Osvita.ua Середня освіта Інклюзивна освіта Українська освіта має бути демократичною
Українська освіта має бути демократичною

Інтерв'ю Юлії Найди, виконавчого директора Всеукраїнського фонду "Крок за кроком" головному редактору педагогічного видавництва "Плеяди" Олегу Іванову

Українська освіта має бути демократичною

О. І. Давайте знайомитися зі Всеукраїнським фондом "Крок за кроком" як недержавною освітньою організацією. Отже, перше запитання: що таке фонд сьогодні та яка ставилась мета при його створенні?

Ю. Н. Для своєї діяльності ми вибрали такі напрями, які підтримують розвиток демократичної освіти в Україні. Наша діяльність розповсюджується перш за все на дошкілля та початкову ланку освіти, але наша цільова аудиторія - це не тільки педагоги дошкільних і початкових навчальних закладів, а і працівники вищої школи, яка безпосередньо готує майбутніх педагогів, інститутів післядипломної педагогічної освіти, як з установами, які контактують із педагогами-практиками. Безумовно, деякі наші проекти спрямовані також і на середню школу, але все ж таки найбільша увага приділяється дошкіллю та початковій школі.

Послідовно реалізується місія фонду, що визначена при його заснуванні, - сприяння розвитку демократичної освіти через реалізацію міжнародних і національних освітніх програм і проектів. Фонд опікується трьома напрямами: підтримка особистісно зорієнтованої моделі освіти, розвиток інклюзивної моделі освіти та школа як осередок розвитку громади. Ці три напрями тісно пов'язані між собою, оскільки спрямовані на демократизацію сучасної української системи освіти.

О. І. А чи не могли б Ви докладніше висвітлити кожний напрям своєї діяльності? Які їх особливості Ви для себе відзначаєте?

Ю. Н. На сьогодні ми найбільш активно працюємо за двома напрямами. Перший - це школа як осередок розвитку громади. Ця програма налаштована на розбудову партнерства між сучасною школою та громадою задля того, щоби школа та громада були корисні одна одній. Такий принциповий підхід повністю відповідає державно-громадському баченню управління українською школою. Програма реалізується через навчання й педагогів, і батьків, і школярів, і громади та втілюється в життя проведенням спільних заходів. Така програма стосується абсолютно всіх членів нашого суспільства, але школа безпосередньо реалізує його соціальне спрямування.

Варто зазначити, що цю програму, як і більшість наших проектів, ми реалізуємо в сільській місцевості чи в малих містах, тому що саме в цих регіонах вони найбільш затребувані. Ураховуючи українські реалії, буває так, що школа є єдиним місцем, де можуть зібратись усі представники громади. Тому саме школа, у нашому розумінні, має бути тим місцем, що відкрито для громади 24 години на добу, сім днів на тиждень упродовж усього року. Школа не має зачиняти двері о 13-й годині, коли закінчився навчальний процес. Тут громада може використовувати приміщення школи для своїх потреб, а прикладом може слугувати використання спортивних та актових залів, комп'ютерних класів тощо. Школа, використовуючи ці ресурси, може заробляти, принаймні, якісь кошти або обмінюватися з громадою взаємно необхідними послугами.

У поточному році фонд запланував цікавий проект у сфері самоврядування в широкому тлумаченні цього поняття: і місцевого громадського, і шкільного учнівського самоврядування. Ми намагаємось відпрацювати моделі громадсько-державного управління, у тому числі розвиток школи під впливом громади, зокрема для вибору моделі та напрямів освіти дитини в урочний і позаурочнийчас.

О. І. Зрозуміло. Скажіть, а наскільки поширена діяльність такої програми в Україні?

Ю. Н. Достатньо поширена, бо майже в усіх регіонах країни є школи, з якими ми співпрацюємо, а цього року додатково залучаємо школи ще п'ятьох областей. Проект "Школа як осередок розвитку громади" уже сьомий рік підтримує Міжнародний фонд Чарльза Стюарта Мотта, діяльність якого спрямована саме на розбудову громадсько-активних шкіл у всьому світі.

О. І. А в який спосіб залучаються навчальні заклади регіону до реалізації програм Вашого фонду?

