Osvita.ua Середня освіта Сучасна освіта Державно-громадське управління закладом освіти
Державно-громадське управління закладом освіти

Сучасна ситуація зумовлює необхідність нових підходів до організації виховного процесу

Державно-громадське управління закладом освіти

Національною доктриною розвиту освіти України визначено, що «...сучасна система управління сферою освіти має розвиватись як державно-громадська, має враховувати регіональні особливості, тенденції до зростання автономії навчальних закладів, конкурентоспроможності освітніх послуг. Діяльність освітян має спрямовуватись на пошук нових, демократичних, відкритих моделей управління освітою, що орієнтує освітні процеси не на відтворення, а на розвиток. Нова модель системи управління сферою освіти має бути демократичною та відкритою. У ній передбачається забезпечення державного управління з урахуванням громадської думки, унаслідок чого змінюються навантаження, функції, структура та стиль центрального й регіонального управління освітою».

Державно-громадське управління як один зі способів самоврядування суспільства є невід'ємною ознакою історичного цивілізаційного процесу людства взагалі й українського народу зокрема.

Історичним підґрунтям формування сучасних підходів до державно-громадського управління є Звичаєве право Київської Русі, Магдебурзьке право, військово-адміністративне самоврядування часів Української козацької держави, ІІ Універсал Центральної Ради та Конституція УНР від 29 квітня 1918 р.

Державно-громадське управління у 20-х роках було широко представлене діяльністю шкільних рад, які мали досить значні повноваження. «До відання шкільної ради належало: а) видання інструкцій, наказів і постанов у справах, що стосуються всіх установ шкільного закладу; б) обрання президіуму шкільного закладу та завідуючого навчальною частиною відділу з-поміж кандидатів, котрих виставляють відділи, та подання їх через повітові наросвіти на затвердження Губнаросвіти; в) розгляд і затвердження річного звіту про наукову, шкільну та практичну діяльність шкільного закладу...; е) розгляд загального кошторису видатків і прибутків по шкільному закладу, який подається на затвердження органів управління шкільного закладу...; ж) прохання про зміну й доповнення положення про шкільний заклад і керування ним; й) оповіщення про конкурси на заміщення вчительських вакансій згідно зі спеціальними приписами про обрання вчителів...; о) навіть відділам із приводу ведення предметів і навчальної роботи учнів, коли вони незадоволені вчителями...» (Інструкція повітовим відділам народної освіти та шкільним закладам // Пролетарська освіта. - К., 1920. - С. 51-54). Це лише незначна частина тих прав, які делегувалися шкільним радам.

Дуже поширеними в царській Росії були попечительські (піклувальні) ради, які користувались великим авторитетом. Про це свідчить той факт, що «почесні попечителі та смотрителі закладів освіти мали статус державних службовців.

Сучасна історія самоврядування в Україні починається в 1990 р. із закону «Про місцеві Ради народних депутатів УРСР та місцеве самоврядування», а завершується законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. Після багаторічного нищення будь-якої активності та громадської демократичної ініціативи шлях утвердження справжньої моделі державно-громадського управління видався тернистим і довготривалим.

На сучасному етапі головними завданнями вважаємо: виховання та підготовку покоління, яке реально здатне оцінити, упровадити, а головне - зберегти ідеї демократії; навчити учнів не лише жити в умовах сучасної держави, дотримуватись її законів, відстоювати свої власні права, а й практично реалізувати ці знання в умовах навчального закладу. Останнє із зазначених завдань можливо здійснити лише шляхом створення системи державно-громадського управління. Адже кращим способом пізнання демократії є набуття молодою людиною досвіду управління власною життєдіяльністю та громадськими справами.

Залучення учнів і батьків, членів піклувальної ради до обговорення нагальних проблем навчального закладу з метою пошуку та прийняття спільних рішень, утвердження власних прав та обов'язків, участі у формуванні та розподілі бюджету навчального закладу є елементами формування громадянського суспільства, в основі якого лежить певна модель державно-громадського управління.

Документами, які визначають юридичну можливість упровадження в навчальному закладі державно-громадського управління, є:

Наявна законодавча база дає можливість не тільки створити на локальному рівні дієву систему засобів правового регулювання державно-громадського управління закладом освіти, а й конкретизувати, доповнити її своїми внутрішніми документами.

