Що робити з педагогічною освітою?

Немає сенсу марнувати кошти на підготовку людей, які не мають жодного бажання працювати в школі

Що робити з педагогічною освітою?

Усім відомий той факт, що праця педагога сьогодні не є престижною. У педагогічні вищі навчальні заклади значна частина абітурієнтів йде не стільки з бажанням у подальшому присвятити себе педагогічній діяльності, скільки з цілого ряду інших міркувань, які мало пов’язані з педагогічною діяльністю.

Сьогодні вкрай важливо припинити подібну практику. Немає сенсу надалі марнувати бюджетні кошти на підготовку людей, які як на момент вступу, так і під час навчання у педагогічному вищому навчальному закладі не мають жодного бажання працювати в системі шкільної освіти.

Найгірше, що може трапитися з такими людьми, це вимушена робота в школі. Такі невмотивовані люди, які лише в силу збігу обставин потрапили на роботу до школи отруююватимуть життя не лише собі, а й учням. Відсоток таких вчителів в українських школах доволі значний і має тенденцію до зростання. Ця тенденція обумовлена кількома факторами: падінням авторитету педагогічної роботи, процесом вступу та навчання у педагогічних ВНЗ, природою самих педагогічних ВНЗ, кадровою політикою в системі шкільної освіти.

Проблема абітурієнта 

Саме рівень підготовки абітурієнтів педагогічних вищих навчальних закладів не дозволяє сподіватися на можливість у подальшому забезпечити якість підготовки майбутніх вчителів. Щоб там не говорили, однак важко підготувати з невмотивованого абітурієнта, який до того ж має доволі посередні академічні успіхи, гарного педагога для майбутньої школи. А саме таке завдання стоїть сьогодні перед педагогічними вищими навчальними закладами. І ми маємо бути чесними: виконати таке завдання неможливо.

Тривалий час ми закривали очі на те, як відбувається процес вступу до педагогічних вищих навчальних закладів; ми закривали очі на реальний рівень підготовки абітурієнтів педагогічних вищих навчальних закладів та на їх спроможність стати в майбутньому педагогами.

Показовою в цьому відношенні є все ще існуюча практика потрапляння абітурієнтів до українських педагогічних коледжів. Обираючи по закінчення дев’ятого класу між можливістю продовжити навчання в старших класах загальноосвітньої школи чи місцевому педагогічному коледжі, молоді люди та їх батьки керуються рядом міркувань. Доволі часто поміж таких міркувань до уваги береться в першу чергу можливість отримання в коледжі стипендії, можливість через коледж потрапити без ЗНО до університету. Однак такі міркування далеко не завжди пов’язані з щирим прагненням абітурієнта присвяти себе в майбутньому педагогічній діяльності. З такими міркуваннями батьків та абітурієнтів узгоджується сьогоднішня практика підготовки в педагогічних коледжах молодших спеціалістів на основі базової середньої освіти. Така практика з наступного року нібито має бути завершена.

І ми нібито маємо підстави чекати на певні зміни. Так, з наступного року ми можемо очікувати на зміни, які будуть стосуватися саме підготовки майбутніх педагогів у педагогічних коледжах.

Фактично, з 2017 році має відбутися відмова від практики початку навчання студентів у педагогічному коледжі після дев’ятого класу. Принаймні, саме на це вказує чинний Закон “Про вищу освіту”. Педагогічні коледжі в 2016 році, згідно Закону “Про вищу освіту”, востаннє зможуть набрати студентів, які зможуть отримати диплом молодшого спеціаліста. Згідно п.2.3, розділу XV, Закону “Про вищу освіту”,  останній прийом на здобуття вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста проводиться у 2016 році.

Однак певні питання викликає норма ст. 28 Закону “Про вищу освіту”, згідно якої “коледж – галузевий вищий навчальний заклад або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям ступенів молодшого бакалавра та/або бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження. Коледж також має право здійснювати підготовку фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста”.

Власне, що означає в контексті обговорення питання про відмову від підготовки в системі вищої освіти молодших спеціалістів право коледжу здійснювати підготовку фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста?

Можливо, мова йде, як можна розуміти, про тимчасове положення, яке має бути вилучено з тіла Закону. Хоча, можливо, це пов’язана саме з все ще недостатньо проясненим характером взаємовідносин між інституціями системи вищої освіти та інституціями системи професійно-технічної освіти.