Ю. Н. У цьому напрямі ми співпрацюємо з Центральним інститутом післядипломної педагогічної освіти. Дуже часто проводимо презентації програми на рівні ректорів і проректорів обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти, намагаємося зацікавити їх і залучити до участі у проекті. Після чого вони спільно з навчальними закладами подають до фонду заявку, а ми намагаємось максимально якісно на неї реагувати. Створюємо групи підтримки з громадсько-активних шкіл регіонів. Нашим фондом створена команда тренерів, які мешкають у різних регіонах України, а вони безпосередньо втілюють місію фонду та певної програми в життя.

О. І. Скажіть, будь ласка, чий досвід утілюється при реалізації програми громадсько-активних шкіл в Україні?

Ю. Н. Програма громадсько-активних шкіл розповсюджує та реалізує міжнародний досвід. Він утілений у спеціально розроблений стандарт і зорієнтований на європейське розуміння розвитку громадсько-активної школи. Цей документ узагальнює в собі весь світовий досвід розвитку громадсько-активних шкіл за останні сорок років. До речі, в Україні рух громадсько-активного спрямування існує вже понад десять років.

О. І. Чи не могли б Ви навести приклади вдалого впровадження програми в окремій області чи регіоні країни?

Ю. Н. Я можу сказати, й мені приємно це відзначити, що в більшості випадків реалізація програми є вдалою, тому що більшість сільських шкіл і шкіл малих міст ще до нашого втручання дійшли розуміння необхідності залучення громади до спільної діяльності. Наша роль у цьому процесі пролягає у площині надання якісного інструменту втілення мети в життя. Корисним, з огляду на це, є обмін досвідом, який ми забезпечуємо через проведення найрізноманітніших зустрічей, публікацій відповідних матеріалів, інформування за допомогою власного Інтернет-порталу. І завдяки цьому налагоджено постійний зворотний зв'язок.

Дуже вдалими є приклади діяльності шкіл Донецької області, зокрема невеличких міст регіону, де існують певні проблеми соціального характеру та розвитку громади. Особливо активною є Донецька школа № 138, де все керівництво є дуже вдалими тренерами, які забезпечують активну підтримку проекту в регіоні. Існують і дуже цікаві приклади діяльності в Західній Україні, наприклад, у Рожнятівському районі Івано-Франківської області.

Там в умовах гірської місцевості одна школа може об'єднувати в собі учнів із кількох населених пунктів, а дошкільних закладів не існувало ніколи, при жодній владі. Отже, випускники таких шкіл, які не отримали своєчасної та відповідної навчальної підготовки, не є конкурентоспроможними на тлі інших абітурієнтів ВНЗ. Гірські райони нашої країни відчувають гостру необхідність у наданні практичної допомоги батькам із виховання дітей раннього віку. Фонд успішно реалізовував таку програму за допомогою громадсько-активних шкіл регіону. До речі, зацікавленість батьків була достатньо високою, адже ми охопили великий спектр типових проблем виховання дитини молодшого віку, починаючи від педагогічних і закінчуючи медичними аспектами розвитку дитини.

О. І. Слушно і приємно, що у, здавалось би, полярних регіонах нашої держави розв'язуються однакові проблеми, звісно, ураховуючи історичні та культурні особливості кожної місцевості. Давайте перейдемо до іншого напряму діяльності фонду - програми у сфері інклюзивної освіти.

Ю. Н. Інклюзивною освітою фонд почав займатися з 1998 року. На початку діяльності ми на рівні керівників освітніх установ і навчальних закладів зустрічали доволі сильний супротив і скепсис, мотивований, перш за все, наявністю потужного інституту спеціальних установ, які теж спрямовують свою діяльність на освіту дітей з обмеженими фізичними можливостями. Не аби яку роль у розвитку в Україні інклюзивної освіти на першому етапі забезпечили батьки таких дітей, бо вони першими зацікавились і підхопили світові тенденції інклюзивної освіти. У 2001 році нам удалося знайти спільну мову з Міністерством освіти і науки, яке підтримало нашу ініціативу розробки спеціальної програми інклюзивної освіти для навчального закладу.

