Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Застосування інноваційних методів навчання

Застосування інноваційних методів навчання

У рамках реалізації проекту "Рівний доступ до якісної освіти" Міністерства освіти і науки України за напрямом "Методика застосування інноваційних методів навчання" було розроблено навчальний модуль "Підготовка педагогів до застосування інноваційних методів навчання"

Модуль містить глибокий аналіз тем, що є надзвичайно важливими й актуальними з огляду на існуючі процеси децентралізації системи післядипломної педагогічної системи освіти (практика наставництва); процеси глобалізації та збільшення розмаїття учнів, які відрізняються за своїми здібностями (учні з особливими освітніми потребами, обдаровані учні); національністю (учні - представники національних меншин) тощо. У модулі розглянуті питання «Основні етапи розвитку педагогів», «Практика наставництва у професійному розвитку педагогів», «Підготовка педагогів до роботи в навчальному середовищі, вільному від упереджень і стереотипів», «Професійний розвиток педагогів як складова вдосконалення школи».

Словник

Безперервна освіта - це систематизоване, цілеспрямоване навчання людини, організоване впродовж її життя.

Безперервне навчання - це спосіб життєдіяльності людини, процес набуття нею необхідних знань, умінь, навичок, якостей та ціннісних орієнтирів у міру виникнення потреби в них. Цей процес відбувається протягом усього життя людини.

Мотивація професійної діяльності - властива людині відносно стала, стійка система мотивів праці, що склалась у процесі її життя. Найстійкішими з них є: суспільний мотив - усвідомлення потреби в суспільно значущій діяльності; мотив досягнення, інтерес до професії; мотив співробітництва, мотив матеріальної винагороди.

Наставництво - форма професійної підготовки, при якій наставник як більш досвідчена особа допомагає підопічному (протеже) як менш досвідченому працівнику набути необхідну професійну компетенцію, а також ввести у сферу соціально-психологічних стосунків, через які відбувається реалізація професійної ролі.

Стереотип - спрощені узагальнення про конкретну групу, які майже завжди містять принизливі значення.

Упередження - ставлення, думки чи почуття, які формуються без адекватних попередніх знань, думок чи причин. Упередження є упередженими судженнями за чи проти якоїсь людини або групи людей. Упередження часто базуються на браку інформації або інформації, яка частково є істинною і викривлює факти.

Наставник - історично і традиційно визначається як старша, більш досвідчена людина, яка допомагає молодшій, менш досвідченій людині бути підготовленою в усіх аспектах життя (Оделл, 1990).

Удосконалення школи - зусилля визначити необхідні знання та навички, які треба знати педагогічному персоналу, а також шляхи отримання цих знань/навичок.

Основні етапи розвитку педагогів

Розвиток педагогів тісно пов'язаний з розвитком учнів, отже, процес навчання - це процес, який триває впродовж усього життя. Основним у професійному розвитку педагогів є розвиток уміння спостерігати, аналізувати наслідки та вплив використання різних методів, матеріалів; уміння постійно пристосовуватись відповідно до індивідуальних особливостей учнів; уміння співвідносити свій досвід з досвідом інших колег. На жаль, сьогоднішні школи - це місце, де викладачі навчають, а учні - навчаються.

Як сучасна школа може стати місцем особистого та професійного розвитку педагогів? Професійний розвиток педагогів тісно пов'язаний зі стосунками, що існують на рівні школи, стосунками між педагогом і директором, між педагогом та іншими дорослими - колегами, батьками.

У контексті професійного розвитку існує три категорії педагогів і чотири форми професійного розвитку педагогів.

Категорії педагогів:

  • педагоги, які не бажають і не можуть критично оцінювати свою практику і, відповідно, не сприймають роль інших у цьому завданні;
  • педагоги, які можуть і бажають аналізувати свою практику та вносити зміни, базуючись на здійснених висновках. Їхні плани на завтра базуються на тому, як здійснювався процес навчання сьогодні. Проте вони не люблять, коли за їхньою практикою спостерігають інші;
  • невелика кількість педагогів, які можуть і мають бажання аналізувати свою практику й цінують внесок інших дорослих у покращення своєї практики.

Форми професійного розвитку педагогів:

  • методичні наради;
  • спільні учні;
  • стандарти для педагогів як форма самооцінки;
  • наставництво.

На сьогодні існує ряд досліджень, які стверджують, що процес розвитку педагогів також складається з різних етапів, які пов'язуються з різними потребами, проблемами та спроможностями дорослих на різних етапах їх професійної діяльності. Базове розуміння цих етапів допоможе вам визначити власний етап професійного розвитку та пріоритети подальшого розвитку.