Важливо звернути увагу на те, що, згідно ст.28, коледж проводить освітню діяльність, пов’язану зі здобуттям ступенів молодшого бакалавра та/або бакалавра.  Згідно ст.5,  “молодший бакалавр - це освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується вищим навчальним закладом у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 90-120 кредитів ЄКТС. ” Однак важливо враховувати саме те, що особа має право здобувати ступінь молодшого бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

Останнє має особливе значення з огляду на те, що в цьому році майже всі педагогічні коледжі за незначного виключення здійснюють прийом на навчання лише за програмою підготовки молодших спеціалістів, при цьому переважна більшість абітурієнтів вступає саме на основі попередньої лише базової загальної середньої освіти.

В наступному році педагогічні коледжі, “що здійснюють підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, мають право продовжити освітню діяльність з підготовки фахівців освітньо-професійного ступеня молодшого бакалавра за умови отримання відповідної ліцензії” (п. 4, розділ XV, Закон “Про вищу освіту”). Отже, ми маємо проблему переходу від підготовки молодших спеціалістів до підготовки молодших бакалаврів. І проблема приховується не лише в зміні назви та в отриманні педагогічними коледжами відповідної ліцензії, власне кажучи, це не було б значною проблемою. Проблема саме з вимогами до попередньої освіти абітурієнтів.

Не менший клопіт пов'язаний з проблемою абітурієнтів педагогічних університетів. Так, якщо прослідкувати за процесом подачі документів до українських ВНЗ, то можна виявити певну стійку тенденцію: український абітурієнт має схильність вказувати педагогічний університет у своїх пріоритетах нижче від інших ВНЗ. Фактично, до педагогічних університетів потрапляють, як правило, саме ті, хто не мав можливості потрапити до інших ВНЗ, що не пов’язані з педагогічною освітою. Результати ЗНО абітурієнтів українських педагогічних університетів хіба що можна порівняти з середнім балом атестату про базову середню освіту та  вступними оцінками абітурієнтів, які після дев’ятого класу вступають до українських педагогічних коледжів.

Отже, що можна зробити для того, щоб ситуацію змінити і з абітурієнтом педагогічних університетів? І чи можна її радикально змінити? Як видається, ми маємо певну альтернативу. Або залишити все так, як воно існує, або змінити радикально систему підготовки вчителів для майбутньої середньої та старшої школи, однак такі зміни передбачають насамперед інституційні зміни.

Наслідки імплементації норм Закону “Про вищу освіту” для педагогічних коледжів

Якщо не брати до уваги певну двозначність ст. 28, то можна констатувати, що з наступного року педагогічні коледжі будуть приймати абітурієнтів лише на основі повної загальної середньої освіти. Таке твердження випливає з того, що особа має право здобувати ступінь як молодшого бакалавра, так і бакалавра саме на основі повної загальної середньої освіти. Можна очікувати, що переважна більшість теперішніх педагогічних коледжів отримає можливість готувати фахівців за програмами підготовки молодших бакалаврів, які розраховані на 90-120 кредитів ЄКТС, тобто лише на два роки. Однак це своїм наслідком буде мати необхідність скорочення значної частини педагогічного складу педагогічних коледжів, оскільки сьогодні переважна частина студентів педагогічних коледжів готується за програмою підготовки молодших спеціалістів, яка розрахована на чотири роки.

Як слідує з п.п.2.6. розділу XVприкінцевих та перехідних положень Закону “Про вищу освіту”, вищі навчальні заклади I рівня акредитації, які протягом п’яти років строку дії ліцензії на підготовку фахівців освітньо-професійного ступеня молодшого бакалавра не отримають ліцензію на підготовку освітнього ступеня бакалавра, будуть віднесені до системи професійно-технічної освіти. Однак постає питання, чи можуть взагалі педагогічні коледжі бути віднесені до системи професійно-технічної освіти? Як видається, щонайменше така можливість видається сумнівною. Іншими словами, в тому разі якщо педагогічний коледж самостійно не отримає ліцензію на підготовку освітнього ступеня бакалавра, то він ризикує або взагалі припинити свою діяльність, або бути приєднаним до регіонального педагогічного університету. Остатнє містить свої загрози для колективу педагогічного коледжу.

Що робити з педагогічними вищими навчальними закладами?

