Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Щедрий урожай методів активного навчання

Щедрий урожай методів активного навчання

Презентуємо теоретичне обґрунтування та практичні аспекти технології активних методів навчання. Найбільш цінним є, безумовно, алгоритми варіантів організації тренінгових занять, які ви зможете проводити з учителями вашої школи

Ключові поняття: Методи активного навчання; навчальна гра; вступні, основні, завершальні та допоміжні методи навчання.

Структура публікації

1. «Криголам», або вступні методи активного навчання.

2. «Серце тренінгу», або провідні методи активного навчання:

  • обговорення;
  • інтерактивні лекції;
  • рольові ігри;
  • розклад практичних ситуацій (кейс-стадії);
  • «мозковий штурм» і його варіанти.

3. «Гвинтики та гайки», або методи завершення та перевірки якості навчання:

  • повторення;
  • оцінювання та самооцінювання;
  • планування;
  • як зробити тренінг незабутнім.

«Фішки тренінгу», або допоміжні методи активного навчання:

  • групування учасників;
  • рухові вправи (енерджайзери);
  • логічні задачі та головоломки.

Усвідомлення першочерговості розвивальних, гуманістичних підходів, на противагу прагматичним, авторитарним, передбачає широке використання методів активного навчання, їх застосування на всіх етапах навчального процесу. Більшість дослідників одним з найефективніших засобів активного навчання визнають гру. Ігрові прийоми використовуються для зняття монотонності навчання, активізації мовної та мисленнєвої діяльності, самостійності та творчості. Термін «гра» у нашій свідомості узгоджений з уявленнями про жарти, сміх, задоволення та вказує на тісний зв'язок із позитивними емоціями. Процеси активної навчальної діяльності, що спирається на гру, спонукають до включення мотивації досягнень та успіху, які стають основними рушійними силами в оволодінні пізнавальною інформацією.

Пропонуємо увазі читачів найцікавіші методи активного навчання. Апробація цих методів здійснювалась під час багаторічної праці тренерів Всеукраїнського фонду «Крок за кроком». Саме практичний досвід застосування й апробації різноманітних прийомів, вправ, способів роботи привів нас до розуміння того, що може бути найбільш корисним учителям сучасних освітніх закладів для їхньої викладацької та тренінгової діяльності.

Мета цього розділу - ознайомити з найкращими методами активного навчання, серед яких представлено вступні («криголами»), основні («серце тренінгу»), завершальні («гвинтики та гайки») та допоміжні («фішки» тренінгу). За жартівливим назвами груп методів приховується надзвичайно важливе значення. По суті, дотепна назва окреслює головні цілі кожної з цих груп методів, адже кожна з них допомагає досягти певної мети, спрямована на реалізацію конкретних розвивальних завдань. Але при цьому вони тісно переплетені, пов'язані між собою, залежать одна від одної. Найбільшої результативності від тренінгової діяльності можна досягти зваженим добором адекватних методів з кожної групи. Зазначимо, що проектування тренінгу - складна та клопітка робота, вона вимагає ознайомлення із загальною характеристикою всіх методів і вибору найдоцільніших у кожному конкретному випадку.

Отже, «щедрий урожай» методів активного навчання складено в чотири «комори» - певні розділи цієї публікації.

Застосування кожного способу активізації навчання має свою послідовність. На початку певної вправи ви можете оголошувати її назву, мету або не робити цього - усе залежатиме від тематики та цілей вашого тренінгу. Але завжди треба дати чіткі інструкції із поведінки учасників занять, у разі потреби розподілити між ними ролі або функції, визначити завдання, указати, що саме вони мусять зробити, які матеріали можуть використовувати, скільки часу мають на цю діяльність. Також варто підкреслити, що названі вами часові межі є орієнтовними, гнучкими, вони можуть мінятися - скорочуватися або збільшуватися в разі потреби. Такий підхід, з одного боку, знімає хвилювання. Страхи (не встигнути, запізнитися, зганьбити команду), з іншого - забезпечує динаміку навчального процесу, ураховує індивідуальні та групові темпи діяльності.

Оцінювати результати того чи іншого методу, прийому, способу роботи може і тренер, і учасники занять. Ви можете звернути увагу на аналіз самопочуття людей після виконання вправ, їхній настрій, з'ясувати, які навчальні завдання вирішувалися за допомогою певного способу; що сподобалось, а від чого треба відмовитись; запропонувати учасникам зробити узагальнюючі висновки.

Отож, радо ділимося зібраним нами на нивах тренінгової діяльності врожаєм. Від щирого серця бажаємо, щоби буханець, випечений з нього, смакував і вам, і учасникам ваших тренінгів.

