Osvita.ua Середня освіта Форум педагогічних ідей Методика та технологія Учитель - актор
Рейтинг
10

У нарисі авторка доводить думку про те, що педагог, усе ж, більше творча людина з певним багажем знань, необхідних для здійснення своєї професійної діяльності. Адже педагогам такі близькі всі творчі нюанси лавірування емоціями

Учитель - актор

Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 5 з 5 на основі 2 оцінок.

Вже багато років триває суперечка про те, яким же по суті своїй є викладання - більше науковим (адже, педагогіка - окрема наука) або все ж таки більше творчим? Я дотримуюся тієї думки, що педагог, все ж, більше творча людина. Творча людина з певним багажем знань, необхідних для здійснення своєї професійної діяльності. Адже, нам, педагогам, такі близькі всі ці творчі " нюанси": лавірування емоціями, своєчасна імпровізація, використання у своїй роботі потрібних жестів, міміки, слів... Все, як у акторів, коли вони грають свої ролі. У своєму есе я спробувала порівняти діяльність педагога з грою актора на сцені.

Сонячно. Теплий весняний ранок. Второваною стежкою поспішаю я до своїх звичних справ. У голові - рій думок: головне, нічого не забути, не пропустити, відпрацювати по максимуму і ввечері страшенно втомленою, але задоволеною собою повернутися додому. Я - "актриса".

"Театр" - світла двоповерхова будівля - манить і кличе до себе сонячними зайчиками на вікнах. Зачарована мелодією весняного ранку, заходжу в хол. Там вже повно народу. "Глядачі" весело перемовляються, вивчають "афішу" сьогоднішнього дня. Назустріч мені раз у раз трапляються колеги - "актори". Посміхаючись, вітаються і тут же поспішають поправити "грим", повторити "роль", перевірити "декорації", обговорити один з одним майбутню "виставу"...

Все в "театрі" йде своєю чергою. Я теж біжу до своєї "гримерки". Через кілька хвилин мій вихід. Мимохідь глянувши в дзеркало, грайливо підморгую самій собі: мій новий костюм дуже підходить до сьогоднішньої "вистави". Я - "актриса", а значить, я повинна добре виглядати і бути у відповідному "ролі" настрої. Адже, мій "глядач" часом такий прискіпливий до дрібниць...

Другий дзвінок. Час на "сцену". Внутрішньо налаштувавшись, виходжу до "глядачів" і починається дійство. Акт за актом, репліка за реплікою - "вистава" набирає обертів. Жести, міміка, емоції, почуття то наближають мене до "глядача", то раптово відштовхують від нього. У "залі" я бачу різне: там - допитливі погляди і готовність брати участь у всьому, що відбувається, тут - нерозуміння і ніяковіння, а хлопчина у третьому ряду мрійливо посміхається - мабуть, в цей момент він думає про приємну зустріч, яка чекає його після "вистави".

Репліка, наступна імпровізація, суворий погляд на останні ряди, реприза, фінальна сцена і ось "вистава" добігає кінця. "Глядачі" схвально кивають, підходять за "автографами", з цікавістю задають свої запитання. Найвідданіші щиро дякують. І так кожен день: п’ять – шість "вистав" поспіль. На різних "сценах", для різних "глядачів", з різними емоціями і почуттями, з імпровізацією, сміхом і сльозами.

Я - "актриса"... Через кілька хвилин я поспішу до інших "глядачів", а в цьому "залі" мене змінять мої колеги - "актори". Всі ми різні. Хтось по суті своїй і манері "гри" "трагік", хтось "комік" (без гумору так важко в нашій справі!). Хтось грає свою "роль" пафосно і з надривом, а у когось погляд уже згас - так набридла ця "акторська" доля. Але кожен з нас - "акторів" - особливий…

Рідко хто в наш час вибирає цей важкий шлях. Інших більше турбує висока зарплата, кар'єрний ріст, чашка кави на робочому столі... Ми ж - обрані. І ми самі вибрали для себе цю долю. Ніхто не говорив нам на початку, що буде легко. Безсумнівно, наша робота вимагає колосальної витрати моральних та інтелектуальних ресурсів, величезної роботи над собою і своїми емоціями, вміння робити правильний вибір, здатності бачити добрий початок навіть в самих аморальних і жорстоких вчинках.

Наші близькі та рідні звикають до того, що частину життя ми безоглядно віддаємо своїй "грі" в "театрі". Але нагородою за це завжди були і залишаються успіхи, яких домагаються юні "глядачі" завдяки нашим професійно зіграним "виставам", вдячні погляди з "зали для глядачів", а, часом, навіть чиїсь вчасно врятовані душі...

Сьогодні ввечері, прийшовши додому, я знову буду нарікати на те, яка важка моя "роль" у цій нескінченній, але такій важливій і потрібній "п'єсі" під назвою "Навчання і виховання дітей". А завтра знову туди - в "театр", на "сцену", до "глядача". Адже, я - "актриса"!

Автор: Павлюк Інна Василівна
Посада: методист.

Матеріал розміщено в рамках проведення Форуму педагогічних ідей «УРОК»

Категорично заборонено використовувати цей матеріал на інших інтернет-порталах і в засобах масової інформації, а також поширювати, перекладати або копіювати будь-яким способом без письмового дозволу освітнього порталу Освіта.ua.

Освіта.ua
27.02.2014

Популярні новини
МОН презентувало стандарт початкової освіти Документ передбачає впровадження нового змісту, що ґрунтується на формуванні компетентностей
Освітню реформу відкладено до вересня Для розгляду реформи освіти парламентарям у четвер не вистачило робочого часу
Ми розпочнемо реформу освіти вчасно, - Гройсман Прем’єр-міністр наголошує, що уряд розпочне реформу освіти і знайде джерела її фінансування
Прем’єр: ми не маємо відкладати реформу освіти За словами Гройсмана, затягувати з модернізацією нашої освіти через брак ресурсів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!