Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Психологія лідерства в освітніх закладах
Психологія лідерства в освітніх закладах

Яким має бути сучасне лідерство в демократичному суспільстві початку третього тисячоліття? Наскільки пов'язані дидактична, виховна та управлінська система школи? Якою має бути етика керівника освітньої структури? На ці питання прагне дати відповідь автор статті

Психологія лідерства в освітніх закладах

Справжні професійні керівники освітніх закладів відстоюють цінності, що виходять за межі загальноприйнятого. Така якість, як психологічне лідерство, має в основі готовність віддати себе, причому більшою мірою, ніж це звичайно очікується від керівника. Провідною властивістю справжнього лідера є моральна стабільність, що виявляє себе в тому спокійному блиску, з яким керівник здійснює свої повсякденні обов'язки.

Про значення етики

Етичні принципи витікають з людського прагнення до блага й боротьби зі злом та гріхом. Перше, що потребується від індивіду з високою етикою - не чинити зла іншому. Прагнучи до етичного ідеалу, ми мусимо здійснювати моральні вибори, які зберігають благоденство інших. Етика передбачає наявність у міжособистісних стосунках справедливості, безпристрасності, ідеалізму. Людина повинна займати моральну позицію стосовно до рішень, які приймає, та стосунків з іншими, уникаючи при цьому безапеляційного чи моралізаторського тону.

В освітніх закладах, що являють собою як громадські, так і ділові організації, керівник повинен уміти поєднувати владу із впливом свого авторитету. Уживаючи владу, він прагне виявляти співчуття й емпатію, не допускати прояви ворожості чи роздратування. Здійснюючи вплив, лідер поглиблює своє розуміння добра і блага й оцінює, як його дії психологічно виглядають в очах його колег та підлеглих.

Лідер виявляє й викорінює фаворитизм і несправедливість, що стали звичними. Він розуміє, що рішення в освітній сфері не є морально нейтральними, а фаворитизм і нетерпимість у цій галузі породжують зло.

Керівник освітнього закладу публічно виявляє повагу і підтримку тим небагатьом мужнім у моральному плані людям, котрі привертають увагу суспільства до розбазарювання людських ресурсів, часто поступаючись при цьому кар'єрою та професійною репутацією.

Повідомлення в пресі про порушення етики у сфері освіти та в бізнесі - це лише верхівка холодного й некерованого айсберга, що насувається на нашу культуру.

Лідери освіти повинні бути вищими від тієї абстрактної змови мовчання проти етики, яка обходиться Америці в мільярди даремно витрачених доларів, а часом загрожує самому виживанню країни.

Етичний лідер освітнього закладу

Етичний лідер освітнього закладу насамперед піклується про благо і добро, моральну стабільність та справедливість, щоб не погрузнути у звичці до кволого і самовдоволеного керівництва, пошанування закаменілих настанов, підтримки світських контактів, вибиванню додаткових прибутків на шкоду розвиткові життєво важливої етичної атмосфери і чесності в оточуючих його людях.

Деякі керівники освітніх закладів короткозоро бачать призначення етики просто в тому, щоб «ловити поганих хлопців».

Але справжньою турботою керівників освіти повинен бути стан моралі на найвищих рівнях: моральний клімат у країні, відсутність громадянських чеснот, недостатність моральних орієнтирів у соціальній та освітній сферах.

Викладаючи мої уявлення, я не ставлю за мету переконати всіх, що мої погляди виключно правильні. Що є моєю метою - так це спонукати керівників освіти до поглибленої інтроспекції для розв'язання базових етичних питань. Я хочу привернути увагу до проблеми й викликати зацікавлене обговорення найважливішої потреби будь-якого цивілізованого суспільства: того, як рухома сила прийнятих у суспільстві цінностей відображається в його повсякденній етиці.

Об'єктом діяльності психологічного лідерства в освітніх закладах є досягнення, а не помилки. Найважливішим завданням справжнього керівника освіти має бути розуміння ступеня моральної відповідальності людини як носія етики. Бути людиною в моєму розумінні - значить закликати до етичної та моральної прямоти.

Необхідність етичного лідерства в освіті

Етичне лідерство все рідше розглядається як очікуване явище в освітніх закладах. Ерозія моральної сприйнятливості, дивовижна поширеність неетичної поведінки й украй низького рівня стандартів швидко стають типовими для ділового світу. Не можна більше вважати, що турбота педагога - якість освіти і що він поводить себе етично просто тому, що досяг успіхів в управлінні освітнім закладом чи в навчанні дітей.