«КРИГОЛАМИ», АБО ВСТУПНІ МЕТОДИ АКТИВНОГО НАВЧАННЯ

Активне навчання передбачає в дорослих людей не лише задоволення від участі у процесі навчання, а й чималу долю ризику - адже ми, ділячись своїми думками та досвідом, часто боїмося почути у відповідь критику чи здійснити помилку. У багатьох із нас, хто перебував у системі традиційного навчання, уже склалися певні стереотипи поведінки: часто виникають емоційне напруження перед початком занять, немотивоване хвилювання, незадоволення. Тому для викладача, який працює з дорослою аудиторією, вкрай важливо із самого початку створити атмосферу довіри та безпеки, довести, що учень перебуває серед друзів, людей доброзичливих і розумних, що він може почуватися вільним і сильним; запевнити його в тому, що поруч є викладач, який поважає й ураховує його думки та бажання.

Ось перелік методів активного навчання, що їх найкраще проводити на початку будь-якого тренінгу: знайомство, виявлення очікувань, установлення правил роботи тощо. Ці методи розкриваються через ряд конкретних прийомів (або способів). З їх допомогою ви можете з перших хвилин установити атмосферу співпраці та взаємоповаги, здійснити оцінювання потреб, рівня знань і навичок учасників, виявити їхні очікування та ставлення до запропонованої теми навчання, зацікавити учасників темою тренінгу та заохотити їх бути активними із самого початку процесу навчання.

Знайомство. Там, де процес навчання є активним, учасники так само важливі, як і тренер. Коли їх називають на ім'я, вони відчувають свою значущість та індивідуальність. Крім цього, знати, як звуть колег, - необхідна умова ефективності подальшої роботи в підгрупах, створення позитивно-конструктивної атмосфери взаємодії. Знайомство дорослих учнів може виникати без спеціального спонукання, але вмілому тренеру варто знати і спеціальні вправи, які допоможуть прискорити цей процес. Існує безліч шляхів запам'ятати імена колег. Деякі зі способів відносно прості, деякі перетворюють цей процес у цікаву та веселу гру.

Перекличка. Дайте учасникам завдання запам'ятати якомога більше імен - як безпосередньо знайомлячись один з одним, так і просто читаючи таблички з іменами. Через кілька хвилин зробіть перерву і попросіть учасників закрити або сховати таблички, списки імен і тому подібне. Потім попросіть кожного з учасників назвати імена інших. Якщо потрібно, повторіть це завдання кілька разів. За десять хвилин учасники можуть вивчити щонайменше двадцять імен.

Вервечка імен. Дайте групі завдання по черзі сказати своє ім'я та імена тих, хто вже представився. Наприклад, відрекомендовується перша особа, називаючи тільки своє ім'я. Наступна ж особа має називати і своє ім'я, й ім'я попередньої особи. Так на вервечку нанизуються все більше імен, їх доведеться запам'ятовувати більше; водночас окремі імена будуть повторені декілька разів. Ви можете зробити іменний ланцюг альтернативним, пропонуючи кожному додати до свого імені якийсь прикметник, який починається з тієї ж літери, що і його/її ім'я, - «Лагідна Людмила» або «Обережна Оксана». Альтернативні прикметники допомагають іншим запам'ятати імена учасників і часто додають гумору до цього заняття.

Інші варіанти:

  • Запропонуйте учасникам назвати своє ім'я, водночас виконуючи якусь фізичну дію, рух, жест, що також допомагає запам'ятовувати імена.
  • Часто учасники тренінгів приїжджають з різних місць. Запропонуйте учасникам жартома назвати своє ім'я та тварину, на якій вони «прибули» на тренінг. Наприклад: «Мене звати Наталя, і я приїхала з Одеси на носорогові». Попросіть учасників не повторювати назви тварин, а також допомагати один одному, якщо виникають труднощі. Цей спосіб дозволить представити географію учасників і перетворити формальне знайомство на цікаву та веселу діяльність.

Алфавітний порядок. Запропонуйте учасникам розташуватися в алфавітному порядку, за першими літерами своїх імен. Так учасники дізнаються, як звати інших членів групи. Або ж, після того як учасники традиційно представилися, застосовуйте «невербальний іменний порядок» - попросіть учасників вишикуватися за алфавітним порядком своїх імен, не розмовляючи один з одним.

Гра в лото (бінго). Попросіть учасників пройтися по кімнаті й познайомитися. Коли вони обміняються іменами, вони повинні записати всі імена на чистій картці бінго-лото (ці картки слід підготувати завчасно). Поділіть картки на 33 квадрати, якщо у групі менше десяти учасників, 44 - якщо у групі шістнадцять або менше осіб, і 55 - якщо двадцять п'ять або менше. Після зустрічі з усіма учасниками попросіть їх позначити нулем кожний квадрат, що лишився порожнім. Потім покладіть до кошика копії карток з іменами всіх учасників. Кошик передається по колу від одного учасника до наступного, при цьому кожен витягує якесь ім'я. Усі учасники закреслюють на своїх картках те поле, що містить витягнуте ім'я. Щоразу як хтось із гравців отримує бінго (повністю закреслені по горизонталі, вертикалі або діагоналі лінії), він/вона вигукує «Бінго!». Зазвичай кожен одержує бінго кілька разів.

