Osvita.ua Середня освіта Програмування в школі – бути чи не бути?
Програмування в школі – бути чи не бути?

Чому вивчення інформатики в українській школі відсторонене від потреб в ІТ-спеціалістах

Програмування в школі – бути чи не бути?

Рівно 30 років тому в загальноосвітніх навчальних закладах з’явився новий обов’язковий для вивчення предмет «Інформатика».

За цей час від лозунгу «Програмування – друга грамотність» прийшли до кардинально відмінного підходу у викладанні інформатики: «Основне – компетентний користувач, а програмування – для вузьких спеціалістів». Якщо за програмою 1985 року вивчення ОАП (основи алгоритмізації та програмування) займало 72% від загального часу (46 із 64 програмних годин у 9-10 кл.), то нинішні 9, 10, 11 класи, які навчаються за програмами стандартного та академічного рівня, вивчають ОАП в обсязі близько 5% загального часу (5 із 95 годин рівень стандарту; 7 із 130 годин академічний рівень).

Не зменшуючи ролі вивчення ІКТ, можна з упевненістю сказати, що країна без ІТ-спеціалістів, обізнаних в алгоритмізації і програмуванні, у сучасному інформаційному світі приречена бути лише покупцем і користувачем, залежним від створеного кимось програмного продукту.

17 грудня 2015 року у Києві відбудеться третя міжнародна конференція "Синергія: ІT освіта та ІT індустрія" (http://iteduconference.org.ua). Її мета – створити дієву платформу для діалогу і стратегічного співробітництва між керівниками державних органів, вітчизняних та закордонних вищих навчальних закладів і провідних ІТ компаній.

Серед завдань конференції – створення механізмів визначення та вирішення кадрових проблем галузі, зокрема щодо визначення відповідності рівня кваліфікації випускників вузів потребам галузі, підвищення інтересу молоді до ІТ спеціальностей та вдосконалення процесу освіти в сфері ІТ. Проведення заходу має сприяти поширенню кращого світового досвіду щодо розвитку ІТ освіти та її складових, консолідації пропозицій всіх учасників ринку, а також налагодженню відносин у даній сфері та об’єднанню зусиль між всіма учасниками освітнього процесу.

Синергія освіти та ІТ індустрії передбачає більш ефективний розвиток держави в області інформаційних технологій при узгоджених діях освітян і спеціалістів ІТ-індустрії, ніж при тих самих зусиллях кожного окремо.

Але, якщо ІТ-індустрія зацікавлена в отриманні кваліфікованих працівників, то, скажімо, вивчення інформатики в школах відсторонене від потреб країни в ІТ-спеціалістах і спрямоване на підготовку в основному користувачів домашнім ПК, або, в кращому випадку, майбутніх секретарів-друкарок, чи «бухгалтерів», ознайомлених з офісним пакетом програм від компанії Майкрософт.

Хоча, ознайомившись з електронними документами різних державних відомств і установ, розумієш, що більшість сучасних «секретарів-друкарок» не засвоїла навіть шкільного мінімуму вимог до оформлення електронних документів. Іноді складається таке враження, що безпосередні творці усіляких бланків, зразків, шаблонів, наказів не розуміють відмінностей між можливостями друкарської машинки і сучасного комп’ютерного редактора текстів.

Тож формальне збільшення обсягу викладання в школах основ алгоритмізації і програмування за рахунок урізання часу на вивчення і без того мінімізованого курсу інформаційно-комунікаційних технологій є не раціональним і не вирішує проблеми підготовки кадрів, необхідних державі.

Країні потрібні як грамотні користувачі ПК, так і кваліфіковані ІТ-спеціалісти. Але хіба не в школі закладаються основи такої грамотності?

За 30 років блукання манівцями шкільна інформатика втратила свою наукову складову, закладену ще Андрієм Петровичем Єршовим і дійшла до теперішнього стану майже цілковитої підготовки «кнопкодавів».

Робоча група зі створення програм з інформатики МОН України тепер намагається надолужити згаяне, реагуючи на вимоги сьогодення формальним збільшенням обсягів вивчення ОАП. Та чи не пізно, як кажуть, «пити боржомі»?

В школах майже не залишилось вчителів, які можуть кваліфіковано викладати ОАП, бо давно не було в них потреби. Не всі шкли однаково обладнані комп’ютерною технікою, бо немає необхідних коштів. Не всі школи мають однаково розвинений учнівський контингент, бо, як не кажи, а загальноосвітня сільська школа за учнівським та викладацьким складом таки відрізняється від загальноосвітнього столичного навчального закладу.

