Автор: Віктор Мисан, кандидат педагогічних наук, доцент, заслужений учитель України.
Напишу, що на думці у вчителів, яких знову запрягли в ярмо.
По-перше, вчителі активно обговорюють непрофесійні рекомендації, які направо і наліво роздає МОН. Це стосується насамперед повторення.
Ніхто не заперечує і не виступає проти такого виду діяльності як повторення, але... Щоб повторити – потрібно виділити навчальний час (!) І якщо йдеться про гуманітарні предмети, то таких годин потрібно чимало.
Окремими програмами повторення взагалі не передбачене. Отже, його потрібно планувати за рахунок вивчення нового матеріалу. Чи можливо це? Ні. Чому? А як тоді наздоганяти програму?
Нові теми перевантажені фактичним матеріалом. Їх і так неможливо опрацювати в реальному часі. А тут ще потрібно ущільнювати і додавати порціями матеріал з інших тем. Яка ефективність? Навіть не нульова. Суцільний мінус.
По-друге, всі питають, як-то на 20% скоротити програму, або переформатувати її теми. Ну як? Все порахували, переважили, переміряли, полічили речення, букви, формули, ... і 1/5 викинули, зігнорували.
Але ж програма – нормативний документ. І, між іншим, ранг її нормативності встановлений урядом і тим самим МОН. То як її кромсати?
От сьогодні з 11-класниками опрацьовували тему «Соціально-економічні зміни другої половини ХХ і початку ХХІ ст.» Що там? О! Там – все! І політика подолання соціальної нерівності в країнах демократії, і «економічне диво» Німеччини та Італії, і «Тетчеризм» з «Рейганомікою», і соціальне ринкове господарство з його структурою, рисами та механізмами, і шведська соціальна модель з її перевагами (!). І все це одна тема, і в один урок.
Сподіваюся, що ви не забули тривалості уроку. Вона дорівнює 45 хвилинам! І що тут дорівнює 20%? Шведська модель? «Тетчеризм»? А може, «Рейганоміка»? Вирішили – не будемо викидати нічого, бо його й так не зрозуміють, не опрацюють, не запам'ятають, не використають. І ... погнали.
По-третє, наші вчителі «плюються» від нового електронного журналу на платформі (сайті) «HUMАN». Якщо раніше, користуючись журналом платформи (сайту) «Нові знання», ми витрачали лічені хвилини, щоб проставити відвідування, внести оцінки і записати завдання на наступний урок, яке учні, між іншим, бачили, на яке число і урок його задають, то тепер – муки господні для всіх.
Лише для того, щоб записати завдання, потрібно здійснити 10–11 операцій: зайти в розклад на урок, активізувати завдання, створити завдання, знову натиснути створити завдання, обрати відповідний тип завдання або зайти в назви і описи, записати, зберегти, видати, обрати весь клас, щоб його побачили. Оце «інновація»! Оце «економія часу»! Оце «турбота» про ... вчителя!
Сторінки журналу, у традиційному розумінні, фактично не існує. Її повністю можна побачити лише в режимі «PDF». Відвідування окремою колонкою, оцінки окремо. Побачити всю тему на уроків 12–14 неможливо, лише шматок і в окремих учнів. Увесь час потрібно рухати курсор то вверх, то вниз, то праворуч, то ліворуч.
Класні керівники – у шоці, бо в них, окрім уроків, ще купа записів іншого характеру + списки батьків, інформація про батьків + надсилання кодів, щоб батьки могли побачити своїх чад...
Складовою драматизму цієї ситуації є ще й те, що на серпневій педагогічній раді колектив прийняв рішення про використання «Нових знань», але закладам обласного підпорядкування надійшла документально не зафіксована вказівка «Використовувати платформу (сайт) HUMАN». Оце так ... нагнули весь педагогічний колектив з його рішенням!
Одним словом – повний розгул «демократії» та «академічної свободи», що зверху, що знизу!
Про що ще говорять учителі? А ви сходіть до них у колективи і запитайте.
Оригінал
