Osvita.ua Середня освіта Форум педагогічних ідей Методика та технологія Сон зимової ночі
Рейтинг
10
Вибір редакції

Своє педагогічне есе авторка починає так: "Бачу сон, ніби розділилася я на дві частини: одна моя частина - оптимістична, а друга - песимістична. Сидять ці дві половинки навпроти одна одної за столом і розмовляють"

Сон зимової ночі

Оцініть публікацію
Рейтинг статті: 5 з 5 на основі 2 оцінок.

Сплю я одного разу й бачу сон, ніби розділилася я на дві частини: одна моя частина - оптимістична, а друга - песимістична. Сидять ці дві половинки навпроти одна одної за столом і розмовляють.

Песимістична сторона: Що, у конкурсі захотілося взяти участь? Здалися тобі ці проблеми! Завжди ти собі пригоди на голову знаходиш!

Оптимістична сторона: Хіба це проблеми? Досвід роботи у мене чималий, маю деякі напрацювання, чому б не взяти участь? Так би мовити, людей подивитися - себе показати. Адже яке це щастя - коли ти цікавий, необхідний, креативний.

Песимістична сторона  Аргументи не вражають. Забула слова О.С.Пушкіна: «На світі щастя немає, але є спокій і воля». Спокій, розумієш, С–П-О-К-І-Й! Сиди собі тихенько, нікого не чіпай, і тебе чіпати не будуть. А то програєш, потім нарікань не оберешся.

Оптимістична сторона: Що мені нарікання, до мене не пристануть. Та й як можна рости професійно,  якщо всього боятися, ніде ніколи ні в чому не брати участі? Ні, я так не можу, я ще в інституті зрозуміла, що педагогіка - це моє призначення, а творчість - це шлях до сердець дітей. Бачити щодня їх сяючі очі - ось справжнє щастя педагога! А потім - треба передати свої знання іншим, а не ховати їх десь в глибині душі. І передати ці знання треба цікаво.

Песимістична сторона: Так - так, ти їх вчиш - вчиш, а вони потім практичні або контрольні погано пишуть. Нічого собі - віддача!

Оптимістична сторона: Так, буває. Але хіба у всіх все з першого разу виходить? І господиня з першого разу борщу не зварить, і швачка не одну спідницю зіпсує, поки навчиться шити. Якщо тільки на помилках зациклюватися, звичайно, під твою владу повністю потрапиш - раз і назавжди.

Песимістична сторона: Ні, себе треба берегти, любити, пестити та пилячку здувати, себе, а не інших. Все одно вони потім виростуть, закінчать школу і навіть вітатися з тобою не будуть.

Оптимістична сторона: А ось і неправда! Коли я вперше прийшла до школи, мені доручили класне керівництво у 5 класі. Тоді, напевно, було більше помилок, ніж перемог, але я вчилася на них разом з учнями, і тому ці діти стали для мене найріднішими. Минуло вже чимало років, вже їхні діти до школи  пішли, а ми до цих пір підтримуємо стосунки: вітаємо один одного зі святами, дзвонимо і посилаємо повідомлення, збираємось разом.

Песимістична сторона: «Ой! Згадала баба як дівкою була!» Тоді, можливо, такі діти і були, а зараз... Вони з батьками не розмовляють, не те, що з учителем!

Оптимістична сторона: Ти не права. Якраз зі мною вони завжди розмовляють, тому що це, напевне, єдине, чого їм не вистачає в сучасному житті. Батьки працюють допізна, а коли вдома, зайняті своїми справами. В Інтернеті, телефонах повно ігор, розваг, інформації, а от спілкування - живого, справжнього, з емоціями, почуттями, жестами - ні, ось вони і тягнуться за цим до вчителя. Саме зараз важливо дитині дати це спілкування, не відштовхнути її. А коли діти розуміють, що між вчителем і ними йде жаданий діалог, вони довіряють найпотаємніше. Знаєш,  за своє педагогічне життя я знаю про дітей більше, ніж їхні батьки?

Песимістична сторона: І кому від цього легше? Мені - ні.

Оптимістична сторона: А скільки всього цікавого відбувається у школі кожен день! Видалися погожі вихідні - йдемо в похід!

Песимістична сторона: У походи ходити легко, там ніякої підготовки не треба!

Оптимістична сторона: Ну, не скажи! Вдалий похід - це майже місячна підготовка! Треба сценарій написати, доручення розподілити, конкурси веселі придумати, про призи не забути, пісні біля багаття розучити, кашу походну зварити! Інакше це буде не похід, а - розбрід і хитання.

