І. Совсун: для безпеки дітей у школах зроблено недостатньо

Треба одразу думати на крок вперед і визначати, як сховища можуть використовуватися в мирні періоди

І. Совсун: для безпеки дітей у школах зроблено недостатньо

Автор: Інна Совсун, народний депутат України, член фракції політичної партії «Голос».

А в школі вашої дитини є укриття? Ви перевірили його особисто?

Всього в Україні 13 000 шкіл, і лише у 3 500 з них навчають дітей повністю наживо. Ще 3 900 працюють у змішаному форматі – офлайн для окремих паралелей, або чергуючи офлайн і онлайн навчання через тиждень.

Яка ж у школах ситуація з укриттями?

На 1 вересня, за словами Міносвіти, 50% українських шкіл мали хоча б якесь укриття. У частині шкіл облаштування, розширення і ремонт сховищ досі триває, хоча навчальний рік розпочався.

На практиці «укриття» може бути вогким підвалом з пліснявою і «туалетом» у вигляді пластикового відра навіть без шторки, а десь воно на вигляд майже не відрізняється від звичайного класу.

Формально це – укриття. Вимоги ДСНС про захист дітей від влучання виконуються. Ось тільки більшість батьків не захочуть, щоб їхня дитина перебувала в такому просторі.

І звісно, що у цієї проблеми немає простого і швидкого розв'язання. Грошей у державному бюджеті немає, фінансування йде з місцевих бюджетів. Наприклад, у Києві, за заявами Кличка, виділили 60 млн грн – на 400 шкіл, де навчання проходить наживо.

До слова, депутати Київради можуть перенаправляти кошти з депутатського фонду на облаштування укриттів у школах і дитсадках. Звісно, якщо захочуть. Наразі у мене немає інформації про те, скільки грошей депутатських фондів пішли на укриття в школах.

Але це все – у Києві. Окремі більші міста теж мали змогу виділити гроші на укриття. Але от в бідніших ОТГ — ситуація складніша.

Також у держбюджеті на 2023 рік заклали 1,5 млрд грн на облаштування укриттів в закладах освіти по всій країні. Краще пізно, ніж ніколи, звісно. Тим паче, що укриття нам будуть потрібні ще тривалий час.

Зважаючи на такі бюджетні обмеження, варто було б активніше використовувати міжнародну допомогу. Тим паче, що є дуже багато країн, організацій та індивідуальних донорів, котрі з різних причин не хочуть надавати гроші на озброєння, але готові активно включатись у різного роду гуманітарну допомогу. Саме на цьому мало б зосередити свої зусилля Міносвіти. Але про провали МОН у роботі з міжнародниками – я вже втомилася писати.

Ні, звісно якісь ініціативи є. Так за кошти фонду «Східна Європа» розпочався проєкт «Безпечна школа». Він передбачає облаштування 20 укриттів у школах у різних регіонах України. З них 4 укриття – «модельні» і 16 – за «базовим пакетом», що передбачає електрообігрівачі, аварійні світильники, аптечки, кулери та фільтри для води, роутери, меблі, матеріали для занять та ігор з дітьми. «Модельне укриття», окрім обладнання, включає також ремонт «у дружньому для дітей форматі та стилі». Це круто. Але нікчемно мало. 20 шкіл з 13 000!

Для безпеки дітей в українських школах дещо зроблено, однак цього недостатньо. Навряд вас влаштує ситуація, що в столиці облаштовано 400 шкіл з укриттями, якщо ваша школа до їхнього числа не входить.

Який вихід з ситуації?

Першою чергою, орієнтуватися на міжнародну допомогу. Усіляко комунікувати з донорами, що укриття в школах – це першочерговий крок для того, аби забезпечити повернення українців додому, принаймні в ті міста, де більш-менш безпечно.

Переймати досвід Ізраїлю, орієнтуватися на облаштування надійних, якісних сховищ. Поки що немає жодних передумов вважати, що укриття не знадобляться нашим дітям.

Але одразу думати на крок вперед і визначати, як сховища можуть використовуватися в мирні періоди

Оптимізувати шкільну мережу, тверезо оцінюючи ситуацію з народжуваністю та еміграцією в найближчі 5-10 років. Чим менше малих, безлюдних шкіл – тим менше ресурсів, витрачених на облаштування укриттів.

Оригінал

Освіта.ua
26.09.2022

Популярні блоги
Іван Осадчий: про оцінювання учнів 5 класів НУШ За пропонованим у Методичних рекомендаціях підходом неможливо виставити оцінки за семестр
М. Гриньова: виховуємо ще одне покоління, яке не читає Нашим учням треба давати медаль за відвагу, бо толерантно терплять усі хвороби нашої освітньої системи
І. Лікарчук: чиновники не уявляють життя без олімпіад Життя змінюється, формується абсолютно нова суспільна ментальність, а в батьків отих олімпіад – «скрєпи»
Л. Булигіна: про щоденну хвилину мовчання в школах Все, що за вказівкою і не від серця, – все обернеться проти дітей і проти суспільства
Коментарі
Аватар
Залишилось 2000 символів. «Правила» коментування
Ім’я: Заповніть, або авторизуйтесь
Код:
Код
Ірина
Інна Совчун, звертаюся до Вас, як до народного депутата. Ви все пишете вірно. Але у мене таке питання... Який захист на державному рівні депутати прописали до вчителів та учнів, які дистанційно працюють на окупованих територіях?. І чи це правильно, коли директори видають розпорядження, що відповідальність за своє життя та здоров’я учасники освітнього процесу на тимчасово непідконтрольних територіях несуть самостійно. Тобто, у нас немає ніякого соціального захисту, ніяких гарантій, ніякої допомоги?Ірина Тобто, не дай Боже, щось станеться, нам скажуть, що то ви ж самі захотіли вчитися чи вчити. Чи я помиляюся? Дуже хотілося почути відповідь.