Учні стали байдужі до своїх основних прав; їм досить відвідувати школу, навіть якщо вони не знаходять там дійсно людяного ставлення до себе, що колись було невід'ємною частиною процесу навчання. У результаті цієї ерозії якості навчання і прийняття знижених стандартів діяльність керівника освітнього закладу найчастіше оцінюється в негативних термінах - за відсутністю тієї школи, яку вона могла б принести. Наприклад, етичний керівник не буде робити приписку до грошових рахунків чи красти ідеї в іншої людини; не даватиме й не братиме хабарі, не обмовлятиме колегу, не брехатиме заради порятунку своєї кар'єри; не буде шахраювати, красти, бажати жінку ближнього свого. Одним словом, не можна визначати справжнього керівника лише як особу, яка приносить якомога менше шкоди.

Пристосування під справжніх моральних лідерів впізнаються за справами, що призводять до зла, це, безумовно, один зі шляхів відокремлення зерна від полови. Але чи достатньо цього? Чи може визначення справжнього керівника зводитись до перерахування того, чого він не робить? Чи достатньо лідерові поводитись так, щоб уникнути судового переслідування? Хіба в цьому полягають етика і право на моральний вплив? Безумовно, ні. Завдання лідера в сучасному світі має містити заклик до поваги всього існуючого у світі, а не просто до збільшення результативності праці чи дотримання вузьких місцевих інтересів - останній, якщо їх психологічно екстраполювати, призведуть до неймовірних результатів.

Керівники освітніх закладів рідко турбуються про етику, якщо тільки не виникає серйозна проблема. Такою часто вважають показ фільму жахів чи випадок неймовірної неуспішності. Увага зосереджується при цьому на припущених помилках. Щоденна потреба в етиці як стилі життя для освітніх закладів, нажаль, не є предметом гарячих обговорень серед керівників освіти.

Значення впливу особистості лідера на його підлеглих чи дія його прикладу рідко розглядаються як чинники, важливі для загальної освітньої політики. Зазвичай не підкреслюється, що найголовніша етична відповідальність керівника полягає не в запобіганні чи виправленні зла. Основне етичне завдання лідера лежить у сфері розвитку, а не виправлення: керівник має бути зразком етичної поведінки, задавати етичні стандарти і таким чином створити рух на користь дотримання етики. Кінцевий результат діяльності керівника освітнього закладу зводиться до однієї з двох речей: або до збільшення блага, або до збільшення зла. У справах людини зрештою немає чогось проміжного, нейтрального. Не можна обмежитись тим, що ти не чиниш зла іншому, і при цьому все ж вважати себе справжнім лідером.

Визначення лідерства в освіті

Я вважаю, що керівник освітнього закладу має певні риси, особистісні характеристики та людські якості, очевидні для оточення (але не завжди для нього самого). Я називаю ці риси «чеснотами» і вважаю цю назву доречною, такою, котра, можливо, має вирішальне значення для всієї системи освіти.

Лідер, на мій погляд, повинен мати до певної міри особисту харизму, що виявляється у професійному впливі. Харизма - ключове слово у цьому контексті.

Слово «харизма» ґрунтується на грецькому терміні, що означає дар, призначений певному індивідові, але має за мету благо всієї спільноти, а не лише цієї людини. Такою спільнотою може бути родина, освітній заклад, корпорація чи галузь промисловості. Харизматичний лідер бачить у кожному з підлеглих особистість, а вони отримують від нього стимуляцію, черпають інтелектуально привабливі ідеї. Іншими словами, лідер залучає оточення до свого світу; люди навколо нього відчувають свою потрібність і отримують емоційне задоволення просто від того, що співробітничають з такою людиною.

Харизма не така рідкісна риса, як може здатися. Харизматичними лідерами стають, а не лише народжуються. Ефективність їхньої діяльності залежить переважно від їхньої центральної ролі в групі, так само як і від особистісних якостей.

Щоб стати харизматичним лідером, не обов'язково пережити казкову посвяту. Для цього не треба бути великою людиною чи мати надзвичайну зовнішню привабливість. Не треба бути видатним оратором чи фінансовим генієм. Харизма не потребує непідробної дотепності чи драматичного таланту; набір привабливих дивацтв також не обов'язковий.

Бути харизматичним лідером - значить мати етичні цінності й розвинути в собі моральні якості, що виявляють позитивний ефект на спільноту. Це значить поєднувати владу з високими моральними нормами. Специфічні особливості харизматичного лідерства я спробую окреслити нижче.