Сьогодні важливо зберегти ті педагогічні коледжі, які продовжують існувати в країні, та зробити саме їх головним місцем підготовки вихователів для дошкільних установ та вчителів початкової школи. Біда в тому, що в теперішньому їх стані вони не зможуть виконувати повноцінно такі функції. Мережа педагогічних коледжів може бути посилена за рахунок трансформації теперішніх педагогічних університетів.

Підготовку вчителів для середньої та старшої школи немає сенсу проводити і надалі за тією схемою, як вона склалася сьогодні. Варто підтримувати тенденцію до перетворення колишніх педагогічних інститутів (теперішніх педагогічних університетів) у класичні університети.  Разом з тим, варто розглянути можливість створення чи виокремлення з педагогічних університетів педагогічних коледжів, які будуть займатися виключно підготовкою вчителів для початкової школи та вихователів для закладів дошкільної освіти.

Варто розглянути можливість створення на базі теперішніх педагогічних університетів вищих педагогічних шкіл, які будуть здійснювати підготовку майбутніх педагогів за двома магістерськими програмами, на основі отримання останніми освіти на рівні бакалавра в класичних університет.

Отже, ми говоримо про те, що має сенс розглянути доцільність збереження системи підготовки вчителів середньої (старшої) школи в спеціальних педагогічних ВНЗ на рівні бакалаврату. Саме на цьому рівні ми маємо справу з несвідомим обранням абітурієнтом педагогічної освіти. Можливо, більш доцільно було б, щоб  майбутній вчитель середньої та старшої школи спочатку здобув диплом бакалавра  саме в класичному університеті, а вже потім пройшов спеціальну підготовку для отримання права для викладання в середній чи старшій школі у педагогічному вищому навчальному закладі. Це, дійсно, суттєво зменшить несвідомий вибір абітурієнтами педагогічної освіти.

Як видається, педагогічну освіту майбутні вчителі могли б отримувати саме у вищих педагогічних школах. Саме вони могли б прийти на заміну педагогічним університетам.  Вищі педагогічні школи могли б пропонувати дві програми: однорічну  магістерську програму на право викладати у середній школі та дворічну  магістерську програму, яка давала б право  на викладання як в середній, так і в старішій школі. Додатково така система може бути узгоджена з практикою отримання майбутнім вчителем сертифікату.

Не потрібно на рівні бакалаврату “заганяти” абітурієнтів у систему, в якій вони не мають щирого бажання працювати. Потрібні заходи, які будуть сприяти потраплянню в систему шкільної освіти мотивованих до педагогічної діяльності людей. І це можна забезпечити доволі ефективно стосовно підготовки майбутніх вчителів середньої та старшої школи. На жаль, для вчителів початкової школи, як видається, такі заходи буде вжити важче, однак відмова від підготовки вчителів початкової школи за програмою молодших спеціалістів на базі базової загальної середньої освіти в педагогічних коледжах вже буде серйозним кроком в напрямку покращення ситуації щодо свідомого обрання майбутнім вчителем свого фаху.

Важливість адекватно оцінити ситуацію з педагогічними ВНЗ

Сьогодні також важливо оцінити ту мережу педагогічних ВНЗ, як ми маємо. Зробити це МОН чи ДІНЗ в повній мірі не є спроможними, оскільки вони будуть не стільки давати об’єктивну оцінку, скільки в кращому випадку шукати недоліки в роботі педагогічних ВНЗ. Нам не це сьогодні потрібно. Нам потрібно зрозуміти реальний стан тих педагогічних ВНЗ, які  ми маємо. Така оцінка була б можливою в умовах повноцінного існування в країні феномену освітнього консалтингу. Однак такий феномен в країні відсутній. Отже, ми маємо шукати оптимальні варіанти для виходу з даної ситуації. За даних обставин, звісно, позиція МОН була б вирішальною. Однак ми маємо дещо інший настрій, що панує в МОН.

Мрії чи реальні пропозиції?