Одним із провідних досліджень у сфері професійного розвитку є дослідження Ліліан Катц, яке стверджує, що хоча досвідчені педагоги та педагоги-новачки перебувають на різних етапах свого розвитку, усі вони проходять один шлях. Хоча існують суперечки щодо кількості цих етапів, більшість досліджень описують спільні етапи:

  • Від власних професійних проблем до підходу, зорієнтованого на учнів.
  • Від відчуття незахищеності до впевненості у викладанні.
  • Від використання невеликої кількості методів викладання до збільшення їх кількості для забезпечення різноманітних потреб учнів.
  • Від відчуття занепокоєння змінами до прийняття того, що зміни - це невід'ємна й важлива складова нашого життя.
  • Від занепокоєнь, пов'язаних із власним місцем роботи (клас, аудиторія), до більш активного та широкого залучення до професійної діяльності.

Етапи розвитку педагогів (за Ліліан Катц, 1972)

Етап I. Етап «виживання». Відбувається розуміння між очікуваним успіхом і реальністю. Властиві почуття непідготовленості та невідповідності. Доналд Шьон (1983) зауважував, що «фахівці будь-якої галузі часто бентежаться, коли технічні навички, здобуті у вищому навчальному закладі, виявляються непридатними для розв'язанння деяких проблем».

Етап II. Етап консолідації (другий-третій рік професійної діяльності). Починається етап зосередження на індивідуальних учнях і диференціації навчальних стратегій з їх поступовим удосконаленням.

Етап III. Етап відновлення (третій-четвертий рік викладацької діяльності). Пов'язаний із застосуванням знайомих уже методів і пошуком інноваційних методів і підходів до навчання.

Етап IV. Етап зрілості (три та більше років професійної діяльності). Характеризується постановкою більш глибоких та абстрактних питань професійної діяльності.

Елементи професійного розвитку педагогів:

  • Теорія - людям потрібно знати, чому вони роблять те, що вони роблять. Не розуміючи теорії, люди швидше капітулюють перед проблемами.
  • Моделювання - корисно знати, як саме інновація виглядає на практиці. Корисно бачити приклади, спостерігати рольові ігри та різні підходи до навчання. Педагоги повинні вірити у свою здатність працювати по-новому й більш успішно.
  • Стимулююча практика - можливість практикуватись у використанні нових прийомів у малих групах значно підвищує ефективність їх застосування у класі.
  • Якісний тренінг - дуже важлива позитивна й коректна оцінка. Така оцінка може здійснюватись колегами, тренерами чи іншими спеціалістами-практиками.

Практика наставництва у професійному розвитку педагогів

Згідно з результатами дослідження Національного центру з освітньої статистики якості освіти (США), сім із десяти педагогів, які працюють з наставником щонайменше раз на тиждень, уважають, що в результаті цієї роботи їхні педагогічні навички покращилися суттєвим чином. Успішна робота з наставником приносить користь усім учасникам освітнього процесу:

  • адміністраторам школи наставництво може допомогти у прийомі на роботу нових педагогів та утриманню їх на робочих місцях;
  • вищим педагогічним навчальним закладам наставництво допомагає забезпечити плавний перехід молодого педагога зі стін інституту чи університету до школи/класу;
  • для педагогів наставництво може допомогти у визначенні шляху від помилок до успіху;
  • для учнів та їхніх батьків наставництво означає вищу якість.

Як зазначає Національний фонд з удосконалення освіти (США), наставники допомагають педагогам вирішити проблеми, з якими вони стикаються у своїй щоденній практиці; усвідомити свою значущість у процесі навчання й використати отримані знання для вдосконалення навичок викладання. В ідеалі наставник забезпечує доступ молодим і менш досвідченим педагогам до накопичених знань і досвіду, який має місце в більш досвідчених колег. Усе це сприяє більш якісній освіті. Можна стверджувати, що наставництво - це механізм для вираження й обміну педагогічними успіхами.

Шкільні райони все більш активно співпрацюють з вищими педагогічними навчальними закладами в розробці програм наставництва для того, щоб допомогти педагогам-початківцям, адаптувати педагогів старшого віку до нових умов і завдань, підтримати педагогів, які прагнуть змінити свої методи роботи та плани. Наставництво - це не заміна вищій педагогічній освіті. Успішна робота з наставником повинна включати в себе як прогресивні педагогічні інновації, так і перевірені часом успішні методи викладання.

Співпраця між педагогом і наставником

Важливо на початку розвитку професійних стосунків між наставником і педагогом спільно визначити цілі й завдання, а також очікування від вашої участі у процесі наставництва. Необхідно розробити план із зазначенням термінів роботи. План роботи повинен бути розроблений спільно наставником і педагогом, включаючи взаємну згоду у внесенні змін тощо.

