Osvita.ua Середня освіта Форум педагогічних ідей Виховання Пріоритетні напрями громадянського виховання в сучасній школі
Рейтинг
59
Вибір редакції

У статті на заявлену тему авторка пише, що громадянськість - духовно-моральна цінність, світоглядна та психологічна характеристика особистості, що визначає її обов’язок і відповідальність перед співвітчизниками, Батьківщиною, це реальна можливість втілення в життя сукупності соціальних, політичних і громадянських прав особистості

Пріоритетні напрями громадянського виховання в сучасній школі

Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 3.5 з 5 на основі 17 оцінок.

Одним із пріоритетних напрямків виховної роботи в сучасній школі є громадянське виховання – процес формування свідомого громадянина, людини з притаманними їй особистісними якостями й рисами характеру, світоглядом і способом мислення, почуттями, вчинками та поведінкою, спрямованими на розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні. Головна мета громадянського виховання – це підготовка молоді до життя у громадянському демократичному суспільстві, у взаємопов'язаному світі, визнання та прийняття цінностей, що виступають головними, визначальними для нашого суспільства, це формування громадянської позиції у кожного учня. Процес розвитку і формування громадянина – це процес розвитку особистості, в якій органічно поєднуються високі моральні чесноти, громадянська зрілість, патріотизм, професійна компетентність, активність, творчі начала, почуття обов’язку й відповідальності перед суспільством, перед Батьківщиною.

Згідно з Концепцією громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності педагогам необхідно вирішити систему завдань:

  • формування національної свідомості, належності до рідної землі, народу;
  • визнання духовної єдності поколінь та спільності культурної спадщини;
  • виховання почуття патріотизму, відданості в служінні Батьківщині;
  • формування соціальної активності особистості на основі таких соціальних умінь як готовність узяти на себе відповідальність, здатність до спільного життя і співпраці в громадянському суспільстві, здатність до самостійного життєвого вибору на основі гуманістичних цінностей;
  • формування працелюбності особистості, відповідальності за свої дії;
  • уміння визначати форми та способи своєї участі в житті суспільства;
  • виховання негативного ставлення до будь-яких форм насильства;
  • утвердження гуманістичної моралі та формування поваги до таких цінностей як свобода, рівність, справедливість;
  • усвідомлення взаємозв’язку між ідеями індивідуальної свободи, прав людини та її громадянською відповідальністю;
  • формування політичної та правової культури засобами громадянської освіти, яка дає знання про політичні системи і владу на всіх рівнях суспільного життя, про закони та законодавчі системи;
  • розвиток критичного мислення, що забезпечує здатність усвідомлювати та відстоювати особисту позицію в тих чи інших питаннях, уміння знаходити нові ідеї та критично аналізувати проблеми, брати участь у дебатах, уміння переосмислювати дії та аргументи, передбачати можливі наслідки дій та вчинків.

Серед критеріїв і результатів громадянського виховання неабияке місце посідає громадянськість особистості, яку складають моральна, політична та правова культура, почуття власної гідності, внутрішньої свободи і водночас вболівання за суспільні ідеали, за пріоритети держави, благо свого народу і його дружні взаємини у світовому співтоваристві.

Громадянськість – духовно-моральна цінність, світоглядна і психологічна характеристика особистості, що визначає її обов’язок і відповідальність перед співвітчизниками, Батьківщиною, це реальна можливість втілення в життя сукупності соціальних, політичних і громадянських прав особистості, її інтеграція в культурні й соціальні структури суспільства.

Громадянське виховання потребує додержання принципів:

  • гуманізації та демократизації, які означають рівноправність учасників виховної взаємодії, їх взаємоповагу, діалогічність, відкритість до сприймання громадянських цінностей: щирості, доброти, справедливості, доброзичливості, милосердя;
  • самоактивності й саморегуляції, які сприяють розвитку суб’єктивних характеристик, формують здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень, вироблення громадянської позиції, почуття відповідальності;
  • системності, що передбачає гармонійне вживання нових якостей у структурі особистості;
  • комплексності й міждисциплінарної інтегрованості, які передбачають поєднання навчального й виховного процесів, зусиль різних інституцій – сім’ї, школи, громадських спілок, дитячих, молодіжних самодіяльних об’єднань;
  • наступності та безперервності, які полягають в етапності виховання, на кожному з яких ускладнюються й урізноманітнюються зміст і напрями розвитку утворень, які становлять цілісну систему громадянських чеснот особистості;
  • культуровідповідності, що означає єдність громадянського виховання з історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями та звичаями, які забезпечують духовну спільність, наступність і спадкоємність поколінь;
  • інтеркультурності, в основі якого лежить інтегрованість української та загальнолюдської культури. Полягає у забезпеченні передумов для формування особистості на національному ґрунті, її відкритості для інших культур, ідей та цінностей. Лише така особистість здатна зберігати національну ідентичність, бо усвідомлює національну культуру як невід’ємну складову культури світової.