Міністерство освіти і науки 29 червня 2016 року презентувало у Києві нову методику навчання, яка має назву “Філософія для дітей”. Як обіцяють міністерські чиновники, така методика нібито має докорінно змінити підхід до  шкільної освіти. Однак, як виявляється, для її втілення потрібні нові вчителі. Як зазначає міністр, пані Гриневич, потрібно буде перенавчити півмільйона вчителів. А чи можуть існуючі в Україні педагогічні вищі навчальні заклади перенавчати чи готувати таких “нових” вчителів? Власне, як це ми собі уявляємо сам процес перенавчання та навчання нових вчителів в не реформованих  педагогічних вищих начальних закладах? Здається, що тут швидше мають місце певні щирі побажання, ніж реальна можливість в найближчому часі реалізувати таке бажання. Власне, а хто буде перенавчати півмільйона вчителів? Чи не маємо ми замкнутого кола? Для того, щоб перенавчити півмільйона вчителів, спочатку потрібно перенавчити тих, хто буде їх перенавчати. По такому колу можна ходити дуже довго.

Як і завжди будь-які презентації у нас не відбуваються без запрошених закордонних гостей. Завжди радує наша відкритість та душевність, однак не завжди так само можна відгукнутися про наше вміння формулювати критичні питання напередодні початку реалізації тих чи інших вікопомних задумів.

Рівень довіри до української педагогічної освіти та педагогічної науки в Україні, особливо в світлі останніх подій, важко бути підняти нереалістичними планами та задумами. Разом з тим, ми могли б подивитися на певні доволі реалістичні заходи, які ми могли б вжити в царині підготовки майбутніх вчителів, і в першу чергу мова має йти саме про вчителів початкової школи, бо саме з реформи початкової школи, а по суті її створення, і має розпочатися реальна реформа шкільної освіти.

Рекомендації

1. Потрібно вибудувати систему вступу та навчання у педагогічних ВНЗ, яка б поклала край безперешкодному потраплянню в систему немотивованих до педагогічної діяльності людей. Потрібно відшукати таку інституційну модель підготовки майбутніх вчителів, яка буде поступово відсіювати немотивованих людей від навчання в педагогічних вищих навчальних закладах.

2. Існування вищих навчальних закладів, які готують вчителів для школи, має бути узгоджено з рівнем вимог до освіти вчителів відповідного рівня школи. Мінімальні вимоги щодо рівня освіти вчителів трьох рівнів (початкової, середньої, старшої) школи мають бути наступними: для початкової школи такий рівень має відповідати рівню диплома бакалавра, який отриманий в педагогічному коледжі, для середньої школи – рівню диплома магістра, який передбачає опанування освітньо-професійною магістерською програмою у вищій педагогічній школі, для старшої школи – рівню диплома магістра, який передбачає послідовне опанування освітньо-професійною та освітньо-науковою магістерськими програмами у вищій педагогічній школі.  Диплом бакалавра майбутній вчитель середньої та старшої школи має здобувати в класичному університеті.

3. Немає сенсу здійснювати підготовку вчителів початкових шкіл у педагогічних коледжах за програмою молодших бакалаврів. Людина з дипломом молодшого бакалавра не може розглядатися як повноцінний шкільний вчитель. Педагогічний коледж має давати своїм студентам підготовку та диплом бакалавра, які будуть відповідати мінімальним вимогам до вчителя початкової школи. Разом з тим, за програмами молодшого бакалавра можна здійснювати підготовку вихователів дошкільних закладів освіти. Вчитель початкової школи також повинен мати можливість отримати диплом магістра у вищій педагогічній школі.

Має сенс вести мову про підготовку в педагогічних коледжах вихователів дошкільних закладів за двохрічною програмою молодшого бакалавра та майбутнього вчителя початкової школи за чотирьохрічною (трьохрічною) бакалаврською програмою. В подальшому в межах всієї системи вищої освіти має відбутися перехід від чотирьохрічного бакалаврату до трьохрічного, однак це може статися лише після формування феномену старшої школи.

4. Важливо, щоб жоден абітурієнт не зміг потрапити до педагогічного ВНЗ, обійшовши систему ЗНО. Сьогодні така можливість залишається ще у випускників коледжу, що вступали до педагогічних коледжів без ЗНО.

5. Потрібно вже сьогодні надіслати адекватні сигнали педагогічним вищим навчальним закладів щодо майбутнього таких закладів саме в системі вищої освіти України; потрібно вже сьогодні виключити можливість розглядати майбутнє таких закладів у системі професійно-технічної освіти, як то може комусь чи чомусь вдаватися сьогодні, зокрема щодо майбутньої долі педагогічних коледжів.