Песимістична сторона: Ось-ось, тому краще вдома сидіти, а не мозолі на ногах натирати.

Оптимістична сторона: Мозолі пройдуть, а враження залишаться на все життя! А Свято осені! Пам'ятаєш, як здорово ми представили Сорочинський ярмарок в 6 класі! Які тоді візки хлопчики спорудили з фанери, а ми з овочів козаків, дівчат зробили!

Песимістична сторона: Зіпсували яблука, груші, гарбузи, кавуни... Краще б відразу з'їли, а не потім, після свята. Упиратися так за грамоту!  Ніби то «пропала грамота» Гоголя!

Оптимістична сторона: Та не за грамоту! Це ж розвиток фантазії, уяви! А пам'ятаєш класна година на тему «Хліб усьому голова» або «Картопля - наш другий хліб». Скільки віршів, прислів'їв, пісень різних народів ми тоді згадали з дітьми! Скільки рецептів дізналися! Скільки страв спробували! Знову ж таки - з батьками! Якраз їм видалася можливість продемонструвати свої кулінарні таланти. Діти були так ними горді!

Песимістична сторона: Ага, поїсти всі люблять, чого тут приховувати. А батьки прийшли, тому що їх змусили!

Оптимістична сторона: Ти не права, батьки завжди приходять із задоволенням на уроки в Дні відкритих дверей, дні самоврядування, на шкільні заходи. Їм це цікаво. Пам'ятаєш, як вони грали у новорічних виставах разом зі своїми дітьми? А якими вдячними глядачами були на наших святкових концертах?

Песимістична сторона: Вони дітьми своїми милувалися, от і все!

Оптимістична сторона: І нехай милуються! Якщо у дитини є талант і вона його не закопуватиме в землю, чому б щиро тому не порадіти? Мені й самій приємно, коли я бачу, як діти не бояться сцени, як гарно співають, читають вірші зі сцени. Це ж здорово! Відчувши атмосферу успіху в школі, вони і в дорослому житті будуть її створювати для себе і оточуючих.

Песимістична сторона: Як далеко ти заглядаєш! До того часу ще дожити треба...

Оптимістична сторона: Час швидко біжить, не встигнеш озирнутися - а п'ятикласники вже випускники. Ось ми колись в 5 класі почали вести Книгу рекордів класу. Першу сторінку прикрасили такі дані: загальна вага класу (876 кг), загальний ріст класу (3118 м), загальний вік класу (214 років), потім йшли індивідуальні номінації: «Василиса - краса, довга коса» - найдовше волосся, «Козацький розмах» (довжина розпростертих рук),«Найрозумніший» і т.і. Записували ми рекорди і з бігу, і зі стрибків, і з швидкості читання і письма. Навіть була номінація «Багаж знань» з числом отриманих за рік позитивних оцінок. А потім раптом раз - і випускний.

Песимістична сторона: Пам'ятаю - пам'ятаю. Відкрили ми Книгу рекордів - і жахнулися. Вага в 3 рази збільшилася, ріст в 2!

Оптимістична сторона: Ну, не жахнулися, а посміялися. Треба ж було так вирости!

І говорили вони ще довго і докладно. Чим міг закінчитися цей діалог? Тільки перемогою Оптимістичної сторони. Тому що, як день перемагає ніч, так і світла сторона нашої професії завжди має переваги. І які б життєві негаразди нас не терзали, скільки б конфліктних ситуацій ми не переживали, ми все одно завжди входимо в клас з посмішкою і гарним настроєм. Тому що вчитель - це вічний оптиміст!

Автор: Павлюк Інна Василівна
Посада: методист.

Матеріал розміщено в рамках проведення Форуму педагогічних ідей «УРОК»

Категорично заборонено використовувати цей матеріал на інших інтернет-порталах і в засобах масової інформації, а також поширювати, перекладати або копіювати будь-яким способом без письмового дозволу освітнього порталу Освіта.ua.

Освіта.ua
26.12.2013

Популярні новини
МОН презентувало стандарт початкової освіти Документ передбачає впровадження нового змісту, що ґрунтується на формуванні компетентностей
Освітню реформу відкладено до вересня Для розгляду реформи освіти парламентарям у четвер не вистачило робочого часу
Ми розпочнемо реформу освіти вчасно, - Гройсман Прем’єр-міністр наголошує, що уряд розпочне реформу освіти і знайде джерела її фінансування
Прем’єр: ми не маємо відкладати реформу освіти За словами Гройсмана, затягувати з модернізацією нашої освіти через брак ресурсів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!