Такими документами в державному ліцеї м. Біла Церква є: статус ліцею; положення про раду ліцею; положення про піклувальну раду ліцею; положення про ліцейське братство (орган учнівського самоврядування); положення про батьківський комітет у державному ліцеї; угода про співпрацю між педагогічною радою, радою ліцею, ліцейським братством; єдині вимоги до учнів ліцею.

Головним завданням державно-громадського управління є забезпечення діалогу структур державного управління з органами громадського самоврядування.

Управління загальною середньою освітою передбачає залучення діалогу структур державного управління з органами громадського самоврядування.

Управління загальною середньою освітою передбачає залучення громадськості до прийняття управлінських рішень на різних щаблях управлінської вертикалі. Ця вертикаль починається з Міністерства освіти і науки України й закінчується учнем навчального закладу.

Способи поєднання громадського та державного управління або залучення громадськості до прийняття управлінських рішень можуть бути різними.

Професор ЦІППО АПН України Г. Єльникова визначає такі моделі державно-громадського управління:

  • Модель структурно-громадського супроводу, яка передбачає на кожному управлінському щаблі відповідну громадську структуру, основним завданням якої є незалежна експертиза стану справ освітньої галузі та ведення діалогу з владними структурами для збалансування інтересів громадськості та органів управління загальною середньою освітою.
  • Модель інформаційно-громадського супроводу, яка передбачає організацію зустрічних потоків інформації. Згори донизу надходить нормативно-правова інформація, а знизу догори - претензійна, реакція виконавців, громадськості на нормативно-правову та суспільно-ціннісну інформацію.
  • Модель субординаційно-проміжного партнерства, яка передбачає запровадження на всій вертикалі динамічних субординаційних стосунків. До виконання завдань залучається громадськість, і відносини тимчасово перетворюються на партнерські.

Зміна моделей відбувається залежно від зміни мети й завдань, які в даний час вирішує навчальний заклад. Для вирішення цих завдань між учасниками навчального процесу виникає певна взаємодія. Взаємовплив, який зумовлює взаємопристосування поведінки суб'єктів діяльності на діалогічній основі, що забезпечується спільним виробленням реалістичної мети з подальшим поєднанням зусиль і самоспрямуванням дій на її досягнення - це адаптивне управління. Для адаптивного управління, як і для будь-якого іншого, необхідно розробляти моделі діяльності, що відповідають визначеній меті.

З метою впровадження у практику роботи навчального закладу державно-громадського управління ми використовуємо всі наведені вище моделі. Зокрема, під час створення ради ліцею, піклувальної ради, ліцейського братства, батьківського комітету використовували першу модель. У процесі створення тимчасових груп для складання перспективного плану розвитку ліцею, підготовки та проведення загальноліцейських свят використовуємо третю модель.

У новій освітній парадигмі, що запроваджується в європейському просторі ось уже друге десятиліття, акцентується увага на демократизації відносин «учитель-учень» та активному залученні батьківської громадськості до співпраці із загальноосвітнім навчальним закладом.

Розробляючи концепцію та статут ліцею, ми визначили, що діяльність ліцею буде організовуватись на засадах демократизму, гуманізму, поєднання державного управління та громадського самоврядування, упровадження колегіального стилю управління закладом.

Першим колегіальним органом управління закладом стала рада ліцею. До складу ради ввійшли директор, учителі, батьки, а також лідери учнівського самоврядування, яким властиві риси майбутніх вільних громадян, котрі бажають бути вислуханими, мати право на власну думку, впливати на прийняття рішень.

Ефективна взаємодія адміністрації ліцею, батьків та учнів залежить від усвідомлення, планування, координації зазначених дій директором.

Основними документами, які ввібрали в себе правове поле чинних законів України («Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Положення про середній загальноосвітній навчальний заклад») і регламентують у нашому ліцеї таке співробітництво, є:

  • «Статут ліцею»;
  • «Положення про раду ліцею»;
  • «Положення про батьківський комітет ліцею»;
  • «Положення про ліцейське братство ліцею»;
  • «Положення про піклувальну раду»;
  • «План роботи ліцею на навчальний рік»;
  • «Угода про співпрацю між педагогічною радою ліцею, батьківським комітетом ліцею та радою ліцейського братства»;
  • «Правила внутрішнього трудового розпорядку ліцею»;
  • «Рішення ради ліцею»;
  • «Єдині вимоги до учнів ліцею».

