Автор: Юрій Ковальчук, методист відділу шкільної освіти Українського інституту розвитку освіти.
Держсекретар МОН Сергій Захарін розродився розлогим блогом на сайті Освіта.ua, присвяченим цифровізації освіти за часів правління Шкарлета. Серед іншого, Захарін хвалиться появою і діяльністю платформи Всеукраїнська школа онлайн.
Захарін цинічно бреше ось про що. Платформа з'явилася не завдяки, а всупереч бажанню Шкарлета. Причому Шкарлет вставляв палки у її розгортання протягом усього часу свого правління.
Зокрема, Шкарлет організував два аудити адміністратора контенту ВШО – Українського інституту розвитку освіти. В обох аудитах фігурувало ВШО, причому другий аудит – вже під час широкомасштабної війни з Росією – був повністю на ній зосереджений.
Аудити зайняли протягом 2021–2022 років близько 7 місяців, тобто у цей період інститут більшу частину своєї діяльності провів в умовах постійного пресування «аудиторами», тим часом як Шкарлет скрізь хвалився ВШО як великим здобутком МОН.
Якщо перший аудит формально вважався плановим, то підставою для другого аудиту став лист, підписаний директором ІМЗО Баженковим. У листі містилися 5 пунктів звинувачень щодо контенту ВШО.
Унікальність цього листа полягає у тому, що всі 5 пунктів були безпідставними. Тим не менше, Шкарлет призначив позачерговий аудит, і аудитори на чолі з Катериною Калицькою в муках народили негативний висновок.
Ці два шедеври – лист ІМЗО і висновок другого аудиту – я обіцяв раніше викласти на загал і детально прокоментувати, і обов'язково це зроблю, тому що працівники освіти повинні на всяк випадок знати, у чому полягає загальна тактика організації в МОН цькування неугодних. А поки що – кілька штрихів.
Якщо говорити про саму суть тактики цькування, то вона полягає у тому, що висновки пишуть так, щоб практично кожен пункт закінчується словами про «корупційні ризики». Те, до чого призвели чи не призвели ці ризики, як і те, що джерелом цих ризиків є здебільшого МОН, аудиторів не хвилює. Наявність значної кількості згадувань про корупційні ризики в документі повинне створити накопичувальний ефект для прийняття в цілому негативного висновку про діяльність установи.
Наприклад, один з висновків фіксує той факт, що питання оплати праці експертів цифрового контенту нічим в МОН не врегульоване Отже, будь-яка діяльність з організації роботи експертів створює корупційні ризики. Красиво, правда?
А ось іще перл: аудитори на повному серйозі вважають, що експертиза матеріалів з різних дисциплін повинна оплачуватися по-різному. Тож, зауважу принагідно, тепер вчителі математики і фізики мають повне право вимагати вищих у порівнянні з вчителями історії чи географії зарплат.
Або ось таке: аудитори доклали чимало зусиль, щоб довести, що частина контенту на ВШО є неякісною. Мірилом якості вони вибрали... «затребуваність».
До речі, ідея-фікс затребуваності курсів ВШО перекочувала з листа ІМЗО і тепер фігурує у багатьох документах, які стосуються ВШО, і навіть у кримінальних справах.
Згідно з концепцією затребуваності, курс, скажімо, основ правознавства є менш якісним, ніж будь-який курс з математики чи української мови, бо його рідше переглядають школярі. Власне, чого ще можна було очікувати від керівниці групи аудиторів, якщо вона пристрасно випитувала мене, чи не є часом Google російською компанією, і що таке Youtube? Ніколи не забуду фразу пані Калицької, сказаною мені при спробі пояснити, як працюють цифрові технології: «Я чувствую, что вы надо мной издеваетесь, но не могу понять, в чем».
Тиск на тодішнього директора УІРО В. Карандія, без якого платформа ВШО точно не з'явилася б, призвів до того, що він пішов з інституту, вважаючи, що полегшить життя колективу. На жаль, так не сталося.
Оригінал