Ключовим моментом у стосунках наставника з педагогом є побудова довірливих взаємостосунків, які створять можливості для самоаналізу та відповідальності за процес навчання. Тому відмінності між ролями адміністратора й наставника повинні бути чітко сформульовані й обговорені з адміністрацією закладу. Ефективна співпраця між наставником та адміністрацією відбувається тоді, коли обидві сторони підтримують мету методу наставництва - удосконалення роботи педагогів.

Співпраця між наставником та адміністратором

Добре налагоджені стосунки між наставником та адміністратором є запорукою успіху програми наставництва. Важливо на початку зазначити різницю між роллю наставника та адміністратора. Найважливішою відмінністю є те, що наставник не здійснює оцінку практики педагога. Основна роль наставника - сприяти професійному розвитку педагога.

Підготовка педагогів до роботи в навчальному середовищі, вільному від упереджень і стереотипів

Концепція «Освіти для соціальної справедливості» сприяє розвитку відкритих і демократичних суспільств та означає розвиток у дітей знань, навичок та установок, які вони, коли стануть дорослими, будуть використовувати у процесі активної участі в управлінні державою. До них відносяться:

  • розвиток навичок слухати/чути інших і враховувати різні точки зору;
  • використовувати критичне мислення;
  • працювати разом з іншими людьми;
  • виражати свою незгоду, поважаючи інших людей як рівних.

Це забезпечить готовність боротися з пригнобленням і дискримінацією, а також усвідомлення соціальних проблем.

Серед основних завдань освіти для соціальної справедливості виділяють:

1. Розвиток в учнів позитивної самооцінки, відчуття індивідуальності та групової самобутності.

Часто має місце в тому навчальному середовищі, де навчаються учні - представники національних меншин чи учні з особливими потребами. Педагоги часто намагаються «виправити» те, що учень не знає або не може робити. Таке «виправлення» часто спрацьовує навпаки, оскільки учні засвоюють, що їхня культура, знання та досвід знаходяться на більш низькому рівні, ніж у домінуючої групи. Учні є особистостями, але вони також є членами культурної чи соціальної груп. Почуття індивідуальності, відчуття дитиною належності, а також цінності формуються культурою, в якій вони розвиваються. Педагоги повинні створити навчальне середовище, яке буде цінувати та поважати всіх людей, визнавати їхню важливість, щоб кожен міг навчитися сприймати себе належним чином.

2. Привносити досвід учнів, їхніх сімей та їхніх громад в освітню систему для зміцнення взаємозв'язків між школою та сім'єю.

Педагоги часто використовують методи навчання, які базуються на їхньому власному досвіді, й забувають про те, що їхній досвід часто відрізняється від досвіду дітей, яких вони навчають. Освіта для соціальної справедливості пропонує включити в навчальне середовище як особистий, так і культурний досвід, а також досвід кожного окремого учня. Таким чином педагоги досягають того, що всі учні можуть бачити себе частиною навчальної історії. Такий підхід відрізняється від традиційного навчання, при якому підручники, написані авторами - представниками домінуючої культури, використовуються як єдина основа для розвитку академічних знань і навичок. Традиційна освіта дотримується тези, що домінуюча культура володіє єдиним достовірним знанням, яке необхідно знати.

3. Сприяти діям для підтримки соціальної справедливості шляхом:

  • розвитку в кожного учня здатності взаємодіяти з людьми різного походження комфортно в дусі емпатії;
  • навчанню учнів розуміти цінності відмінностей;
  • упровадженню практики критичного мислення стосовно упереджень, щоб учні могли визначати невірні уявлення, стереотипи, з якими вони зустрічаються;
  • розвиток в учнів здатності бути наполегливими, але не агресивними у випадку зіткнення з виявами на їхню адресу або на адресу інших людей упередження та несправедливості.

Компетенції педагога, працюючого в середовищі, вільному від упереджень і стереотипів:

Повага - здатність виявляти повагу до інших як важлива частина ефективного спілкування.

Толерантність - здатність реагувати на нове, відмінне й діяти в незнайомих/непередбачуваних ситуаціях з найменш зримим дискомфортом і роздратуванням. Зростаючий дискомфорт часто призводить до ворожості, яка є несумісною з ефективними міжособистісними стосунками. Знання та вміння управляти почуттями, пов'язаними з невизначеністю, є тими вміннями, які асоціюються з адаптацією до нового середовища й ефективним ставленням до людей, які відрізняються певними цінностями тощо.