Мішанина з іменних табличок. Дайте кожному учаснику іменну табличку когось іншого з групи та попросіть знайти її власника. Запропонуйте учасникам увесь час пересуватися, доки кожна особа не отримає своєї таблички.

Алфавітні підписи. На окремих аркушах паперу намалюйте літери абетки. Розвісьте ці аркуші на стінах кімнати. Учасники мають розписатися на тих аркушах, що містять першу літеру їхніх імен, і знати інших учасників з тими ж ініціалами. Потім запропонуйте учасникам переглянути інші аркуші та спробувати ототожнити якнайбільше імен та осіб.

Чи знаєте ви своїх сусідів? Станьте в коло і поставте одного з учасників посередині. Попросіть цю особу вказати на когось у колі й запитати «Чи знаєте ви своїх сусідів?». Якщо особа з кола одразу зможе правильно назвати імена людей, які стоять праворуч і ліворуч від неї, він або вона залишаються на своєму місці, а учасник, який стоїть у середині, викликає когось іншого. Коли якийсь учасник не впорається з цим завданням, він або вона замінює людину, яка стоїть у середині кола. Поки гра триває, позиції учасників часто змінюються.

Персоналізовані іменні таблички. Забезпечте необхідні умови, щоб кожний з учасників зміг індивідуалізувати свою табличку, використовуючи щось із наведеного нижче:

  • цікава каліграфія;
  • особистий фірмовий знак;
  • знак Зодіаку;
  • предмет або тварина, що символізує певну особисту рису;
  • герб;
  • колаж із журнальних вирізок, що містять улюблені вирази або предмети.

«Кидання» іменами. Нехай члени групи стануть у коло і хтось один візьме якийсь предмет, що легко кидати й ловити, наприклад, м'яч або заповнений чимось мішечок. Учасник, який тримає м'ячик, говорить своє ім'я та кидає його іншому члену групи. Той ловить, називає своє ім'я та кидає м'ячик третьому. Продовжуйте кидання, доки всі учасники не назвуть себе. Коли останній з учасників назве своє ім'я, попросіть його/її назвати ім'я іншого члена групи та кинути йому м'ячик. Той, хто його зловить, повторює ім'я учасника, який йому/їй кинув м'ячик, і називає ім'я ще когось, кому й кидає м'ячик знову.

Що в імені? Учасники повинні назвати себе, а потім поговорити на одну з наведених нижче тем:

  • що мені подобається або не подобається в моєму імені;
  • на честь кого мене назвали;
  • прізвисько, яке мені подобається чи не подобається;
  • походження мого імені.

Після таких обговорень дайте учасникам завдання записати імена всіх членів групи.

Установлення правил. Досягнення згоди працювати за спільно виробленими правилами - запорука створення середовища, в якому дорослі почуватимуться комфортно та безпечно. Активно беручи участь у навчальному процесі, дорослі стають компетентними в тому, яка поведінка від них очікується. Будучи суб'єктами власного навчання, дорослі мають можливість самостійно розробляти правила поведінки у групі. Саме тому правила поведінки в одній групі учасників можуть відрізнятися від правил поведінки іншої групи. На початку тренер повинен сказати про важливість спільного вироблення правил поведінки, за якими буде працювати група. За допомогою «мозкового штурму» учасники називають правила, за якими вони б хотіли працювати. Тренер або хтось із добровольців записує правила на великому аркуші паперу. Важливо досягти згоди всіх учасників. Водночас правила не повинні бути чимось раз і назавжди визначеним - вони можуть змінюватися протягом дня чи всього процесу навчання.

Навчальний контракт - один зі способів спільного вироблення правил групи. На великому аркуші паперу тренер записує деякі правила, які є важливими з його/її точки зору для успішного та ефективного процесу навчання. У кінці аркуша паперу необхідно залишити місце, щоб учасники додали свої правила. Пропонуємо приклади основних правил:

  • бути відповідальним за власне навчання;
  • цінувати час (вчасно розпочинати та закінчувати, не домінувати у групі тощо);
  • брати активну участь, ділячись своїми думками та досвідом;
  • слухати думки інших;
  • виявляти бажання експериментувати з новим досвідом, ідеями.

Наприкінці ви можете запропонувати учасникам вибрати три правила із загального списку й підрахувати загальний результат.

Інші варіанти:

  • Організуйте невелику групу добровольців (відповідно до величини групи), щоби бути «інтерв'юєрами».
  • Нехай добровольці протягом 10-15-ти хвилин задають максимальній кількості респондентів таке запитання: «Яка поведінка, на вашу думку, була б корисною, а яка - ні під час роботи тренінгу?». Спочатку тренер дає групі приклад деяких відповідей на це запитання.
  • Наприкінці відведеного на цю діяльність часу попросіть добровольців поділитися результатами своїх інтерв'ю зі всією групою. Ви можете також записати деякі відповіді на великому аркуші паперу.
  • Зазвичай достатньо просто почути відповіді учасників, щоби встановити суть основних правил поведінки. Проте можна проаналізувати відповіді, відзначаючи повторення й оформивши кінцевий список правил.

