Автор: Сергій Захарін, Державний секретар Міністерства освіти і науки України, доктор економічних наук, професор.
Віцепрем’єр-міністр Михайло Федоров та Міністр освіти і науки України Оксен Лісовий у перші дні після призначення на високі посади зробили публічні заяви про доцільність подальшої «дебюрократизації» освіти, необхідність широкого впровадження в навчальний процес цифрових інструментів, реалізацію стратегічного курсу на цифровізацію як освітніх закладів, так і самого МОН.
На ці цілком правильні програмні заяви відгукнулися численні освітні «експерти» та «експертки». Окремі з них намагаються справу представити так, буцімто останні роки Міністерство освіти і науки України геть зовсім нічого не робило, і от лише зараз розпочнеться справжня робота, і нарешті настане щастя…
Автор цих рядків завдяки щасливому збігу життєвих обставин мав унікальну можливість бути очевидцем розбудови потужної системи цифровізації освіти і науки фактично «з нуля». Протягом 2020–2023 років команда МОН спільно з освітянами, науковцями, методистами, колегами з інших відомств, міжнародними партнерами досягла в цій сфері значних результатів. Я не випадково написав слово «значних», оскільки ці результати мають, без перебільшення, світове значення. Коротко нагадаю лише про основні досягнення.
У першу чергу слід згадати про «Всеукраїнську школу онлайн». Над реалізацією цього проєкту працювали і працюють фахівці МОН, кількох підвідомчих установ, інститутів Національної академії педагогічних наук України, професійні громадські організації, а також міжнародні партнери.
4 жовтня 2021 року Міністр Сергій Шкарлет підписав наказ, яким затверджено Порядок наповнення вебплатформи дистанційного навчання «Всеукраїнська школа онлайн». Адміністратором платформи визначено Український інститут розвитку освіти, який є підвідомчою установою МОН.
За підтримки Дитячого фонду ООН в Україні (ЮНІСЕФ) платформа «Всеукраїнська школа онлайн» постійно наповнюється оновленими курсами, здійснюється розробка нового контенту. ЮНІСЕФ також підтримує модернізацію платформи та створення додаткового функціоналу для вчителів (наприклад, можливість проєктувати власні курси на базі платформи).
Аналогів проєкту «Всеукраїнська школа онлайн» немає в багатьох країнах світу, у тому числі у так званих «заможних».
У липні 2022 року ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо функціонування інтегрованих інформаційних систем у сфері освіти», яким передбачено створення Автоматизованого інформаційного комплексу освітнього менеджменту (АІКОМ) для забезпечення належної цифрової взаємодії в системі освіти між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, закладами та установами освіти, учасниками освітнього процесу та іншими юридичними і фізичними особами.
«Закон спрямований на пришвидшення цифрової трансформації освіти. Вдячний народним депутатам за підтримку цифровізації, адже це важливий крок в умовах сьогодення. АІКОМ дозволить спростити роботу вчителя з шкільною документацією, паперовою звітністю, а також забезпечить супровід і поступове переведення ключових управлінських процесів у сфері дошкільної, загальної середньої, позашкільної та професійної (професійно-технічної) освіти в електронний формат. Важливим нововведенням також є те, що на базі системи передбачається здійснення обліку дітей дошкільного та шкільного віку, учасників освітнього процесу та суб’єктів освітньої діяльності», – такий коментар дав Міністр освіти і науки Сергій Шкарлет в день, коли парламент ухвалив закон.
АІКОМ буде взаємодіяти з іншими ключовими державними інформаційно-комунікаційними системами та публічними електронними реєстрами у сфері освіти, зокрема, Єдиною державною електронною базою з питань освіти, Єдиним державними демографічним реєстром, Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців і громадських формувань, Державним реєстром актів цивільного стану громадян, Державним реєстром загальнообов’язкового державного соціального страхування тощо.
Завдяки інформаційній взаємодії учасники освітнього процесу зможуть оперативно та якісно приймати управлінські рішення, формувати та реалізувати освітню політику, у тому числі щодо розподілу та перерозподілу міжбюджетних трансфертів, замовлення підручників, документів про освіту, зарахування, відрахування, переведення здобувачів освіти та ін.
У 2022 році також розпочалася розбудова цифрової освітньої екосистеми. Ідеться про поєднання державних освітніх сервісів у цілісну та комплексну систему, яка є зрозумілою і простою у використанні. Як вказано в пояснювальній записці, реалізація такого проєкту зменшить бюрократизацію в закладах освіти та надаватиме якісні послуги для громадян. Запуск е-документів про освіту в застосунку «Дія» – лише один із кроків цього проєкту, який за масштабом та амбітністю не має аналогів.
Значна кількість проєктів була започаткована Міністерством та його підвідомчими установами у співпраці із зарубіжними партнерами. Зокрема, разом з офісом «War Child» (Нідерланди) розроблено мобільний застосунок з елементами гейміфікації для учнів 1–4 класів з математики та читання «Вивчаю – не чекаю». Контент розроблений відповідно до затверджених МОН освітніх програм.