Сучасні дослідження в галузі організаційної психології показують, що при харизматичному лідерстві діє принцип доміно, - почавшись з малого, процес швидко поширюється на оточення. Іншими словами, якості такого керівника виявляються заразними і мають тенденції поширюватись на більшість - не на всіх, але на більшість співробітників. Якщо найвищий пост в організації посідає лідер з харизмою, це найкращий шлях до того, щоб керівники середньої ланки всієї системи пройнялися тими ж цінностями. Це також найкращий шлях упровадження етики як постійно присутнього в організації чинника.

Вплив керівника

Без сумніву, позиція керівництва впливає на атмосферу в організації. Ця позиція має здатність формувати мораль, мотивацію та результативність праці.

Етична позиція керівників освіти може створити гуманну атмосферу і покращити якість навчання. Позиція керівництва може призвести й до протилежних результатів. Те, як керівник освітнього закладу використовує свою владу, впливає на погляди кожного його підлеглого. Лідер є взірцем того, яка сам поведінка очікується від його співробітників. Дуже важливо, чи відповідає керівник тому, чого від нього очікують співробітники.

Наприклад, величезне значення має справедливість чи несправедливість керівника стосовно підлеглих. Повага до співробітників, навіть до тих, котрі уникають чи ігнорують начальника, має вирішальне значення. Успіх керівника освітнього закладу залежить від його моральних якостей і цінності особистості.

У шкільній системі лідерство охоплює вміле використання (а) влади керівника, авторитету його посади, особистісних якостей; (б) справедливої, послідовної і передбачуваної поведінки; (в) рівного прихильного ставлення до підлеглих, доступності. Наявність цих чинників багато важить для співробітників: вони відчувають повагу та довіру до керівництва. Етика підлеглих, їхній дух і мораль, лояльність і якість роботи, результативність праці, безумовно, визначаються стилем керівництва лідера.

Характерні риси керівника у сфері освіти

Специфічні якості, які я на підставі своїх досліджень і досвіду консультаційної роботи міг би назвати як характерні риси керівника освітнього закладу, такі:

  • дух альтруїзму;
  • урахування необхідності моральної підтримки оточення в житті і на роботі;
  • постійне терпіння;
  • любов до роботи, в основі якої лежить доброзичливість;
  • інтелектуальна сприйнятливість і обачність (а не просто професійна компетентність).

Дух альтруїзму вимагає усвідомлення лідером своєї відповідальності перед підлеглими і колегами за добробут організації, спільноти і суспільства в цілому. Для лідера неадекватним є питання: «Що я мушу зробити, щоб уникнути судового переслідування?». Етичний лідер скоріше спитає: «Що я залюбки зроблю для того, щоб допомогти моїм підлеглим працювати більш ефективно - і бути більш щасливими? Як можу я зробити життя спільноти краще, гуманніше?».

Увага має бути зосереджена на підлеглих і умовах їхнього життя. Дух альтруїзму, за визначенням, полягає в тому, щоб передбачити наслідки рішень керівника для інших людей. Яку користь принесли дії лідера? Наскільки його приклад пожвавлює життя організації? На скільки спілкування з ним збагачує інших? Як може керівник допомогти підлеглим виконувати свою роботу більш успішно і з більшою радістю?

Усвідомлення необхідності моральної підтримки. Потреба в моральній підтримці ніколи не зникала. Медичні дослідження свідчать, що стосунки між людьми впливають не лише на процес фізичного одужання, вони важливі для підтримання здоров'я у ширшому сенсі - ставлення до життя, духовного і психологічного благополуччя. Емоції підлеглих входять до цього числа, і моральна атмосфера в організації є відображенням того, чи вдалося керівникові створити сприятливу обстановку, чи таку, яка насичена фрустрацією і антагонізмом.

Нам часто доводиться долати емоційний дискомфорт чи почуття гніву, приниження чи обурення. Керівник може допомогти в цьому чи погіршити ситуацію. Якщо лідер розуміє це, він виявить співчуття не лише у випадку тілесної хвороби, а поставиться з повагою до духовних та інтелектуальних складових індивідуальності підлеглого, візьме до уваги, на скільки робота відповідає властивостям його особистості і як відображається на людині (не лише співробітникові, але й клієнтові) атмосфера в закладі.