Виявлення очікувань учасників. Дорослі, як і діти, не «табула раса» у процесі навчання. Вони привносять у нього свій досвід, мають свої очікування стосовно змісту навчання, його процесу, організаційних аспектів, досягнутих результатів. Виявлення очікувань учасників може значно підвищити ефективність тренінгу. Важливо пам'ятати, що тренер, розробляючи програму, цілі та завдання тренінгу, не завжди може і не завжди повинен змінювати зміст тренінгу відповідно до очікувань учасників. У будь-якому разі там, де це зробити важко або неможливо, про це слід повідомити учасників, аргументовано пояснюючи таку позицію. Тоді, коли внесення змін можливе та доцільне, тренер зупиняється на питанні про те, що саме з очікувань учасників буде врахованим.

Опитування. Пропонуємо вам ряд запитань, які допоможуть з'ясувати потреби, очікування й турботи учасників. Ви можете одержати відповіді під час відкритого обговорення, невимушеної бесіди, скориставшись анкетами, влаштувавши відкриту полеміку, голосування, «круглий стіл», ігри тощо. Орієнтовний перелік цих запитань допоможе вам самостійно побудувати бесіду або підготувати анкету на визначену тему.

  • Чому ви обрали саме цей семінар? Чому ви сюди прийшли?
  • З якими питаннями ви прийшли на семінар (указується назва, тема занять)?
  • Яку консультацію, інформацію отримали або яких навичок ви хочете набути в результаті цих занять?
  • Яку інформацію з визначеної тренерами тематики ви вважаєте зайвою?
  • Які властивості ви хотіли б розвинути у процесі цих занять?
  • Якими є ваші сподівання щодо цих занять? Що вам найбільш цікаво?
  • Чи відповідають цілі занять вашим потребам?
  • Яких знань або навичок, на вашу думку, вам потрібно набути?
  • Чого ви очікуєте від цих занять?
  • Чого ви навчилися на попередніх заняттях із цієї теми?

Використання клейких карток

На початку тренінгу, коли учасники ще не відчувають себе досить комфортно, щоби відкрито висловлювати свої очікування, можна запропонувати їм зробити це індивідуально, використовуючи маленькі клейкі картки. Ці картки вони пізніше можуть приклеїти на великому аркуші паперу під назвою «Наші очікування». Під час перерви тренер може ознайомитися і класифікувати очікування. Їх також можна використати наприкінці тренінгу, щоби переглянути очікування, які здійснилися, а які - ні.

Одномоментне оцінювання. Цей метод є безпечним, веселим способом дізнатися про очікування учасників. За допомогою «Одномоментного оцінювання» ви можете оцінити досвід, рівень знань, ставлення, очікування, побоювання учасників.

Основні кроки:

1. Підготуйте набір карток, які би містили літери А, Б, В для трьох варіантів відповідей; П чи Н для з'ясування, чи є дане твердження правдою (П) чи ні (Н), або шкалу із цифрами від 1 до 5.

2. Підготуйте набір тверджень, на які учасники повинні дати свої відповіді на своїх картках. Ось приклади таких тверджень:

  • Я беру участь у цьому тренінгу, тому що:

А. Мене направила адміністрація школи.

Б. Мене дуже цікавить тема тренінгу.

В. Я маю ще інші справи в Києві.

  • Я трохи занепокоєна, що цей тренінг буде важким для мене. Правда чи неправда?
  • Я переконана, що цей тренінг буде дуже корисний для мене у майбутньому.

3. Зачитайте перше твердження та попросіть учасників дати на нього відповідь, тримаючи в руках відповідну картку.

4. Швидко підрахуйте результати. Попросіть декількох учасників поділитися своїми відповідями.

5. Продовжуйте з наступними твердженнями.

Інші варіанти:

  • Замість карток попросіть учасників підводитися тоді, коли зачитується їхній вибір.
  • Використайте традиційне голосування, але додайте елемент зацікавлення, пропонуючи піднімати обидві руки тоді, коли учасники цілком погоджуються.

Побоювання групи. Учасники часто мають певні побоювання щодо теми тренінгу, в якому вони беруть участь уперше, особливо тоді, коли йдеться про інтерактивний тренінг. Цей метод допоможе учасникам висловити свої побоювання та обговорити їх.

Основні кроки:

1. Скажіть учасникам, що ви відчуваєте, що в них є певні побоювання стосовно теми тренінгу. Такими побоюваннями можуть бути:

  • важка тема або тема, яка потребує багато часу на ознайомлення;
  • вільна та безпечна участь;
  • поведінка учасників у малих групах;
  • компетентність тренера;
  • якість роздаткового матеріалу;
  • часові рамки тренінгу.

2. Запишіть ці побоювання на великому аркуші паперу. Отримайте інші ідеї від групи.

3. Виберіть будь-який спосіб голосування, який дасть змогу визначити 3-4 пріоритети.

