особи, які у складі міської делегації поїдуть за програмою культурного обміну на два тижні до Франції та Туреччини. Прізвища учасників поїздки мені треба повідомити по телефону сьогодні до кінця дня.

В якості одного з учасників поїздки я пропоную свою кандидатуру. Мені особисто не довелось брати участь у заходах передвиборної програми, але доводилося займатись організаційною роботою. Крім цього, у випадку відсутності педагогів, зайнятих у передвиборних заходах, мені так само, як і іншим, доводилось проводити за них уроки».

Групову дискусію пропонується вести з ролей, схематично даних в інструкціях чи вигаданих самими учасниками. Таким чином, у керівників освіти з'являється можливість спробувати себе в ролі тих педагогів, з якими їм буває важче за все домовитись у ситуаціях ресурсного конфлікту. Наприклад, це можуть бути такі інструкції.

«Ви не брали участі в передвиборчій кампанії: через ваш поважний вік такі навантаження вже не для вас. Але ви - колишній класний керівник нинішнього мера міста і вважаєте, що ви, як ніхто іншої, гідні заохочення».

«Ви - молодий педагог у школі й розумієте, що вашу кандидатуру швидше за все ніхто не запропонує. Але якщо вирішувати чесно, то саме ви найбільш гідні поїздки. Саме вам і старшокласникам вашого класу доводилось більше за інших бігати з дорученнями, брати участь у всіх зустрічах кандидата з виборцями, поширювати рекламні листівки».

«Ви - завуч цієї школи з навчально-виховної роботи. Саме вам, як найбільш відповідальній людині у школі, директор доручив взяти на себе основне навантаження. Ви витратили більше за всіх свого часу, і ваша квартира кілька місяців нагадувала передвиборний штаб. Ви розраховуєте на те, що вашу кандидатуру назвуть першою» і т. п.

Задача ведучого групової дискусії - утримувати обговорення в рамках конструктивного діалогу. Нічого не буде дивного в тому, що якщо ситуація вибору членів зарубіжної поїздки стане приводом для обговорення всіх минулих образ педагогів - і реальних, і мнимих. Необхідно з високим ступенем поважного ставлення вислуховувати всі пропозиції, точки зору, претензії.

На завершення дискусії варто висловити подяку всім, хто брав у ній участь, відкрито висловив свою позицію та давав можливість іншим зробити те ж саме. Як правило, ситуація розв'язується позитивно, коли учасники виносять рішення про розподіл за межі міжособистісних і ділових відносин (жеребкування, відмовлення від запропонованих благ, їх обмін на інші). Цим самим підтверджується, що ресурсні конфлікти не можна вирішити тільки компромісним шляхом. Найбільш сприятливою є стратегія співробітництва колективу, котрий використовує конфлікт ресурсів для зміцнення своєї цілісності.

Для керівників шкіл створена й апробована розробка ділової наради на найбільш злободенну для них, судячи з даних проведеного опитування, тему «Модернізація методичної роботи у школі: стимули та перешкоди». З одного боку, дана ділова гра сприяла освоєнню теоретичного матеріалу з теми «Ділова нарада у школі, що розвивається», а з іншого - послужила практикумом керівнику в пошуку способів активізації методичної роботи у школі.

Процедура ділової гри була організована таким чином, що чотири її етапи являли собою різні форми нарад - публічний виступ, групове інтерв'ю, «мозкову атаку», групове обговорення.

Ділова гра - засідання методичної ради «Модернізація методичної роботи у школі: стимули та перешкоди»

Мета: знайти можливості активізації й відновлення методичної роботи у школі.

Час: 1,5 години.

Оснащення: бланки для заповнення учасниками малих груп.

Велике організуюче значення у проведенні наради має, на наш погляд, публічний виступ директора школи про роль методичної роботи в розвитку освітньої установи, педагога, учня. Конструктивний виступ керівника створює загальне налаштування на подальшу роботу. У ньому є вказівка на минулі заслуги школи з цього напряму діяльності, аналізуються ресурси колективу.

Наступний етап гри проходить у формі групового інтерв'ю. Учасники розподіляються на малі групи (при проведенні у школі - за методоб'єднанням. При цьому керівники школи складають окрему групу). У ході спільного обговорення вони мали оцінити успішність роботи своєї методгрупи, перелічити фактори, що сприяють і перешкоджають ефективному проведенню методичної роботи, виявити ресурси поліпшення ситуації.

По завершенню роботи малих груп представник від кожної з них повідомляє про результати. У ході виконання цього завдання ведучий виписує на дошці названі представниками різних груп причини неефективності методичної роботи та ресурси її відродження.

Наступний етап наради проходить як «мозковий штурм». Учасники одержують бланки і, проводячи обговорення в цих же групах, заповнюють їх. На вибір учасників робота може проводитись у двох напрямах:

  • обговорення того, як усунути причини, що заважають методичній роботі;
  • як підсилити дію факторів, що сприяють здійсненню методичної роботи.

Заповнені бланки передаються іншим групам для їх обробки. Написане колегами оцінюється за критеріями:

а) можливість реалізації в наявних умовах;

б) неможливість реалізації:

  • негайно;
  • після визначеного терміну;
  • за додаткових умов;

в) можливість застосування ідей в інших сферах діяльності школи.

Після «мозкового штурму» проводиться групова дискусія з теми «Самоосвітня методична робота вчителя - повинність, професійний обов'язок чи педагогічна творчість для обраних?». Дискусія проходить успішно завдяки тому, що попередньо проводився пошук варіантів активізації методичної роботи. У ході дискусії зачіпається така проблема, як можливість учителя чому-небудь навчити інших, якщо він сам не вчиться й методично не розвивається.