Save the Children надає підтримку з адаптації контенту платформи Code.org – топового онлайн-ресурсу з вивчення інформатики в межах шкільної програми. 21–22 вересня 2022 року під час конференції з питань освіти в галузі комп’ютерних технологій CSedCon 2022, що організувала Code.org, МОН присуджено нагороду за зразкові успіхи в локалізації освітнього контенту.
МОН та його підвідомчі установи спільно з командою німецького видання «Klett Publishers» у співпраці з українським видавництвом «Ранок» розробили цифрові інтерактивні версії підручників для початкової школи.
Багато «цифрових відповідей» було надано після початку широкомасштабного вторгнення рф. За підтримки Дитячого фонду ООН в Україні (ЮНІСЕФ), Постійного представництва ЮНЕСКО в Україні та Швейцарсько-українського проєкту «Децентралізація для розвитку демократичної освіти» (DECIDE) створено електронну систему для проведення національного мультитесту. Ця робота була проведена в рекордно стислі терміни – лише кілька днів.
За підтримки ЮНІСЕФ та української команди Google розроблено Всеукраїнський онлайн-розклад для учнів 1–11 класів, який функціонував навесні 2022 року.
За підтримки швейцарсько-українського проєкту DECIDE відбувся запуск освітнього чатботу EducationUABot для підтримки внутрішньо переміщених вчителів і дітей.
Також здійснено запуск інформаційного сайту «Освіта в умовах воєнного стану» про українську систему освіти та актуальну інформацію для закладів освіти в країнах, які приймають велику кількість дітей.
У березні 2022 року запущено сайт «Освіта під загрозою» з онлайн-мапою України, на якій відображається кількість зруйнованих або пошкоджених шкіл, дитсадочків, університетів. Дані оновлюються щотижня.
Окрема велика тема – забезпечення освітян комп’ютерною технікою (девайсами). Минулого року МОН запустив проєкт «Ноутбук кожному вчителю», який передбачає постачання комп’ютерної техніки для педпрацівників. Державною науковою установою «Інститут освітньої аналітики» за підтримки ЮНІСЕФ проведено всеукраїнське опитування громадян для визначення технічних потреб загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти.
Завдяки домовленостям МОН і компанії Google в Україну було поставлено 50 тисяч хромбуків, які розподілені серед українських педагогічних працівників. За сприяння МОН компанією Acer у співпраці з групою компаній «Розумники» передано 100 ноутбуків для внутрішньо переміщених вчителів із Маріуполя. Окрім цього, 5 тисяч ноутбуків від ЮНІСЕФ розподілено між педагогічними працівниками закладів загальної середньої та професійної (професійно-технічної) освіти найбільш постраждалих областей. Наприкінці 2022 року Уряд Республіки Корея передав 6 тисяч планшетів для навчання дітей у регіонах, де велика частка учнів навчається дистанційно.
До речі, Міністр освіти і науки України Сергій Шкарлет особисто контролював процес видачі комп’ютерної техніки, у тому числі під час відряджень в регіони. Завдяки цьому вдалося значно поліпшити забезпеченість закладів освіти сучасними девайсами.
Усі наведені результати – це лише частина досягнень команди МОН у сфері цифровізації. Більше інформації можна отримати на офіційному сайті Міністерства. Не помічати цих результатів можуть тільки невігласи або провокатори.
А тепер коротенька бюрократична довідка. У 2020–2021 роках Міністром Сергієм Шкарлетом фактично було створено «з нуля» механізми державного управління у сфері цифровізації освіти. Вершина цього механізму – Директорат цифрової трансформації, який був утворений в структурі Міністерства освіти і науки ще у 2021 році і який доволі швидко було укомплектовано висококваліфікованими державними експертами. Автору цих рядків пощастило проводити відповідні конкурси та підписувати відповідні накази. До речі, у переважній більшості інших міністерств цифровізацію відповідної сфери забезпечує або відділ, або управління, але не директорат…
І наостанок – деякі професорські роздуми.
Курс на цифровізацію всіх сфер суспільного життя, у тому числі освіти, науки, державного управління, безсумнівно, правильний. Про це написано дуже багато. Але доцільно дати відповідь: цифровізація – це ціль чи інструмент?
Ми хочемо, спираючись на теорію дитиноцентризму, розвивати здібності дитини завдяки використанню цифрових технологій, чи хочемо розвивати цифрові технології через залучення більшої кількості споживачів (у тому числі здобувачів освіти)? Чи враховуємо ми, що освітня система має бути спрямована на задоволення індивідуальних освітніх проблем громадянина, а не нав’язувати йому готові шаблони? Чи враховуємо безліч фізіологічних, соціальних, психологічних, медичних та інших засторог?
Якщо раніше, ще років десять тому, ці питання можна було трактувати як філософські, то тепер вони мають конкретне практичне значення.
Відтак, реалізація стратегічного курсу на цифровізацію освіти повинна ґрунтуватися на міцній науково-методичній та нормативно-правовій базі, а дискусійні питання мають обговорюватися фахово і без політичних спекуляцій.
P.S. У цій статті відображено лише позицію автора. Висновки та фактичні твердження, наведені у цій статті, не відображають позиції державних органів, установ, організацій.