4. Організуйте з учасників 3-4 підгрупи. Запропонуйте кожній з підгруп попрацювати над одним із тверджень. Попросіть їх бути конкретними.

5. Попросіть кожну з підгруп підбити підсумки свого обговорення та представити свої результати всій групі. Попросіть висловити свої думки.

«Криголами»

«Криголами» - простий вид діяльності, що допомагає учасникам роззнайомитися, запам'ятати ім'я кожного, поділитися досвідом, створити команду та/або ознайомитися з темою за інтересами або зосередитися над нею. Правильно дібраний «криголам» може створити основу для позитивного, комфортного навчання. «Криголами» об'єднають кожного з учасників принаймні з одним іншим учасником. Вони не містять багато ризику, є відповідними в часі до тривалості семінару та можуть бути пов'язані з певною темою. Використання «криголамів» дозволяє розв'язати такі тренінгові завдання:

  • вони дають змогу учасникам позбутися відчуття самотності;
  • дають змогу учасникам розслабитися й бути більш творчими;
  • задають певну атмосферу, тон програми;
  • допомагають створити перехід до наступної частини програми;
  • уможливлюють постійне залучення кожного;
  • допомагають створити ідентичність групи;
  • створюють довіру;
  • дають тренеру відчуття групи;
  • вони допомагають зменшити занепокоєння тренера, який також людина!

Пам'ять про особистість. Попросіть учасників знайти три предмети в гаманці, кишені або сумці, які вони звикли там мати. Продемонструйте їх групі, розповідаючи, чому вони вибрали саме ці предмети та як вони відображають їхні риси характеру та інтереси.

Взаємне представлення. Попросіть учасників знайти партнера (бажано людину, з якою вони не знайомі). Нехай вони проведуть інтерв'ю один з одним тривалістю п'ять хвилин. Нехай кожен з них представить свого партнера групі та розповість про три цікаві особливості, які він дізнався про цю людину.

Плакати з власними іменами. Продовжуйте дотримуватися інструкцій, даних у попередній вправі, візьміть потрібні матеріали (картон, скріпки, маркери, кольорові олівці тощо). Кожен учасник розмальовує для партнера, якого він вибрав, плакат, що певним чином відображає його особистість, а потім представляє свого партнера. Плакат залишають на видному місці для запам'ятовування.

Драже. Пустіть по колу тарілку з драже (M&M's, «морські камінці» тощо) та запропонуйте учасникам узяти стільки цукерок, скільки вони забажають. Але з'їсти їх можна не відразу. Як тільки учасник візьме якусь кількість цукерок, він повинен буде представитися групі та розповісти про себе стільки фактів, скільки цукерок він узяв.

Цікаве ім'я. Запропонуйте кожному учаснику розповісти щось цікаве, смішне або дивне про його ім'я. Це допоможе іншим учасникам легше запам'ятати його. Якщо ваша група велика, розділіть її на менші групи, по 5-6 учасників.

Представлення без слів. Розділіть групу на пари учасників. Візьміть за мету цієї вправи представити кожного з учасників його партнеру по команді, але без слів. Вони можуть використовувати малюнки, жести, шаради, сигнали або будь-що, не пов'язане зі словами. Використовуйте натяки (наприклад, указати на обручку як свідчення сімейного стану). Після відведених для кожного трьох хвилин дайте учасникам можливість обговорити словами те, про що вони спілкувалися жестами.

Аналогії. Поділіть учасників на малі групи та нехай члени групи представлять себе іншим. Дайте великій групі відповідну до теми аналогію для завершення. Наприклад, «Представлення подібне до фонтану тому, що...». Дайте групи 3-4 хвилини для придумування ідей, після цього відберіть три найкращі ідеї та представте їх великій групі.

Вибір хобі. Дайте кожному учаснику перелік найпоширеніших хобі з 15-20-ти пунктів (наприклад, садівництво, кулінарія, плетіння, читання книжок, теніс). Потім дайте учасникам по 10 хвилин для того, щоб визначити, хто з них має такі хобі, записати їхні імена та організацію, яку вони представляють на листку паперу. Або як альтернативу можна використати особистісні риси замість хобі. Наприклад, людина була єдиною дитиною в сім'ї, грає на музичних інструментах, має більше чотирьох шкідливих звичок, здобула нагороду, має внуків та ін.

Подібності та відмінності. Працюючи в малих групах, нехай учасники виберуть п'ять речей, які є загально вживаними, та назвуть п'ять різних способів їх використання. Нехай кожна група доповість про результати, указавши найбільш цікаві подібності та відмінності з їхнього списку.

Автобіографія у скриньці. Кожна особа складає вибрані ними малі предмети у скриньку. Ці предмети мають змальовувати інтереси, хобі, родинні зв'язки, культурне підґрунтя, професійний напрям. До ознайомлення представте всі ці предмети групі. Таку вправу можна провести в підгрупах, і тоді презентацію автобіографій учасників проводить хто-небудь з команди.