Наприкінці гри підбиваються підсумки, обговорюється досвід участі в діловій нараді, що увібрала в себе різні типи проведення.

Говорячи про групову дискусію, хотілося б зупинитись на одному явищі, з яким ми зненацька зіштовхнулись у своїй практиці. Іноді може виявитись так, що блискуче підготовлена дискусія не відбудеться, оскільки питання, яке ведучий вважає дискусійним, усіма іншими буде сприйматись однозначно. Щоб зберегти своє обличчя та провести запланований захід у призначений час, ведучий може піддатися спокусі організувати «барикадну війну» з тим, хто зібрався. Чи треба пояснювати, що ця справа свідомо безнадійна? І що варто зробити в цьому випадку?

При сформованих обставинах ведучому варто виявити гнучкість і вчасно перешикуватись. Крім групової дискусії (якщо дискутувати не через що) є й інші форми її проведення.

Один раз автору довелось провести групові заняття з фахівцями з проблем спілкування. Вивчення теми «Міжособистісна маніпуляція у спілкуванні» планувалось провести у формі групової дискусії. Передбачалось, що аудиторія розділиться на три приблизно рівні частини в залежності від ставлення до припустимості маніпулювання людьми. Для трьох підгруп були розроблені завдання, за результатами виконання яких будувалась наступна робота. Усього передбачалось витратити на неї чотири академічні години.

Однак коли ведучий попросив подати умовний знак усіх тих, хто вважав маніпулювання людьми можливим і навіть необхідним, усі без винятку присутні це зробили - пересунули робочі зошити вправо. Це означало, що погляди аудиторії на це питання в корені розходилися з думкою ведучого. Більше того, для всіх, крім нього, маніпулювання вважалось нормою професійного спілкування й не підлягало обговоренню.

Вибір інших форм роботи (в основному групового інтерв'ю й аналізу реальних ситуацій взаємодії) дозволив ведучому зібрати безцінний матеріал, включений їм у подальшому в систему занять із питань організації взаємодії людей. Крім того, що точка зору ведучого на це питання перестала бути категоричною, недискусійні форми роботи дозволили йому «розмістити» інше ставлення до проблеми маніпулювання людьми в системі поглядів слухачів. Цьому сприяли елементи публічного виступу всіх присутніх, уточнюючі запитання, що їх супроводжували, та подача зворотного зв'язку.

Під час обговорення питань підготовки ділових нарад варто звернути увагу на такий, здавалося б, несуттєвий момент, як розташування меблів у приміщенні. У залежності від форми проведення наради по-різному можуть бути розташовані столи та стільці. Для публічного виступу цілком придатне «фронтальне» розташування меблів, для групового інтерв'ю, «круглого столу», «мозкової атаки» - «трикутник». При проведенні групової дискусії кращою є відсутність столів. Нехай учасники обговорення сидять так, щоби бачити один одного в обличчя. У соціально-психологічній науці виявлені закономірності ухвалення рішення в залежності від розташування меблів у приміщенні та розсаджування учасників (наприклад, А. Донцов, професор МГУ, про вплив меншості при певному розташуванні за столом). Приміщення для проведення наради повинно бути зручним, але не розкішним (інакше знижується результативність роботи). Важлива наявність дошки, що виступає концентруючим фактором. Її з успіхом може замінити великий аркуш паперу.

Для відстеження ефективності ведення групових нарад у нашій практиці пропонуємо керівникам та організаторам освіти застосовувати карту спостереження за комунікативною поведінкою. Вона може заповнюватися за підсумками кожних зборів (наради, семінару тощо) самим керівником чи запрошеними експертами.

Застосування карти спостереження для навчання керівників допомагає виявити групову оцінку учасниками комунікативної поведінки окремої людини, яка проводить нараду. У цьому випадку можна одержати значущу інформацію подвійного роду. З одного боку, об'єктивність буде досягатись виведенням середнього бала від загальних показників усіх присутніх. З іншого боку - цікаву інформацію про себе можна одержати на основі даних про розкид оцінок.

Ділова нарада із застосуванням активних форм організованої групової взаємодії в даний час визнається як один з найефективніших видів ухвалення групового рішення. Від керівника, який проводить ділові зустрічі в колективі в інтерактивному режимі, потрібні спеціальні вміння: володіння методом групового інтерв'ю, прес-опитування, висока контактність, доброзичливість, відкритість. Активні групові форми прийняття колективних рішень дозволяють знайти оптимальні виходи з проблемних ситуацій, що створились, виробити загальну стратегію практичної реалізації, домогтись особистісного ухвалення рішення більшістю колег по роботі. Навіть включення окремих елементів групової опитувальної та дискусійної роботи у збори, раду, нараду, ділову планерку сприяє значному підвищенню ефективності їх проведення, результативності впровадження колективно прийнятих рішень.

Завдання для самостійної підготовки керівників до виступу на навчальних заняттях, семінарах, «круглих столах»

  • Підготуйте для обговорення з іншими керівниками шкіл план проведення ділової наради за такою схемою: а) ситуація шкільного життя, що вимагає проведення наради; б) тема й мета; в) порядок проведення; г) очікуваний результат; д) прогноз розвитку ситуації після проведення наради.
  • Складіть для себе перелік основних принципів колективного аналізу та рішення управлінської проблеми. Використовуйте запропонований список літератури:

Автор: Т. Чернікова

Освіта.ua
05.10.2007


Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!