Паперовий матеріал у ХХІ столітті для школярів майбутнього може бути лише як додатковий

Володимир Бєлий: підручники – знову «про рибу гроші»

Автор: Володимир Бєлий, заступник директора з НВР, фізико-технічний ліцей м. Херсона.

«Конкурсний порядок друку підручників запроваджувався з метою встановити плюралізм, конкуренцію і пріоритет вибору підручника вчителями, але за результатами не призвів ні до покращення якості підручників, ні до якіснішого відбору» - Лілія Гриневич, Міністр освіти і науки.

Якщо в основу конкурсу (підручників зокрема) закладена надмірно перевантажена та штучно ускладнена процедура, то така «система» принесе більше проблем ніж позитивного інноваційного результату. Тим більше, коли за мету поставлено створення не новітнього електронного інтерактивного навчального КОМПЛЕКСУ, що буде у відкритому доступі для всіх школярів та вчителів країни, а застарілий паперовий формат. Звісно, що не без того, але паперовий матеріал у ХХІ столітті для школярів майбутнього може бути лише як додатковий, а не основний, елемент навчальної роботи у СУЧАСНІЙ школі.

ПРОПОЗИЦІЇ.

ПЕРШЕ, - держава формує колектив авторитетних спеціалістів здатних написати НОВИЙ комплект шкільних ЕЛЕКТРОННИХ підручників з усіх предметів та усіх паралелей. Цей комплект буде діяти мінімум 12 років. Формування авторського колективу здійснюється гласно у формі електронного відбору всеукраїнською освітньою громадою з числа претендентів – самовисуванців чи осіб, пропонованих освітянськими організаціями.

ДРУГЕ, - сформований колектив авторів за декілька робочих зустрічей та у ході оперативної внутрішньої комунікації УЗГОДЖУЄ ключові міжпредметні точки тематичних взаємозв’язків та ПРИБИРАЄ недоречні дублювання одного й того ж у різних предметах.

ТРЕТЄ, - за державної підтримки у юридичній площині авторський колектив насичує кожен новий електронний підручник ВЕЛИКОЮ кількістю не тільки тематичних демонстраційних відео, а й ще більшою кількістю практичних задач, вправ, запитань, творчих та проектних завдань великого спектру спрямування до кожної програмної теми, використовуючи для цього у тому числі вже існуючу базу з інших українських джерел (за юридичного узгодження з автентичними авторами).

ЧЕТВЕРТЕ, - держава відкриває цей навчальний КОМПЛЕКТ у відкритий доступ для школярів і вчителів та друкує паперові комплекти як базовий елемент державної політики реалізації принципу рівного доступу до якісної освіти (примітка – участь у цьому проекті у тій чи іншій формі комерційних структур має бути виключена. Нехай конкурують паралельно замість «сідлувати» держбюджетні, тобто загальнонародні, ресурси).

П’ЯТЕ, - Центр оцінювання для проведення щорічного ЗНО щораз готує свій комплект завдання виключно з цієї, підручникової, бази. ЗНО здійснюється в електронному форматі: окремо з усіх профільних предметів та окремо – загальноосвітніх, відповідно з адекватним тому рівнем складності. При цьому кожен випускник майбутніх профільних ліцеїв для старшокласників вивчає 4 – 5 профільних дисциплін та стільки ж загальноосвітніх. Відтак КОЖЕН старшокласник для отримання атестату та одночасної участі у конкурсному відборі на навчання у ВНЗ чи закладі ПТО проходить ДЕРЖАВНУ атестацію ОДИН-ЄДИННИЙ раз і з УСІХ предметів, що вивчав. Не проблема застосувати подібний підхід і у перехідний період, що передуватиме системному запровадженню старшої школи виключно як окремої ланки загальної середньої освіти (до речі, бюджетної на усіх рівнях – початкової, основної і середньої).

ШОСТЕ, - принципово виключити залучення до цього загальнонародного довготривалого проекту бізнес-структур. Пронародна державна система освіти як і загальнодержавні природні надра та стратегічні сектори економіки мають лишатися у руках держави як виразника природно-історичних прав народу. Мова про той державний МІНІМУМ турботи про кожного громадянина, який би не був у рази біднішим за той мінімум державної практики, якого дотримуються зараз сотні країн світу і серед яких більшість має у рази бідніші природні ресурси, ніж наша рідна Україна.

До речі, для ПРИНЦИПОВИХ опонентів – «Общая советская инерция, характерна для всех постсоветских стран – люди просто не хотят, не любят, не умеют и не знают, как принимать решения. Я уже общался с украинским чиновником - каждый из них имеет большую матрицу объяснений, почему что-то нельзя делать» - Михайло Саакашвілі.

Прохання звернути увагу саме на ШАРНІРНО-ЄДНАЛЬНУ роль механізму цієї ідеї для таких суспільно значимих інститутів як заклади загальної середньої освіти, заклади професійної дорослої освіти та незалежних механізмів оцінювання результатів діяльності (ЗНО).

Оригінал