6. Отримати відповіді на питання щодо долі українських педагогічних вищих навчальних закладів можна лише на основі проведення відповідних польових досліджень. В першу чергу такі дослідження мають стосуватися педагогічних коледжів. Лише на основі таких досліджень можна буде ухвалювати в подальшому відповідальні рішення.

Юрій Федорченко, кандидат філософських наук, незалежний освітній аналітик-консультант. За матеріалами порталу «Освітня політика».

Освіта.ua
26.07.2016

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Татьяна Товтин Дерий
Чи зможуть викладати українську мову у школі філологи?
Татьяна Сердечная
для Вчитель викладач репетитор:Вы говорите о повышении зарплаты до 6000 тем,кто пройдёт через ЗНО. А как в этом случае будет повышаться зарплата учителям младшей школы.Ведь именно младшая школа задаёт тон всего обучения детей в будущем.Учителя средней и старшей школы всего лишь продолжают развитие мыслительных способностей детей, начало которым положено первым учителем
Anna
Для Татьяна Сердечная: тоже какие-то экзамены устроят. Несного по материалу и по методам преподавания или как-то так. В педе зачет же как-то сдают .
вопрос вызывает
Для Anna: одна мысль о "методах преподавания". Не только вопрос, но и отторжение самой идеи
и потом,
Для Anna: они ведь в ВУЗе получили свои зачёты. В таком случае ЗАЧЕМ нам ВУЗы. К примеру мне в ВУЗе абсолютно ничего теоретики методики НЕ дали. Преподаватели дисциплин - да. ДАли многое и в методике преподавания. А методисты... - пустая трата времени и сил
Коментувати
Вчитель викладач репетитор
“А найкращі з-поміж людей нехай будуть учителями...“. А тепер все навпаки, а що буде далі, якщо на вчителів фізики, математики поступають діти, які мають з цих предметів на ЗНО 100 балів, що могли отримати вгадуванням, діти, які не знають таблички множення. На даний час в школах більшість вчителів не знають свого предмета, на належному рівні, це я можу судити з курсів підвищення кваліфікації вчителів фізики, на яких з групи 25-30 вчителів, до 5 вчителів можуть розв’язати задачі, а модуль, який потрібно в кінці здати – списують.
а згадати,ЯК
Для Вчитель викладач репетитор: проходять курси? Чи,можливо,щось змінилося? І ще - якщо Ви знаєте,що у Вас вчителі списують, то чому не зробите так, щоби не могли списати? Чому у одних викладачів вчителі не списують, а розв*язують самі, а у інших рік за роком списують? Чому про одних розповідають, що у них курсову без грошей не здати,а для інших пишуть,аж гуде,нехай і за допомогою інтернету...
Вчитель викладач репетитор
Я був учасником курсів, який сам розвязував, а не викладачем курсів.
отже Ви
Для Вчитель викладач репетитор: працюєте із дітьми,що вчаться.Та ще й зі старшими. Маючі можливість самовдосконалення.А як бути тим, хто працює із дітьми групи ризику, а на родину заробляє торгівлею тим,що сам і створив? --------- А взагалі Ви правий.Подібне показують перевірки олімпіадних робіт. Але,знову таки,якщо постійно гратися олімпіадними задачками, то їх розв*язання не викликає питань.Як лишень кілька років не зачіпати, то теорію потрібно знову згадувати,щоби виконувати завдання. Адже Ви знаєте-якщо людина чимось не користується, це "щось" забувається.От Вам і відповідь.Хіба ні?
Коментувати
Руслан
Найвищий бал тих, хто вступив на вчителя математики 140, найменший 101, з фізики відповідно 127 і 100. Нехай після 5 років навчання йдуть такі навчати дітей міністра освіти та всіх, хто працює в цьому міністерстві, а ще краще нехай навчать математики дітей президента. Може тоді хтось з них задумається про престиж вчительської праці. Дайте зарплату за яку можна прожити , бо через рік наберете даунят з 101 балом з математики і фізики які будуть виводити нові формули з математики і фізики, яких не існує в природі, і кожного уроку на ці формули розв’яжуть десяток задач.
Anton Kozlenko
