Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Типові помилки у плануванні роботи
Типові помилки у плануванні роботи

Ця публікація народилася з аналізу власних помилок, накопичених за 25 років директорської роботи, помилок моїх друзів-директорів шкіл, помилок інших керівників шкіл. Це спроба виділити дійсно типові помилки, проаналізувати їхні причини і головне - допомогти директорам навчитися "не наступати на ті граблі, на які вже не раз ставали до них"

Типові помилки у плануванні роботи

Питанню планування роботи школи присвячена велика кількість літератури. Фактично, у тій чи іншій формі про це писали всі великі вчені в галузі педагогіки: Ю. Конаржевський, В. Звєрєв, Т. Шамова, П. Третьяков, М. Поташник і багато-багато інших. На будь-яких курсах підвищення кваліфікації керівників освіти докладно роз'яснюється, яким повинен бути річний план роботи школи та як він створюється. У той же час досвід інспекторської роботи автора дозволяє сказати, що найбільша кількість помилок допускається керівниками шкіл саме у плануванні роботи школи на рік.

Поставимо перед собою запитання: чи буде працювати школа, в якої взагалі немає річного плану? Ми змушені відповісти, що буде. Учителі, як і раніше, щодня будуть приходити на роботу, давати уроки зі свого предмета, виконувати державну програму через свої поурочні плани. Отже, річний план роботи школи потрібний не для того, щоб організувати навчально-виховний процес, а для того, щоб, об'єднавши зусилля всіх педагогів, спрямовувати педагогічний колектив на рішення головних для школи задач і одержати при цьому найкращий кінцевий результат. Добрий річний план роботи школи допомагає адміністрації створити з окремих педагогів колектив однодумців, домогтися оптимального кінцевого результату.

Ще в роботі Г. Горянської «Організація навчально-виховного процесу у школі» вказувалося, що «практичне планування є початком усякого керівництва. Від якості плану та його продуманості залежить успіх роботи школи. План покликаний організувати діяльність кожного педагога». У книзі «Управління сучасною школою» за редакцією М. Поташника сформульовані функції управління: «прогнозування, програмування, планування, організація, регулювання, контроль, аналіз, коригування, стимулювання...». Отже, «планування» - обов'язкова функція управління. Автор цілком згодний із М. Поташником, що підготовка плану роботи - це прийняття найголовнішого управлінського рішення.

У книзі В. Звєрєвої «Організаційно-педагогічна діяльність керівника школи», виданої в Москві ще в 1997 році, є спеціальний розділ «Річний план роботи школи: структура, зміст, технологія розробки», а в додатку 2 вміщено «План роботи гімназії № 1526 м. Москви на навчальний рік» (за місяцями й тижнями). Отже, річний план роботи школи є обов'язковим документом і повинен бути в кожній загальноосвітній школі.

А тепер розглянемо, як цей план практично робиться в багатьох школах. Автор вважає за необхідне обмовитися, що у визначеній частині шкіл план робиться не так, а розробляється науково, що в роботі над ним бере участь велика частина чи майже весь педагогічний колектив і т. д. і т. п.

Але як практик автор уважає за можливе представити читачеві таку картину: у лютому - на початку березня на нараді адміністрації директор школи нагадує своїм заступникам з навчальної роботи в початкових класах і середній школі, заступникові з виховної роботи, що настав час починати активно працювати над річним планом. Ще необхідно проаналізувати роботу школи та продумати задачі на новий навчальний рік. Давайте представимо, що заступники директора школи залучили до цієї роботи голів методичних об'єднань і, додавши розділ «Результати підсумкової атестації», перед виходом у відпустку здали матеріал директору школи. Директор школи прочитав і додав до написаного, наприклад, розділи «Зміцнення матеріально-технічної бази школи» та «Робота з батьками», тобто ті розділи, що безпосередньо стосуються роботи самого директора, і склав усе в окрему папку з назвою «План роботи школи № __ на ___ навчальний рік».