От і підлаштовуються автори підручників під освітні можливості вчителів пропонуючи впродовж шести (!) років з 2-го по 7-й клас (близько 60 годин) вивчати ОАП в дитячому середовищі програмування Scratch або подібному. А що? Усе доступно, зрозуміло і дітям і вчителям. Не потрібно ні перенавчатись, ні перенапружуватись. Дешево і «сердито».

Авторський колектив так званої «народної» програми (див. http://aspekt.in.ua/wp-content/uploads/2015/11/NarProg-NN-09-12.pdf ), не вважаючи свою програму панацеєю від усіх негараздів, з 2012 року звертає увагу шкільної громади на її основну перевагу перед усіма іншими програмами і проектами: її варіативність, що дає змогу підлаштовувати вивчення інформатики під потреби країни і шкіл, з урахуванням невпинного розвитку і вдосконалення інформаційних технологій.

В умовах сучасних реалій «народна» програма дає можливість навчальним закладам в залежності від їх оснащення та рівня учнівського контингенту змінювати в межах інваріантної складової співвідношення вивчення ІКТ та ОАП від, наприклад, мінімальних 47 годин до 111 годин вивчення основ алгоритмізації і програмування. Для порівняння: статичний проект програми, запропонований робочою групою МОН України, зобов’язує у всіх без винятку школах вивчати ОАП в обсязі 78 годин.

І головне: нині шкільна інформатика об’єднує непоєднувані (хоча і необхідні) складові: технологічну і науково-математичну. Тут ніяка, навіть найдосконаліша, програма з сурогатної інформатики не допоможе. Зрозуміло, що це наслідок фатальної помилки, зробленої раніше, коли, зі зростанням ролі комп’ютерів у суспільстві, все, що з ними пов’язане, почали «скидати» в один шкільний предмет – інформатику. Щоб краще усвідомити проблему, уявіть, що було б, якби один предмет охоплював всі галузі, де хоча б трохи застосовується математика. Натомість для власне математики відведено два предмети: алгебра і геометрія.

Радикальний спосіб вирішення цієї проблеми – розділення шкільного курсу інформатики на два предмети: власне - інформатику, та ІКТ (інформаційно-комунікаційні технології) з обов’язковим переглядом спеціальностей і ВУЗівських програм підготовки відповідних спеціалістів - майбутніх вчителів, та впровадження особливих ОАП-орієнтованих курсів підвищення кваліфікації для працюючих вчителів.

Щось подібне, але дещо «м’якше» було запропоновано у проекті шкільної програми з інформатики від науковців асоціації "ІТ України", де пропонувалось розділити інформатику на дві складові за паралелями: 5-7 класи – виключно ІКТ, 8-9 класи – виключно ОАП.

Ще більш радикальний, хоч і фантастичний в умовах української школи, підхід – доручити вивчення частини ІКТ вчителям-предметникам, щоб вони в обов’язковому порядку використовували комп’ютерні класи і елементи ІКТ на своїх уроках географії, історії, біології, літератури, малювання тощо, звільнивши таким чином вчителя інформатики від невластивих йому функцій художника, кінорежисера, мовознавця, географа, діловода тощо. В розвинених державах так вже давно робиться.

Власне, мета цього «опусу» полягає в пропозиції поділу інформатики на два предмети, або хоча б використання на першому етапі програм з варіативними можливостями (для цього все є!), щоб у подальшому інформатика стала інформатикою, а інформаційні технології – технологіями.

Після 30-ти років викладання в школах «вінегретного» курсу псевдо-інформатики, час нарешті зрозуміти, що повинні бути «мухи» окремо, а «котлети» окремо. Не можна суміщати вивчення «математики» з «трудовим навчанням». Бо це різні предмети, з різними підходами, різними інструментами і різним фахом викладачів. Чи не настав час для впровадження у школах нового обов’язкового для вивчення предмета під класичною назвою «інформатика»?