Краткое содержание статьи для тех, кому лень читать: "Никто не хочет учиться на педагога, потому что у них маленькие зарплаты. А те кто учатся на педагога в конечном итоге не работают в школе. Надо это исправить. Первым делом сократим бюджетные места. Тогда все точно захотят учиться на педагогов." Люблю верхушку нашей страны. Только они могут "решать" проблемы отбиранием денег у людей.
Бася
Неправильно поставили вопрос: "Що робити з педагогічною освітою?"!!!!С ней все в порядке: УЧЕБНИКИ (неважно какого года издания) - есть, Интернет есть ---- так УЧИСЬ!!! Главный вопрос Государственной важности сегодня в Стране: знать КОЛИЧЕСТВО ВЫУЧЕННЫХ ДЕТЕЙ, освоивших Программы по предметам,,,, Еще главнее - знать число ОДАРЕННЫХ детей, за ними будущее в 21 веке, а не за ВЫПУСКНИКАМИ ВУЗов, получающих корочки для себя. Этим должны заниматься в МОН, без печали и уныния об образовании на 20 лет. Вуз получает то, что выдает ШКОЛА.
Мария
Если следовать рекомендации "Зри в корень", то все проблемы решаются мотивацией. Должен быть запрос в обществе, дети должны мечтать стать хоть учителем, хоть врачом. А пока населению массово капается в мозг, что "успешность" связана с доходами, внешними офисными атрибутами "делового человека" и т.п., а то и вовсе с жизнью бездельников из сериалов, а не с чувством морального удовлетворения от принесенной людям пользы, можно долго заниматься паллиативом вроде описанного в статье.
Овод
Зайдіть у систему Конкурс і подивіться з якими балами поступають абітурієнти до педагогічних вищів і все стане зрозумілим, і нікому не прийдеться читати , як каже молодь " много буков" із цієї статі
Anna
Для Овод: в пед обычно идут люди которые никуда больше по баллам не проходят. Спросила недавно у своей учительницы географии почему она решила выбрать эту профессию. Ответ прост: хотела попать на экономический но не прошла и поступила в пед.
Коментувати
Світлана
Проблема у тому, що мотивацію і здібності до педагогічної діяльності при вступі до ВНЗ ніхто не перевіряє. Не завжди абітурієнт, який бажає бути вчителем (згодна, таких небагато), має достатню підготовку для того, щоб успішно здати ЗНО. Це стосується, насамперед, сільських дітей із бідних сімей. Вважаю, що для педагога, особливо дошкільника, найбільш важливими є моральні якості - цьому складніше навчити (а іноді й неможливо), ніж сформувати знання, вміння. Насправді небагато випускників визначилися з професійним вибором, тому вступають на престижні спеціальності. На жаль, профорієнтація на сьогодні геть занепала. Вважаю за доцільне запровадити наступну практику - на перший курс набирати більше студентів, а потім відсіювати найменш вмотивованих. Бажано, щоб фахові дисципліни та залучення до педагогічної діяльності відбувалося вже з першого курсу, щоб людина зрозуміла остаточно, чи хоче і чи зможе вона бути вчителем. Розумію, що це ідеалізм, але всеодно хочеться помріяти...
спочатку мама
http://profidom.com.ua/novosti/zakon/17591-kto-imeet-pravo-na-dosrochnuyu-pensiyu-spisok-professij і учителів у цьому списку немає(((((
Наталія
Я закінчила педучилище 23 роки назад. Вступала після 8-го класу. Під час навчання ми "жили" в школі. Вивчення методики викладання предметів стало сенсом нашого життя, в прямому розумінні цього слова. Я знала напам’ять безліч пісень, віршів, уривків прози, бо викладач наполягала на тому, що вчитель на уроці не може читати вірш з підручника. А саме головне - я не боялась дітей, і повністю розуміла, чому я хочу їх навчити. Після закінчення педучилища, я вступила до педінституту. Це був жах. Безліч "лівих" предметів, методику викладали на пальцях. В школу ми потрапили лише на третьому курсі, де просто спостерігали за проведенням уроку. Інститут я закінчила вже не вчителем, що закоханий в школу та дітей. Не можна порівнювати педучилище (педколедж) та педінститут. Гола теорія без практичних навичок - ніщо. Початковій школі не потрібні магістри, а потрібні ВЧИТЕЛІ. Я повністю згодна з дописувачем "Просто вчитель", що педагогіка - це мистетцтво. І таких митців готують саме педколеджі.
Пенсіонер
