Osvita.ua Середня освіта Програмування в школі – бути чи не бути?
Програмування в школі – бути чи не бути?

Чому вивчення інформатики в українській школі відсторонене від потреб в ІТ-спеціалістах

Програмування в школі – бути чи не бути?

Рівно 30 років тому в загальноосвітніх навчальних закладах з’явився новий обов’язковий для вивчення предмет «Інформатика».

За цей час від лозунгу «Програмування – друга грамотність» прийшли до кардинально відмінного підходу у викладанні інформатики: «Основне – компетентний користувач, а програмування – для вузьких спеціалістів». Якщо за програмою 1985 року вивчення ОАП (основи алгоритмізації та програмування) займало 72% від загального часу (46 із 64 програмних годин у 9-10 кл.), то нинішні 9, 10, 11 класи, які навчаються за програмами стандартного та академічного рівня, вивчають ОАП в обсязі близько 5% загального часу (5 із 95 годин рівень стандарту; 7 із 130 годин академічний рівень).

Не зменшуючи ролі вивчення ІКТ, можна з упевненістю сказати, що країна без ІТ-спеціалістів, обізнаних в алгоритмізації і програмуванні, у сучасному інформаційному світі приречена бути лише покупцем і користувачем, залежним від створеного кимось програмного продукту.

17 грудня 2015 року у Києві відбудеться третя міжнародна конференція "Синергія: ІT освіта та ІT індустрія" (http://iteduconference.org.ua). Її мета – створити дієву платформу для діалогу і стратегічного співробітництва між керівниками державних органів, вітчизняних та закордонних вищих навчальних закладів і провідних ІТ компаній.

Серед завдань конференції – створення механізмів визначення та вирішення кадрових проблем галузі, зокрема щодо визначення відповідності рівня кваліфікації випускників вузів потребам галузі, підвищення інтересу молоді до ІТ спеціальностей та вдосконалення процесу освіти в сфері ІТ. Проведення заходу має сприяти поширенню кращого світового досвіду щодо розвитку ІТ освіти та її складових, консолідації пропозицій всіх учасників ринку, а також налагодженню відносин у даній сфері та об’єднанню зусиль між всіма учасниками освітнього процесу.

Синергія освіти та ІТ індустрії передбачає більш ефективний розвиток держави в області інформаційних технологій при узгоджених діях освітян і спеціалістів ІТ-індустрії, ніж при тих самих зусиллях кожного окремо.

Але, якщо ІТ-індустрія зацікавлена в отриманні кваліфікованих працівників, то, скажімо, вивчення інформатики в школах відсторонене від потреб країни в ІТ-спеціалістах і спрямоване на підготовку в основному користувачів домашнім ПК, або, в кращому випадку, майбутніх секретарів-друкарок, чи «бухгалтерів», ознайомлених з офісним пакетом програм від компанії Майкрософт.

Хоча, ознайомившись з електронними документами різних державних відомств і установ, розумієш, що більшість сучасних «секретарів-друкарок» не засвоїла навіть шкільного мінімуму вимог до оформлення електронних документів. Іноді складається таке враження, що безпосередні творці усіляких бланків, зразків, шаблонів, наказів не розуміють відмінностей між можливостями друкарської машинки і сучасного комп’ютерного редактора текстів.

Тож формальне збільшення обсягу викладання в школах основ алгоритмізації і програмування за рахунок урізання часу на вивчення і без того мінімізованого курсу інформаційно-комунікаційних технологій є не раціональним і не вирішує проблеми підготовки кадрів, необхідних державі.

Країні потрібні як грамотні користувачі ПК, так і кваліфіковані ІТ-спеціалісти. Але хіба не в школі закладаються основи такої грамотності?

За 30 років блукання манівцями шкільна інформатика втратила свою наукову складову, закладену ще Андрієм Петровичем Єршовим і дійшла до теперішнього стану майже цілковитої підготовки «кнопкодавів».

Робоча група зі створення програм з інформатики МОН України тепер намагається надолужити згаяне, реагуючи на вимоги сьогодення формальним збільшенням обсягів вивчення ОАП. Та чи не пізно, як кажуть, «пити боржомі»?

В школах майже не залишилось вчителів, які можуть кваліфіковано викладати ОАП, бо давно не було в них потреби. Не всі шкли однаково обладнані комп’ютерною технікою, бо немає необхідних коштів. Не всі школи мають однаково розвинений учнівський контингент, бо, як не кажи, а загальноосвітня сільська школа за учнівським та викладацьким складом таки відрізняється від загальноосвітнього столичного навчального закладу.