Василь Ластовецький, Олександр Пилипчук, Євген Шестопалов для Освіта.ua

Освіта.ua
15.12.2015

Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Ольга
Дискутувати на цю тему можна багато, але чи є в цьому сенс, якщо зараз далеко не в усіх школах викладають хоча б щось з інформатики? Сидять вчителі "трудовики-фізкультурники" граються в "Косынку", а діти практично самі пізнають ази хоча б того ж Скретчу.... Може, комусь і пощастило мати хоч трохи обізнаного викладача.... (до речі, мову вела про столичну гімназію)
Наталія
АБСУРД! Якщо доручити вивчення частини ІКТ вчителям-предметникам, щоб вони в обов’язковому порядку вивчали елементи ІКТ на своїх уроках, то коли ж їм вивчати свою програму. А згадаючи навчання "100 відсотків ІКТ", яке пройшли 50 % відсотків учителів реально, а решта одним пальцем текст друкують і до сих пір, виникає питання - ВОНИ будуть викладати ІКТ?
Олександр
1.Програмістами можуть бути далеко не всі, та це і не потрібно. Але у школі завжди є декілька учнів, які скажуть: це - моє. тому з програмуванням варто ознайомити всіх, а для зацікавлених - створити умови (факультативи, гуртки). 2.Починати можна цілком з паскаля, головне - показати перспективу дитині, зробити навчання цікавим, кожне заняття - відкриттям. 3.Декілька слів про навчання користувачів. Уявіть собі дитину, яка вчиться ходити. Перший самостійний крок - радість дитини, щастя батьків... а от тепер згадайте , як вивчаємо Word. Дитина здобуває практичні вміння, захоплена чудесами, які надає їй офісна програма... Аж тут за програмою - контрольна, і необхідно знати і записати у відповіді, яку таємничу кнопочку необхідно натиснути, щоб досягти певного результату. Якби батьки змушували малечу не тільки вчитися ходити, а ще й писати КР, - мало хто навчився. Вчителю КР також не потрібна. ЇЇ вимагає ПРОГРАМА! Зрозуміємо - 1.розвантажимо дитину; 2.збережемо купу державних грошей.
Konstantine Rybnikov
Дуже радий, що є ініціативи та небайдужі до шкільної інформатики, мене ця тема теж цікавить. Єдине, що хотів би додати від себе — не треба ототожнювати предмет інформатики із навчанням майбутніх IT-спеціалістів. Комп’ютерна грамотність сьогодні потрібна набагато ширшому колу людей, як мінімум для того, аби робота комп’ютерних систем не здавалася магією та було розуміння принципів комп’ютерної безпеки. Є прекрасний проект останніх років у Британії, що називається "Computing at School". Ось прекрасне його представлення https://www.youtube.com/watch?v=Ia55clAtdMs Сам проект фокусується на підвищенні кваліфікації вчителів для того, аби зробити із комп’ютерних наук базову шкільну дисципліну, подібну до математики.
Андрій
Погоджуюся з тезою, що з викладанням інформатики у нас біда. І цьому є кілька причин. Перша з них - це рівень вчителів. Як може вчитель навчити прграмуванню, якого сам не знає. Це не про всіх учителів, але з кожним роком частка таких учителів збільшується. А ті, що є - можуть навчити в переважній більшості лише процедурному програмуванню на Паскалі, який вони учили в університеті. А про ООП мова взагалі не йде. Наступна причина - так званий "спіральний" принцип побудови програми. Коли щороку повертаємося до тексту, графіки, програмування але на "Іншому рівні". Це просто гаяння часу. І це проблема не лише предмету інформатика. Але з чим не погоджуюся - це з назвою "народна програма", яку автори використовують. Я не підписувався під цією програмою. І хто уповноважував авторів виступати від імені народу? Як альтернатива цій програмі, якщо ми говоримо про програмування, з травня існує програма авторства С.М.Іщерякова, яка базується на вивченні Java. По ній працюмо вшколі з вересня.
Василь Ластовецький
Для Андрій: Назва "народна" не тому що "всенародна", а тому вийшла з "низів", обговорена на форумах, три роки публікована в електронних і друкованих виданнях, створена, редагована і рецензована діючими вчителями інформатики (три автори+одинадцять рецензентів) + досвідчений науковий керівник... Була думка змінити назву, але вже пізно. Андрію, хто Вам заважає, розглянути згадану програму і приєднатись до народу, який її підтримує, тим більше, що альтернативи варіативним модулям у 8-9 класах немає. Неможливо в інформатику"впихнути невпихуєме", потрібно дати можливість вибору навчальним закладам. Стосовно програми Іщерякова, то це для старших класів інформаційно-технологічного профілю. А ми обговорюємо проблему ОАП в 5-9 класах, де саме і закладаються (чи не закладаються) початкові навички алгоритмізації і програмування.
Konstantine Rybnikov