Зазначу, що інклюзивна освіта в широкому розумінні цього поняття не обмежується тільки освітою чи вихованням дітей з обмеженими фізичними можливостями. Світова практика в інклюзивній освіти орієнтується скоріше на поняття "особливі освітні потреби учнів". Проблема дітей з обмеженими фізичними можливостями дуже гостро відчувається сьогодні в нашій державі. Ми маємо 18 тис. дітей, які, виходячи з медичних діагнозів, узагалі не мають можливості одержувати освіту в навчальних закладах, у тому числі і спеціальних. Виховуються вони виключно своїми батьками. А ще 12-15 тис. дітей потребують трансформованих форм навчання й виховання. Це не обов'язково діти, які мають різні форми інвалідності, це, наприклад, може бути дитина із затримкою психічного розвитку внаслідок обмеженого спілкування в ранньому дитинстві. Це не дає можливості такій дитині засвоювати навчальну програму зі звичайною швидкістю, а, попри все, кожна така дитина має право на навчання за місцем свого проживання.

На жаль, в Україні ці законодавчі норми на практиці не використовуються, хоча моніторинг українського законодавства, проведений нашою організацією, засвідчив дуже гуманні базові принципи, які закладено в наше освітнє законодавство, котрі, на жаль, розуміються та трактуються по-різному. Отже, одним із пріоритетних напрямів діяльності фонду в цьому аспекті є завдання запуску механізму реалізації цих принципів у реальній практиці та лобіювання внесення незначних змін у деякі законодавчі акти, які підсилять позиції інклюзивної освіти. На основі проведеного аналізу вітчизняного й зарубіжного законодавства ми склали певні рекомендації з розвитку інклюзивної ідеї в освітньому просторі та спланували ознайомлення з ними педагогічної громадськості на місцевому рівні.

О. І. А чи плануєте Ви просувати такі позиції фонду на рівень загальнодержавних законодавчих ініціатив?

Ю. Н. У міжнародній правовій практиці аспекти інклюзивної освіти закладені в базовому законодавстві про освіту, жодних окремих законів, присвячених цій проблематиці, у світі не впроваджується. Це загальносвітова практика, і це логічно. Тому повторюсь, що наше завдання полягає в корекції існуючого освітнього законодавства за допомогою підзаконних нормативних актів.

О. І. Знаю, що дискусія з проблем інклюзивної освіти дітей з особливими потребами точиться вже давно. На якому рівні зараз обговорюється це питання, чи є воно актуальним для очільників вітчизняної освітньої галузі?

Ю. Н. Уважаю, що дискусія буде точитись весь час. Упевнена, абсолютно всі діти мають навчатись у звичайній загальноосвітній школі. Єдине, на що необхідно звернути увагу педагогам і керівникам шкіл, - з'ясувати, чи зможе кожна дитина за станом здоров'я навчатись у колективі своїх однолітків. Є непоодинокі випадки, коли дитина залучається до навчання у школі, а стан її здоров'я погіршується. Мабуть, краще залучати таку дитину до окремих уроків чи заходів, тобто вибудовувати для неї індивідуальний графік відвідування школи й узагалі вибудовувати індивідуальну освітню траєкторію. А тут необхідні нормативні акти, які би створювали правовий механізм реалізації інклюзивного навчання на практиці.

О. І. Мені здається, що в наших школах існує ще і проблема толерантності. Мова йде про адекватне сприйняття такої дитини однолітками, учителями, батьками. Як ви рекомендуєте вирішувати це питання?

Ю. Н. Проблема толерантності - це перше питання, яке розглядається в інклюзивній освіті. Якщо розглядати її в більш широкому контексті, то є вона взагалі проблемою нашого сучасного українського суспільства. Освіта зазвичай віддзеркалює суспільні процеси, тому така проблема у школі відчувається дуже гостро. Але існує дуже багато педагогічних практик, які запобігають негативному ставленню у школі до дітей з особливими потребами. Наше завдання - як найширше розповсюдити такі практики серед педагогічної спільноти. Досвід засвідчує, що використання таких практик і таких технологій педагогічними колективами є досить удалим. Скажу більше: існують непоодинокі випадки, коли дитина з фізичними вадами, навчаючись у звичайній школі, прикладаючи багато зусиль задля того, щоб самостійно дістатися другого поверху, навчається на 12 балів, володіє кількома іноземними мовами, є прикладом прояву волі, терпіння, бажання жити. Така дитина - дієвий позитивний приклад для своїх однолітків та їхніх батьків. Діти, які навчаються поруч із такою дитиною, природно виховують у собі таки якості, як толерантність і повага.