От і підлаштовуються автори підручників під освітні можливості вчителів пропонуючи впродовж шести (!) років з 2-го по 7-й клас (близько 60 годин) вивчати ОАП в дитячому середовищі програмування Scratch або подібному. А що? Усе доступно, зрозуміло і дітям і вчителям. Не потрібно ні перенавчатись, ні перенапружуватись. Дешево і «сердито».

Авторський колектив так званої «народної» програми (див. http://aspekt.in.ua/wp-content/uploads/2015/11/NarProg-NN-09-12.pdf ), не вважаючи свою програму панацеєю від усіх негараздів, з 2012 року звертає увагу шкільної громади на її основну перевагу перед усіма іншими програмами і проектами: її варіативність, що дає змогу підлаштовувати вивчення інформатики під потреби країни і шкіл, з урахуванням невпинного розвитку і вдосконалення інформаційних технологій.

В умовах сучасних реалій «народна» програма дає можливість навчальним закладам в залежності від їх оснащення та рівня учнівського контингенту змінювати в межах інваріантної складової співвідношення вивчення ІКТ та ОАП від, наприклад, мінімальних 47 годин до 111 годин вивчення основ алгоритмізації і програмування. Для порівняння: статичний проект програми, запропонований робочою групою МОН України, зобов’язує у всіх без винятку школах вивчати ОАП в обсязі 78 годин.

І головне: нині шкільна інформатика об’єднує непоєднувані (хоча і необхідні) складові: технологічну і науково-математичну. Тут ніяка, навіть найдосконаліша, програма з сурогатної інформатики не допоможе. Зрозуміло, що це наслідок фатальної помилки, зробленої раніше, коли, зі зростанням ролі комп’ютерів у суспільстві, все, що з ними пов’язане, почали «скидати» в один шкільний предмет – інформатику. Щоб краще усвідомити проблему, уявіть, що було б, якби один предмет охоплював всі галузі, де хоча б трохи застосовується математика. Натомість для власне математики відведено два предмети: алгебра і геометрія.

Радикальний спосіб вирішення цієї проблеми – розділення шкільного курсу інформатики на два предмети: власне - інформатику, та ІКТ (інформаційно-комунікаційні технології) з обов’язковим переглядом спеціальностей і ВУЗівських програм підготовки відповідних спеціалістів - майбутніх вчителів, та впровадження особливих ОАП-орієнтованих курсів підвищення кваліфікації для працюючих вчителів.

Щось подібне, але дещо «м’якше» було запропоновано у проекті шкільної програми з інформатики від науковців асоціації "ІТ України", де пропонувалось розділити інформатику на дві складові за паралелями: 5-7 класи – виключно ІКТ, 8-9 класи – виключно ОАП.

Ще більш радикальний, хоч і фантастичний в умовах української школи, підхід – доручити вивчення частини ІКТ вчителям-предметникам, щоб вони в обов’язковому порядку використовували комп’ютерні класи і елементи ІКТ на своїх уроках географії, історії, біології, літератури, малювання тощо, звільнивши таким чином вчителя інформатики від невластивих йому функцій художника, кінорежисера, мовознавця, географа, діловода тощо. В розвинених державах так вже давно робиться.

Власне, мета цього «опусу» полягає в пропозиції поділу інформатики на два предмети, або хоча б використання на першому етапі програм з варіативними можливостями (для цього все є!), щоб у подальшому інформатика стала інформатикою, а інформаційні технології – технологіями.

Після 30-ти років викладання в школах «вінегретного» курсу псевдо-інформатики, час нарешті зрозуміти, що повинні бути «мухи» окремо, а «котлети» окремо. Не можна суміщати вивчення «математики» з «трудовим навчанням». Бо це різні предмети, з різними підходами, різними інструментами і різним фахом викладачів. Чи не настав час для впровадження у школах нового обов’язкового для вивчення предмета під класичною назвою «інформатика»?