Головне в поезії, чи в музиці не те, що читаєте Ви вірш з підручника, чи музика грає з програвача, а емоції, які у Вас асоціюються з цим твором. Багато артистів, виконуючи твори майстрів, можуть майстерно викликати у слухачів емоції без розуміння головної ролі емоцій в житті людини. Емоції, як інтегральне явище, що об’єднує всі нескінченні вітки реальності – це своєрідна «машина часу», яка впливає на Ваше минуле життя, на коріння еволюційного дерева особистості, а також має можливість навіть миттєво змінити сучасність. Може так відбутись, що учень, який розуміє задум автора і прочитав вірша з листа, буде Вами поставлений нижче учня, який бездумно проговорив слова. Прекрасним сучасним прикладом, де геній, який розумів істину природу емоцій, і в той же час був недооцінений соціумом, може бути творчість Каравайчука. Рекомендую епізод «Рука Гоголя», де метр ілюструє своєю майже 90 річною рукою суть вальсу Чайковського. І, останнє, емоціями не можна зловживати, життя цього не прощає.
Коментувати
Пенсіонерка
"А вы, друзья, как не садитесь, Все в музыканты не годитесь". Як не міняйте систему педагогічної освіти, без суттєвого підвищення зарплати нічого не зміниться. Зараз учителями стають в двох випадках: або не вистачає розуму, щоб здобути професію, де платять, або немає совісті, щоб подумати про своїх близьких, у яких вони будуть сидіти на шиї. Є виключення, але рідкісні. Я знала директорку приватної школи, якій чоловік дав грошей на цю забавку, щоб вона не заважала йому забавлятись інакше (до речі, школа була недорога для дітей і результативна). Якщо вам дуже хочеться стати вчителькою, наступіть на горло власній пісні або виходьте заміж за олігарха. Мій чоловік і зараз працює в школі, тому крутимось, як можемо: репетиторство, ремонт комп’ютерів тощо, а все одно маємо за рік приблизно стільки, скільки дочка за місяць. А уявіть, що за такого режиму ще й малі діти? То чи не краще не морочити собі і людям голову та відразу йти в програмісти, їх дуже не вистачає?
Nedolya
Чомусь автор зациклився на педагогічній освіті - гарний вчитель в першу чергу повинен добре знати предмет. В цьому і є основна проблема. Потрібно вивчати добре предмет, а не генерувати псевдо-методики без реальних знань. Тому випускники класичних університетів можуть також викладати при бажанні в школі - педагогічний внз не повинен мати тут жодних переваг, які штучно намагаються зараз реалізувати через лобіювання НАПНУ саме в педагогічних внз. В МСКО немає окремо переліку в освіті таких підпунктів як: початкова, середня, професійна освіта, тощо, а є лише ’підготовка вчителів та педагогічна наука’. Все, що додано - це результати лобіювання для забезпечення роботою створеної великої когорти педагогічних вчених.
Галина
Дивує сама постановка питання:" Що робити з педагогічою освітою?" Мабуть, те ж саме, що й із будь-якою іншою: не руйнувати, не заганяти в межі штучних стандартів і не заважати в розвитку! І ще: якщо вже й братися за зміни, то грамотно (а якщо міністерські документи рясніють фактичними мовленнєвими помилками (не огріхами!)?). Щодо роздумів Пенсіонера: показником якості роботи вчителя має слугувати не його вік, а бажання працювати і вчитися працювати. Дуже часто воно відсутнє як у молодих, так і в старших колег. Оце, як на мене, і є корінь проблеми. Не повинен вести в професію той, у кого ні знань, ні вмінь. Але ж факт залишається фактом: некомпетентні вчителі часто мають якісь "особливі" права і переваги в колективі; поважного віку наставники, забувши про право на пенсію, "забувають" і про те, що пора дати дорогу молодшим; а молоді спеціалісти не завжди задумуються над істинним значенням самого терміну "спеціаліст".
Пенсіонер
