Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Типи управлінських систем

Типи управлінських систем

Стиль керівництва, лідерства, спілкування, професійної діяльності, проявляється скрізь, де існує необхідність приймати рішення. Де така необхідність відсутня, мова про стиль не йде

Ключові поняття: стиль керівництва, стиль лідерства, стиль професійного спілкування, стиль ініціатора спілкування, стиль праці вчителя.

Структура публікації:

  • Типи управлінських систем, стилів і моделей педагогічної взаємодії.
  • Ділова гра-семінар для керівників шкіл «Оптимізація міжстилевої взаємодії в освітній установі».
  • Рольова гра «Чотири стилі».
  • Рефлексивна гра «Я та моя керівна робота».

Основна функція стилю полягає в тому, щоб виступати засобом адаптації керованої групи:

  • до зовнішніх об'єктивних умов діяльності, до заданих ззовні вимог;
  • до особливостей власної особистості.

Про наявність стилю говорять, якщо є прояви одночасно трьох його ознак. 1. Постійне повторення системи способів діяльності. 2. Внутрішня обумовленість, цілісність і гармонія різних проявів цієї системи. 3. Ефективність діяльності. Якщо немає хоча б одного із трьох названих проявів, то мова йде не про стиль, а про щось інше.

У педагогічній діяльності при спілкуванні педагога з колегою, керівником, учнем і батьком мова йде про міжстильову взаємодію. Саме в контексті міжстильової взаємодії будуть розглянуті запропоновані матеріали. При взаємодії із приводу вироблення якого-небудь рішення (цим багате життя будь-якого педагога, не тільки керівника) відбуваються актуалізація та зіткнення різних стилів. Усе це створює передумови не тільки для співробітництва чи відчуженості у відносинах, але також і для конфліктів.

Даний матеріал побудований відповідно до логіки проведення навчального семінару для керівників освітніх установ. Для підготовки до семінару слухачам пропонуються не запитання, а тезові положення, які обговорюються (підтверджуються або спростовуються) у ході проведення семінару.

Учасникам семінару пропонується той же список літератури, яким користувався керівник при його підготовці. Це, однак, не означає, що семінар проходить як люб'язний обмін думками із приводу прочитаного, проблема вибору типу управлінського впливу й еталона стилю та моделі педагогічної взаємодії надзвичайно актуальна для будь-якого керівника та болісна для його самооцінки. Предметом обговорення учасників стають, наприклад, протиріччя між орієнтацією на соціально бажаний демократичний стиль керівництва та вимушений вибір авторитарного як найбільш ефективного. Крім цього, відбувається обмін думками про допустимість того чи іншого типу управлінської взаємодії.

Ділова гра-семінар для керівників шкіл «Оптимізація міжстильової взаємодії в освітній установі»

Тези для розгляду на семінарі

  • Стиль діяльності спілкування має психофізіологічні підстави й передумови професійної поведінки в ситуації ухвалення рішення.
  • На вибір типу міжстильової взаємодії впливають загальні соціальні умови й особливості освітнього середовища конкретної освітньої установи.
  • Результати сучасних досліджень свідчать про наявність чотирьох стилів (типів) міжстильової взаємодії.
  • До аналізу змісту стилів і моделей міжстильової взаємодії неправомірний додаток понять «погано-добре» і «неправильно». Оптимальним варіантом є адекватне ситуації сполучення авторитарного, демократичного, потуранського - у формі співтворчого або парціального (партисипативного) типу управлінської поведінки, а також вибір одного з них.

Психофізіологічні підстави передумови професійної поведінки в ситуації ухвалення управлінського рішення. Говорячи про стиль керівництва, лідерства, професійного спілкування, ініціювання комунікативної поведінки, праці вчителя та навіть типу ухвалення управлінського рішення, варто не упускати з виду психофізіологічну природу стилю. Це особливо важливо при навчанні керівників або копіюванні ними зразків чужої поведінки, що здається їм ефективною й гідною наслідування. Накладення сторонніх зразків управлінської діяльності на власну фізіологію може призвести до непередбачених наслідків. Знання про біологічну природу стилю дозволяє керівнику враховувати свою психофізіологічну конституцію, сполучати соціально бажані дії з їхніми природними підставами.

Гіпотеза В. Гарбузова про фізіологічну схильність до одного зі стилів діяльності заснована на домінуванні одного із семи провідних інстинктів людини. Запропонований автором опитувальник дозволяє визначити кількісне вираження провідного типу психофізіологічної поведінки.

