 |
Читати онлайн дуже стислий переказ оповідання Михайла Слабошпицького «Мій друг лелека» |
«Мій друг лелека» Михайло Слабошпицький (дуже стислий переказ)
Про Михайла Слабошпицького
Михайло Слабошпицький (1946–2021) – лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка, багатьох літературних і літературно-мистецьких премій, йому вручена українська літературна відзнака «Золоті письменники України».
Змалку залюблений у рідну природу, письменник передавав своє захоплення юним читачам. Для них він написав чимало казок, повістей, оповідань: «Чи далеко до Африки?», «Славко і жако», «Гілка ялівцю з Сааремаа», «Хлопчик Валь», «Озеро Олдан», «Папуга з осінньої гілки», «Норвезький кіт у намисті». Ці та інші твори для дітей плідно писалися в ті роки, коли підростали його двоє синів і дочка. Бувало, що вони самі подавали батьку теми для написання творів..
Тема: розповідь про дружбу хлопчика і лелеки; уважність, співчутливість і доброзичливість людей у ставленні до всього живого.
Ідея: важливість бережливого ставлення до природи й до «братів наших менших»; спорідненість світу людини зі світом тварин.
Розповідь ведеться від першої особи – хлопчика, який подружився з лелекою.
Ми з татом наловили риби й варили при березі юшку. До нас підійшов лелека з перебитим крилом. Я вибрав кілька рибин і кинув йому. Птах з’їв їх одним ковтком, а потім підійшов ближче. Я знову кинув йому рибу…
Коли ми з татом пішли додому, лелека пішов за нами.. Зайшли у двір, і я зачинив хвіртку. Лелека сполошився, але я лагідно заговорив до нього, і птах заспокоївся, мабуть, повірив, що ми з татом не будемо завдавати йому прикростей. Не пручався й коли ми заливали йодом рану на його крилі, тільки постогнував.
Лелека жив у нас до осені, одужував, брав їжу з рук, не боявся, коли я його гладив. Скоро став злітати на стріху хати. Я дуже хотів, щоб він залишився з нами назавжди, і говорив йому про це. Але птах заперечливо хитав дзьобом.
Одного осіннього дня над нашою хатою з клекотом пролітав гурт лелек. Мій лелека прощально глянув на мене, змахнув крильми і полетів їм навздогін …
А навесні, коли все небо над селом засіялося пташиними голосами, на стріху нашої хати прилетіло двоє лелек. Вони приязно заклекотали до мене, а потім заходилися носити всяке галуззя й мостити собі гніздо. Раніше лелеки ніколи у нас не гніздилися. Я зрозумів, що то повернувся мій друг лелека.
Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.
Освіта.ua
15.11.2022