Безоціночне ставлення - уміння утриматись від попередньої оцінки та залишатись об'єктивним до того часу, коли не буде достатньо інформації, щоб зрозуміти точку зору іншої людини.

Емпатія - здатність відчути себе «в іншій шкірі». Більшості учнів подобається працювати з педагогом, здатним розуміти речі з їхньої точки зору.

Наполегливість/терплячість - важливі в ситуації, коли очікувані результати не досягаються в період, запланований педагогом.

Когнітивна гнучкість - це здатність пристосувати очікування та навчальні види діяльності до різних навчальних потреб і навчальних стилів учнів. Деякі навчальні види діяльності можуть бути ефективними з однією групою учнів, а з іншою - ні. Якщо педагог досить гнучкий, щоб реагувати ефективно на динаміку групи та досвід учнів, він може допомогти їм засвоїти нові концептуальні поняття.

Особиста самоідентифікація - часто педагогам доводиться відповідати на багато викликів, проте дуже важливо для них залишатись упевненими у власній ідентичності. Це дозволить їм забезпечувати відповідне моделювання поведінки учнів, бути більш відкритими та щирими в їхніх стосунках з учнями, а відтак - більш ефективними.

Ентузіазм, відданість - педагоги надихають інших через комунікацію власного ентузіазму й відданості справі.

Професійний розвиток педагогів як складова вдосконалення школи

Удосконалення школи - це зусилля визначити та забезпечити умови для забезпечення навчання впродовж усього життя як для учнів, так і для вчителів. Існує ряд умов, які підтримують процес удосконалення школи. До них належать: підвищення кваліфікації персоналу, залучення учнів, постановка та міркування над питаннями, керівництво, координація та спільне планування.

У контексті професійного розвитку педагогів можна поділити на три основні групи:

1. Педагоги, які не хочуть і не можуть критично оцінювати власну практику й не люблять, коли їхню практику оцінюють інші дорослі - колеги, керівники, батьки. У більшості шкіл завжди є кілька таких педагогів.

2. Педагоги, які певним чином здатні та бажають міркувати над своєю практикою, робити висновки та змінювати її на основі цих висновків. Такі педагоги планують завтрашній день на основі результатів дня сьогоднішнього. Проте ці педагоги почувають себе некомфортно, коли їхню практику спостерігають інші дорослі, й установлюють зворотний зв'язок.

3. Невелика кількість педагогів, які можуть і бажають критично розглядати свою практику й охоче запрошують інших дорослих поспостерігати та оцінити цю практику. Це ті педагоги, які шукають будь-які можливості для професійного розвитку.

Оскільки порівняльних досліджень з вивчення різних моделей розвитку персоналу дуже мало, важко стверджувати про переваги якоїсь однієї моделі. Тому нижче наведені узагальнені рекомендації зі стратегій розвитку педагогічного персоналу, які були описані Георгою Спаркс у її статті «Синтез досліджень з питань розвитку персоналу для ефективного викладання»:

1. Виберіть зміст, який підтверджується результатами досліджень з покращення якості навчання для учнів.

2. Створіть контекст прийняття шляхом залучення педагогів до процесу прийняття рішень і забезпечуючи організаційну та психологічну підтримку.

3. Проведіть навчання з перервою 2-3 тижні.

4. Під час навчання використовуйте такі методи навчання, як презентації, практичні завдання, зворотний зв'язок.

5. Під час навчання забезпечуйте можливості для обговорення в малих групах результатів застосування нових методів навчання та для обміну думками, питаннями вибору найбільш ефективних методів.

6. У перервах між навчанням заохочуйте педагогів відвідувати класи один одного та проводити спостереження. Забезпечте можливості для обговорення результатів спостережень.

7. Розвивайте у педагогів філософське прийняття нових методів навчання шляхом представлення досліджень і причин ефективності таких методів. Давайте можливість педагогам виражати сумніви або заперечення стосовно рекомендованих методів у малих групах. Давайте можливість відповісти на ці сумніви та заперечення іншим педагогам.

8. Зменшуйте занепокоєння педагогів використанням тих чи інших інновацій шляхом забезпечення можливості для детального обговорення методів і досвіду їх використання.

9. Допомагайте педагогам у розвитку їхньої впевненості в собі та компетентності, заохочуючи їх використовувати спочатку лише один чи два нових методи після кожного тренінгу. Визначення сильних і слабких сторін учителя може допомогти в подальшому професійному розвитку педагогів.

10. Для методів викладання, які потребують складних розумових навичок, забезпечте більше часу, практики та плануйте гнучкі види діяльності.

Автор: Н. Софій

Освіта.ua
05.09.2007


Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!