Опитування на виявлення домінуючого інстинкту

Інструкція: ознайомтеся з опитувальником, після чого позначте позначкою «+» найбільш близькі вам і хвилюючі вас проблеми та твердження.

1. Ви приділяєте досить часу й зусиль проблемі збереження свого здоров'я, думаючи, що здоров'я вище за все.

2. Вас найбільше хвилює здоров'я ваших дітей.

3. Вас найбільше хвилюють і засмучують прояви недоброзичливості людей у стосунку один до одного, відсутність у багатьох із них щирої доброти.

4. Ви однозначно віддаєте перевагу дослідницькій, експериментальній, пошуковій роботі.

5. Ви завжди прагнули до лідерства, і для вас кар'єра - природне самоствердження людини.

6. Вас нестерпно обурюють усі форми пригнічення людини людиною, людини державою.

7. Ви ні за яких умов не потерпите зарозумілості стосовно вас.

8. Ви думаєте, що людина не повинна упускати ані миті радості й задоволення, оскільки життя одне й іншого не буде.

9. Вас найбільше хвилюють проблеми, пов'язані із благополуччям вашої родини.

10. Найбільше ви цінуєте здатність відчувати стан іншої людини, розуміти її переживання.

11. Найбільше ви мрієте про роботу в колективі захоплених і талановитих людей.

12. Ви віддаєте перевагу як найбільш відповідній вашим здатностям управлінській, організаційній роботі, і вам близьке твердження «Не заважайте діловим людям, і тоді прийде достаток!».

13. Якби вам запропонували на вибір кар'єру, багатство, безпеку або свободу, ви би без коливань вибрали свободу!

14. Ви завжди на боці тих, хто готовий поступитись благополуччям в ім'я збереження своєї гідності й родової гордості!

15. Ви не сприймаєте ризикування здоров'ям і благополуччям навіть заради найпривабливіших ідей і пропозицій.

16. Найбільше вас хвилює безпека ваших дітей.

17. Найбільше ви цінуєте безкорисливість у стосунках між людьми.

18. Ви відмінно розумієте людей, готових покинути обжите місце й виїхати на нові землі, якщо там починається нова та цікава справа.

19. Для вас більш пріоритетна перспектива службового росту, ніж матеріальні стимули.

20. Ви думаєте, що зі всіх прав людини найважливіше - свобода слова, пересування, віросповідання.

21. Вам глибоко симпатичні люди, які ведуть самовіддану боротьбу проти всіх форм приниження людини людиною, людини державою та мають право сказати: «У нашому роді не було негідників!».

22. Ви думаєте, що найбільш велика дурість на світі - несвоєчасно звернутись до лікаря й тим самим запустити хворобу.

23. Найбільше хвилює та тривожить вас майбутнє ваших дітей.

24. Ви важче переживаєте лиха й нещастя свого народу, ніж свої власні.

25. Вас нестерпно дратують інертність і протидія бездарних, але наділених владою людей новим, прогресивним, талановитим, творчим людям.

26. Ви однозначно готові до твердої боротьби з конкурентами в головній для вас справі.

27. Вас найбільше цікавить незалежність від кого б і від чого б то не було.

28. Ви найбільш нетерпимі до всіх форм обмеження вашого «я», і ваше кредо - «Гідність над усе!».

29. Ви абсолютно згодні з філософом, який стверджував, що «все навколо мене є й має сенс, поки є я».

30. Найкраще ви почуваєте себе в колі своєї родини. Вона - ваша відрада, і ваше кредо: «Мій дім - моя фортеця!».

31. Найбільше вас тривожить і пригнічує відсутність турботи про слабких, хворих, інвалідів і літніх людей.

32. Вас захоплюють люди, готові поступитись благополуччям, здоров'ям заради реалізації своїх творчих устремлінь.

33. Ви цінуєте людей справи, результат, сильну руку в управлінні.

34. Ви не терпите обмежень у своїй діяльності, своєму житті, своєї свободи.

35. За будь-яких обставин і перед будь-якою загрозою собі варто діяти згідно із твердженням «Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах».

Підрахунок та інтерпретація результатів

1. Інстинкт самозбереження - відповіді на запитання 1, 8, 15, 22, 29. При його домінуванні виявляються егоцентризм, консерватизм, готовність поступитися соціальними потребами заради власної безпеки, заперечення ризику, тривожність стосовно свого здоров'я й благополуччя.