Василь Ластовецький, Олександр Пилипчук, Євген Шестопалов для Освіта.ua

Освіта.ua
15.12.2015


Провідні компанії та навчальні заклади Пропозиції здобуття освіти від провідних навчальних закладів України та закордону. Тільки найкращі вищі навчальні заклади, компанії, освітні курси, школи, агенції.
Читайте також
Коментарі
Аватар
Введіть ваше ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Введіть код:
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ольга
Дискутувати на цю тему можна багато, але чи є в цьому сенс, якщо зараз далеко не в усіх школах викладають хоча б щось з інформатики? Сидять вчителі "трудовики-фізкультурники" граються в "Косынку", а діти практично самі пізнають ази хоча б того ж Скретчу.... Може, комусь і пощастило мати хоч трохи обізнаного викладача.... (до речі, мову вела про столичну гімназію)
Наталія
АБСУРД! Якщо доручити вивчення частини ІКТ вчителям-предметникам, щоб вони в обов’язковому порядку вивчали елементи ІКТ на своїх уроках, то коли ж їм вивчати свою програму. А згадаючи навчання "100 відсотків ІКТ", яке пройшли 50 % відсотків учителів реально, а решта одним пальцем текст друкують і до сих пір, виникає питання - ВОНИ будуть викладати ІКТ?
Олександр
1.Програмістами можуть бути далеко не всі, та це і не потрібно. Але у школі завжди є декілька учнів, які скажуть: це - моє. тому з програмуванням варто ознайомити всіх, а для зацікавлених - створити умови (факультативи, гуртки). 2.Починати можна цілком з паскаля, головне - показати перспективу дитині, зробити навчання цікавим, кожне заняття - відкриттям. 3.Декілька слів про навчання користувачів. Уявіть собі дитину, яка вчиться ходити. Перший самостійний крок - радість дитини, щастя батьків... а от тепер згадайте , як вивчаємо Word. Дитина здобуває практичні вміння, захоплена чудесами, які надає їй офісна програма... Аж тут за програмою - контрольна, і необхідно знати і записати у відповіді, яку таємничу кнопочку необхідно натиснути, щоб досягти певного результату. Якби батьки змушували малечу не тільки вчитися ходити, а ще й писати КР, - мало хто навчився. Вчителю КР також не потрібна. ЇЇ вимагає ПРОГРАМА! Зрозуміємо - 1.розвантажимо дитину; 2.збережемо купу державних грошей.
Konstantine Rybnikov
Дуже радий, що є ініціативи та небайдужі до шкільної інформатики, мене ця тема теж цікавить. Єдине, що хотів би додати від себе — не треба ототожнювати предмет інформатики із навчанням майбутніх IT-спеціалістів. Комп’ютерна грамотність сьогодні потрібна набагато ширшому колу людей, як мінімум для того, аби робота комп’ютерних систем не здавалася магією та було розуміння принципів комп’ютерної безпеки. Є прекрасний проект останніх років у Британії, що називається "Computing at School". Ось прекрасне його представлення https://www.youtube.com/watch?v=Ia55clAtdMs Сам проект фокусується на підвищенні кваліфікації вчителів для того, аби зробити із комп’ютерних наук базову шкільну дисципліну, подібну до математики.
Андрій
Погоджуюся з тезою, що з викладанням інформатики у нас біда. І цьому є кілька причин. Перша з них - це рівень вчителів. Як може вчитель навчити прграмуванню, якого сам не знає. Це не про всіх учителів, але з кожним роком частка таких учителів збільшується. А ті, що є - можуть навчити в переважній більшості лише процедурному програмуванню на Паскалі, який вони учили в університеті. А про ООП мова взагалі не йде. Наступна причина - так званий "спіральний" принцип побудови програми. Коли щороку повертаємося до тексту, графіки, програмування але на "Іншому рівні". Це просто гаяння часу. І це проблема не лише предмету інформатика. Але з чим не погоджуюся - це з назвою "народна програма", яку автори використовують. Я не підписувався під цією програмою. І хто уповноважував авторів виступати від імені народу? Як альтернатива цій програмі, якщо ми говоримо про програмування, з травня існує програма авторства С.М.Іщерякова, яка базується на вивченні Java. По ній працюмо вшколі з вересня.
Василь Ластовецький
Для Андрій: Назва "народна" не тому що "всенародна", а тому вийшла з "низів", обговорена на форумах, три роки публікована в електронних і друкованих виданнях, створена, редагована і рецензована діючими вчителями інформатики (три автори+одинадцять рецензентів) + досвідчений науковий керівник... Була думка змінити назву, але вже пізно. Андрію, хто Вам заважає, розглянути згадану програму і приєднатись до народу, який її підтримує, тим більше, що альтернативи варіативним модулям у 8-9 класах немає. Неможливо в інформатику"впихнути невпихуєме", потрібно дати можливість вибору навчальним закладам. Стосовно програми Іщерякова, то це для старших класів інформаційно-технологічного профілю. А ми обговорюємо проблему ОАП в 5-9 класах, де саме і закладаються (чи не закладаються) початкові навички алгоритмізації і програмування.