Ідеї громадянського виховання завжди були актуальними для педагогічної еліти України. Такі відомі українські діячі, як В.  Антонович, М.  Драгоманов, М.  Грушевський, Б.  Грінченко, А.  Макаренко, В.  Сухомлинський звертали увагу у своїх роботах на особливе значення формування громадянської свідомості підростаючої особистості. Так, наприклад, М. Грушевський у своїй книзі "На порозі нової України" пише про ідеал розбудови Української незалежної держави. Чільне місце у цьому ідеалові посідає образ громадянина України, його громадянських доброчинностей. Без сумніву, в цьому політичному заповіті є багато чого, над чим варто замислитися й нашому сучаснику. М.  Грушевський підкреслював, що виховання у громадян почуття обов'язку перед Батьківщиною – це найвищий стимул громадянського життя, який має об'єднати весь народ в однім пориві, долаючи партійні відмінності й розбіжності там, де зачинаються основні інтереси держави.

Вивчення та обґрунтування проблеми громадянського виховання школярів стало основним в педагогічній спадщині В.  Сухомлинського. Процес виховання громадянина педагог розглядав як такий, що поєднує в собі формування громадянської свідомості (думок, ідеалів, переконань), громадянських почуттів (громадянської совісті, суспільного обов'язку, почуття господаря країни, готовності і бажання приносити користь суспільству), а також практики громадянської поведінки. "Я завжди прагнув до органічної єдності громадянських думок, почуттів і діяльності, щоб почуття, переживання знаходили свій вияв у благородних вчинках, у праці для людей, для суспільства, для Вітчизни", – писав він у своїй книзі "Народження громадянина", де формування громадянськості розглядається на основі людяності та гуманізму. Першочерговою умовою формування рис громадянина педагог вважав організацію емоційно насиченого, діяльного життя школи, розвиток громадянської активності кожного учня в контексті діяльного життя шкільного колективу. Він неодноразово підкреслював, що риси громадянина виховуються безліччю впливів педагогічного характеру. Справжнє громадянське виховання, на думку В. Сухомлинського, у процесі навчання починається там, де думка надихає, пробуджує й утверджує прагнення до морального ідеалу.

Ефективність громадянського виховання залежить від спрямованості навчально-виховного процесу, провідна роль в якому належить предметам соціально-гуманітарного циклу, чільне місце серед яких посідає іноземна мова.

Так як одним із головних завдань громадянського виховання є розвиток патріотизму, з яким органічно поєднується національна самосвідомість громадян, на уроках англійської мови величезна увага приділяється формуванню почуття громадянської гідності, національного світогляду молоді, вихованню любові до Батьківщини, поваги до її національних героїв та історичного минулого, культурних цінностей, звичаїв, обрядів та символіки, культивуванню кращих рис української ментальності, розвитку самобутності кожної особистості. Таку можливість учасники навчального процесу отримують під час вивчення тем "Свята і традиції", "Подорож", "Рідне місто/село", "Україна". У виконанні цього складного завдання учителеві можуть допомогти навчальні посібники "Click on Ukraine" (В.  Еванс, Л.  Калініна, І.  Самойлюкевич)," Britain and Ukraine: Across Cultures" (Л.  Калініна, І.  Самойлюкевич)," Speak English with Pleasure" (Н.  Тучина, Т.  Меркулова, В.  Кузьміна)," Ukraine: a cultural reader" (А.  Полупан, В.  Полупан, А.  Махова) та навчально-методичні матеріали про відомих особистостей, в яких достойне місце відведено національній культурі, українським традиціям, знанням історії, географії, економіки, реаліям літератури, мистецтва.

Значне місце у вихованні патріотичних почуттів посідають позакласні заходи: вечори англійської мови, тижні англійської мови, свята. Вони сприяють громадсько-патріотичному самоусвідомленню, адже в процесі проведення таких заходів відбувається процес включення учнів в активну творчу діяльність, спрямовану на вивчення історії Вітчизни, її культурної спадщини, усвідомлення кожною дитиною своєї причетності до життя свого народу, усвідомлення себе часткою національної спільноти, носієм національних цінностей. Дитина вбирає в себе віру в духовні сили своєї нації, її майбутнє, відчуває відповідальність перед своєю країною.