Зворотні вступи. Попросіть учасників знайти партнера (краще когось незнайомого). Кожен має дізнатися щонайменше три речі від іншого. У циклічний спосіб кожний представляє іншого всій групі й розповідає основну інформацію.

Особисті іменні жетони. Дотримуйтесь правил «зворотних виступів». Забезпечте матеріали для вироблення особистих іменних жетонів (папір, клей, ножиці, стрічку та інші матеріали). Кожна особа робить особистий іменний жетон свого партнера, котрий/котра якимось чином представляє себе. Наприклад, марка для когось, хто збирає марки. Кожна особа представляє свого партнера.

Прядіння мички. Відріжте довгу нитку або візьміть мотузку. Учасники беруться за її кінець, а потім крок за кроком переміщують пальці вгору або вниз нитки, розповідаючи свої імена і щось про себе, аж поки нитка не закінчиться.

Факти з життя. Запропонуйте людям написати та подати не дуже відомий факт або щось кумедне, цікаве чи дивовижне про себе, чим вони готові поділитись. Це може бути випадок, подорож або якесь особливе досягнення. Тренер записує їх у робочий лист під назвою «Факти з життя», щоби з цього почати наступне заняття, учасники запам'ятовують людей і події, які з ними відбуваються.

Цікаве ім'я. Попросіть кожного учасника розповісти щось цікаве, кумедне або незнайоме про його/її ім'я, щоб допомогти іншим запам'ятати це ім'я. Якщо ви маєте велику групу, розділіть її на п'ять або шість груп.

Щоб говорити правду. (Для тих учасників, які були разом упродовж певного часу.) У циклічний спосіб кожна особа висловлює чотири твердження про себе, з яких три твердження є правдивими, а одне - неправдивим. Учасники вгадують і занотовують те, що вони вважають невірним твердженням. Після того як усі твердження зроблені, учасники порівнюють свої здогадки.

Знайти п'ять розбіжностей. Попросіть учасників знайти собі партнера. Вони мають роздивитись уважно один одного, потім повернутися навколо і стати спиною до спини. Кожна особа змінює п'ять речей на собі. Потім учасники обертаються та мають здогадатися, що було змінено.

Сьогодні я відчуваю себе схожим... Попросіть в учасників у вашій аудиторії будь-який предмет, який нагадує їм їхнє самовідчуття в даний момент. Нехай назвуть предмет і скажуть, чому саме вони його обрали.

Якби я був футболкою... Попросіть учасників, щоб вони доповнили речення «Якби я був футболкою, я би сказав...».

Сімейні історії. Попросіть учасників представити себе за допомогою короткої історії свого імені або прізвища. Це можуть бути сімейні жарти, прізвиська тощо. Залежно від того, наскільки добре учасники знають один одного, ви можете також запропонувати їм розповісти іншу інформацію про себе. Залежно від розміру групи учасники можуть ділитися своїми історіями в парах, у малих групах, зі всією групою. Підсумуйте це заняття, підкресливши індивідуальність і несхожість кожного, цінність різних речей для кожного, значення сімейних традицій тощо. Ви можете замість сімейних оповідань попросити учасників розповісти про пісню, вірш чи гру, популярні в їхній сім'ї.

Пошуки людського скарбу. Для проведення вправи «Пошуки людського скарбу» учасникам дають опис «скарбів», які вони повинні відшукати на початку семінару. Коли пошуки скарбів закінчено, деякі з них можна назвати вголос перед усією групою: це дає можливість тренеру дізнатися про наявні знання та досвід учасників. Скарбів, виражених словами «Знайди когось, хто...», зазвичай дається від дев'яти до дванадцяти. Учасники шукають тих, хто має досвід чи знання з певної теми. Щойно «скарб» знайдено, вони записують ім'я володаря скарбу у відповідну клітинку таблиці. Цей метод - це ще один різновид методу «Бінго». Вибір теми для цього методу корисно робити з урахуванням теми тренінгу. Тривалість: близько 15-ти хвилин. Ось приклади таблиць (див. стор. 34)

Поради, способи та варіанти застосування:

  • пошуки скарбу можна використовувати для повторення вивченого матеріалу або на початку вивчення нової теми, щоби дізнатися про наявні знання учасників із цієї теми;
  • деякі визначення скарбів можуть стосуватися безпосереднього досвіду людей; особи, які підпишуться в даних секторах таблиць, водночас стають надзвичайно важливим джерелом знань, з ними можна протягом занять проводити інтерв'ю, отримуючи інформацію.

Місця обміну. Цей спосіб дає змогу учасникам познайомитися один з одним, з новими ідеями, цінностями чи способами вирішення певної проблеми. Це також хороший засіб для самопізнання чи активного обміну точками зору.

Основні кроки:

1. Роздайте учасникам одну або декілька клейких карток. Ви самі повинні вирішити, чи включатиме цей вид діяльності один чи кілька внесків від учасників.

