Osvita.ua Середня освіта Форум педагогічних ідей Методика та технологія Формування мовленнєвої компетентності молодших школярів
Рейтинг
49

У статті на заявлену тему авторка пише, що сформувати людину, яку зараз потребує цивілізоване демократичне суспільство в Україні, неможливо без оволодіння мовою як засобом спілкування, пізнання, самоствердження в житті, творчого самовираження. Лінгвістичні відомості є засобом і умовою розвитку мислення, творчих здібностей учнів

Формування мовленнєвої компетентності молодших школярів

Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 4.1 з 5 на основі 12 оцінок.

Реформування загальноосвітньої школи в особистісно-орієнтовану, розвивальну зумовлене потребами цивілізованого демократичного суспільства в Україні. У контексті цих суспільних потреб особливо значимою є основна мета початкової мовної освіти, яка визначається провідною функцією рідної мови׃ плекання національно свідомої, духовно багатої, творчої особистості, яка володіє вміннями комунікативно доцільно вживати мовні засоби у різних сферах і видах мовленнєвої діяльності.

Сформувати таку людину неможливо без оволодіння мовою як засобом спілкування, пізнання, самоствердження в житті, творчого самовираження. Лінгвістичні відомості, отже розглядаються не самостійним предметом вивчення, а засобом та умовою розвитку мислення, творчих здібностей учнів, формування комунікативної компетенції, виховання на засадах гуманізму і демократизму. Це підтверджує і новий Державний стандарт, в якому метою освітньої галузі "Мови і літератури" є розвиток особистості учня, формування його комунікативної компетентності та загальних уявлень про мову як систему і літературу як вид мистецтва.

Для досягнення зазначеної мети передбачається виконання таких завдань׃

  • формування в учнів мотивації вивчення мови;
  • забезпечення розвитку всіх видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письма);
  • формування комунікативних умінь;
  • опанування найважливіших функціональних складових мовної системи;
  • соціально-культурний розвиток особистості;
  • формування вміння вчитися.

Комунікативно – мовленнєві вміння – це вміння, необхідні для ефективного здійснення мовленнєвої діяльності в умовах між особистісної взаємодії, тобто в різних ситуаціях спілкування׃ з різною метою, в різних умовах, з різними співрозмовниками (знайомими, незнайомими; за віком׃ старшими, молодшими; за соціальною роллю׃ хтось із рідних, учитель, однокласник, друг тощо). Основою комунікативно – мовленнєвих умінь є частково – мовленнєві вміння (звуковимовні, орфоепічні, лексичні, граматичні) та загально мовленнєві (уміння слухати-розуміти, говорити, читати, писати).

Навчання українського унормованого мовлення найдоцільніше починати у дошкільному закладі, адже найбільш інтенсивно "відкриває" для себе навколишній світ дитини 2-5 років, а в школі найактивніший час засвоєння знань до 10 років.

Способи керівництва пізнавальною та мовленнєвою діяльністю передбачають поетапний характер управління, загальну спрямованість на зону найближчого розвитку (Л. Виготський), будуються з позицій педагогіки співробітництва (Ш. Амонашвілі).

Єдність розглянутих змістового, процесуального та мотиваційного аспектів вивчення рідної мови у контексті мовленнєвої діяльності знаходить вираження в тому, що комплексні вправи будуються за сукупністю означених параметрів.

Такий системний підхід до організації навчально-виховного процесу програмує виділення відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти чотирьох змістовних ліній – мовної; соціокультурної; мовленнєвої діяльності та реалізацію цих змістових напрямків у їх взаємодії та взаємообумовленості.

Розробляючи мотиваційну основу пізнання рідної мови в контексті мовленнєвої діяльності, виходимо із закономірностей розвитку пізнавальних процесів та емоційно-вольової сфери молодших школярів (В. Вернадський, О. Потебня, І. Огієнко, К. Ушинський, В. Сухомлинський).

