 |
У 2014 році на освіту в Києві виділять на 420 мільйонів більше, ніж у минулому році |
Чи буде виконаний освітній бюджет Києва?
Тиждень тому, 4 лютого, на виїзній сесії Київської міської ради було прийнято столичний бюджет. Незважаючи на сумніви у процедурі прийняття і вже традиційне відсторонення громадськості від його обговорення, цей документ визначатиме фінансове життя бюджетних установ Києва, насамперед закладів освіти. То чого ж очікувати київським педагогам у 2014 році?
Освітня частина бюджету м. Київ складає цього року 5 млрд 207 млн гривень, що на 420 млн більше, ніж у 2013 році. Однак частка витрат на освіту трохи зменшиться: у попередньому році вона становила 25,82 % від столичного бюджету, а в цьому – 25,57 %.
Основна частина цих грошей – 3 млрд 83 млн гривень із 4,8 млрд загального фонду освітнього бюджету – піде дитячим садкам і школам, які за законом фінансуються з місцевих бюджетів. Ці кошти розподіляються між 451 київською школою, де навчаються 231,4 тисячі учнів, і 492 дитячими садочками зі 103,3 тисячі вихованців.
Зауважимо, що норма витрат на навчання одного учня, затверджена урядом у цьому році, – 8806 гривень, тоді як у Києві ця сума – близько 10700 гривень. Зважаючи на те, що у столиці немає малокомплектних шкіл, де навчання однієї дитини може обходитись у 30 тисяч, київські школи отримують більше грошей, ніж більшість інших навчальних закладів країни, а київські школярі, відповідно, мають кращі можливості для навчання.
Більше половини цих коштів планується використати для виплати заробітної плати вчителям (57 % з бюджету середньої освіти), а ще 13 % – на оплату комунальних послуг та енергоносіїв. Порівняно з минулим роком учительський зарплатний фонд виріс на 106 млн. (8 %), але як частка від бюджету трохи зменшиться.
Закладене у проекті збільшення коштів на заробітну плату педагогів відповідає передбаченому в Держбюджеті зростанню на 5,8 % окладу працівника першого тарифного розряду ЄТС, на основі якого визначається зарплата всіх бюджетників (шляхом множення на відповідний посаді, званню чи розряду коефіцієнт). Однак цей оклад зараз на 366 гривень менше, ніж прожитковий мінімум (що порушує українське законодавство про працю), і буде менше, ніж цей прожитковий мінімум, навіть після запланованих у 2014 році підвищень. Через це порушення вчителі щомісяця недоотримують від 500 до 1500 гривень. Утім, з огляду на інфляцію та традицію невиконання дохідної частини бюджету, прогнозувати збільшення реальних доходів учителів не варто навіть попри збільшення зарплатного фонду.
411 млн гривень спрямують на фінансування професійно-технічної та вищої освіти – тих навчальних закладів, котрі, як університет ім. Бориса Грінченка, знаходяться в муніципальній власності.
90,5 млн гривень планується виділити на спорудження та реконструкцію дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів (усього таких об’єктів 21, однак варто зауважити, що більшість із них фігурували й у минулорічному бюджеті – тоді на них збирались виділити 52,7 млн).
Попри загальне збільшення бюджету, менше грошей київські чиновники виділять на утримання дитячих будинків і допомогу дітям-сиротам – на 6,5 та 30 % відповідно.
Збільшення освітнього бюджету Києва повинно було стати хорошою новиною для столичних освітян, якби не кілька «але». Перше з них – це велика ймовірність невиконання бюджету (він не виконувався впродовж семи останніх років). Скажімо, у попередньому році київський бюджет виконали на 84,4 %, а його освітню частину – на 89 %. Друге – це нереалістичність дохідної частини цьогорічного бюджету, з якої мусять забезпечити зростання видатків на освіту. Так, експерти твердять, що дохідну частину бюджету завищено як мінімум на 3,5 млрд гривень. Утім, навіть за умов справдження песимістичних прогнозів, київські школи та дитсадки будуть профінансовані краще, ніж переважна більшість інших українських навчальних закладів, що порушує засадничий принцип рівного доступу до освіти всіх дітей. Це не означає, звісно, що у столиці грошей на освіту виділяють забагато. Ідеться про катастрофічне недофінансування й дуже неефективну систему розподілу коштів, через яку діти з регіонів опиняються в завідомо програшних умовах.
Ірина Когут, Центр дослідження суспільства, для Освіта.ua
Посилання за темою:
Освіта.ua
13.02.2014