2. Інстинкт продовження роду - відповіді на запитання 2, 9, 16, 23, 30. При його домінуванні виявляються надлюбов до своїх дітей, надтурбота про їхню безпеку та здоров'я, надстурбованість їхнім майбутнім, сімейність, тенденція до заперечення «я» на користь «ми» (родини).

3. Інстинкт альтруїзму - відповіді на запитання 3, 10, 17, 24, 31. При його домінуванні виявляються доброта, співпереживання, розуміння, безкорисливість у відносинах із людьми, турбота про слабких, хворих, калічних і нещасних, миролюбство.

4. Інстинкт дослідження - відповіді на запитання 4, 11, 18, 25, 32. При його домінуванні виявляються схильність до дослідження та дослідницької роботи, пошуку нового; новаторство в науці, мистецтві тощо; здатність без коливань залишати обжите місце, налагоджену справу з появою нової, що потребує ризику, готовності до втрат, цікавих справ і завдань, спрямованість на творчість (пріоритет творчих потреб); самовідданість у реалізації творчих устремлінь.

5. Інстинкт свободи - відповіді на запитання 5.12, 19, 26, 33. При його домінуванні виявляються схильність до лідерства; схильність до рішення складних організаційних завдань; пріоритет перспектив службового росту над матеріальними стимулами; готовність до жорсткої боротьби за лідерство, перше місце; пріоритет загального (інтересів колективу, держави, справи в цілому) над часткою (інтересами однієї людини).

6. Інстинкт домінування - відповіді на запитання 6, 13, 20, 27, 34. При ньому виявляються схильність до протесту, бунтарство; схильність до зміни місця (заперечення буденності); пріоритет тенденції прагнення до незалежності; схильність до реформаторства, революційних перетворень; нетерпимість до будь-яких форм обмежень, цензури, придушення «я».

7. Інстинкт збереження достоїнства - відповіді на запитання 7, 14, 21, 28, 35. При його домінуванні виявляються нетерпимість до будь-яких форм приниження; готовність поступитись благополуччям і соціальним статусом заради достоїнства; пріоритет честі та гордості над безпекою; холерична безкомпромісність і прямота у стосунках з лідером; нетерпимість до всіх форм обмеження прав людини.

Розташовані попарно, сім названих В. Гарбузовим типів інстинкту можуть бути розглянуті як конституціональні передумови для переваги в дорослої людини провідного типу поведінки:

  • потуранського (збереження + забезпечення безпеки для продовження роду);
  • авторитарного (домінування + збереження достоїнства);
  • демократичного (свобода + дослідження);
  • співтворчого - за термінологією С. Степанова, в інших термінах - інтегративного, діалогічного, партисипативного, тобто такого, що є конвенціонально-співпрацюючим (альтруїзм + адаптивні прояви інших шести людських інстинктів).

Такий розклад, як легко помітити, дозволяє реабілітувати авторитарний стиль управління: його вибір містить у собі не тільки мотиви домінування, а й збереження достоїнства.

У дослідженні В. Лебедєва на прикладі спостереження за людьми перед початком випробування (експерименту), що імітує складні ситуації професійної діяльності та такого, що має велику мотиваційну значущість (підготовка космонавтів, полярників, підводників), виявлено чотири типи дій випробуваних залежно від тактики пізнавальної поведінки у відповідь на одержання інструкцій у випробуванні. Ці типи розпізнаються при спостереженні за керівником у ситуації виконання професійно значущої та відповідальної діяльності.

Перший тип (співвідноситься з потуранським стилем). Людина пасивно сприймає інформацію, не роблячи спроб поглибити й уточнити її. Іноді спостерігається домінантний вплив окремих випадкових джерел інформації. Суб'єктивно, некритично сприйнята інформація стає визначальною для формування мотивації виконання завдання. Такі люди менше, ніж інші, самостійні у виборі інформації, вони вимагають зовнішнього організуючого впливу для прояву поведінки.

Другий тип (співвідноситься з авторитарним стилем). Люди сприймають інформацію перекручено через наявне упереджене ставлення до її носія. Від нього очікують підступу, його неадекватно оцінюють як людину, свідомо призначену для того, щоб нашкодити. Його дії сприймаються як такі, що несуть прихований від випробуваних зміст, йому не довіряють, із ним тримаються насторожі та намагаються обмежити його вплив.

