Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Чи буде наша держава демократичною

Чи буде наша держава демократичною

Кожний з українців мріє жити в демократичній державі. А чи буде вона такою? Якщо й буде, то не через один десяток років. Чому так? А тому, що демократії вчаться майбутні наші громадяни у школі. І ту демократію, яку вони побачили, відчули і врешті-решт якої навчилися сьогодні, назавтра перенесуть у доросле життя. Про те, якої демократії вчаться сьогодні школярі, і піде розмова далі

Наскільки ваша школа є демократичною, можна побачити:

  • на ... суботнику, коли всі вчителі прийшли в робочому одязі, узяли в руки граблі, мітли, лопати, щоби прибрати територію.

А чим у цей час зайнята адміністрація? Вона разом з учителями прибирає? Тоді я вас вітаю. У вас дійсно демократична адміністрація.

Мені ж довелось побачити в одній зі шкіл Києва таку картину. Учителі завзято прибирають опале листя, а між ними поважно походжає директор та її заступники, розодіті у свій найкращий одяг, немов демонструючи свою приналежність до патриціїв, підкреслюючи цим, що вчителі не хто інші, як плебеї.

А чи може буди демократія там, де йде є розподіл на раси - вищу й нижчу?

  • Тепер давайте разом зайдемо в учительську й пошукаємо критерії, за якими відбувається розподіл премій у колективі. Ви їх не знайшли? Отож і не намагайтеся знайти список колег з інформацією про отриману ними премію. Це таємниця, яку «придворний» учитель тримає у великому секреті, бо отримує її не за роботу, а за «наближеність» до патриціїв.
  • Шановні колеги! Чи ви знаєте, який предмет і в якому класі викладають ваш директор і заступники? Ви були в них на уроках? Атестуючись, вони давали відкриті уроки? Я щиро вас вітаю! У вас дійсно демократична адміністрація!

Мені як учителю часто доводиться чути від своїх колег із різних шкіл про адміністрацію таке: часто-густо директор та заступники не мають предметних годин. Вони «задовольняються» факультативами чи індивідуальними годинами, тобто тим, де не треба демонструвати результати своєї роботи, та й перевірити, чи проводять вони щось чи ні, рядовому вчителю важко.

У деяких школах у розкладі значиться адміністрація, але їхні уроки проводять ті ж самі «придворні» вчителі, а адміністрація «чесно» отримує гроші. (Ось тому й потрібно «стимулювати» даних колег премією.) Ну то які вже відкриті уроки може показати така адміністрація? Зате атестуються вони справно, отримуючи кожного разу «професійне зростання».

Нещодавно моя приятелька розповіла, що її завуч, не маючи годин, публікацій, а лише домовленість із «потрібними людьми», отримала звання «учитель-методист».

Якщо чесно, то дивує позиція районних методичних кабінетів та Київського Інституту післядипломної освіти (у минулому Інституту вдосконалення вчителів), що вони не володіють інформацією учительських друкованих робіт, бо не ведуть їх облік, і не знають, як учителі-методисти після здобуття цього високого звання продовжують ділитися своїми професійними здобутками у фахових періодичних виданнях. Можливо, цим і знецінюється високе звання «учитель-методист»? А справді творчий, ініціативний, не байдужий до своєї роботи вчитель не може бути почутий та отримати підтримку від керівництва на різних рівнях.

А варто лише відкрити періодичні газети, і переконаєтесь, що така «демократія» процвітає не лише у вашій школі, а вже охопила всі регіони нашої держави.

Так візьмемо, наприклад, газету «Україна молода». У статті «Непедагогічна поема» можна побачити, як на Дніпропетровщині вижили зі школи вчителя біології та географії Тетяну Добрянську за те, що її колишня подруга, а сьогодні директор Людмила Ярошенко просто боїться суперництва, розуміючи, що як фахівець вона стоїть нижче Тетяни Ігорівни. «Умілий адміністратор» залучила і батьків, і дітей до процесу виживання вчительки. То ж скажіть, будь ласка, яку демократію здобули учні у стінах даного закладу? З яким усвідомленням демократичного громадянського суспільства вони вийшли сьогодні або вийдуть завтра в доросле життя?

  • Відкрийте газету «Голос України», і вашу увагу неодмінно приверне стаття «З'їдені», в якій розповідається, як сьогодні методично, безцеремонно виживаються зі стін школи порядні люди, грамотні фахівці, прекрасні педагоги на Херсонщині, Харківщині.

То яка ж демократія нам світить, якщо школа «святая святинь» порядності, чесності, принциповості, гуманізму, толерантності, демократичності врешті-решт стає просто-напросто клоакою зла, підлості, цинічності, бездуховності, аморальності? І хто ж у цьому винен?

Пригадайте народне прислів'я: «Риба тухне з голови», і ви зрозумієте, що саме від директора залежить демократизація школи, а від неї - і нашого суспільства. Тому доти, доки адміністрація не буде сповідувати демократизм у стосунках зі своїми підлеглими, учителями, і не мрійте побачити Україну демократичною державою.

Автор: В. Миловидова

Освіта.ua
05.01.2008


Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!