Konstantine Rybnikov
Андрій, ООП — складна та шкідлива (особливо для дітей у школі) концепція, а Java — жахлива з точки зору комп’ютерних наук мова програмування. Невіщо фокусувати на цих поганих ідеях навчання не дуже зрозуміло.
Михайло Чиж
Для Konstantine Rybnikov: "ООП — складна ... для дітей у школі" - погоджуюсь, "шкідлива" - можна подискотувати... На мою думку, в школі потрібно вчити основам алгоритмізації та програмування: базові конструкції, їх поєднання в програмі, написання програм рішення основних (фундаментальних, я їх називаю "аксіоматичними") задач типу: мінімальне/максимальне (з 2-х, 3-х, в масиві, ... ); сортування (всі способи); робота з рядками; читання/запис у файл, тощо. На їх основі - рішення задач з алгебри, геометрії, фізики (бажано шкільних, щоб показати переваги використання комп’ютерної програми). А мова реалізації, на мою думку, великої ролі не має (в школі), головне - навчити дітей логічно думати і вміти поставити себе на місце виконавця своєї програми (це, мабуть, найголовніше). Да, в сучасних умовах С++ (або С#) є найкрашим варіантом для навчання, але: як вже сказано вище, не так багато вчителів інформатики знають програмування + відсутність годин у програмі курсу. То ж, маємо, що маємо...
Михайло Чиж
.... І це мінімальна кількість (а на практиці часто задають по декілька разів одне і те саме питання).
Василь Ластовецький
Для Михайло Чиж: бо інформатика - це "вінегрет", де усього потроху, і нічого вдосталь. :( Та і як може бути інакше при такому обсязі вивчаємого матеріалу за одну годину на тиждень? Навіть те що вивчення предмету розпочинається тепер з 2-го класу не змінює ситуації, бо, так званий, "пропедевтичний" рівень це (процитую Ваші ж слова) "те саме, що поступово, протягом 5-ти років, вчити таблицю множення". Краще б цей ресурс витратили на вивчення інформатики в старшій школі.
Михайло Чиж
1) В академічному рівні не 130 годин, а 70 (згідно державної програми). 2) В академічному рівні власне на ОП відводиться 28 годин (знов за тією-ж державною програмою). 3) Я не знаю яку мету ставили перед собою укладачі нової програми з інформатики (5-11 класи), але ефекту броунівського рух вони добились: (по 3-5 годин основ алгоритмізації в кожному класі на рік - це все рівно, що поступово, протягом 5-ти років, вчити таблицю множення). А як назвати те, що підручник 5-го класу містить завдання з від’ємними числами? А до підручника 7-го класу вільно перемістили цілі теми з 11-го (академічного рівня). Невже автори підручника вважають, що рівень освітченності сучасних 7-класників та 11-класників співпадають? Якщо так, то давайте випускати зі школи після 7-го класу..... Страшно те, що сучасні діти (у своїй більшості) не здатні до самостійності: виконання завдання із послідовності N вказаних дій зводиться до N*k питань (де k - кількість учнів).
Василь Ластовецький
Для Михайло Чиж: 9-клас - 35 годин + академічний (стандарту) рівень 70 (35) годин у 10-11 класах. За виключенням резервного часу маємо 130 (95) годин інформатики у 9-11 класх. Дякую за зауваження стосовно ОАП в академічному рівні. Вибачаюсь за прикру помилку перед усією освітянською громадою. Потрібно так: "...нинішні 9, 10, 11 класи, які навчаються за програмами стандартного рівня, вивчають ОАП в обсязі близько 5% загального часу (5 із 95 годин), а за академічним рівнем близько 22% (28 із 130 годин)..." :( Та це не міняє кардинально суті питння, бо більшість учнів навчаються саме за рівнем стандарту, для яких ОАП - "розкіш". Ви абсолютно праві і в решті Вашого зауваження. Відчувається "дух" шкільного практика, а не чиновника від освіти. Тому ця стаття саме для Вас. І є надія, що Ви підтримаєте необхідність у школі окремих предметів: інформатики і ІКТ, для яких окремо (!) готуватимуться спеціалісти в ВУЗах.
Тарас
Які ви всі далекі... Та нема вже з 2016 року в університетах спеціальності вчителя в т.ч. інформатики. Об’єднали її з комп.науками і стала спеціальнсть "комп.науки та інформаційні технології" галузі "інф. технології". А ви- роз’єднувати... На що? Адже, якщо в школі фізика, хімія,.. то і в ВНЗ- фізика, хімія... Різні руки... Сумно... А ще по темі- почитайте сьогоднішні Правила прийому 2016, підготовчі курси з’їли особливі успіхи за олімпіади... встидно... А ми літаємо...
111
Для Тарас: прочитали. Дійсно це сумно. Не цінують мудрих дітей. Будуть мати грошовитих. А є якісь ще правила прийому, крім кпі? І коли буде перелік предметів зно на спеціальності і вагові коефіцієнти?

Щоб отримувати першим
всі новини від «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть
«Подобається»

Дякую,
не показуйте це мені!