Зазначені документи були розроблені директором ліцею або під його контролем, обговорені та доопрацьовані на відповідних засіданнях органів самоврядування. Після затвердження та введення в дію вони пройшли апробацію протягом останніх п'яти років. На наш погляд, наявність таких регламентуючих документів не тільки суттєво спрощує взаємодію керівництва ліцею з батьками та учнями, а й сприяє демократизації відносин у ліцеї - учасники навчально-виховного процесу добре усвідомлюють свої права, обов'язки та повноваження.

Основними формами співробітництва з батьками, які використовуються у практиці роботи ліцею, є:

  • батьківські збори груп, які зазвичай проводяться в діалогічній формі. За підсумками зборів складається протокол пропозицій та зауважень, який підписують керівник групи та представник батьківського комітету групи;
  • засідання батьківського комітету за участю директора або спільне засідання адміністрації ліцею та батьківського комітету;
  • робочі зустрічі директора з головою батьківського комітету, головою піклувальної ради;
  • участь батьків у педагогічних, методичних і виховних справах - засіданні циклової комісії з питань ліцейської економічної освіти, надання допомоги членам МАН у написанні науково-дослідницьких робіт, у щорічному Дні науки в ліцеї, організації екскурсій та зустрічей із працівниками правоохоронних органів, випускного вечора тощо;
  • проведення щорічного Дня відкритих уроків для батьків;
  • анкетування батьків з актуальних проблем ліцейської освіти;
  • підписання між ліцеєм (в особі директора) та батьками угоди про спільну освітню діяльність і наданні додаткових освітніх послуг.

Уважаємо, що взаємодія адміністрації з учнями ґрунтується на двох взаємопов'язаних факторах: з одного боку, на безумовній повазі особистості кожного учня, захисті його прав і демократичних свобод, а з іншого боку, на вимогливості та контролі психологічної атмосфери в учнівських колективах, підтримці учнівських лідерів й надання допомоги в їхній діяльності.

Основними формами співробітництва адміністрації ліцею з учнівськими колективами є:

  • збори учнів групи за участю адміністрації або загальні збори ліцеїстів;
  • зустрічі членів адміністрації з учнівськими лідерами з питань планування ліцейських позакласних виховних справ;
  • консультативна та технічна допомога учням під час організації та проведення виборів учнівського самоврядування, випуску чергового номера «Ліцейського мудреця» тощо;
  • делегування адміністрацією учнівським лідерам деяких повноважень - контролю дисципліни, організованого початку навчального дня, проведення окремих навчальних занять під час Дня учнівського самоврядування;
  • спільні засідання адміністрації та ліцейського братства з питань організації навчально-виховного процесу, формування плану роботи на навчальний рік;
  • участь ліцейського братства в посвяті в ліцеїсти;
  • анкетування учнів з актуальних проблем ліцейського життя, вибору профілю навчання, запровадження курсів за вибором.

У стосунках з учнями та їх лідерами директор та інші члени адміністрації діють у правовому полі, визначеному ліцейськими документами відповідно до загальнолюдських цінностей. Якщо представникам батьківської та учнівської громадськості бракує належного управлінського досвіду, то таке партнерство може успішно реалізовуватись під ненав'язливим керівництвом педагогів у межах шкільної ради, діяльність якої організовує та спрямовує директор.

Ураховуючи загальні тенденції реформування шкільної освіти, однією із суттєвих складових проведення цих реформ у кожному навчальному закладі вважаємо формування соціального партнерства основних учасників шкільної освіти: учителів, учнів, їх батьків. У сучасних умовах практично неможливо обійтись без підтримки батьківської громадськості та шефів діяльності навчального закладу. Тому роль батьківського комітету та піклувальної ради є ключовою в управлінні сучасною школою. Великий потенціал закладено і в активістах учнівського самоврядування. Ліцеїсти-лідери із притаманними їм позитивним іміджем, почуттям відповідальності та елементами самоменеджменту можуть стати надійними помічниками педагогів у організації навчально-виховного процесу й учнівського колективу.

Автор: М. Яременко

Освіта.ua
03.08.2012


Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!