Моральна підтримка і готовність пробачити пов'язані між собою, як міжособистісні стосунки пов'язані з психологічною, імунологічною, нервовою та скелетно-м'язовою системами. Коли одна частина організму вражена, страждає вся система організму: тіло, інтелект, душа.

Постійне терпіння. Прояви терпіння вимагають свідомого контролю над почуттям гніву і збудженням. Терпіння - справжня чеснота, оскільки означає поєднання сили характеру, ясності розуму, волі та інтелекту. Без сумніву, терпіння іноді буває проявом справжнього героїзму. Воно також може розглядатись як показник емоційного стану.

Наприклад, управління автомобілем може виявитись ідеальним барометром, що вимірює терплячість і рівень агресивності. За цих обставин виявляється справжня сутність характеру, вихоплюється на поверхню вся накопичена фрустрація. При керуванні автомобілем такі якості, як ввічливість, турбота про інших, самоконтроль і гідність буквально сидять за кермом разом з людиною.

Любов, заснована на доброзичливості. Така любов означає бажання людям добра, незалежно від того, як вони ставляться до нас чи діють. Ця любов до всього світу, планети в цілому і людей, що живуть на ній (зрештою любов до самого себе) спонукає нас бажати найкращого для всіх інших людей.

Справжня доброзичливість - це явище щирої турботи про благо для людей, не дивлячись на їхню холодність, ворожість, неуцтво. Це не наївність чи сліпота, а усвідомлений акт волі, що підіймає людину над природними егоцентричними емоціями (як, наприклад, роздратуванням чи нетерпінням) до вищого рівня розуміння та інсайту.

Справжня доброзичливість є основою всякої справжньої духовності. Без нього у світі не існувало б ані справедливості, ані етичних систем. Якщо ж ми всього лише до певної міри стримуємо свою відразу і гіркоту, ми втрачаємо чистоту своїх намірів і послаблюємо свою готовність творити добро.

Інтелектуальна сприйнятливість передбачає вміння розрізняти правильне і неправильне. Це інтуїтивне розуміння чесноти, тонкий процес відокремлення добра і зла. Ми не завжди можемо пояснити його словами чи логічними законами. Однак десь у глибині своєї сутності наші душі відчувають, правильним чи неправильним є будь-який вчинок; наш дух знає більше, ніж наш розум. Моральне почуття викликає відгук у наших душах і серцях, його голос гучний і розбірливий, незалежно від того, які виправдовування, відмовки чи вишукані алібі надають нам оточуючі. Ми знаємо, що добре, а що погано.

Природа дала нам усім таку сприйнятливість. Наприклад, навіть маленькі діти виявляють її, коли з ними чинять несправедливо. Можливо, їм невідомо, чому щось є неправильним, але почуття, що в них виникає, вимагає уваги до себе і викликає емоційний відгук. Пригадайте, як почували себе, коли у школі вас карали за те, чого ви не робили. Хіба ваше відчуття справедливості не було ображене?

У таких випадках наша моральна чутливість виявляється напоготові. Наша логіка і розмірковування - наслідок невгамовної людської спраги справедливості і добра, наш дух прагне до рівності та збалансованості. Це внутрішнє почуття «чесної гри» і того, що є «правильним» - саме той ґрунт, на якому росте справедливість.

Психологічна прагматичність лідерства

Мотиви, що лежать в основі етичної поведінки, не завжди ідеальні. Переважно нами керують одночасно ідеальні та прагматичні міркування. Етика має свою прагматичну цінність - ми не хотіли б, щоб наш сусід спілкувався з нами за допомогою адвоката чи револьвера. Етика корисна і в бізнесі: стосунки з постійним клієнтом чи партнером завжди засновані на довірі та надійності.

Але етика піднімається до рівня чесноти й духовності лише тоді, коли ми турбуємось про те, як психологічно і духовно відобразяться наші дії на ближньому. Турбота про інших - найперше завдання керівників освіти. Кардинальним для лідера є питання: «Як багато сил можу я віддати людям, і моїм колегам у тому числі, для покращення умов їхнього життя?». Таке питання - основний мандат на лідерство, а зовсім не розрахунки того, як багато можна дозволити собі етичних порушень, щоб зберегти при цьому популярність, лишитись неушкодженим і уникнути судового переслідування. Основу діяльності лідера становить питання: «Чи маю я сили й можливості для того, щоб віддати їх іншим людям виключно заради їхнього добробуту?».

Автор: В. Критсоніс

Освіта.ua
10.09.2008


Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!