Третій тип (співвідноситься з демократичним стилем). Отримавши інструкцію, безладно ставлять незліченну кількість несуттєвих шаблонних запитань, уточнюють досить ясну інформацію, неодноразово повертаючись до того самого. Незважаючи на велику кількість запитань і вигадану активність, вони так і не одержують для себе достатньої інформації про майбутнє завдання, виконують його в довільній формі, що відразу ж позначається на роботі у вигляді різних неточностей і неузгодженостей.

Четвертий тип (співвідноситься зі співтворчим стилем). За допомогою запитань та уточнень, виконуючи завдання, цілеспрямовано складають точне уявлення про нього та свої можливості щодо його виконання. Запитання носять конкретний, лаконічний та оригінальний характер, а не просто уточнюють матеріал. Залежно від багатства творчої уяви виділяють два різновиди таких людей. Одні з них задовольняються регламентованим завданням. Інші «переформулюють» завдання, вносячи до програм діяльності власні рішення. Їхні запитання мають своєрідний характер і часто вже містять у собі можливі шляхи раціоналізації, вичленовують нераціональні особливості завдання.

Загальні соціальні умови й особливості освітнього середовища конкретної освітньої установи, що впливають на вибір типу міжстильової взаємодії. Р. Шакуров назвав три групи факторів, що впливають на вибір та ефективність стилю керівництва: соціальна, галузева, місцева специфіка.

Соціальні фактори вибору стилю містять у собі:

  • соціально-історичні (Схід чи Захід, традиції країни - монархія, парламентська або президентська республіка);
  • соціально-ситуативні (військова погроза у країні, криза, спад виробництва, правове свавілля, національна ворожнеча; дезорганізація й руйнування; суспільство у стані стресу, наприклад, через терористичні акти).

Дослідники, які давно займаються питаннями вибору стилю педагогічної діяльності, відзначають, що, незважаючи на демократичний характер змін, що вводять до освіти, провідним стилем продовжує залишатись авторитарний. Таке положення, на наш погляд, відбиває сучасну тенденцію в нашій країні - посилення одноособності та корпоративності влади на рівні державного правління.

Галузеві фактори також впливають на вибір стилю педагогічної діяльності. Вимоги до стилю пред'являються залежно від того, в якому типі освітньої установи здійснюється педагогічна діяльність (чоловічий ліцей інтернатного типу чи гімназія художньо-естетичного профілю). Чим легше навчальна праця піддається чіткому програмуванню, тим більш директивним буває стиль управління. Там же, де виконується складна творча робота, яку не можна запрограмувати заздалегідь, необхідна більша демократичність, що допускає широку самостійність у виборі способів дії.

Місцева специфіка впливає на вибір стилю керівництва та діяльності залежно від того: а) які особливості тих, із ким проходить робота (національність, вік, соціальна або антисоціальна спрямованість поведінки); б) які особливості того, хто керує (його значущість та авторитетність в очах підлеглих; відповідність зовнішніх та особистісних особливостей обраному стилю).

Питання про те, який стиль керівництва є кращим, варто переформулювати в інше: за яких умов доцільно застосовувати той чи інший стиль керівництва?

Чотири стилі (типу міжстильової взаємодії). Уваги фахівців освітніх установ заслуговують три дослідження, проведених С. Степановим, який вивчав особливості адміністративної роботи керівників шкіл м. Петрозаводська; А. Марковою, яка вивчала стилі праці вчителів; К. Митрофановим, який співвідніс учительські прізвиська зі стильовими особливостями їхньої професійної поведінки.

С. Степанов із колегами запропонував концептуальну схему типологізації управління. Замість поняття «стиль управління» введене визначення «тип управлінських систем». Ці типи автор розташував у двомірному просторі, розділеному на чотири частини двома осями: «індивідуальна свобода - групова детермінація», «організованість - стихійність».

На прикладі ухвалення управлінського рішення розглянемо дію кожного з типів управлінських систем. Управлінське рішення розглядається у вигляді такої послідовності подій:

  • виникнення проблемно-конфліктної ситуації, що вимагає управлінського втручання;
  • пошук і вироблення управлінського рішення;
  • оформлення в конкретний спосіб управлінського впливу;
  • реалізація управлінського рішення та контроль його ефективності;
  • достоїнства й недоліки.

Потуранський тип управлінських систем

Виникнення проблеми для рішення. Проблемність приписується явищу за чисто зовнішніми, випадковими підставами. Звичайно на перший план виходять невідповідність і протиставлення інтересів кого-небудь членам його колективу.