Андрій, ООП — складна та шкідлива (особливо для дітей у школі) концепція, а Java — жахлива з точки зору комп’ютерних наук мова програмування. Невіщо фокусувати на цих поганих ідеях навчання не дуже зрозуміло.
Михайло Чиж
Для Konstantine Rybnikov: "ООП — складна ... для дітей у школі" - погоджуюсь, "шкідлива" - можна подискотувати... На мою думку, в школі потрібно вчити основам алгоритмізації та програмування: базові конструкції, їх поєднання в програмі, написання програм рішення основних (фундаментальних, я їх називаю "аксіоматичними") задач типу: мінімальне/максимальне (з 2-х, 3-х, в масиві, ... ); сортування (всі способи); робота з рядками; читання/запис у файл, тощо. На їх основі - рішення задач з алгебри, геометрії, фізики (бажано шкільних, щоб показати переваги використання комп’ютерної програми). А мова реалізації, на мою думку, великої ролі не має (в школі), головне - навчити дітей логічно думати і вміти поставити себе на місце виконавця своєї програми (це, мабуть, найголовніше). Да, в сучасних умовах С++ (або С#) є найкрашим варіантом для навчання, але: як вже сказано вище, не так багато вчителів інформатики знають програмування + відсутність годин у програмі курсу. То ж, маємо, що маємо...
Коментувати
Михайло Чиж
.... І це мінімальна кількість (а на практиці часто задають по декілька разів одне і те саме питання).
Василь Ластовецький
Для Михайло Чиж: бо інформатика - це "вінегрет", де усього потроху, і нічого вдосталь. :( Та і як може бути інакше при такому обсязі вивчаємого матеріалу за одну годину на тиждень? Навіть те що вивчення предмету розпочинається тепер з 2-го класу не змінює ситуації, бо, так званий, "пропедевтичний" рівень це (процитую Ваші ж слова) "те саме, що поступово, протягом 5-ти років, вчити таблицю множення". Краще б цей ресурс витратили на вивчення інформатики в старшій школі.
Коментувати
Михайло Чиж
1) В академічному рівні не 130 годин, а 70 (згідно державної програми). 2) В академічному рівні власне на ОП відводиться 28 годин (знов за тією-ж державною програмою). 3) Я не знаю яку мету ставили перед собою укладачі нової програми з інформатики (5-11 класи), але ефекту броунівського рух вони добились: (по 3-5 годин основ алгоритмізації в кожному класі на рік - це все рівно, що поступово, протягом 5-ти років, вчити таблицю множення). А як назвати те, що підручник 5-го класу містить завдання з від’ємними числами? А до підручника 7-го класу вільно перемістили цілі теми з 11-го (академічного рівня). Невже автори підручника вважають, що рівень освітченності сучасних 7-класників та 11-класників співпадають? Якщо так, то давайте випускати зі школи після 7-го класу..... Страшно те, що сучасні діти (у своїй більшості) не здатні до самостійності: виконання завдання із послідовності N вказаних дій зводиться до N*k питань (де k - кількість учнів).
Василь Ластовецький
Для Михайло Чиж: 9-клас - 35 годин + академічний (стандарту) рівень 70 (35) годин у 10-11 класах. За виключенням резервного часу маємо 130 (95) годин інформатики у 9-11 класх. Дякую за зауваження стосовно ОАП в академічному рівні. Вибачаюсь за прикру помилку перед усією освітянською громадою. Потрібно так: "...нинішні 9, 10, 11 класи, які навчаються за програмами стандартного рівня, вивчають ОАП в обсязі близько 5% загального часу (5 із 95 годин), а за академічним рівнем близько 22% (28 із 130 годин)..." :( Та це не міняє кардинально суті питння, бо більшість учнів навчаються саме за рівнем стандарту, для яких ОАП - "розкіш". Ви абсолютно праві і в решті Вашого зауваження. Відчувається "дух" шкільного практика, а не чиновника від освіти. Тому ця стаття саме для Вас. І є надія, що Ви підтримаєте необхідність у школі окремих предметів: інформатики і ІКТ, для яких окремо (!) готуватимуться спеціалісти в ВУЗах.
Коментувати
Тарас
Які ви всі далекі... Та нема вже з 2016 року в університетах спеціальності вчителя в т.ч. інформатики. Об’єднали її з комп.науками і стала спеціальнсть "комп.науки та інформаційні технології" галузі "інф. технології". А ви- роз’єднувати... На що? Адже, якщо в школі фізика, хімія,.. то і в ВНЗ- фізика, хімія... Різні руки... Сумно... А ще по темі- почитайте сьогоднішні Правила прийому 2016, підготовчі курси з’їли особливі успіхи за олімпіади... встидно... А ми літаємо...
111
Для Тарас: прочитали. Дійсно це сумно. Не цінують мудрих дітей. Будуть мати грошовитих. А є якісь ще правила прийому, крім кпі? І коли буде перелік предметів зно на спеціальності і вагові коефіцієнти?
Коментувати

Щоб отримувати всі публікації
від сайту «Osvita.ua»
у Facebook — натисніть «Подобається»

Osvita.ua

Дякую,
не показуйте мені це!