2. Попросіть учасників написати на своїх картках таке:

  • важливе для вас бажання або мрію;
  • недавній досвід;
  • творчу ідею чи спосіб вирішення якоїсь проблеми;
  • запитання стосовно теми тренінгу;
  • точку зору стосовно теми, яку ви запропонуєте;
  • деякі факти про себе або про тему тренінгу.

3. Попросіть учасників прикріпити картку на своєму одязі, підвестися та рухатися по кімнаті, читаючи картки інших учасників.

4. Далі попросіть учасників обмінятися своїми картками з іншими. Обмін повинен базуватися на прагненні знати бажання, мрії один одного, отримати чийсь досвід, ідеї або зібрати факти за короткий проміжок часу. Зазначте вимогу, що обмін повинен бути обопільним. Заохочуйте учасників здійснювати максимальну кількість обмінів.

5. Знову зберіть усю групу та попросіть учасників поділитися результатами свого обміну. Попросіть їх також назвати причину здійсненого обміну. Наприклад: «Я обмінялася карткою з Галею, бо вона написала, що нещодавно побувала в Угорщині. Побувати в Угорщині - моя давня мрія».

Інші варіанти:

1. Попросіть учасників сформувати підгрупи й обговорити свої записи, а не обмінюватися ними.

2. Попросіть учасників розмістити свої записи на видному місці (дошка, стіна тощо) й обговорити подібності та відмінності.

Приклад: цей спосіб дуже ефективний у рамках теми «Культурне розмаїття». Він допомагає учасникам тренінгу познайомитися та відкрити себе.

1. Зробіть вступ, зазначивши, як наше суспільство стимулює конформізм і намагається мінімізувати його або просто ігнорує відмінності. Також зазначте, що даний вид діяльності враховує й цінує індивідуальність.

2. Роздайте учасникам по шість клейких карток і попросіть написати на кожній характеристику, яка відрізняє їх від деяких, або про успіх інших учасників. Прикладами можуть бути етнічна належність, раса, вік, фізичні характеристики, сексуальна орієнтація, віросповідання, місце народження, освіта, мова, економічний статус тощо.

3. Попросіть учасників приклеїти картки на свій одяг, підвестися з місць і спробувати обмінятися своїми картками з іншими.

4. Наголосіть, що обмін повинен бути обопільним і що набуті характеристики є тимчасовими. Так, наприклад, чоловік може взяти собі характеристику жіночої статі тощо.

5. Знову об'єднайте групу та попросіть добровольців поділитися деякими результатами свого обміну й назвати причину.

Резюме групи. Типове резюме містить у собі індивідуальні досягнення, власні позитивні характеристики. Розробка резюме групи - це веселий спосіб допомогти учасникам познайомитися один з одним, створити команду. Ця діяльність є особливо ефективною, коли резюме прив'язане до теми тренінгу.

Основні кроки:

1. Розділіть учасників на підгрупи по 3-6 осіб.

2. Скажіть групам, що вони представляють унікальний набір талантів, досягнень і досвіду.

3. Запропонуйте один спосіб визначити та похвалитися ресурсами групи, щоби створити резюме групи. (Ви можете запропонувати роботу або контракт, на який може претендувати група.)

4. Роздайте підгрупам великі аркуші паперу та маркери, щоб записати своє резюме. Резюме мають включати будь-яку інформацію, яка сприяє рекламі групи. Групи можуть включити таку інформацію:

  • освіта;
  • знання про тему тренінгу;
  • загальний стаж роботи;
  • посади, які вони обіймають;
  • найголовніші досягнення;
  • публікації;
  • хобі, таланти, подорожі, сім'я.

5. Попросіть кожну з підгруп представити своє резюме й відзначити загальні ресурси всієї групи.

Інші варіанти:

  • Щоби прискорити діяльність, можете запропонувати наперед визначений набір запитань для підгруп.
  • Замість того щоб написати резюме, можете запропонувати учасникам взяти інтерв'ю один в одного.

Приклад: таке резюме було складене під час тренінгу з написання бізнес-плану:

Мета: бажаний досвід написання професійних документів.

Основні кваліфікаційні характеристики:

  • 16 років роботи на ринку;
  • 24 роки навчання у ВНЗ;
  • власники чотирьох комп'ютерів;
  • знайомі з програмами WordPerfect, Microsoft Word;
  • знання про використання великих літер, правил пунктуації, будови складних речень;
  • хобі включають приготування їжі, покупки, плетіння, загоряння на сонці.

Скринька виправдань. Ця вправа знадобиться, коли ви представляєте тему, яка може зустріти певний супротив. Наприклад, цю вправу було успішно використано на відкритті семінару за програмою «Крок за кроком» у рамках теми «Залучення дітей з особливими потребами».

