«Ягуари» Ірина Жиленко

Читати онлайн поезію Ірини Жиленко «Ягуари»

A- A+ A A1 A2 A3

Хай запам'ятає кожен —
люди, птаство і звірята:
в новорічну ніч не можна
ні сваритись, ні кусатись.

В ніч таку по тротуарах
ходять чемні ягуари,
некусючі, симпатичні,
чужодально-романтичні.

Ходять в парах ягуари
в планетарій, на каток,
на каток і в планетарій —
ягуародитсадок.

Їх зустрів і ледь не вмер
з ляку міліціонер.
Загукав і засвистів:
— Хто вас в Київ пропустив?

Я не вірю у казки.
Ягуари — хижаки.
Ягуари — людожери,
ягуари — дикуни.

Навіть міліціонерів
без страху їдять вони.
Не пущу я хижаків
до планетарію.
Геть ідіть в свою країну
Ягуарію!

І сказали ягуари: — Любий дядечку!
Ми маленькі ягуари,
дошкільняточка.
Ми ні в кого ще не зжерли
ні мізинчика.
Ми купили ковзани у магазинчику.

Ми маленькі ягуари з Ягуарії.
Ми так хочем побувати в планетарії.
Ми побудем зовсім трішки
в планетарії.
А тоді підемо пішки
в Ягуарію.