Для дитини стимулом розумових дій не може стати кінцева мета – оволодіння знаннями (як у дорослих). Джерело бажання вчитися – в емоційному забарвленні думки, її розум виховується серед наочних образів, насамперед серед природи. Тому навчання рідної мови в початкових класах має бути невіддільним від фантазії, гри, самобутньої творчості, зокрема словесної. Отже всі ці види діяльності, стають засобами пізнання законів рідної мови.

Для здійснення усного спілкування важливою є розвиненість умінь слухання – розуміння (аудіювання) та говоріння українською мовою. Хоча аудіювання і говоріння складають єдину вербально – комунікативну систему, їх функціонування забезпечується різними мовленнєвими механізмами і потребує окремої уваги до розвитку кожного з них. Саме тому у російськомовних учнів особливо важливо формувати вміння слухати – розуміти українське мовлення. Широкі можливості для здійснення цієї роботи містять уроки роботи з дитячою книжкою. На початку вивчення української мови важливе місце посідає робота над звуковимовою.

Повноцінному засвоєнню значення слова сприяє використання його учнями у власному мовленні, тобто у монолозі. Добираючи слова для засвоєння, слід виходити не лише з теми уроку, а й з такого вибору слів, який давав би можливість побудувати діалог, адже формування умінь спілкування – кінцева мета навчання української мови.

Учитель має знати, що учень здатен засвоїти протягом уроку до 6 слів і граматичних конструкцій з цими словами і що робота над їх засвоєнням складається з двох етапів.

Перший з них - пояснення (семантизація) на основі унаочення, перекладу рідною мовою й первинне кількаразове приговорювання слів і граматичних конструкцій (тренінг) за вчителем. Другий – активізація слів і граматичних конструкцій у мовленні.

Багатство словникового запасу людини – ознака її високого інтелектуального розвитку. Тому роботі над словником учнів необхідно приділяти особливу увагу.

Напрямки словникової роботи׃

  • збагачення словника, тобто засвоєння нових слів та нових значень слів, що раніше школярам були невідомі;
  • уточнення словника, тобто поглиблення розуміння уже відомих слів, з’ясування відтінків у значенні між синонімами, добір антонімів, аналіз багатозначності;
  • активізація словника, тобто використання якомога більшої кількості слів у мовленні кожного учня, введення слів у речення, засвоєння сполучуваності слів з іншими словами, доцільність їх використання в конкретному тексті;
  • вилучення не літературних слів, русизмів, що вживаються іноді молодшими школярами, виправлення помилок у наголошувані та вимові слів.

Основним засобом організації мовленнєвої діяльності дітей на уроці є тексти трьох джерел׃

  • народна мудрість, виплекана віками, - казки, міфи, легенди…..
  • натхненне, пристрасне слово майстрів української літератури – Г. Сковороди, Е. Шевченка, І. Франка, Л. Українки, О. Пчілки, В. Сухомлинського….
  • майстерні, захоплюючі зразки науково - пізнавальної літератури.

Матір’ю навчання стають не розрізнені слова і речення, а самі взірці красного письменства, одухотворені ідеалами правди, добра, істини. Від уроку до уроку змінюється зміст граматичних знань. Незмінною ж зостається владна сила художнього образу, як втілення віри народної в торжество добра над злом.

Бажання вчитися, мотиваційний аспект пізнання значно підсилюється також завдяки тому, що тексти, дібрані для створення мовленнєвих ситуацій та побудови комплексних вправ, поєднуються з різними видами діяльності, в яких найповніше розкриваються нахили, інтереси дітей молодшого шкільного віку (грою, драматизацією, спостереженнями, дослідницькою діяльністю).

Формування вмінь діалогічного висловлювання

Діалог – це форма спілкування, яка переважає у повсякденному житті, професійній діяльності людини. Державний стандарт початкової загальноосвітньої школи серед вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів початкової школи визначає "розвиток умінь висловлювати в усіх доступних для них формах, типах і стилях мовлення".