Слід зазначити, що всі заходи громадянського змісту повинні опиратись на знання, здобуті на уроках, поглиблювати та поширювати їх, адже тільки на ґрунті знань формуються стійкі переконання і відповідні стереотипи поведінки та дій. Вони повинні логічно продовжувати урочну роботу, мати певну систему, враховувати принципи послідовності та доступності, бути цікавими. Якщо в процесі їх проведення струмуватиме учнівська творчість, самостійна ініціатива самовираження, якщо кожен учасник співпереживатиме, відчуватиме від участі задоволення й насолоду, то поставлена мета буде досягнута.

Важливе місце у громадянському вихованні посідає правове виховання. Українська національна символіка (Герб, Прапор, Гімн), яка вперше за багатовікову історію одержала статус державної і сьогодні символізує єдність держави і нації, політичну, економічну і національну незалежність України, використовується в навчальному процесі учителем англійської мови, щоб прищепити школярам повагу до державних символів, викликати в них почуття гордості за єдину суверенну державу, активізувати почуття захищеності, юридичної, моральної і політичної дієздатності.

Формування правової культури тісно пов'язане з вихованням політичної культури. Політична освіченість включає знання про типи держав, політичні організації й інституції, принципи, процедури й регламенти суспільної взаємодії, виборчу систему країн світу. Ці знання учні здобувають під час вивчення тем "Україна", "Великобританія", "Англомовний світ і Україна". На уроках англійської мови вони ще раз переконуються в необхідності державотворчих процесів у поєднанні з розбудовою громадянського суспільства, усвідомлюють необхідність відстоювати свої політичні інтереси, вчаться повазі й толерантному ставленню до політичних поглядів інших людей.

Ще один важливий напрямок громадянського виховання – це утвердження гуманістичної моралі. Важливими моральними цінностями, які визначають громадянську поведінку особистості, є доброта, увага, чуйність, милосердя, совість, чесність, правдивість, свобода, рівність, справедливість, повага і любов до своїх батьків, толерантність, гідність, працелюбність, відповідальність та інші. Ці якості визначають культуру особистості. Сформованість цих моральних норм полегшує сприймання школярами правових норм, які в свою чергу сприяють глибшому усвідомленню моральних істин. Моральність особистості стимулює соціально цінну поведінку, застерігає від правопорушень. Уроки англійської мови є одним із інструментів становлення особистісних якостей людини, його соціальних і духовних орієнтирів.

Окрім цього, саме на уроках англійської мови ми маємо ідеальний шанс звернути увагу і на культуру спілкування, яка є одним з вирішальних чинників у налагодженні соціальних контактів. Висока культура спілкування – це гармонія знань, комунікативних і морально-психологічних можливостей, які залежать від інтелектуально-культурних здібностей особистості, що перебувають у стані взаємодії. Нині зростає роль морально-психологічного чинника в спілкуванні, оскільки моральність у контексті спілкування є виміром, який визначає поведінку людини, її ставлення до співрозмовника, манеру говорити, включає в себе її внутрішню потребу до здійснення моральних дій та вчинків.

Компоненти морального здоров'я особистості виконують вищу регулюючу функцію у процесі формування навичок спілкування. Високий рівень моральної культури спілкування надає людині можливості не тільки свідомо та систематично долати негативні риси свого характеру, а й гуманізовувати стосунки з іншими.

Невід’ємною часткою громадянського є полікультурне виховання, яке охоплює вивчення різноманітних культур, виховання поваги до представників усіх культур, не зважаючи на расове, етнічне походження, сприйняття взаємозв’язку та взаємовпливу загальнолюдського, національного компонентів культури в широкому значенні. Англійська мова, яка є мовою інтернаціонального спілкування, сама по собі об’єднує національні спільноти. Знання ж культури країни, мова якої вивчається, розширює кругозір учнів.

У дітей формуються такі загальнолюдські цінності, як глибше усвідомлення своєї культури, поважне ставлення до чужої. Ознайомлення з культурою країни, мова якої вивчається, відбувається шляхом порівняння з традиціями та звичками свого народу. Таким чином, відбувається своєрідний діалог культур вустами школярів: порівнюючи життя закордонного однолітка зі своїм, життя своєї країни з реаліями життя за кордоном, учні виділяють загальне та специфічне, що сприяє об'єднанню, зближенню, розвитку розуміння і доброго ставлення до тієї чи іншої країни, її людей, традицій та звичок.