Основні кроки:

  • Підготуйте невеличку файлову скриньку або іншу скриньку подібного розміру з великими літерами на її кришці: СКРИНЬКА ВИПРАВДАНЬ. Зробіть запас невеличких папірців.
  • Після відкриття семінару визнайте факт, тема якого може бути непопулярною, і що ви визнаєте існування великої кількості виправдань і причин цьому. Запросіть учасників поділитися з вами деякими з цих виправдань. Дайте їм зрозуміти, що це - шанс скаржитися вільно й без будь-яких наслідків.
  • Оскільки згадувалося про виправдання, занотуйте їх на папірцях. Якщо група потребує допомоги, щоби почати цю процедуру, дайте їм декілька прикладів виправдань, які мали ви. Після того як усі виправдання вичерпаються, закрийте скриньку. Визнайте, що це дуже важливі причини, щоб не підтримувати або не погоджуватися з цією темою. Але семінар спрямований на те, щоби зробити життя легшим, і на розгляд буде представлено велику кількість ідей. Запитайте, чи не хотіли б учасники відкласти свої виправдання на час семінару й відкрити своє сприйняття наданих можливостей. Запевніть їх, що вони можуть зібрати свої виправдання на дверях, якщо хочуть, наприкінці семінару.

Тривалість приблизно п'ять хвилин.

Кероване спілкування. Ця вправа дає можливість парам учасників дослідити їхні відчуття, досвід і ставлення до теми. Вона базується на старанно побудованих запитаннях, які допомагають учасникам переходити від простих і конкретних до більш складних і провокативних питань, до роздумів.

Основні кроки:

  • Розділіть учасників на пари. Партнери повинні сидіти разом на достатній відстані один від одного та інших пар, щоби спілкуватися вільно без втручання у спілкування інших.
  • Дайте кожній парі лист із запитаннями та інструкціями, які вказують, що вони мають задавати одне питання за один раз; не мають дивитися попередньо на наступні питання, відповіді мають триматися конфіденційно; і що кожна особа має повністю відповідати на кожне запитання перед переходом до іншого.
  • Запитання мають починатися зі слів: «Вітаю. Мене звати...» або «Мене звати...», а потім за змістом. Наприклад, якщо ви розглядаєте об'єднання, то можете мати такі формулювання, як: «У той час, коли я відчув себе частиною групи», «У той час, коли я відчув себе поза групою», «Розкажіть про вашу першу зустріч з особою із фізичними вадами. Як ви себе відчували при цьому?», «Що я думаю про дітей з вадами, які навчаються у звичайних дошкільних закладах», «Мої побоювання стосовно включення дітей із вадами до нашої програми», «Я вважаю свою роль у включенні дітей такою...». Після того як партнерам була надана достатня кількість часу для вивчення цих питань, зберіть велику групу для обговорення їхніх відчуттів, думок і досвіду, що з'явився.

Тривалість приблизно 30 хвилин.

Інтерв'ю за три кроки. Це спосіб колективного навчання, що допомагає учасникам протягом процесу обміну інформацією слухати, ураховувати та вчитися на думках інших. Учасників ділять на пари, задають основне запитання (дивіться приклади нижче), і вони по черзі проводять один з одним інтерв'ю. Потім у групах із чотирьох учасників по черзі розповідають усій групі, чому вони навчилися з кожного інтерв'ю.

Для розвитку навичок активного слухання протягом інтерв'ю на початку вправи учасникам важливо нагадати, що вони мають запам'ятовувати, що говоритимуть їх партнери. Також дуже корисно було би змоделювати для учасників деякі техніки проведення інтерв'ю, наприклад, як активно слухати, перефразовувати, перевірити почуте, як ставити запитання, щоб дізнатися деталі, та як робити висновки, слухаючи іншого.

Приклади:

Основні запитання для активізації знань учасника:

  • Що ви знаєте з цієї теми?
  • Який досвід ви здобули з ...?
  • Як ви думаєте, про що, судячи зі змісту, йдеться в цій статті?
  • Які у вас є запитання щодо цієї теми?

Поради, способи та варіанти застосування:

  • Трансформація визначення: інтерв'ю за три кроки досить корисно проводити в кінці заняття, щоб допомогти учасникам гадати сенсу інформації, процесам та думкам.
  • Чого ви сьогодні навчилися?
  • Про що ви б хотіли дізнатися більше?
  • Які нові запитання у вас виникли з цієї теми?
  • Що сьогодні для вас було важким чи просто незрозумілим?
  • Як ви будете використовувати те, що вивчаєте?
  • Як ви почуваєтеся, усвідомлюючи, що ви щось уже знаєте чи що з вами подібне вже траплялося?

Перевірка домашнього завдання. Інтерв'ю за три кроки можна застосувати для перевірки домашнього завдання чи аналізу прочитаного:

  • Що найбільше вас зацікавило?
  • Що вам було робити найважче?

Основні кроки:

Групи з чотирьох учасників діляться на пари. Тренер роздає запитання для інтерв'ю.

Крок 1. Кожен проводить інтерв'ю зі своїм партнером по парі.

Крок 2. Поміняйтеся ролями в парі.

Крок 3. Об'єднайте одні пари з іншими.

Кожна особа розповідає своїй групі, що вона дізналася від партнера по парі.

Автори: Н. Софій, В. Кузьменко

Освіта.ua
05.04.2006


Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!