Олександр Мірошниченко: навчання – це не тортури

Автор: Олександр Мірошниченко, актор, режисер, драматург.

Дискусії. Дискусії. Дискусії. Навколо математики. Математичні дискусії. У плані необхідності математики як обов’язкової складової ЗНО.

Аргументи математичних фанатів вражають аргументованою до прозорості логікою. Основні пункти такі:

1. Математика розвиває мозок до неймовірних розмірів.

2. Без математики не буде логіки.

3. А ось у них в Європі (Америці) математику всі здають.

4. Математика потрібна, бо вже без калькулятора нічого порахувати не можуть.

5. Навчання – це вам не мед з булкою. Навчання – це страждання, а математика в ЗНО – це найкращий спосіб зробити страждання тотальним.

Звичайно, про розвиток мозку та про логіку – це аргументи, засновані на вірі. Бо з тим же успіхом мозок може розвивати географія чи біологія.

Але виявляється, що саме математичні формули збільшують кількість звивин до нескінченності і здатні з пересічного учня зробити витонченого інтелектуала в будь-якій царині.

Про Європи та Америки тут така собі півправда. Навіть чвертьправда. Бо дійсно, є там математика . Але як частина мультитесту. Який, власне, і повинен визначити, хто в математиці – геній, а кому б варто піти іншим шляхом. Власне, весь сенс їхніх мультитестів і полягає у визначені талантів.

Але ми пам’ятаємо, що у нас свій шлях. І в Україні дитина без таланту до математики повноцінною людиною не вважається.

Що там ще? А! Про калькулятор! А ви бачили, як торговці на ринку рахують? Без всілякого калькулятора та ЗНО з математики. І не помиляються. Мабуть, вчились за якимись іншими підручниками.

Ну і нарешті основне. Як не дивно, абсолютна більшість фанатів обов’язково-примусової математики на ЗНО отримують якийсь інтелектуальний оргазм від однієї думки про майбутні муки дітей, які хисту до математики не мають. Якесь математичне БДСМ.

Як вони люблять розписувати, що саме доведеться пережити дітям! Причому, з доброю посмішкою затятого садиста, задають питання: «А що такого? Це ж легко і приємно!» Хоча в глибині душі чудово розуміють, що їхнє «легко» і їхнє «приємно» – це чиїсь сльози, тортури і навіть зруйновані майбутні кар’єри в царині, де математика не потрібна чи потрібна мінімально.

Ось це і тривожить. Не сама математика. А ось цей садизм до тих, хто має хист зовсім в іншому. Ну це як вимагати від людини без музичного слуху зіграти сонату Бетховена. І в разі відмови пафосно волати: «Це ж елементарно! Це ж мозок розвиває!» І вимагати виконання сонат зробити обов’язковим для всіх.

Мораль насправді проста. Навчання –це не тортури. І не треба робити навчання чимось схожим на рабську працю на галерах. У кожного свій талант. Комусь математика в кайф. Комусь – ні. Різні ми. І діти різні. Не варто власний кайф намагатись робити кайфом для всіх. Так це не працює…

Ледь не забув. А що повинно бути обов’язковим? Знання мови землі, на якій живеш (і якою написані навіть підручники з математики), і знання історії землі, на якій живеш.

Це не питання хисту, а питання елементарної поваги до своєї держави. Хоча саму форму викладання та наповнення програм, звичайно, потрібно трансформувати. Щоб не перетворювати їх в чергове БДСМ…

Оригінал