Громадянська культура включає бережливе ставлення до природи, що є справою як внутрішньодержавною, так і міжнародною. Це ставлення виявляється в особистій причетності й відповідальності за збереження й примноження природних багатств, у виробленні вміння співіснувати з природою, в усвідомленні особливостей і основних екологічних проблем навколишнього середовища. Робота по вихованню громадянської культури в цьому напрямку проводиться під час вивчення тем "Подорожування", "Природа і погода", "Природа і навколишнє середовище", "Навколишній світ".

Результативність громадянського виховання на уроках англійської мови у великій мірі залежить від вибору методів роботи, серед яких пріоритетна роль належить активним, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини, розвиток ініціативи й творчості учнів, підвищення їхньої активності, актуалізацію комунікативного потенціалу, формування критичного мислення, когнітивних, нормативних та поведінкових норм, вміння міркувати, аналізувати, ставити питання, шукати власні відповіді, аналізувати проблеми, робити власні висновки, набувати вмінь та навичок адаптації, захищати свої інтереси, поважати інтереси та права інших, самореалізовуватись, брати участь у громадському житті.

До прийомів, що сприяють громадянському вихованню учнів на уроках англійської мови, можна віднести колективні форми взаємодії, у тому числі слід назвати групову і парну види роботи. Саме в групах і парах проходить обговорення тієї чи іншої проблеми, саме у взаємодії з оточуючими дітьми складаються певні погляди на життя і формується світогляд. Наступним ефективним прийомом роботи у згаданому вище напрямку є рольова гра, яка також є формою колективної взаємодії.

Однак у цьому разі кожен учень вже несе індивідуальну відповідальність за своє рішення. В той самий час у рольовій грі зазвичай попередньо обговорюється траєкторія поведінки учасників у певній ситуації. В результаті використання даного прийому роботи також доречно запровадити етап рефлексії у тому, щоб учні змогли проаналізувати необхідність та ефективність тієї чи іншої моделі поведінки. Звісно, багато в чому рольова поведінка визначається мовним матеріалом, але моральна спрямованість також впливає на гаданий варіант поведінки.

Крім вище згаданих методів, доцільно використовувати також і традиційні: бесіди, дискусії, різні форми роботи з книгою, періодичною пресою. Всі вони допомагають вводити підростаюче покоління в систему цінностей демократичного суспільства, що передбачає формування в нього основ громадянської культури.

Безперечно, сучасна молодь потребує готовності до життя у відкритому європейському суспільстві, соціальної активності, громадянської компетентності, усвідомлення своєї ролі в житті та впевненості в тому, що вона може позитивно впливати на зміни в соціумі. На вирішення цієї проблеми спрямована робота всіх ланок суспільства, перш за все – освітньої системи. Проблема громадянського виховання школярів знаходиться в центрі уваги всіх педагогів, які поступово спрямовують підростаючу особистість до вибору громадянських цінностей, стимулюють її бажання самовдосконалюватись, готують її до повноцінного життя у громадянському демократичному суспільстві.

Використана література

  1. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Шлях освіти, 2001.
  2. Громадянин – Держава – Громадянське виховання. Антологія / Упорядники М. П.  Рогозін і О. В.  Сухомлинська. – Донецьк, 2001
  3. М.  Грушевський.  На порозі нової України. Нью-Йорк-Львів-Київ-Торонто-Мюнхен, 1992.
  4. Дерев’янко Н. Теоретичні засади формування громадянської культури школярів / За ред. В. Костіва. – Івано-Франківськ: Плай, 2002. – 199 с.
  5. Сухомлинський В. О. Народження громадянина / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори. В 5-ти т. – Т. 3. – К.: Рад. шк., 1976.

Автор: Бобошко Людмила Василівна
Посада: учитель англійської мови.

Матеріал розміщено в рамках проведення Форуму педагогічних ідей «УРОК»

Категорично заборонено використовувати цей матеріал на інших інтернет-порталах і в засобах масової інформації, а також поширювати, перекладати або копіювати будь-яким способом без письмового дозволу освітнього порталу Освіта.ua.

Освіта.ua
11.06.2013

Популярні новини
Керівники шкіл та вишів подаватимуть е-декларації Починаючи з 01 січня 2017 року, освітяни-керівники будуть зобов'язані подавати е-декларації
В МОН хочуть відкрити процедуру надання грифів Міністерство освіти має намір зробити відкритою процедуру надання грифу навчальній літературі
МОН зменшить регуляторний вплив на школи У відомстві переглянуть накази МОН на предмет зменшення регуляторного впливу в освіті
В Україні планують провести Рік німецької мови Україна та Німеччина обговорили питання проведення у 2017 році Року німецької мови в Україні

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!