А якщо педагогічний колектив сприймає дитину негативно, зрозуміло, вона не зможе навчатись у такому середовищі. Давайте повернемось до власних шкільних років, пригадаємо вчителів, які нам запам'ятались, які могли знайти індивідуальний підхід до кожного учня у класі. Саме таких ми й пам'ятаємо та вважаємо справжніми педагогами. Такі педагоги були, є й будуть. Саме вони і створюють інклюзивну освіту. Не виключаю ситуацій, де не кожний учитель може сприйняти дитину в силу свого бачення, виховання, психологічних особливостей, тоді, зрозуміло, не треба залучати дитину до навчання в цьому класі. Кожного разу, у кожній окремій ситуації необхідно приймати окреме і правильне рішення, прораховувати всі кроки навчання дитини протягом 12-ти років, максимально захищати її від негативних впливів, визначити програму навчання тощо.

Існує ще одне на сьогодні неврегульоване питання - видача документа про освіту. Яким він має бути, якщо дитина навчалася за індивідуальною програмою, що не співпадає з державним стандартом освіти? Або питання критеріїв оцінювання таких учнів. Відповідно до наявних методик, учитель повинен оцінювати рівень навчальних досягнень. Наше бачення таке: якщо дитина знає предмет на один бал, а через рік навчання знає на дванадцять, то треба ставити в атестат саме дванадцять балів, ураховуючи власний розвиток дитини. На жаль, наших учителів навчали по-іншому, а відтак більшість наших учителів порівнюють одну дитину з іншою.

О. І. Ще одна проблема: зазвичай усі наші можновладці згадують про ті чи інші проблеми при відзначанні якихось дат. Ось тоді й лунають обнадійливі та перспективні гасла.

Ю. Н. Хочу зазначити, що все ж таки з гасел інколи починає зароджуватись хороша справа. У жовтні минулого року проходила міжнародна конференція, присвячена Конвенції ООН про права інвалідів. Україна як місце проведення цього заходу була вибрана тому, що саме в наший країні гостро відчувається проблема прав інвалідів, у тому числі в освіті. Україна дуже чітко заявила, що зобов'язується робити певні кроки в цьому напрямі. У листопаді того року відбулася 48 сесія ЮНЕСКО "Інклюзивна освіта: шлях у майбутнє", присвячена питанням інклюзивної освіти. Міністр освіти і науки України Іван Вакарчук виступив із доповіддю та приєднався до розробки рекомендацій сесії, яка визначає стратегічний напрям діяльності країн світу, у тому числі й України, у розвитку інклюзивної освіти. У грудні, коли світ відзначав Міжнародний день інвалідів, Президент Віктор Ющенко підкреслив, що "українське суспільство стало більш чутливим до потреб інвалідів". У свою чергу Кабінет Міністрів України підписав розпорядження "Про затвердження плану невідкладних заходів щодо розв'язання проблем соціального захисту інвалідів та забезпечення захисту їх прав". Тобто ми бачимо, що держава активно почала впроваджувати ідею інклюзивної освіти на теренах України.

О. І. Розкажіть про третій напрям діяльності Всеукраїнського фонду "Крок за кроком" - розвиток особистісно зорієнтованої моделі освіти.

Ю. Н. Концептуальна особистісно зорієнтована складова освіти притаманна для всіх програм і напрямів діяльності фонду. Вона є базою в реалізації і програми громадсько-активних шкіл, і моделі інклюзивної освіти. Уже всі розуміють, що, наприклад, інклюзивна модель освіти не може якісно розвиватись на підвалинах традиційної класно-урочної системи. Ми повинні не на словах, а на ділі створювати для дитини розвивальне середовище, а педагоги мають використовувати активні методи навчання в роботі для гармонійного та всебічного розвитку учнів. На жаль, в українській школі в чистому вигляді модель особистісно зорієнтованої освіти можна побачити тільки в дошкіллі чи першому-другому класах початкової школи.

Стаття журналу "Відкритий урок: розробки, технології, досвід"

Освіта.ua
08.02.2010

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Немає коментарів

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!