Пошук рішення. У процесі вироблення та пошуку рішення більшу роль відіграють фактори взаємного емоційного й інтелектуального «зараження», взаємного тиску, стихійної конкуренції індивідуальних цілей, думок, оцінок. Знайдене або вироблене рішення проблемності не знімає.

Спосіб впливу. Не знімає рішення, проходить «повз проблему» або не доводить її до кінця.

Реалізація та контроль. Залежать від самостійного прийняття на себе відповідальності за виконання найбільш зацікавленими особами, тому що реального механізму наділення відповідальністю немає.

Достоїнства й недоліки. Можливість прояву ініціативи. Висування нового лідера. Для керівника є небезпека бути зміщеним.

Авторитарний тип управлінських систем

Виникнення проблеми для рішення. Проблемна ситуація являє собою розрив у функціонуванні членів організації та вимогах, пропонованих керівництвом для підлеглих.

Пошук рішення. Готове рішення подається у формі наказу чи розпорядження.

Спосіб впливу. Рішення пропонує керівник, у компетентність якого входить ця проблема.

Реалізація та контроль. Твердий контроль над виконанням.

Достоїнства й недоліки. Можливість оперативно вирішувати проблеми, що виникли, у тому числі за допомогою готових управлінських технологій. Відсутність гнучкості в поведінці керівника.

Демократичний тип управлінських систем

Виникнення проблеми для рішення. Кожний має право вважати ту чи іншу ситуацію проблемною або конфліктною. Є рівні права в кожного в тому, що саме вважати проблемою.

Пошук рішення. Пропозиції висуваються всіма. Рішення приймаються більшістю голосів.

Спосіб впливу. Явне чи приховане насильство в управлінському впливі. Відкрита чи прихована боротьба за союзників.

Реалізація та контроль. Уся увага приділяється процесу ухвалення рішення, а не його результату, тому немає чітких механізмів реалізації. На рівні реального функціонування спостерігаються стихія й анархія.

Достоїнства й недоліки. Повністю реалізується право кожного бути почутим, однак існує необхідність підкорятись рішенню, якого не розділяєш.

Спітворчий тип управлінських систем

Виникнення проблеми для рішення. Кожний співробітник може бути ініціатором висування проблемного питання для колективу. Проблемні ситуації прогнозуються й одночасно з цим виникають приховані можливості їхнього розвитку (за допомогою перспективної рефлексії).

Пошук рішення. Народжується в результаті полілогічності, тобто можливості рівного й одночасно розмірного з рівнем компетентності участі кожного та всіх («про смак дині сперечаються з тими, хто її не їв»).

Спосіб впливу. Для оформлення рішення в конкретний спосіб впливу повноваження та відповідальність делегуються певним особам, як правило, найбільш компетентним у цьому питанні.

Реалізація та контроль. Контроль здійснюється разом із функцією підтримки проекту, чим забезпечується максимум ефективності.

Достоїнства й недоліки. Умови для реалізації творчого потенціалу співробітників та організації в цілому.

А. Маркова й А. Ніконова розглядають чотири стилі праці вчителя за параметрами:

  • змістовні характеристики стилю (методичність - імпровізація);
  • динамічні характеристики стилю (розважливість - емоційність);
  • результативність праці.

Запропонована авторами класифікація стилів успішно застосовується керівниками шкіл для аналізу уроків, при підготовці до атестації педагогічних кадрів.

Зміст кожного зі стилів легко діагностується за допомогою запропонованої авторами методики, що представляє собою опитувальник із 33-х запитань. Керівник може відповісти на запитання, спостерігаючи за поведінкою вчителя на уроці, або разом з учителем, або порівнюючи свої відповіді з відповідями вчителя.

На основі отриманих даних проводиться аналіз результатів і видаються рекомендації вчителю з підвищення ефективності його діяльності залежно від реалізованого ним стилю.

Емоційно-імпровізаційний (потуранський) стиль (ЕІС). Педагогіку та ЕІС відрізняють переважна орієнтація на процес навчання, висока оперативність, використання великого арсеналу навчальних методів. Пояснення нового матеріалу вибудоване ним логічно, цікаво. Він часто практикує колективні обговорення, стимулюючи в учнях спонтанність. Однак у процесі пояснення найчастіше губить зв'язок із класом. Під час опитування спілкується із сильними, цікавими для нього учнями, опитує їх у швидкому темпі, ставить неформальні запитання, але не дає їм договорити й не чекає, поки вони сформулюють відповідь самостійно. У такого вчителя відсутня системність у плануванні навчального процесу. Для відпрацьовування на уроці він вибирає цікавий для нього матеріал. Менш цікавий, хоч і важливий, він залишає учням для самостійного вивчення. У роботі вчителя з ЕІС недостатньо представлене закріплення та повторення навчального матеріалу, оцінювання навчальних досягнень учнів або слабке, або зовсім відсутнє. Учитель із ЕІС, як правило, не вміє проаналізувати особливості й результати своєї діяльності на уроці.

