«Давайте дружити» Ірина Жиленко

Читати онлайн поезію Ірини Жиленко «Давайте дружити»

A- A+ A A1 A2 A3

Один манекен, синьоокий шатен,
сказав манекену в хустинці блакитній:
— Давайте із вами дружить, манекен!
— Я згодна. Так сумно без дружби на світі!

Машини гукали до коней: — Дружімо!
— Дружімо! — гукав прапорець до пташини.
І фара сказала до другої фари:
— Давайте дружити.

Ми з вами до пари.
І чемно звернувся собака до киці:
— Ох, вічно ми в сварці.
Куди це годиться?

Давайте із вами дружить відсьогодні! —
І киця сказала: — Я згодна,
я згодна! —
І мишці шепнула зворушена киця:

— Ох, вічно ми в сварці.
Куди це годиться? .
Давайте із вами дружить відсьогодні.—
І мишка сказала: — Я згодна, я згодна!

От бачите, скільки хороших подій!
І скільки чудес і щасливих надій.
І навіть вода прошептала вогню:
— Давайте дружити. Я норов зміню.—

Вогонь аж зацвів:
— Я про це і не мріяв.
Я згоден, мій друже,
але — без обіймів...