Якось я спостерігав картину, коли директор відправив молоду вчительку, яка закінчила педучилище перевіряти в сусіднє село 65 літню вчительку початкових класів. Молодий контролер дуже завзято говорив про недоліки: і плани-конспекти уроків не по формі; і дисципліна на уроках не така…. На моє запитання про досвід, який вона могла би взяти у старшого колеги, тільки відмахнулась. Дуже хвалила паралельний клас, де викладач дуже строгий. Тоді я привів приклад, що за 40 років у строго викладача ні одного талановитого учня, тільки роботи-виконувачі без ініціативи. А у того, де «повно недоліків», і бізнесмени, і наукові працівники, навіть більше 20 директорів школи. Цей досвіт показує, яке значення для життя майбутньої дитини має гасіння ініціативи з малого віку. До речі, коли ця вчителька з педучилища стала директором, то розвалила і середню школу, набравши на роботу таких вчителів, які мали певні недоліки, надавивши на які, могла ними керувати.
Олекса Позняк
Для Пенсіонер: отож
Коментувати
Ольга
Я закончила университет в 2014 году.в моей группе было 8 магистров,7 из которых работали на 5 курсе на пол ставки,потому что осознанно пришли в эту сферу.После окончания мы молодые и горячие продолжили работу в школе,но уже за два года,к сожалению,этот запал погас ( И дело даже не в зарплате,честно А в том,чтоб вместо своих прямых обязанностей педагога,вместо желания учить ты занимаешься кучей всякой ерунды( И пропадает желание,потому что то молодое поколение,которое могло бы сломать эту систему,учитывая уровень знаний и амбиций бросает это все в поисках профессии,которая будет развивать,а не наоборот угнетать
Голосzнарода
Для Ольга: Можете деталізувати, саме якою кучою ірунди Ви займались працюючи в школі, що заважала Вам виконувати службові повноваження?
Олекса Позняк
мыкрорайон, кылькысть выникыв , компів, шпаків а території, дітей до 13 років на 1 січня, характеристики, дебільні конкурси, відсутність підручників, ЗБІР ГРОШЕЙ В ПОЛЬЗУ БІДНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ (не зібрав - поганий учитель без авторитету у батьків), стенди, техніка безпеки 4 рази на рік (А чому не 44???), журнал де за закреслену оцінку потрібно доповідну писать (скільки дерев в Україні гине).Дістали бюрократи...
вчитель
Для Голосzнарода: За 25 років роботи у школі спостерігаю,як з кожним роком кількість бумажок збільшується,а якість знань у учнів зменшується.Ви дуже далекі від школи,якщо не знаєте,що до 1 вересня учителю потрібно здати звіт про оздоровлення дітей на канікулах,списки медсестрі,секретарю,списки мікрорайону, звіт про ремонт,соціальні паспорти і т.д, розробити перший урок і роздрукувати, прополоти клумбу,прибрати біля пам’ятників і т.д.
Коментувати
Педагог
Прочитав статтю і всі коменти. Висновок: 1. гляньте хто автор статті - кандидат філософських наук. Тому і стаття філософська - тобто відірвана від реальності. 2. Коменти мають більше звязку з практикою томущо пишуться людьми які безпосередньо працюють в середній освіті.
Пан
Вчителями народжуються!!!Їїх не потрібно готувати, а потрібно годувати))))))
Вікторія
Потрібно заохочувати вчителів бути вчителями!!!!Наша заробітна плата це щось ...навіть важко слово підібрати . Я за фахом викладач...люблю дітей,бути вчителем саме бути,а не працювати,приносить задоволення. Але, коли в кінці місяця отримує заробітну плату,не знаєш куди її подіти ....бо вистачає лише заплатити комунальні послуги....Образливо ((( коли ти ходиш на роботу не вілпрацюват просто й швидше втекти додому,а дійсно вулалаєш душу ..а заохочення приріанюжться нулю...
Ірина
Ідея підготовки педкадрів на базі класичних університетів дуже стара. Так готували у 19 ст. Почитайте Дем’яненко Н.М. Загальнопедагогічна підготовка вчителя... - К., 1997. Я не думаю, що за рік-два в магістратурі можна підготувати гарного вчителя. Проблема з абітурієнтами до педуніверів дійсно існує і буде існувати поки в суспільстві не змінеться ставлення до вчителя і викладача саме педагогічного вишу, поки професія вчителя не стане престижною (без значного підвищення у кілька разів зарплати тут не обійтися). Підготовка вчителя у педколеджах (це не секрет) завжди була кращою ніж в університеті. Я вже багато років думаю чому?
Доцент
Для Ірина: Тому що в коледжах менше професорів і доцентів, а більше людей, які займаються не стільки "наукою", скільки навчанням студентів.
Коментувати