Становлення діалогічної форми спілкування проходить ще у дошкільному віці, але оволодіння діалогом – більше, ніж оволодіння просто композиційною формою мовлення. Ще насамперед, формування діалогічної позиції. Уміння слухати і розуміти співрозмовника, привертати його увагу до себе і своєї діяльності, цікавитися співрозмовником і бути цікавим йому. Зразки ведення діалогу діти одержують у спілкуванні з дорослими, а спілкування з ровесниками – це сфера розвитку істинної мовленнєвої самодіяльності, важливий показник сформованості комунікативних здібностей.

Введення у навчальний процес системи комплексних вправ забезпечує׃

  • постійну взаємодію слова й унаочення, слова та дії, завдяки чому долається не диференційованість сприймання дітей, активізується уява, успішно проходить процес абстрагування від лексичного значення конкретних слів і виділення в них загального, граматичного;
  • дає можливість педагогові глибше індивідуалізувати навчання, спираючись на природні здібності, нахили дітей, особливості сприймання, уяви, пам’яті.

Така цілеспрямована організована діяльність учнів ґрунтується на фундаментальному положенні К. Д. Ушинського׃ "Слово має виростати з думки, а думка – із спостережень за природою, самим собою та іншими людьми".

Здобутий дітьми чуттєвий досвід, знання про довкілля, сформовані способи творчої діяльності та прийоми розумових дій актуалізуються на уроках української мови на рівні між предметних зв’язків та між предметної інтеграції. Учитель проектує на різних етапах уроку такі прийоми, організаційні форми та матеріали спостережень та дослідницької праці׃

  • Усний журнал, хвилинка ерудита, конференція та інших творчих робіт.
  • Уявна подорож до музеїв, театрів, храмів, святинь рідної землі, інтерв’ю з письменником, художником.
  • Драматизація.

У виборі організаційних форм пізнання перевагу віддаємо на перших кроках навчання колективній, груповій, парній діяльності. Поступово з року в рік збільшується питома вага самостійних спостережень та дослідницької діяльності. Таким чином, система комплексних вправ є визначальним засобом активізації мехізмів мовлення в процесі опанування мовних знань.

З метою створення сприятливого психологічного клімату для вивчення української мови, розвитку комунікативної компетенції з перших днів колектив школи створює дітям такі умови, планує і організовує свою роботу так, щоб не згасало бажання вчити українську мову. То, як писав В. О. Сухомлинський, без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної людської вихованості, ні духовної культури.

За потреби подати допомогу самим батькам у поліпшенні знань з української мови, вчителі проводять консультації, до батьківських зборів готують повідомлення – поради "Культура мови в сім’ї, спілкування", "Читаюча родина", "Дні української мови дома", проводяться сумісні заходи з батьками "Українські обрядові свята", "Моя майбутня професія" та інші, сумісні відвідування музеїв на канікулах. Для батьків постійно працює стенд "Бібліотекар на пораду батькам".

Вчителі школи тісно співпрацюють з бібліотекарем школи Тетяною Іванівною. Вона культивує серед учнів повагу до книги, любов до читання, культуру спілкування.

Автор: Донцова Наталія Миколаївна
Посада: учитель початкових класів.

Матеріал розміщено в рамках проведення Форуму педагогічних ідей «УРОК»

Категорично заборонено використовувати цей матеріал на інших інтернет-порталах і в засобах масової інформації, а також поширювати, перекладати або копіювати будь-яким способом без письмового дозволу освітнього порталу Освіта.ua.

Освіта.ua
26.03.2014

Популярні новини
Гройсман пообіцяв скасувати «мікрорайон» для вчителів Володимир Гройсман пообіцяв скасувати постанову «Про облік дітей шкільного віку»
Чиновників і депутатів просять не йти до шкіл 1 вересня Можновладців закликали відмовитись від радянської традиції відвідання шкільних лінійок
Як викладати предмети у новому навчальному році Міністерство освіти розробило рекомендації з викладання предметів у 2017/2018 навчальному році
Електронні версії підручників для 9 класу Міністерство освіти опублікувало електронні версії підручників для розміщення у вільному доступі

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!