Розмірковувально-методичний (авторитарний) стиль (РМС). Педагог із РМС орієнтується у своїй діяльності й на навчальні, і на виховні сторони, але проявляє консервативність у виборі педагогічних засобів. Для нього характерна висока методичність роботи: систематичність закріплення та повторення навчального матеріалу, постійний контроль навчальних досягнень. Маючи стандартний набір методів навчання, він віддає перевагу репродуктивній діяльності учнів, рідко проводить спонтанні колективні обговорення. На уроці опитує деяких, кожному дає достатньо часу на відповідь, особливу увагу приділяє слабким учням. Для вчителів із РМС характерна рефлексивність педагогічної діяльності.

Емоційно-методичний (демократичний) стиль (ЕМС). Учителю з ЕМС притаманно орієнтуватись на процес і результат педагогічної праці. Він оперативний, адекватно планує навчально-виховний процес, поетапно й системно відпрацьовує весь навчальний матеріал. Уважно стежить за рівнем знань усіх учнів (і сильних і слабких), добре організує роботу із закріплення пройденого матеріалу. Такий учитель мобільний у виборі методів роботи на уроці, він активізує учнів не зовнішньою розважальністю, а формуванням змістовної мотивації до навчального предмета.

Розмірковувально-імпровізаційнй (співтворчий) стиль (РІС). Для вчителя з РІС характерна орієнтація на процес і результати навчання, системне планування навчально-виховного процесу. Він проявляє меншу винахідливість у підборі й варіюванні методів навчання, не завжди здатний забезпечити високий темп роботи, рідше в порівнянні з іншими вчителями практикує колективні обговорення, які особливо спонтанні й не стосуються змісту уроку. Достоїнством учителя з РІС є те, що він мало говорить сам, особливо під час уроку, але вміло й ненав'язливо стимулює учнів до висловлень пошукового характеру, впливаючи на них непрямим шляхом (за допомогою підказок, уточнень) і даючи можливість детально оформити відповідь. У такого вчителя зазвичай висока результативність роботи при збереженні позитивного ставлення учнів до навчального предмета.

Результати проведення опитування, так само як і результати інших проведених під час семінару досліджень, спрямовані на засвоєння знань про чотири стилі управлінської педагогічної діяльності. За участю психолога в роботі з директорами шкіл можливе також застосування тесту міжособистісних відносин Т. Лірі. Автор виділив чотири основних типи відносин, близьких за своїми характеристиками до розглянутих нами стилів. Проводимо модифіковану процедуру групового дослідження, співставляючи загальні дані «Я про себе» та «Я про іншого» як приписувані й реальні групові показники міжстильової взаємодії.

Учасники семінару одержують у підсумку узагальнену інформацію про те, що всі дослідники, які займались вивченням стилю в різний час і в різних країнах, виявляли дані про чотири стилі спілкування й управління людьми. Теоретичне обґрунтування цієї наскрізної ідеї семінару знайде своє практичне застосування: наприкінці занять директори шкіл зможуть провести проби чотирьох видів керівних дій, визначити достоїнства й недоліки кожного та «скласти» з них індивідуальний малюнок управлінської поведінки. Це вони можуть зробити в ході рольової гри «Чотири стилі».

К. Митрофанов виявив зв'язок учительських прізвиськ зі стилями педагогічного спілкування. Усього він описав вісім стилів, які складаються в чотири групи, близькі, на наш погляд, до чотирьох розглянутих стилів: потуранський, авторитарний, демократичний, співтворчий.

Матеріали деяких видань, що розкривають основи взаємин фахівця з іншими людьми, містять опис трьох моделей побудови цих взаємин. Взаємодія в освітній установі проходить за одним з описаних нижче типів, що співвідносять також із чотирма стилями діяльності та професійної поведінки: «Друг» (потуранський стиль), «Консультант» (авторитарний стиль), «Соратник» (демократичний стиль), «Фасилітатор» (спітворчий стиль).

Автор: Т. Чернікова

Освіта.ua
05.04.2007

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!