У серпні повертатися до цього плану практично немає часу, на керівника школи навалюється така кількість кадрових турбот, перерозподіл навчального навантаження через злиття класів і т. д. і т. п., що вже не до доробки річного плану. Потім план чисто формально затверджують на педагогічній раді, а потім колектив працює за цим планом або, зробивши з нього вибірки, за графічними місячними планами протягом усього року. А потім як співається в популярній пісні: «Усе знову повториться спочатку!».

Перша помилка у наведеній життєвій схемі чисто технічна. Вона полягає в тому, що кожен заступник написав свій розділ, не прочитавши, що написали його колеги. При читанні такого плану роботи, а інспекція обов'язково повинна вивчити план роботи школи при перевірці управлінської діяльності адміністрації, виникає, м'яко кажучи, дивне враження. Уявіть собі, шановні колеги, що ви читаєте роман, кожна глава якого написана окремим автором, який знає загальний сюжет, але не читав ні того, що написано до нього, ні того, що буде написане після нього! Ми вже не говоримо про те, що в кожного свій стиль написання, свій погляд на пріоритети тощо. Але ж це «План роботи школи», головна мета якого - об'єднати зусилля всіх членів педагогічного колективу.

Отже, по-перше, співавтори повинні уважно прочитати все, що написали їхні колеги. По-друге, усунути повтори, сформулювати єдині задачі. По-третє, директор школи як головний редактор повинен постаратися додати «здобуткові», наскільки це можливо, єдиний стиль і форму.

План роботи починається з аналізу за минулий рік. І тут виявляється, що різні адміністратори різних шкіл по-різному розуміють, що таке «аналіз роботи». Як правило, сумлінно перелічується все позитивне, зроблене за навчальний рік, і вказуються недоліки. У кращому випадку йде порівняння результатів навчальної роботи, предметів з результатами попереднього року. Анітрохи не заперечуючи проти такого порівняльного методу, укажемо все-таки, що подібне порівняння допомагає тільки визначити тенденцію - куди ми рухаємося. Але цього недостатньо для висновку про те, добре чи погано ми попрацювали. Можливо, що це не науково, але автор пропонує порівняти цей процес із медичним аналізом крові, знайомим кожному читачеві. На аркуші проставлені цифри, скільки еритроцитів, лейкоцитів тощо складають норму, тобто скільки їх повинно бути в здорової людини. Потім беруть кров у пацієнта. Визначають, скільки їх у нього, та роблять порівняння з нормою. Наведемо інший приклад: на уроці математики у третьому класі вчитель вирішив з учнями сім задач середньої складності. Це багато чи мало? Це добре чи погано? Для того щоби відповісти на ці запитання, треба порівняти. Із чим? Із тим, що було заплановано вчителем. Отже, аналіз роботи в річному плані школи - це насамперед порівняння: ось задачі, які ми ставили, а ось їхнє виконання. Навіть якщо зміст розділити по вертикалі, ліворуч записати, які задачі ставилися, а праворуч - як вони вирішені, а якщо не вирішені, то чому.

Підбиваючи підсумок розділу «Аналіз роботи», укажемо на типову помилку керівників шкіл - за аналіз приймається «фото» того, що зроблено колективом школи за навчальний рік.

З об'єктивного аналізу виокремлюються задачі на новий навчальний рік. На думку автора, їх не може бути багато, їх повинно бути дві-три. Але це задачі, без рішення яких школа не може розвиватися, це задачі, над якими повинен працювати весь педагогічний колектив. Якщо ви, наприклад, дійшли висновку на основі аналізу, що учні дуже погано вміють читати, а це найважливіші навички в загальнонавчальних уміннях і навичках, то ви і ставите роботу над цією проблемою - головною задачею школи на наступний (а, можливо, і не тільки на наступний!) навчальний рік. Численні перевірки управлінської діяльності адміністрації шкіл дозволяють сказати, що в цій частині можна виділити дві типові помилки директорів шкіл:

  • перша - задачі не випливають з аналізу, не відповідають аналізові;
  • друга - береться дуже велика кількість «глобальних» задач, що не можуть бути вирішені не тільки протягом навчального року, а й протягом ряду років.

І ці помилки повторювалися протягом декількох років тільки тому, що не аналізувалося виконання конкретно поставлених задач.

Представимо зараз: ми сформулювали задачі, що прямо «випливали» з аналізу роботи. Далі необхідно точно та конкретно визначити, що робить кожен орган для рішення цієї задачі або цих задач. Випишемо, які органи є у школі:

  • Рада школи.
  • Піклувальна рада (якщо вона є).
  • Наради при директорі.
  • Наради (планерки) педагогічного колективу.
  • Методичні об'єднання (початкових класів, гуманітарного циклу, природничо-математичного циклу тощо).
  • Семінари класних керівників.
  • Методична рада.
  • Конференції, педагогічні читання.
  • Профспілкові збори.
  • Засідання профспілкового комітету.
  • Загальношкільні батьківські збори.
  • Батьківський комітет школи.
  • Класні батьківські збори.
  • Класні батьківські комітети.
  • Органи учнівського самоврядування.
  • Шкільна бібліотека тощо.

Отже, необхідно «розкласти» нашу задачу або задачі по цих шкільних органах. Ми беремо, наприклад, тему «Робота над загальнонавчальними вміннями та навичками учнів (читання)».

Нам необхідно конкретно визначити тематику чотирьох педагогічних рад, з огляду на те, що на кожному з них ми будемо обговорювати та приймати рішення по одній із частин загальної проблеми, пов'язаної з читанням. Включаємо в тематику нарад при директорі, наприклад, звіт бібліотекаря з роботи з книгою. Доручаємо підготовку доповіді про роль позакласного читання на шкільних батьківських зборах. Точно визначаємо завдання кожного методичного об'єднання в навчанні учнів читанню, дивимося, що може зробити піклувальна рада в поповненні шкільної бібліотеки. Доручаємо словесникам підготовку конкурсу читців тощо. Узагалі, націлюємо весь колектив, а через методичні об'єднання й кожного вчителя, на рішення конкретної проблеми. Образно кажучи, ми стискаємо пальці в кулак.

Типовою помилкою керівників шкіл при визначенні ролі кожної шкільної ланки є роз'єднаність дій, невміння поставити конкретні задачі та проконтролювати їхнє виконання.

Отже, підсумовуємо типові помилки керівників шкіл у плануванні роботи:

  • Відсутня система в річному плані роботи, тобто проводиться неякісний аналіз; поставлені задачі не випливають з аналізу; внутрішньошкільний контроль не випливає з поставлених задач, він існує сам по собі, не допомагає в рішенні поставленої на рік задачі або задач, часто є одноразовим; не визначена конкретна система заходів для виконання задач.
  • План не представляє собою єдиного логічного та стилістичного цілого.
  • Аналіз не будується на принципі реального звіту про те, що планувала школа та що вона зробила.
  • У плані записується велика кількість задач, які педагогічний колектив не може виконати протягом навчального року.
  • Відсутні конкретні задачі для кожної ланки управління або самоврядування для рішення загальної задачі.

Отже, загальне резюме: аналізуємо роботу за навчальний рік, порівнюємо, що ми зробили, з тим, що ми хотіли зробити (задачі попереднього року), - формулюємо нові задачі, виходячи з аналізу, - плануємо виконання цих задач - організуємо їхнє виконання - здійснюємо контроль виконання поставлених задач - проводимо регулювання та корекцію...

На наступний навчальний рік знову повторюємо весь цикл.

А якщо уявити, що ми щорічно майже ідеально виконували план роботи школи, то наблизилися до рішення чого? Кожний рік має наближати нас до виконання глобальних задач, поставлених у «Програмі розвитку школи». А якщо через енну кількість років ті, хто буде працювати після нас, виконають усю «Програму розвитку»? Тоді в суспільства в цілому і в батьків з'явиться нове соціальне замовлення, нові потреби в галузі освіти. І ті, хто буде після нас, створять нову «Програму розвитку» нової школи, і вона буде здаватися їм такою ж фантастичною, як часто здається нам наша. І так до нескінченності... поки існує людство!

Автор: Г. Фріш

Освіта.ua
05.02.2006

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!